{"title":"Діаспора: Південна Америка й Австралія","description":"\u003cp\u003eВидання української діаспори в Аргентині, Бразилії та Австралії.\u003c\/p\u003e","products":[{"product_id":"stakhovskyi-lev-z-venesuelskoho-shchodennyka-1953","title":"Стаховський Лев. З венесуельського щоденника. Буенос-Айрес, 1953","description":"\u003cp\u003eСтаховський Лев. З венесуельського щоденника \/ обкладинка Бориса Крюкова.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1953. Обсяг і розмір звірити з примірником. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці роботи Бориса Крюкова. Чисті сторінки, легкі сліди користування на обкладинці. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність як свідчення української еміграції в Південній Америці.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЩоденникові нотатки про Венесуелу початку 1950-х: краєвиди, побут, звичаї місцевих людей, спостереження за політичною ситуацією — і за собою в ній. Це той рідкісний жанр еміграційної літератури, де автор пише не про втрачений дім, а про місце, куди його закинуло, і намагається його зрозуміти.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПісля Другої світової війни Венесуела приймала переміщених осіб із Європи, і туди виїхало кілька тисяч українців із таборів Німеччини й Австрії. Книжку видав у Буенос-Айресі Микола Денисюк — найбільший український видавець Південної Америки, чиї книжки й журнал «Овид» розходилися по всьому континенту. Обкладинку виконав Борис Крюков (1895–1967) — графік і книжковий ілюстратор, який після війни осів в Аргентині й оформив десятки українських видань.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62107659403635,"sku":null,"price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0019-5303506414534770096.jpg?v=1791060498"},{"product_id":"nezabudko-pavlo-u-kryvomu-dzerkali-buenos-aires-1973","title":"Незабудько Павло. У кривому дзеркалі: гуморески, фейлетони, сатири. Буенос-Айрес, 1973","description":"\u003cp\u003eНезабудько Павло. У кривому дзеркалі: гуморески, фейлетони, сатири \/ передмова А. Галая; обкладинка й рисунки Володимира Каплуна.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1973. — 176 с.: іл. Наклад 1000 прим.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ м'якій видавничій кольоровій обкладинці із сатиричною ілюстрацією: людина дивиться у дзеркало, а звідти визирає мавпа. Незначні сліди часу, легке потертя. Стан дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність як пам'ятка українського літературного життя в Аргентині.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірка гуморесок і фейлетонів: «Газетне меню», «Трагедія на весело», «Буря в склянці води», «Московська рація», «Ненчий Ґонта», «Хамелеон», «Моя Ліза», «По чім найновше павиче пір'я» та інші. На початку — портрет автора з факсиміле підпису. Титульні аркуші подано трьома мовами, з іспанським та англійським варіантами назви (In the Distorting Mirror), — знак того, що книжку бачили і як частину аргентинського культурного краєвиду.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПавло Незабудько — псевдонім, під яким автор друкувався в українській періодиці Аргентини. Юліян Середяк був одним із найдіяльніших українських видавців Буенос-Айреса: його книжки тримали літературне життя громади, яка після війни поповнилася кількома тисячами переміщених осіб. Тисячний наклад розходився по осередках Південної Америки, тому в європейських і північноамериканських зібраннях такі видання трапляються рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62109990912371,"sku":null,"price":750.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0007-5303506414534770096.jpg?v=1791060457"},{"product_id":"chaplenko-vasyl-zoik-ta-inshi-opovidannia-buenos-1957","title":"Чапленко Василь. Зойк та інші оповідання. Буенос-Айрес, 1957","description":"\u003cp\u003eЧапленко Василь. Зойк та інші оповідання \/ обкладинка Святослава Гординського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: «Перемога», 1957. — 168 с. — 19,2 × 13,8 см. — Наклад 1000 прим.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці. Потертості країв і корінця, природне пожовтіння паперу; блок міцний, текст повний, без написів і печаток. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВісімнадцять оповідань, зібраних у три розділи — «Болюче», «Трохи сміху», «Сентиментальне»: «Хлоп'ячі дні», «Зойк», «Стара вчителька», «Бибикові штани», «Мавка», «Горде кохання» та інші. Такий поділ сам собою є авторською заявою: Чапленко не тримається одного регістру й дозволяє собі в одній книжці і драму, і насмішку, і відверту сентиментальність.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Чапленко (1900—1990) — прозаїк, мовознавець і літературознавець, родом із Катеринославщини; від 1943 року на еміграції в Німеччині, згодом у США, автор праць з історії української літературної мови.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбкладинку виконав Святослав Гординський (1906—1993) — поет, перекладач і графік, чиї оформлення тримали еміграційну книжку на європейському рівні. Видавництво «Перемога» в Буенос-Айресі обслуговувало українську громаду Аргентини, яка після війни поповнилася кількома тисячами переміщених осіб. Наклад у тисячу примірників, поділений між кількома континентами, майже не лишив книжки в обігу.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62142925701491,"sku":null,"price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0051-7845788404743885165.jpg?v=1791060632"},{"product_id":"kovalyk-volodymyr-masoneriia-ruina-viry-i-narodiv-1963","title":"Ковалик Володимир. Масонерія: руїна віри і народів. Прудентополіс; Апостолес, 1963","description":"\u003cp\u003eВолодимир Ковалик. Масонерія: руїна віри і народів.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБразилія — Прудентополіс; Аргентина — Апостолес, 1963. — 171 с. — 18,5 × 13,5 см. Рік зазначено на обкладинці; навпроти українського титулу — паралельний титул латинкою.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з жовтого паперу з дрібним візерунком: ім'я автора, назва й вихідні дані червоним друком на світлих плашках, у центрі — промениста віньєтка. Корінець обкладинки з утратами паперу вгорі й унизу, від нижнього краю корінця відстає смужка; передня обкладинка надірвана по згину біля корінця, на її правому краї надрив з утратою паперу. Задня обкладинка потемніла по краях, з плямами й забрудненнями, у верхньому лівому куті — потерта ділянка зі зсунутим верхнім шаром паперу. Папір рівномірно пожовклий, береги титульного аркуша й аркуша змісту тоновані; на аркуші змісту біля корінця дрібні надриви по проколах шиття. Блок цілий, текст читається повністю. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність як документ еміграційної церковної публіцистики й становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУже сторінка з мотто показує, як збудована ця книжка: поряд з енциклікою «Humanum genus» Лева XIII тут стоять «цитати» Пія XII з датою 1959 і Пія X з датою 1961 — хоча перший помер 1958 року, а другий 1914-го. Ковалик подає масонство як змову, якою нібито керують «жиди» і яка прагне «на руїнах монархій та християнства» звести «всесвітнє жидівське царство»; до тієї ж змови він зараховує комунізм, міжнародні організації і навіть убивство Симона Петлюри. Це антисемітський міф про «жидомасонство», давно спростований істориками. Цінність книжки — не в знаннях про масонство, а в тому, що вона документує: які уявлення поширювалися серед українських громад Південної Америки на початку 1960-х.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВолодимир Ковалик (1910–1993) — греко-католицький священик-василіянин родом із Золочева. Закінчив Григоріанський університет у Римі, доктор богослов'я (1947); викладав у семінарії в Кристинополі. Від 1948 року — протоігумен у Буенос-Айресі, у 1953–1955 роках — генеральний економ Чину святого Василія Великого в Римі й водночас керівник українського відділу Радіо Ватикан. Згодом багато років парох в Апостолесі, душпастир у Нью-Йорку й Беріссо; 1991 року повернувся в Україну. Автор праці «Отці Василіяни в Аргентині» (1988).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВихідні дані називають два осередки українських василіян: Прудентополіс у бразильському штаті Парана і Апостолес в аргентинській провінції Місьйонес, де автор саме тоді, у 1955–1965 роках, був парохом і вчителем семінарії. Видання розраховане на читачів обох країн — звідси й паралельний титул латинкою.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62594069299571,"sku":null,"price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4587.jpg?v=1793313141"},{"product_id":"kalendar-almanakh-na-1958-rik-buenos-aires-1958","title":"Календар-альманах на 1958 рік. Буенос-Айрес, 1958","description":"\u003cp\u003eКалендар-альманах на 1958 рік \/ [обкладинка І. Дениса].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: коштом Українського товариства «Відродження» в Аргентині, [1957]. — Щонайменше 148 с.: іл., оголошення. Адреса видавця на титульному аркуші: c. Maza 150, Buenos Aires. Рік друку на титулі не зазначений — календар укладено на 1958 рік, отже вийшов, імовірно, наприкінці 1957-го. Наклад не зазначено. Точний обсяг і розмір потребують звірки з примірником.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з цупкого сірувато-брунатного паперу: на передній палітурці двоколірна ліногравюра — кінний лучник на тлі води й міських мурів, пурпуровим і цегляним, підписана в дошці «I. Denys»; на задній — рекламне оголошення металургійної майстерні «Ivalex» Івана й Олександра Сущиків із Монте-Ґранде. Блок шитий дротяними скобами, тримається міцно. Кути обкладинки побиті й заломлені, надто верхній правий; краї потемнілі й забруднені. На перших аркушах біля скоб надриви й утрата паперу по внутрішньому полі, без утрати тексту. Папір із рівномірним природним пожовтінням. У верхньому лівому куті задньої обкладинки олівцевий власницький напис, читається неповно. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКалендарна частина зроблена для життя на дві півкулі: місяці названо й українською, й іспанською — «Січень \/ Enero», «Грудень \/ Diciembre», — дати подано новим і старим стилем, а українські церковні свята поставлено в колонку поруч із латинськими. Кожен місяць відкриває власна заставка-ліногравюра. Поруч іде «Український національний календар» — реєстр пам'ятних дат: Берестейський мир, смерть Ольги Басарабової у львівській тюрмі, розстріл Олени Теліги в Києві. Далі літературна й публіцистична частина: стаття Євгена Онацького «Вага традицій в суспільному житті» з полемікою навколо Дмитра Донцова і Юліяна Вассияна, оповідання А. Височенка «Тінь запорожця» (розділ книги «На генеральній лінії»), римські нотатки 1921 року, репродукція «Різдвяних дівчат» М. Німціва в рубриці «З українського мистецтва». Проміж текстів — оголошення української дільниці Буенос-Айреса: фабрика меблів Miguel Lobodzinskyj, ровери «Champión» Володимира Савича.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУкраїнське товариство «Відродження» постало 1938 року з об'єднання «Української стрілецької громади» і спортивного товариства «Сокіл» і було націоналістичним крилом української громади в Аргентині; його органом виходив часопис «Наш Клич». Щорічний календар-альманах правив такій громаді за домашню бібліотеку відразу: святці, історичний мінімум, красне письменство й адресник своїх крамниць під однією обкладинкою.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЄвген Онацький (1894–1979) — журналіст, історик і дипломат, у 1919–1923 роках співробітник місії УНР в Італії, згодом представник ОУН у Римі; від 1947 року в Аргентині, у 1953–1960 роках голова Української Центральної Репрезентації та автор «Української малої енциклопедії». Аргентинські видання української еміграції друкувалися малими накладами на дешевому папері, розходилися між своїми й до книгозбірень в Україні майже не потрапляли, тому в доброму комплектному стані трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589810008435,"sku":"KC-2857","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0035-1749040408343952548.jpg?v=1791060042"},{"product_id":"tys-yurii-zvidun-z-chyhyryna-buenos-aires-1961","title":"Тис Юрій. Звідун з Чигирина. Буенос-Айрес, 1961","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Нікому не віддамо цієї Вітчизни нашої! Нікому й ніколи! Вона варта нашої сізіфової праці!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮрій Тис. Звідун з Чигирина \/ обкладинка та рисунки в тексті Бориса Крюкова.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1961. — 232 с.: іл. — Друк Talleres Gráficos Continental Gurfinkel e Hijos. Наклад 1 500 примірників.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з синього ледерину: на передній палітурці й корінці золотом витиснено ім'я автора й назву. Перед титулом уклеєно аркуш із відтвореною видавничою обкладинкою — двофарбовий рисунок козака-верхівця роботи Бориса Крюкова. Золото тиснення місцями потерте, поодинокі темні цятки на палітурках, верхній край корінця злегка зім'ятий. Папір кремовий, чистий, з поодинокими дрібними плямками на берегах окремих аркушів; блок міцний, утрат немає. Власницьких написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; рисунки Бориса Крюкова становлять самостійну мистецьку вартість.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЗвідун — це розвідник, і повість веде читача не полем бою, а тіньовим боком Хмельниччини: таємними виправами, перехопленими листами й переговорами, від яких залежало не менше, ніж від битв. Герой Остап служить звідуном гетьманської ставки в Чигирині. Оповідь починається на ґанку міського домика, де два польські шляхтичі з полку гетьмана польного Калиновського приглядаються до непримітного молодика, проходить через страту Костки, виправи в татарські землі й гру з московським посланцем Хитровим — і закінчується розмовою про Сізіфа: камінь щоразу скочується вниз, але справа варта того, щоб її робити, навіть коли свободу здобудуть аж онуки. Рисунки в тексті підписано цитатами з відповідних сторінок повісті.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮрій Тис, справжнє ім'я Юрій Крохмалюк (1904–1994), — письменник, редактор і військовий історик. Інженер за фахом, випускник Вищої технічної школи у Відні, у 1930-х роках вів у Львові молодіжне видавництво «Юнацька школа». У 1947–1962 роках жив в Аргентині, був співзасновником Спілки українських науковців, мистців і літераторів у Буенос-Айресі; згодом переселився до США, заснував Інститут української культури й від 1962 року редагував журнал «Терем». Козацька доба була його головною темою і як белетриста, і як історика: поряд зі «Звідуном» — повість «Конотоп» (1959) та військово-історична студія «Бої Хмельницького» (1954).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидавництво Юліяна Середяка — одне з головних українських видавництв Аргентини, що від 1950-х до 1980-х років друкувало прозу, поезію й публіцистику еміграції; книжку виконали буенос-айреські Talleres Gráficos Continental Gurfinkel e Hijos. Обкладинку й рисунки зробив Борис Крюков (1895–1967) — учень Федора Кричевського в Київській художній школі, який у міжвоєнні роки проілюстрував понад п'ятсот книжок, 1943 року виїхав через Львів і Краків до Австрії, а від 1948-го жив у Буенос-Айресі й став провідним ілюстратором видавництва «Ateneo»; його «Дон Кіхот» здобув першу нагороду на міжнародному конкурсі в Мадриді 1964 року. Аргентинські українські видання малого накладу до бібліотек підрадянської України не потрапляли й на ринку трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589810270579,"sku":"KC-2849","price":2800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0029-1749040408343952548.jpg?v=1791060004"},{"product_id":"simiantsev-valentyn-inzhener-emigrant-chekho-slovachchyna-1978","title":"Сімянцев Валентин. Інженер еміґрант в Чехо-Словаччині. Буенос-Айрес; Філадельфія, 1978","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ми записали вашу адресу, як буде потрібно, напишемо вам». Це була чемна форма відмови, яку я пізніше чув багато разів.\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІнж. Валентин Сімянцев. Інженер еміґрант в Чехо-Словаччині: роки 1929–1945: (четверта книга спогадів) \/ обкладинка у виконанні графіка Володимира Каплуна.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес; Філядельфія: видавництво Юліяна Середяка, 1978. — 240 с.: іл. — прибл. 21 × 15 см (розмір потребує звірки з примірником). Друковано в Аргентині. Наклад 600 прим. Основний текст завершується на с. 234, додаток — на с. 235; у частині описів обсяг подано як 234 с., за даними Diasporiana — 240 с.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оправі з синього тканинного полотна, ймовірно видавничій: на передній палітурці ім'я автора рукописним накресленням і назва великим декоративним шрифтом, тиснені світлою фарбою; задня палітурка без оформлення; ляссе з темної плетеної стрічки. Поодинокі дрібні світлі цятки й забруднення на палітурках, невелика руда пляма вгорі передньої палітурки й дрібна пляма на літері назви. Папір кремовий, чистий, без пожовтіння; блок міцний, аркуші не відстають, утрат немає. Написів, печаток та екслібрисів немає. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання накладом 600 примірників. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЦе рідкісний випадок мемуарів, писаних не політиком і не військовим стратегом, а інженером про власне ремесло: шістнадцять років праці українського гідротехніка в чеській провінції. Двадцять шість розділів названо переважно містечками й фірмами — Подбабі біля Праги, гідротехнічна фірма «Інж. Вацлав Лаціни», Земський уряд у Празі, Тржебіховіце під Оребом, Цврчовіце у Кладна, Глінско, праці для фабрики «Нестле», «Бауляйтунґ дер Люфтваффе». Крізь водогони, каналізації та криниці проступає інше: чеський диплом УГА не визнавали, українець ішов на посаду «допоміжної технічної сили», а фраза «ми записали вашу адресу» була ввічливою відмовою. Книжку завершує знімок руки, вирізьбленої в дереві 1942 року, — саме вона, за словами автора, перевела його життя на інші тори.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВалентин Сімянцев (1899–1992) народився 23 квітня 1899 року в слободі Великий Бурлук на Харківщині, у Визвольних змаганнях служив у полку Чорних запорожців Армії УНР. На еміграції закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах, працював інженером-гідротехніком у Чехо-Словаччині, очолював український «Сокіл»; від 1949 року жив у США, де здобув визнання як скульптор, і помер у Філадельфії. «Інженер еміґрант» — четверта книга його спогадів після «Спогадів богданівця» (1963), «Студентських часів» і «Років козакування» (1976); у передмові автор цитує рецензію д-ра Луки Луціва зі «Свободи» від 15 квітня 1977 року, а сам текст датовано Філадельфією, червень 1978.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання здійснило видавництво Юліяна Середяка — одну з небагатьох українських видавничих інституцій Аргентини; звідси подвійне зазначення міст на титулі, Буенос-Айрес і Філядельфія, і друк в Аргентині з формулою аргентинського авторського депозиту. Обкладинку виконав графік Володимир Каплун. Додатком уміщено статтю д-ра Луки Луціва «Про нові видання». Наклад у 600 примірників — типово малий для видань української діаспори Південної Америки, тому книжка нечасто трапляється на ринку; 2021 року спогади Сімянцева перевидало київське видавництво «Пропала грамота» під назвою «Чорні запорожці».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589810991475,"sku":"KC-2826","price":1650.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0016-1749040408343952548.jpg?v=1791059964"},{"product_id":"zahachevskyi-evstakhii-ii-rehit-ne-liakav-buenos-aires-1975","title":"Загачевський Евстахій. Її регіт не лякав…: оповідання з часів другої світової війни. Буенос-Айрес, 1975","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Останнє, що побачив у своєму короткому житті Василь Корбут, це сліпучо яскравий блиск випалу із танкової гармати…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЕвстахій Загачевський. Її регіт не лякав…: (оповідання з часів другої світової війни) = The Howl of Death Did' Not Scare Him \/ [слово про книжку і про автора А. Курдидика]; обкладинка і рисунки в тексті у виконанні автора.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1975. — 189, [3] с.: іл. — Друкарня Talleres Gráficos «Dorrego», Буенос-Айрес. Наклад 1500 прим.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з клапанами, з цупкого кремового паперу з волокнистою фактурою: на передній сторонці — авторський рисунок черепа в радянській сталевій касці з червоною зіркою й назва рукописним шрифтом, на задній — видавнича марка «ЮС» червоним і чорним; на клапані задньої обкладинки — перелік видань Юліяна Середяка з цінами в доларах. Обкладинка з тонуванням, лисячими плямками й забрудненнями, світлі розводи на лівій половині передньої сторонки й на рисунку черепа, потертості по краях і кутах; надриви паперу вздовж внутрішнього згину задньої обкладинки. Блок міцний, папір світлий і чистий. На останній сторінці олівцем «30$». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка й рисунки автора становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Її» з назви — це смерть: англійський паралельний титул так і звучить, The Howl of Death, а на обкладинці роботи самого автора шкірить зуби череп у радянській касці з червоною зіркою. Це збірка з двадцяти оповідань про вояків дивізії «Галичина» на фронті Другої світової. Першим іде «Прорив» — ніч у вільшанику на околиці палаючого села, де рештки чоти хорунжого Небоги, оточені після цілоденної атаки, чекають ранкового бою; далі — «Фраґмент з-під Бродів», «Загибіль батерії», «Наступ панцерів», стрілець Олесь, що з фавстпатроном підпускає танк на тридцять п'ять метрів, і кулеметник Василь Корбут. Завершує книжку гумористичний «Юбільошовий злаз», писаний львівським батярським балаком. Дивізійний жаргон пояснено у виносках.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЕвстахій Загачевський (1919–1998) — львів'янин, письменник, графік і живописець. 1938 року сидів у «Бриґідках» за поширення листівок, від 1942-го воював на Східному фронті, у 1944–1945 роках був старшиною 1-ї Української дивізії УНА, потім пройшов табори полонених у Белярії та Ріміні, від 1951 року жив у США, де в Рочестері заснував історико-мистецький архів. «Її регіт не лякав…» — його четверта книжка після «Спогадів фронтовика», повісті «Львівська братія» і репортажу «Белярія — Ріміні — Англія»; обкладинку й рисунки в тексті, підписані монограмою «Е. З.», він виконав сам.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВідкриває видання «Слово про книжку і про автора» журналіста й письменника Анатоля Курдидика (1905–2001), який ставить ці оповідання в ряд «вояцької» літератури від Українських січових стрільців 1914 року. Видав книжку в Буенос-Айресі Юліян Середяк — видавець календарів-альманахів «Мітла» й десятків повістей, гуморесок і спогадів для української діаспори; на клапані обкладинки поруч — Святомир Фостун, Панько Незабудько, Анатоль Галан. Надруковано 1500 примірників у друкарні «Dorrego». У незалежній Україні ці оповідання перевидано разом зі «Спогадами фронтовика» під назвою «Закохані в життя, одружені на смерті»; першодрук 1975 року з авторськими рисунками трапляється рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589831799155,"sku":"KC-2050","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/E1B31607-A19F-40C8-B1D5-6D6655F4936A.jpg?v=1792182611"},{"product_id":"chub-dmytro-na-hadiuchomu-ostrovi-melburn-1958","title":"Чуб Дмитро. На гадючому острові: з австралійських пригод. Мельбурн; Аделаїда, 1958","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ну, тепер житиме! Ще й на Україну візьмемо з собою!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДмитро Чуб. На гадючому острові: з австралійських пригод \/ мистецьке оформлення П. Вакуленка. — Видання друге.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМельборн; Аделаїда: видавництво «Ластівка», 1958. — 24 с.: іл. — Паралельна назва на звороті титулу: On a Snake Island. — Друковано коштом Української Висилкової Книгарні в Австралії.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці, скріпленій скобами. На передній сторонці — двоколірний рисунок у брунатно-червоній і сірій гамі: змія, що обвилася довкола стовбура дерева, ім'я автора й рукописна назва; на задній — видавнича марка «Ластівки», ластівка в ромбі. У тексті — заставка з кукабарою, кінцівка зі згорнутою змією й чотири сюжетні ілюстрації, на с. 15 — підпис художника. Обкладинка чиста, з легкими потертостями країв; природне пожовтіння паперу, блок міцний, утрат немає. На задній сторонці синім чорнилом напис «304г». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОповідач приїздить на нову роботу в австралійській глушині й бачить на дротяній огорожі чотири вбиті гадюки, серед них «тайгерснайки» — тигрові змії. Уполював їх тринадцятилітній Василько, якого оповідач пам'ятає ще з табору IRO в італійській Баньйолі: там австралійський консул заборонив хлопцеві везти із собою цуценя Найду, і той потай проніс його на пароплав у скриньці, а коли за Суецьким каналом почали обшукувати каюти, сховав у відрі під рушником. Далі — мандрівка плавнями й пагорбами, сутичка з ґуаною, кроляче царство і кенгуру, що топить Найду в річці. Об'єднання працівників дитячої літератури (ОПДЛ) рекомендувало повість дітям старшого віку.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДмитро Чуб — псевдонім Дмитра Нитченка (1905–1999), письменника, літературознавця й педагога із Зінькова на Полтавщині. У Харкові належав до письменницьких організацій «Гарт» і «Пролітфронт», після війни осів у Мельбурні; гуморески підписував іменем Остап Зірчастий. Австралійська природа й життя українських переселенців стали головною темою його прози для дітей — «На гадючому острові», «Вовченя», «Це трапилось в Австралії».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавництво «Ластівка» Нитченко заснував у Мельбурні 1953 року; того ж року повість вийшла вперше. Друге видання оформив Пилип Вакуленко (1923–2007) — письменник і графік з Аделаїди, що від 1948 року жив в Австралії й ілюстрував книжки «Ластівки». Подвійне місце видання на титулі поєднує міста автора і художника.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589832061299,"sku":"KC-1363","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0004-6308935034711531331.jpg?v=1791061120"},{"product_id":"onatskyi-yevhen-shliakhom-na-rotterdam-buenos-aires-1983","title":"Онацький Євген. Шляхом на Роттердам. Буенос-Айрес, 1983","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Отже, майте голову на карку, бо навколо вас і без того закручується сітка провокацій» — з листа Володимира Мартинця до Миколи Сціборського, 1934.\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЄвген Онацький. Шляхом на Роттердам = The Way to Rotterdam = El camino a Rotterdam \/ [статті Дм. Андрієвського, О. Семененка, З. Ірчанського, Я. Гайваса]; обкладинка у виконанні графіка Володимира Каплуна.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1983. — 180, [2] с. — Друк Talleres Gráficos «Dorrego», Av. Dorrego 1102. — Тираж 750 прим.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці кремового паперу: ім'я автора й назва червоним рукописним шрифтом у сірій фігурній рамці, на корінці назва червоним, на задній обкладинці червона видавнича марка «ЮС». Легке пожовтіння паперу по корінцю й краях обкладинки, поодинокі дрібні цятки на задній обкладинці. Блок міцний, сторінки чисті, без підкреслень і позначок. Угорі задньої обкладинки олівцем напис ціни «2100 грн». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e23 травня 1938 року в Роттердамі загинув голова Проводу українських націоналістів полковник Євген Коновалець — від бомби, яку йому вручив «зв'язковий з рідних земель», насправді агент радянської розвідки. Головна праця книжки (с. 11–122) крок за кроком відтворює, як більшовицькі агенти — «втікач» Хом'як-Найденко і «Павлусь», він же Вельмуд-Норберт, — входили в довіру до Проводу ОУН; під іменем Павла тут фігурує Павло Судоплатов, згодом генерал радянських спецслужб. Онацький спирається на листування Сціборського, Мартинця, Оршана-Чемеринського й свідчення Селешка. Далі вміщено полемічні відгуки Дмитра Андрієвського, Олександра Семененка й Зіновія Ірчанського та розмову з Ярославом Гайвасом про заяви обох ОУН щодо вбивства Сеника і Сціборського.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЄвген Онацький (1894–1979) — уродженець Глухова, член Центральної Ради, від 1919 року в Римі: керував пресовим бюро дипломатичної місії УНР, згодом очолив її, у 1929–1943 роках був представником ОУН в Італії, викладав у Неаполі та в Римському університеті, рік провів у німецькій в'язниці. По війні жив в Аргентині, редагував тижневик «Наш клич», був дійсним членом НТШ і УВАН.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижку надруковано в січні 1983 року, через чотири роки після смерті автора, у буенос-айреському видавництві Юліяна Середяка, яке з 1960-х випускало прозу й поезію української Аргентини. Тираж — лише 750 примірників; такі видання розходилися переважно в межах громади й нечасто трапляються поза нею.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589836255603,"sku":"KC-1592","price":2200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/5C01DF5D-BA77-4577-B602-E3BD005907E2.jpg?v=1792007144"},{"product_id":"dva-bazary-1921-1941-buenos-aires-1949","title":"Два Базари: 1921–1941. [Буенос-Айрес], 1949","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Чотири гранати для ката, а п'ята — собі…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДва Базари 1921–1941 \/ [О. Стефанович, Я. Дедалевський, С. Посянський].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Буенос-Айрес]: Видавництво ім. Ольжича, 1949. — 23 с. — Друкарня Imprenta «Dorrego», Dorrego 1102, Bs. As.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з кремового паперу: назва чорним шрифтом із патьоками, червона вертикальна смуга і вісім червоних краплин, під ними роки «1921 – 1941». Обкладинка потемніла по периметру, з витертостями паперу на всіх кутах і вздовж верхнього краю, край біля корінця обтріпаний; на задній обкладинці світлі плями стертого паперу в кутах і бура пляма вздовж правого краю. Папір блоку з рівномірним пожовтінням, кути аркушів витерті, нижній край останнього аркуша обтріпаний; блок міцний, утрат тексту немає. Олівцеві шифри на передній («87») і задній («563\/4») обкладинках. На титульному аркуші три штампи: власницький «Із книг Петра Лисого» угорі праворуч, бібліотечний із профілем Тараса Шевченка «[Т]ов. Української мови ім. Шевченка у США, Chicago Illinois» і штамп із тризубом у щиті. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e21 листопада 1921 року під містечком Базар на Житомирщині більшовики розстріляли 359 полонених учасників Другого зимового походу. Рівно через двадцять років ОУН(м) зібрала на тому самому місці багатотисячну маніфестацію, а за кілька днів почалися німецькі арешти й розстріли її учасників — «другий Базар». Збірник з'єднує обидві дати: відкриває його вірш Олекси Стефановича «Базар», далі йдуть нарис Я. Дедалевського «Другий Базар» і стаття С. Посянського «Два Базари»; між текстами вміщено врізки зі словами полковника Романа Сушка та Олега Ольжича-Кандиби.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНарис Дедалевського лишається одним із небагатьох докладних свідчень про маніфестацію 1941 року — на нього досі покликаються дослідники, коли йдеться про кількість учасників і перебіг дня. Олекса Стефанович (1899–1970) — поет празької школи, від 1922 року на еміграції в Празі, від 1949-го в США.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидавництво носить ім'я Олега Ольжича (1907–1944), поета й археолога, заступника голови ПУН: восени 1941 року він очолив Комітет Базару, а 1944-го загинув у Заксенгаузені. Брошуру надруковано в Буенос-Айресі — адреса друкарні стоїть на задній обкладинці. Того ж 1949 року у Вінніпезі вийшла окрема брошура «Базар» обсягом 19 сторінок. Цей примірник пройшов через бібліотеку чиказького Товариства української мови ім. Шевченка.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589836747123,"sku":"KC-2413","price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0025-7576698326881789064.jpg?v=1791060006"},{"product_id":"tys-yurii-shchodennyk-selepka-lavochky-buenos-aires-1954","title":"Тис Юрій. Щоденник національного героя Селепка Лавочки. Буенос-Айрес, 1954","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Не люблю читача, який забагато пам'ятає!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Юрій Тис]. Щоденник національного героя Селепка Лавочки \/ обкладинка і рисунки в тексті артиста-маляра А. Климка.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Ю. Середяка, 1954. — 156 с.: іл. — (Бібліотека «Мітли»; ч. 1). — Наклад 2 500 примірників. Паралельний титул іспанською: Biblioteca de la revista «Escoba» N 1. El diario del héroe nacional Selepko Lawoczka. Editorial Julian Serediak.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці: на темно-зеленому тлі рисунок Климка — вояк, що пише щоденник під вибухами, назва вохристим письмом і малиновий заголовок; на задній сторонці видавнича марка «Мітла» з написом «Буенос-Айрес». Потертості й посвітління по краях і згинах, побиті кути, дрібні надриви по верхньому краю передньої сторонки, залом у нижньому куті задньої сторонки, обтріпані краї корінця. Папір із природним пожовтінням, сильнішим по берегах. Блок міцний і чистий, без написів і печаток. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eГумористична повість у формі щоденника вояка Дивізії «Галичина». Перший запис — 2 липня 1943 року: оповідач везе трамваєм сахарин, потрапляє в німецьку лапанку, його ведуть на Городецьку й записують на роботу до Німеччини, а він наступного ранку зголошується добровольцем до Дивізії — і так починається ланцюг пригод, що тягнеться через вишкіл, фронт, відворот і бомбардування до 1945 року. Селепком у Дивізії старшини називали рядового вояка; Селепко Лавочка став українським відповідником бравого вояка Швейка. Текст іде впереміш із рисунками Климка, підписаними монограмою АК, і з мальованими від руки мапами.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮрій Тис-Крохмалюк (1904–1989) — письменник і воєнний історик, старшина Дивізії «Галичина». Книжку видано без його імені: автором на титулі виступає сам персонаж, а у вступному слові Селепко Лавочка пояснює, що коли Апулей зробив героєм книжки осла, а Франко лиса, то він має право зробити героєм себе. По війні Тис жив в Аргентині, згодом у США.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання відкрило книжкову серію при буенос-айреському гумористичному місячнику «Мітла», що його видавав Юліян Середяк — звідси й паралельний іспанський титул «Escoba». Наклад 2 500 примірників розійшовся серед української громади Аргентини; вдруге повість вийшла аж 1982 року в Торонто й Нью-Йорку накладом Братства колишніх вояків 1-ї Української Дивізії УНА. На кінцевих сторінках цього примірника — оголошення «Вістей», органу того ж Братства, і «Визвольного Шляху», з адресами в Буенос-Айресі, Мюнхені й Лондоні.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589838254451,"sku":"KC-1551","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0015-7576698326881789064.jpg?v=1791059966"},{"product_id":"vysochenko-sssr-bez-masky-buenos-aires-1951","title":"Височенко А. СССР без маски. Буенос-Айрес, 1951","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Золотої середини тут не має!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eА. Височенко. СССР без маски.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБс.-Айрес [Буенос-Айрес]: Українське видавництво «Перемога», 1951. — 200 с. — Друк закінчено 30 листопада 1951 року в Talleres Gráficos «Champión», J. V. González 2375, Буенос-Айрес. Адреса видавництва: 25 de Mayo 479. На четвертій сторінці обкладинки іспанський титул: «URSS sin mascara por A. Wysochenko».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці, друкованій у три фарби: кремлівська вежа з зіркою, полотнище з написом «СССР», різьблена рама дзеркала з орденськими колодками, за нею шереги в'язнів за колючим дротом; слова «без маски» відтворено рукописним накресленням. Папір по всьому блоку рівномірно пожовклий. Обкладинка забруднена, з заломами й дрібними надривами по краях і кутах, надриви у верхній частині корінця, поодинокі плямки на задній сторінці; у верхньому правому куті передньої сторінки олівцева позначка. Блок міцний і повний, аркуші від нього не відстають. На титульному аркуші й на останній сторінці тексту той самий підпис синім чорнилом. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижка починається на палубі американського військового пароплава «Генерал Стюарт», що входить у бухту Ріо-де-Жанейро: бразилійські кореспонденти піднімаються на борт і допитують утікачів зі Східної Европи — чи були на засланні, чи сиділи в НКВД, чи ухилялися від служби в червоній армії. Автор відповідає «ні» на все, і далі двадцять шість розділів пояснюють, чому він однаково пішов. Це свідчення зсередини совєтської пропагандистської машини: промова Дмитра Мануїльського перед київським партактивом, фабрикування «радянських патріотів» на замовлення культпропу ЦК, застільні викладки партійців про майбутні війни з Англією та Америкою — і висновок про країни, що одна за одною обертаються на суцільний концентраційний табір.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eА. Височенко — псевдонім Олександра Ващенка (1909, Київ — 1974, Курітіба, Бразилія), журналіста й письменника. Від 1929 року працював у пресі, зокрема в «Комсомольской правде», ТАРС, центральних часописах совєтської України та на радіо. Був у червоній армії, брав участь у поході на Польщу, воював на Південно-Західному фронті й у Словаччині. Після війни перебував у таборах ді-пі в Ганновері, 1948 року виїхав до Бразилії, де багато років був кореспондентом «Свободи». Друга його книжка — «На генеральній лінії» (Париж, 1960).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУкраїнське видавництво «Перемога» діяло в Буенос-Айресі, друкувало в аргентинських друкарнях і працювало на тамтешню повоєнну українську громаду. Наступного, 1952 року текст перевидали у Вінніпезі, тож буенос-айреський друк — перший. Південноамериканські українські наклади цієї доби були малі й до європейських збірок майже не потрапляли.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589843628403,"sku":"KC-2236","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0017-206557538021328475.jpg?v=1791059426"},{"product_id":"guiraldes-rikardo-don-segundo-sombra-buenos-aires-1955","title":"Ґуйральдес Рікардо. Дон Сеґундо Сомбра. Буенос-Айрес, 1955","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Моя душа стікала кров'ю…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРікардо Ґуйральдес. Дон Сеґундо Сомбра \/ переклад з еспанської мови Олексія Сацюка; мовна редакція О. Сацюка; обкладинка роботи Б. Крюкова.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1955. — 303 с.: фотопортрет автора. — Друкарня Talleres Gráficos Kalifón, Буенос-Айрес; друк завершено 15 жовтня 1955 року. — Присвята видавництва подана паралельно українською та еспанською мовами, передмова — еспанською. — Наклад 2 000 примірників.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з кремового паперу: заголовок відтворено чорною каліграфією, на задній сторонці синя видавнича марка. Збережено ілюстровану суперобкладинку роботи Бориса Крюкова — постать ґаучо в чорному, синьому, сірому й вохристому. Суперобкладинка з надривами по верхньому краю й корінці, втратами паперу у верхньому куті передньої сторонки та внизу біля корінця, давніми підклейками прозорою стрічкою, заломами й потертостями. Верхній край корінця самої обкладинки надірваний, задня сторонка потемніла й забруднена. Папір із природним пожовтінням, розводи від вологи по верхньому берегу фронтиспіса, титульного аркуша й кількох наступних, лисячі плямки на берегах, виразніші на с. 19; брунатні плями біля колофона; нижній кут с. 303 загнутий. Блок міцний, аркуші від блока не відстають, утрат тексту немає. На аркуші з колофоном олівцем ціна «800»; інших написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання українського перекладу. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а обкладинка Бориса Крюкова становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрисвята на початку книжки називає це видання першим перекладом аргентинської класичної літератури українською мовою й адресує його приязні двох волелюбних народів, які в ту саму історичну добу змагалися за незалежність. «Дон Сеґундо Сомбра» (1926) — вершина аргентинської ґаучеської прози: історія хлопця-сироти з провінційного містечка, який пристає до старого ґаучо й п'ять років переганяє з ним худобу пампою, а наприкінці, отримавши спадок, мусить із ним розлучитися. Побутові реалії перекладач пояснює у виносках — «квадру» як відтинок вулиці, місцеву рибу «багриків».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРікардо Ґуйральдес (1886–1927) видав роман за рік до смерті; книжку вважають його головним твором. Перекладач Олексій Сацюк — правник із Волині, за даними довідників народжений 1909 року в Головчицях на Дубенщині, адвокат у Дубні, по війні на еміграції в Аргентині. Йому належить і мовна редакція видання.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбкладинку виконав Борис Крюков (1895–1967) — графік, учень Федора Кричевського в Київській художній школі, ілюстратор понад п'ятисот книжок; від 1948 року в Буенос-Айресі, головний ілюстратор аргентинського видавництва «Ateneo», де оформив «Дон Кіхота», відзначеного 1964 року першою нагородою міжнародного конкурсу в Мадриді. Видавництво Миколи Денисюка було одним із найбільших українських видавництв Аргентини. Наклад 2 000 примірників розійшовся серед діаспори; в Україні цей переклад не перевидавався, а примірники зі збереженою суперобкладинкою трапляються рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589846511987,"sku":"7","price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0026-3679958751691467828.jpg?v=1791059460"},{"product_id":"ostromyra-mariia-u-dosvitniu-hodynu-buenos-aires-1969","title":"Остромира Марія. У досвітню годину: повість. Буенос-Айрес, 1969","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Прийде ще такий час, що знов — може навіть з того самого місця — загремлять колись гармати.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМарія Остромира. У досвітню годину: повість.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1969. — 263 с.: портр. — 22 см.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ м'якій видавничій обкладинці: на передній сторонці — силует церков на тлі червоно-жовтої заграви, дівчина у вишиванці й назва червоним рукописним шрифтом, унизу підпис художника «В. Каплун»; на задній — видавнича марка «ЮС» червоним і чорним. Краї обкладинки обтріпані, з дрібними втратами паперу по верхньому краю передньої й задньої сторонок; задня сторонка забруднена, з плямками й поздовжньою заломиною посередині. Обріз блоку запилений, папір із природним пожовтінням, аркуш із портретом тонований; текст чистий, без позначок. На задній обкладинці олівцем «1600». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Такого ще не було й не буде», — обіцяє афіша аматорської вистави в галицькому селі Березниках. Повість починається недільним ранком: гурток при читальні «Просвіти» ставить «Ой не ходи, Грицю» Старицького, режисер — студент прав Роман Чорній, а сирітський староста зі Львова, «старорусин», приїхав навідати конкурентну читальню Качковського. З цієї сільської сцени виростає хроніка доби: коляда на Народний дім на Різдво 1914 року, війна, гармати сотника Байрака на селянському полі під Львовом. У міжвоєнному фіналі юний Мирко ховає скриньку з пістолями саме там, де колись стояли ті гармати. У Підберізцях під Винниками читачі впізнають у Березниках власне село, а в просвітянському житті повісті — справжню співпрацю підберізцівської й винниківської «Просвіт».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМарія Остромира (1900–1969) — письменниця української еміграції в Аргентині, родом із Підберізців біля Львова, сестра Михайла Лози, автора історії рідного села. У її прозі — Галичина початку XX століття: повість «Над бистрим Черемошем» (Буенос-Айрес, 1967), «У вирій» про сільських гімназистів у Львові, оповідання «Їде, їде Зельман». Нині її твори читають на шкільних читацьких конференціях у Підберізцях.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість видано з нагоди двох річниць, які діаспора відзначала 1968 року, — сторіччя Товариства «Просвіта» і п'ятдесятиліття Листопадового Зриву; про це сказано в окремій присвяті видавництва на початку книжки. Юліян Середяк був провідним українським видавцем Буенос-Айреса: календарі-альманахи «Мітла», гумор, проза й спогади для діаспори. Перед текстом уміщено фотопортрет на окремому тонованому аркуші.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589853819251,"sku":"KC-1742","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/245F7846-6CBB-4F41-80CB-84058884598F.jpg?v=1792781073"},{"product_id":"vovk-vira-tryptykh-do-tsylindrovykh-kartyn-soloviia-rio-1982","title":"Вовк Віра. Триптих до циліндрових картин Юрія Соловія. Ріо-де-Жанейро, 1982","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«допливаємо до незнаного берега \/ допиваємо чашу \/ … \/ тільки любов зможемо взяти з собою»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВіра Вовк. Триптих до циліндрових картин Юрія Соловія = Tríptico às telas cilíndricas de Jurij Solovij \/ adaptação do ucraniano: Wira Wowk e Theresia de Oliveira; revisão: Margarida Alves Ferreira.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eRio de Janeiro: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1982. — Кольорові репродукції. — Текст українською й португальською мовами.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі квадратного формату, критій глянцевим ламінованим папером: обидві палітурки перетинає чорна вигнута смуга з білими контурними обличчями-масками; на передній палітурці рисовані літери «Вовк — Соловій \/ Solovij — Wowk» і «Триптих \/ Tríptico» чорним і сірим. Корінець чорний. Папір кремовий, репродукції — на окремих сторінках. Незначні витертості на кінцях корінця й по краях палітурок, сірувата пляма у верхній частині задньої палітурки, поодинокі дрібні цятки на сторінках (зокрема під пагінацією с. 11). Блок міцний. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а оформлення з роботами Юрія Соловія становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Триптих» — містерія, яку Віра Вовк написала до циліндрових полотен Юрія Соловія: тут слово йде за живописом, а не навпаки. Текст розписано на голоси, як у літургійній драмі, — Світлі ангели, Мироносиці, Прочани. Три частини відкриваються відповідно «Псалмом», «Голосінням» і «Заходом сонця», третю завершує «Хорал». Між текстами — кольорові репродукції Соловієвих полотен, розгорнутих у вигнуті смуги на темному тлі: срібні контури облич, колажні фрагменти, сполохи жовтого, синього й червоного. Енциклопедія Сучасної України зараховує «Триптих» до містерій письменниці.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВіра Вовк (1926–2022; справжнє прізвище Селянська) — поетка, прозаїкиня, перекладачка й літературознавиця, уродженка Борислава. Від кінця 1940-х жила в Ріо-де-Жанейро, де викладала німецьку літературу й видавала книжки українською, португальською та іншими мовами; дійсна членкиня УВАН і НТШ, близька до Нью-Йоркської групи. Юрій Соловій (1921–2007) — маляр і есеїст зі Старого Самбора, випускник львівської мистецько-промислової школи (1944), після війни в Німеччині, згодом у Резерфорді (Нью-Джерсі); член Нью-Йоркської групи, охоче експериментував із нетрадиційними матеріалами.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку надруковано в ріо-де-жанейрській Companhia Brasileira de Artes Gráficas — там само Віра Вовк видавала свої багатомовні книжки 1980-х і 1990-х, зокрема «Мандалю» (1980) та «Іконостас України». Український оригінал і португальську адаптацію, зроблену самою авторкою разом із Терезією де Олівейра, подано паралельно. На звороті титулу — копірайт Wira Selanski і Jurij Solovij. Українські видання, що виходили в Бразилії, далеко від головних осередків діаспорного книговидання, трапляються на ринку нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589856801139,"sku":"KC-1622","price":800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/C55030A8-0503-4DBC-8D12-05D2B3F90E91.jpg?v=1792185554"},{"product_id":"shevtsiv-za-iednist-tserkvy-i-narodu-1973","title":"Шевців Іван, о. За єдність Церкви і народу. Мельборн, 1973","description":"\u003cp\u003eо. Іван Шевців. За єдність Церкви і народу: Берестейська Унія, її причини і наслідки; Ідея Українського Патріярхату та її здійснення; Св. Йосафат Кунцевич, мученик за церковну єдність.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМельборн: [«Просвіта»], 1973. — 120 с.: іл. — 21 × 15 см.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з коричневого крейдованого паперу: на передній сторонці великий білий геральдичний картуш із трьома вістрями, увінчаний плетеним хрестом, усередині назва в чотири рядки в'яззю; угорі ім'я автора, унизу місто й рік. Задня сторонка без друку. Незначні потертості по краях і згині корінця, кути рівні; на задній сторонці дрібні лискучі затертості паперу. Блок міцний, зшивка ціла, папір кремовий, без пожовтіння, текст і таблиці чисті, без підкреслень. На задній сторонці синім чорнилом двічі проставлено число «128». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТри пов'язані нариси про церковну єдність: «Берестейська Унія» (с. 7), «Ідея Українського Патріярхату» (с. 61) і «Святий Йосафат Кунцевич» (с. 80). У передмові «Від автора» пояснено, звідки взялася книжка: перша частина — відбитка статей, друкованих у часописі «Церква і Життя» від ч. 12 за 1972 до ч. 6 за 1973 рік з нагоди 375-ліття Берестейської та 325-ліття Ужгородської уній і 80-ліття Верховного Архиєпископа Йосифа VII; друга постала до 350-ліття мученицької смерті св. Йосафата, що припадало на 25 листопада 1973 року, і спирається на працю василіян М. М. Соловія та А. Г. Великого «Святий Йосафат — його життя і доба» (Торонто, 1967). У тексті — грамота Берестейської унії 1596 року, портрети митрополита Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого, знімок Папи Павла VI біля мощей св. Йосафата в базиліці св. Петра; наприкінці список використаної літератури про святого.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІван Шевців (1920—2015) — священник Української греко-католицької церкви в Австралії, парох у Сиднеї, публіцист і церковний історик, від 1964 року член НТШ в Австралії, 1980-го іменований митратом. Друкувався в «Ниві», «Визвольному Шляху» та «Церкві і Житті»; його вибрані твори вийшли в Києві 2003 року книжкою «Християнська Україна».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання побачило світ у розпал кампанії за визнання Українського Патріярхату й належить до полемічної літератури того часу — писаної з-поза Європи, у громаді, яка боронила патріярший рух найпослідовніше. Українські друки Австралії виходили мізерними накладами, розходилися по парафіях і до європейських та американських книгозбірень майже не потрапляли.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589857227123,"sku":"KC-1606","price":500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0029-7845788405581038273.jpg?v=1791058898"},{"product_id":"radion-stepan-novyi-pokhid-adelaida-1954","title":"Радіон Степан. Новий похід; Шосте бойове завдання: оповідання. Аделаїда, 1954","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ах, та Волинь!… Це інший світ, світ краси, світ чару.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Радіон. Новий похід; Шосте бойове завдання: оповідання.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eАделаїда: видавництво «Єдність», 1954. — 60 с. — Друковано в друкарні «Єдність» (Yednist, 31 Moore Street, Adelaide).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з кремового паперу, зшитій двома дротяними скобами. На передній сторонці — синій відбиток у манері дереворізу: лісова гущавина й постаті озброєних повстанців, унизу стрічка з гаслом «Ми стали волі на сторожі»; задня сторонка без оформлення, внизу рядок друкарні. Обкладинка забруднена, з численними рудими плямками, надто на задній сторонці; надрив із втратою паперу в нижньому лівому куті задньої сторонки; синя чорнильна пляма біля корінця спереду. Папір із природним пожовтінням, заломи в нижніх кутах окремих аркушів; блок міцний, утрат немає. На титульному аркуші чорним чорнилом дарчий напис автора: «Вельмишановній пані проф. д-р Анні Власенко-Бойцун на спомин. С. Радіон. 3.II.1979, Мельборн». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання з дарчим написом автора. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДві повістки про північну Волинь 1943 року, писані людиною, яка щойно втратила той край назавжди. «Шосте бойове завдання» (с. 3–30) веде за зв'язковим УПА Кирилом Підлісним: зміна німецької залоги на мадярську, побитий до півсмерті дід Омелько, звіти, що йдуть лісовими стежками до Головної Команди, і любовна лінія Наді та Аполінарія, яку обриває звістка про його загибель. «Новий похід» (с. 31–60) розгортає вже картину самої повстанської держави в лісах — Січ, закладену «поміж лісами Волині й багнами Полісся», мережу шпиталів для ранених, польовий суд над полоненими й німецький некролог оберлейтнантові, що «згинув у боях з українськими партизанами». За епіграф узято уривок зі щоденника майора Євгена Побігущого «ДУН».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Радіон (1912–2007) народився в селі Сильне на Ківерцівщині, 1944 року залишив Волинь, а по війні осів в Австралії, де прожив до смерті в Данденонгу під Мельбурном. Журналіст, письменник і бібліограф, дійсний член Української Могилянсько-Мазепинської академії наук і член-кореспондент НТШ, він уклав словники українських прізвищ, дипломників і громадсько-культурних діячів Австралії й дістав прізвисько літописця австралійської україніки. «Новий похід» — найраніша позиція в його книжковому доробку з п'ятнадцяти назв: проза, писана ще до того, як він перейшов на бібліографію.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЦей примірник має дарчий напис авторової руки, адресований Анні-Марії Власенко-Бойцун (1917–1997) — філологині, літературознавиці й дослідниці ономастики, членкині НТШ Америки, авторці праць про Уласа Самчука. Дата напису, 3 лютого 1979 року в Мельбурні, припадає рівно на її австралійські роки: у 1979–1981-му вона була професоркою-гостею Сіднейського та Мельбурнського університетів. Отже, книжка перейшла з рук волинського письменника до рук дослідниці волинського романіста — просто під час її гостювання на тому ж континенті.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589860831603,"sku":"KC-1460","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0040-530816711845891967.jpg?v=1791058936"},{"product_id":"babai-nyzhankivskyi-virshi-ironichni-satyrychni-i-komichni-1959","title":"Бабай [Нижанківський Богдан]. Вірші іронічні, сатиричні і комічні. Буенос-Айрес, 1959","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Книжка сатиричної поезії — в українській літературі — книжка перша!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБабай. Вірші іронічні, сатиричні і комічні \/ обкладинка та ілюстрації Едварда Козака.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1959. — Іл. — Наклад 2000 прим. На звороті титулу паралельні вихідні дані іспанською: Babay. Versos irónicos, satíricos y comicos. Ilustrado por Eduardo Kozak. Editorial Julian Serediak, Buenos Aires.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eОригінальна видавнича м'яка обкладинка з двоколірним рисунком Едварда Козака — чорним і червоним по світло-зеленому тлі: довготелесий пан із паяцом-маріонеткою серед міських будинків, такса й ліхтар; на задній обкладинці видавнича марка «ЮС» червоним друком. Легкі потертості й потемніння по краях і корінцю передньої обкладинки; задня обкладинка рясно вкрита лисячими плямами. Папір рівномірно пожовклий, береги крайових аркушів потемнілі. Блок міцний, текст і ілюстрації чисті, написів і печаток немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; оформлення Едварда Козака становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПередмова відкривається заявою, що це перша в українській літературі книжка сатиричної поезії: доти сатирики розсівали свої вірші по газетах і журналах, і ті забувалися разом із приводом, з якого народилися. Бабай, за словами передмови, — «не журналіст, а поет», і навіть злободенну тему переводить у площину, де вона лишається актуальною й назавтра. Головна мішень збірки — еміграційний патріотизм: «Патріотичне слово» з рефреном «Бо все залежне, знана річ…», «Розмова з патріотом», «Патріотична гігієна»; поряд — ліричніші «Пейзажі й міражі» та гірко-самоіронічна «Творчість» про книжечку, яку ніхто не прочитає.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБабай — псевдонім Богдана Нижанківського (1909–1986), поета й прозаїка із Золочева, сина актора Амвросія Нижанківського. У довоєнному Львові він видав збірки оповідань «Вулиця» й «Актор говорить» (обидві 1936), згодом лірику «Терпке вино» (1942). Після війни в Мюнхені редагував «Українську трибуну», працював в «Арці» і саме тоді почав друкуватися як Бабай у «Лисі Микиті»; пізніше осів у Детройті. Ця книжка — перша з трьох збірок Бабая; за нею вийшли «Каруселя віршів» (1976) і «Марципани і витребеньки» (1983).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидав книжку Юліян Середяк — буенос-айреський видавець гумористичного журналу «Мітла» й однойменних календарів-альманахів. Оформлення — Едварда Козака (1902–1992), творця «Лиса Микити»: тандем Бабай — ЕКО склався саме на сторінках цього журналу. Козак намалював двоколірну обкладинку, рукописний титул і окремий рисунок із мальованим заголовком до кожного вірша, тож книжка є водночас і сатиричною збіркою, і повноцінним альбомом його графіки. Українські видання Аргентини розходилися здебільшого в межах місцевої громади й на ринку трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589861814643,"sku":"KC-1409","price":2800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4053.jpg?v=1793223765"},{"product_id":"palii-mykola-sentymentalna-ukraina-buenos-aires-1974","title":"Палій Микола. Сентиментальна Україна: нариси, гумор і сатира. Буенос-Айрес, 1974","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Такого традиційного настрою вже не знайдете і з Едісоновою лямпою, не то зі свічкою.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола М. Палій. Сентиментальна Україна: нариси, гумор і сатира \/ обкладинка графіка Володимира Каплуна.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1974. — 124, [2] с. — Друкарня «Dorrego», Av. Dorrego 1102, Буенос-Айрес. — Наклад 1000 примірників.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці кремового паперу: подвійна цеглясто-червона рамка з фігурними кутами, ім'я автора й назва — темно-синім каліграфічним письмом, слово «Україна» набрано орнаментованим шрифтом; на задній сторонці двоколірна видавнича марка — розгорнена книжка з літерами «ЮС». Рівномірне пожовтіння паперу й обкладинки, потертості й забруднення, дрібні надриви та витертості паперу вздовж переднього згину корінця, поодинокі рудуваті плямки на задній сторонці, кути злегка побиті. Блок міцний і чистий. На передній обкладинці олівцем давня цінова позначка; на обкладинці, титульному аркуші й с. 9 бірюзовий штамп власника «W. Tunicki». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСніп сіна, який несуть ліфтом на п'ятий поверх, щоб покласти на свят-вечірній стіл, — з таких сценок складається ця книжка. Двадцять п'ять гуморесок першого розділу «І сміх, і гріх» висміюють побут української громади в Америці: гонитву за титулами, суперечки за літеру «ґ», патріотичних читачів, ювілейні бенкети, наукові з'їзди й пікніки. Другий розділ, «Далекий передзвін», — десять подорожніх нарисів з Мексики, Коста-Рики й Нікараґви, де автор шукає слідів української людини там, де їх, здавалося б, бути не могло: «Запорожці на Альдамі», «Лицем до землі ацтеків», «Підпільна залізниця».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола-Мирослав Палій (1911–1994) народився в Богданівці на Скалатщині в родині священника. Ще семінаристом у Львові він заснував гурток молодих літераторів «Недея»; редагувати задуманий гуртком журнал мав Богдан-Ігор Антонич, але часи пацифікаційних акцій вийти йому не дали. Друкувався під псевдонімом Микола Гурко. Студіював у Римі, 1940 року здобув диплом лікаря, а по виїзді за океан перейшов до романських мов — став професором еспанської мови, викладав у Белойт-коледжі у Вісконсині, був дійсним членом НТШ. Гуморески, що склали цю збірку, друкував у журналі «Мітла» під псевдонімом Тібурсіо.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавництво Юліяна Середяка в Буенос-Айресі було одним із найдіяльніших осередків української книжки в Аргентині: тут вийшли й Палієві переклади з еспанської — «Життя Лазарка з Тормесу» (1970) і «Нова драма» Мануеля Тамайо-і-Бавса (1972). Книжку надруковано в аргентинській друкарні «Dorrego» накладом тисячі примірників і присвячено покійній дружині автора. Українські видання Південної Америки розходилися майже виключно в межах тамтешньої громади, тож в Україні трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589864173939,"sku":"KC-1302","price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0016-530816711845891967.jpg?v=1791058854"},{"product_id":"khomychiv-yakiv-v-stepakh-ukrainy-buenos-aires-1958","title":"Хомичів Яків. В степах України: хроніка наших днів. Ч. 1–2. Буенос-Айрес, 1958","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Цей скромний труд — це сума реальних фактів, зібраних протягом всього мого свідомого життя».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЯ. Хомичів. В степах України: (хроніка наших днів). Ч. I: Визвольні змагання 1918–1922 року; ч. II: Під окупацією червоної Москви.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: накладом автора, 1958. — Ч. I: 348 с.; ч. II: 347 с. — Друк Talleres Gráficos «Salguero», Буенос-Айрес; першу частину віддруковано 30 серпня 1958 року. На звороті титулу першої частини — паралельні іспанські вихідні дані: En las estepas de Ucrania (Crónica de nuestros tiempos).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДва томи в оригінальних видавничих обкладинках із кремового тисненого паперу з синьою орнаментальною рамкою; на корінцях — ім'я автора, назва, номер частини й рік. Обкладинки потерті по краях, із дрібними надривами й забрудненнями, найпомітніше біля нижнього краю передньої обкладинки першої частини; на корінці першої частини вгорі втрата паперу. Задня обкладинка другої частини з розводами від вологи, задня обкладинка першої — із заломом. Внутрішній шарнір задньої обкладинки першої частини надірваний. Папір із природним пожовтінням, на нижніх берегах окремих аркушів першої частини сліди вологи. Блоки шиті, міцні. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРоман-хроніка про українське степове село від революції 1917 року до початку радянсько-німецької війни. Перша частина, «Визвольні змагання 1918–1922 року», веде від революційних подій у глухій Тарасівці через німецьку окупацію, творення партизанських загонів і Лісову січ до переходу в регулярну армію та відступу. Головний герой — Яким Хоменко, батько родини й командир повстанського загону. Друга частина, «Під окупацією червоної Москви», відкривається поверненням трьох емігрантів в Україну восени 1923 року; далі — село за НЕПу, українське підпілля, арешти НКВД, Темниківські й Вишерські табори, Біломорстрой, колективізація, Голод в Україні й початок війни.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЯків Хомичів у слові «Від автора» пояснює, що зібрав у книжці факти не лише власної біографії, а й долі «сотень тисяч страдників і героїв» визвольної боротьби, і що свідомо писав для масового читача, без претензій на високу художню чи наукову вартість; мову персонажів-москвинів подано російською як свідчення русифікації. Автор передмови порівнює побутові картини хроніки з прозою Нечуя-Левицького й Панаса Мирного.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбидві частини вийшли в Аргентині коштом самого автора й надруковані в іспаномовній друкарні Буенос-Айреса, тому вихідні дані продубльовано іспанською. Це зразок самвидавної мемуарної прози української повоєнної еміграції в Південній Америці; тут пропонується повний комплект з обох частин.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67037687284083,"sku":null,"price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/A3D7F5CA-4C6C-49E1-9317-4A5E71DE270C.jpg?v=1791143222"},{"product_id":"bradovych-m-chuzhynoiu-buenos-aires-1947","title":"Брадович М. Чужиною: повість. Буенос-Айрес, 1947","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Не словом, а чином покутується злочин і дістається клятою спадщиною від батька до сина…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМ. Брадович [Микола Троцький]. Чужиною: повість.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос Айрес: Видавництво «Промінь», 1947. — (Відбитка з «Нашого Клича»).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ пізнішій власницькій оправі з чорного ледерину: на обох палітурках сліпе тиснення — сецесійні кутові орнаменти, на передній ще й рослинна віньєтка; ім'я автора й назва — золотим тисненням. Форзаци з мармурованого паперу, вільні аркуші з рифленого крафт-паперу. Оригінальну видавничу обкладинку — кремовий папір із пунктирною рамкою та видавничими даними — збережено в оправі. Дрібні потертості й поодинокі світлі цятки на палітурках, кути не побиті. Папір рівномірно пожовклий, на звороті обкладинки віддзеркалений відбиток друку. Блок міцний. На обкладинці й титулі олівцем і чорнилом номер «6»; на полях с. 88–89 чорнильні дужки. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість про українських вигнанців у Царгороді. Марко сидить на терасі кав'ярні «Мармара» над Золотим Рогом і думає не про перські орди, Александра Македонського чи хрестоносців, що колись проходили цими місцями, а про власну долю. Довкола нього — родина Кубовичів, де Ганна втратила батьків, подільських дідичів, у більшовицьких розправах, і Носенко — українець на службі в совєтському посольстві, якого земляки підозрюють уже через саму посаду. Герої сперечаються, чи можна взагалі звати себе емігрантами, коли батьківщину покинуто лише заради боротьби за неї. Книгу відкриває пролог-притча про велетня, що підводиться над степом, а далі з'являється мотив рукопису «Соловецький Заповіт», який треба донести до українців поза СРСР.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПід псевдонімом М. Брадович писав Микола Троцький (1883–1971) — журналіст і публіцист родом із Луцька. 1909 року він виїхав за кордон, у Відні діяв у Союзі визволення України, у 1918–1922 роках був секретарем посольства УНР у Відні, дописував до «Діла», 1931 року редагував німецький місячник «Die Völkerbrücke»; помер у Женеві. Здебільшого він писав політичну публіцистику — «Die Nation in Sowjetketten» (1932), «Der Staat ohne Nation» (1952), а «Чужиною» разом із повістю «На Москву» (1951) належить до нечисленних його художніх творів.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість спершу друкувалася в буенос-айреському часописі «Наш Клич», а відтак вийшла окремою відбиткою у видавництві «Промінь». Того ж 1947 року в Буенос-Айресі перевидали й іншу книжку Троцького — «СССР — в'язниця народів». Аргентинські українські видання 1940-х років виходили малими накладами на дешевому папері й трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67040652624243,"sku":null,"price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/412104FA-9122-4DAB-B82A-BE4131FC5E0B.jpg?v=1791199983"}],"url":"https:\/\/archivevam.com\/collections\/diaspora-pivdenna-amerika-avstraliia.oembed","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}