{"title":"Новинки","description":"\u003ch3\u003eЩойно додані рідкісні видання\u003c\/h3\u003e\u003cp\u003eНайсвіжіші надходження антикварних книг, рідкісних видань української діаспори та унікальних примірників. Кожен тиждень ми поповнюємо колекцію новими знахідками для справжніх цінителів.\u003c\/p\u003e\u003cul\u003e\n\u003cli\u003eРегулярні оновлення каталогу\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eПерші побачать найцікавіші знахідки\u003c\/li\u003e\n\u003cli\u003eРідкісні видання в пріоритеті\u003c\/li\u003e\n\u003c\/ul\u003e","products":[{"product_id":"honchar-oles-sobor-toronto-1968","title":"Гончар Олесь. Собор: роман. Торонто, 1968","description":"\u003cp\u003eОлесь Гончар. Собор: роман \/ обкладинка П. Магденка.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТоронто: Нові Дні, 1968. — 240 с. — 20,8 × 13,5 см. Відлітографовано в Time Press Litho Limited, Торонто.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці роботи П. Магденка: на лицьовому боці постать бородатого чоловіка з посохом на тлі силуету собору, назва великими літерами внизу; на звороті — видавничий знак «Нові Дні» з вершницею зі смолоскипом. Лицьова обкладинка з легким пожовтінням країв; задній бік із брунатними плямами та затемненням уздовж правого краю й корінця. Папір блока кремовий, з легким пожовтінням берегів. На титульному аркуші чорнилом ініціали «І. В.», на задній обкладинці зверху рукописна цифра «1500». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Діаспорне видання роману, який в УРСР вилучили з обігу того ж 1968 року; книга має історико-культурну цінність.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Собор» Олеся Гончара — роман, який у 1968 році в УРСР спершу схвально зустріла критика, а невдовзі оголосили ідейно ворожим і майже на двадцять років прибрали з обігу. Твір надрукував перший номер журналу «Вітчизна» за 1968 рік, відтак він вийшов у видавництвах «Дніпро» й «Радянський письменник». Кампанію проти нього з квітня 1968 року розгорнули з ініціативи першого секретаря Дніпропетровського обкому КПРС Олексія Ватченка.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДія відбувається в придніпровському заводському селищі Зачіплянка, де напівзруйнований козацький собор опиняється під загрозою знесення. Через цей образ Гончар порушує питання історичної пам'яті, збереження духовної спадщини та споживацького, «браконьєрського» ставлення до минулого. Текст датовано 1963–1967 роками.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлесь Гончар (1918–1995) — прозаїк, фронтовик, автор трилогії «Прапороносці», лауреат Ленінської премії за «Тронку», який очолював Спілку письменників України. Після «Собору» літературна критика близько десяти років писала про нього принагідно або мовчала.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку видали «Нові Дні» — торонтський місячник, який 1950 року заснував Петро Волиняк (1907–1969). Видання різко критикувало і СРСР, і недемократичні тенденції в еміграції та виходило до 1997 року. Обкладинку виконав П. Магденко. Діаспорний наклад давав західному читачеві текст, який в УРСР уже зазнав заборони.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62334109614451,"sku":"SKU-00076","price":2500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15237570167155.jpg?v=1793986923"},{"product_id":"drach-ivan-orchard-lamps-niu-york-1978","title":"Драч Іван. Orchard Lamps. Нью-Йорк, 1978","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Мене вразила палахка сила Драчевого духу. Це була інша музика, ніж та, яку я чув у Росії», — Стенлі Куніц.\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІван Драч. Orchard Lamps \/ за редакцією і з передмовою Стенлі Куніца; дереворити Якова Гніздовського; переклали Деніел Голперн, Стенлі Куніц, Пол Немсер, Марк Рудман, Пола Шварц та інші.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк (New York City): The Sheep Meadow Press, 1978. — 71 с.: іл. — 23,5 × 15,5 см. — Надруковано у Faculty Press, Inc., Бруклін, Нью-Йорк; розповсюджувач — Horizon Press, 156 Fifth Avenue. — ISBN 0-8180-1541-1 (м'яка обкладинка); 0-8180-1538-1 (оправа). Перший друк. Ціна на задній сторонці — 3,95 дол.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з кремового картону: назва рукописним шрифтом червоним, ім'я автора чорним, унизу передньої сторонки — червоний дереворит саду. Обкладинка злегка забруднена й потемніла по краях, із косим заломом у правій частині передньої сторонки та дрібною темною цяткою в заголовку; кути злегка зім'яті, на задній сторонці поодинокі плямки. Блок міцний, папір чистий. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання, перший друк. Книга має історико-культурну цінність, а дереворити Якова Гніздовського становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦе перша англомовна книжка вибраних поезій Івана Драча — двадцять сім віршів у двох частинах. Відкриває збірку «Балада про соняшник», завершує «Ніж у сонці»; поміж ними «Бабин Яр», «Крила», «Балада про генів», «Спіноза», «Соната Прокоф'єва», «Десь на дні моїх ночей». Книжка виросла з перекладацької майстерні маґістерської програми Школи мистецтв Колумбійського університету: підрядники з української для американських поетів готували Богдан Бойчук і Ярослав Розумний, а самі переклади дістали відзнаку Центру перекладу при Колумбійському університеті за ґрантом Національного фонду мистецтв США.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІван Драч (1936–2018) — поет-шістдесятник, кіносценарист, згодом перший голова Народного руху України. Стенлі Куніц (1905–2006) — лауреат Пулітцерівської премії, консультант з поезії Бібліотеки Конгресу, згодом поет-лауреат США; 1967 року він побував у СРСР за програмою культурного обміну, і в передмові до цієї книжки згадує, що голос Драча звучав інакше, ніж усе почуте ним у Росії.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЯків Гніздовський (1915–1985) виконав для видання і обкладинку, і повносторінкові дереворити в тексті — дерева, соняшник, отара овець, снігова зірка. За бібліографією Марти Тарнавської, у м'якотурному варіанті немає дереворита, призначеного для форзаца, хоча його зазначено в переліку ілюстрацій; натомість на задній сторонці вміщено два знімки — портрет Драча роботи Юрія Лугового і Драч із Куніцом у кадрі Ігоря Галарника. 1989 року книжку перевидало торонтське видавництво Exile Editions.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62561242415475,"sku":"SKU-00092","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15298636939635.jpg?v=1793985764"},{"product_id":"halan-volodymyr-bateriia-smerty-dzherzi-syti-1968","title":"Галан Володимир. Батерія смерти. Джерзі-Ситі, 1968","description":"\u003cp\u003eБАТЕРІЯ СМЕРТИ. 1968. ГАЛАН ВОЛОДИМИР\u003cbr\u003eДжерзі Ситі: Видавництво «Червона Калина»; Друк. «Свобода». — 239 с. — 23 × 16 × 1,8 см. В оригінальній обкладинці. Стан добрий, незначні потертості країв. Книга містить кольорові ілюстрації Леоніда Перфецького, карти і схеми Йоахима Вишневецького. Мистецька обкладинка Богдана Божемського. Передмова Івана Кедрина «Вояк-громадянин і його книжка». Наклад: 1500 примірників. Книга має значну історико-культурну цінність як документ епохи Визвольних Змагань.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003cbr\u003e«Батерія смерти» — це військово-історичні мемуари Володимира Галана, колишнього сотника артилерії в Українській Галицькій Армії (УГА). Книга написана на основі фронтового щоденника, який автор вів під час війни, перебуваючи спочатку в австрійській, а згодом в українській арміях. У виданні детально описано бойовий шлях автора, зокрема бої за Львів, Чортківську офензиву, перехід за Збруч та наступ на Київ. Твір є важливим джерелом для вивчення історії Визвольної Війни, оскільки поєднує фактологічну точність хроніки з живими враженнями безпосереднього учасника подій.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eГалан Володимир (1893–1978)\u003cbr\u003eУкраїнський військовий і громадський діяч, сотник артилерії УГА. Народився на Галичині, брав активну участь у Визвольних Змаганнях 1917–1921 років. Після війни емігрував до США, де став одним із провідних діячів української діаспори в Америці. Очолював Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК). Його книга «Батерія смерти» вважається одним із найцінніших мемуарних творів про героїку та трагізм боротьби за українську державність у XX столітті.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62561720893811,"sku":"SKU-00097","price":3200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15298730099059.jpg?v=1793986912"},{"product_id":"franko-ivan-akordy-lviv-1903","title":"Франко Іван (упоряд.). Акорди: антологія української лірики. Львів, 1903","description":"\u003cp\u003eАкорди: антольоґія української лїрики від смерти Шевченка \/ уложив Іван Франко; з ілюстраціями Юліана Панькевича.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: Накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1903. — [2] арк., 316 с.: іл. — 26 × 19 см. З друкарні Наукового товариства ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій художній коленкоровій оправі з орнаментально-шрифтовим тисненням золотом; золотий обріз блока. Незначні потертості й забруднення. Стан дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання Івана Франка. Книга має історико-культурну цінність, а видавнича оправа й оформлення Юліана Панькевича становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Акорди» — перша велика антологія української поезії, що показала літературу після Шевченка як цілість. Франко зібрав під однією оправою сорок років віршування — від Куліша й Руданського до наймолодших на той час Лесі Українки, Миколи Вороного й Володимира Самійленка — і дав кожному місце за вагою тексту, а не за партією чи табором. Для галицького й наддніпрянського читача це був перший спільний канон, надрукований в одній книжці.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІван Франко (1856–1916) виступив тут як упорядник і редактор — роль, у якій він зробив для української літератури не менше, ніж як поет. Оформлення виконав Юліан Панькевич (1863–1933) — маляр і графік, один із перших, хто послідовно працював над українською книжковою сецесією. Українсько-руська видавнича спілка, заснована у Львові 1899 року, ставила собі за мету видавати добру українську й перекладну літературу дешево і в пристойному поліграфічному виконанні; «Акорди» із золотим обрізом були її парадним виданням.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62745307939187,"sku":"SKU-00122","price":50000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15346789843315.jpg?v=1793984375"},{"product_id":"shevchenko-taras-povne-vydannia-tvoriv-varshava-1939","title":"Шевченко Тарас. Повне видання творів: у 13 томах. Варшава; Львів, 1934–1939","description":"\u003cp\u003eШевченко Тарас. Повне видання творів. У 13 т.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВаршава; Львів: Український Науковий Інститут, 1934–1939.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальних видавничих тканинних палітурках синього кольору з витонченим золотим та сліпим тисненням на корінцях та верхніх палітурках. Потертості палітурок, зношеність країв та корінців, незначні забруднення тканинного покриття, часові пожовтіння паперу та фоксинги; на окремих томах природні сліди тривалого побутування, дрібні деформації. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eТираж видання — 200 примірників, що робить його винятковою рідкістю. Книги мають виняткову історико-культурну, наукову цінність і становлять неабиякий колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Повне видання творів Тараса Шевченка» у 13 томах (початково амбітний проєкт передбачав 16 томів, та через початок Другої світової війни у 1939 році світ побачили лише 13 із них) — масштабний науково-видавничий проєкт Українського Наукового Інституту у Варшаві, реалізований протягом 1934–1939 років. Це фундаментальне зібрання вважається еталоном українського шевченкознавства міжвоєнного періоду й одним із найкращих, текстологічно найнадійніших критичних видань спадщини Кобзаря у світі.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДо складу Спеціальної Комісії та редакційної колегії увійшли провідні діячі української науки, літератури й культури в еміграції та на теренах Західної України: Олександр Лотоцький, Роман Смаль-Стоцький, Богдан Лепкий, Леонід Білецький та інші, а головним редактором виступив шевченкознавець Павло Зайцев. Тексти поезії, прози та драматичних творів були ретельно очищені від цензурних викривлень і супроводжувалися розлогими коментарями, варіантами рукописів і хронологічними довідками.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62930558157171,"sku":"SKU-00123","price":160000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15402757128563_d71f002d-46df-4344-af1f-47f316c96986.jpg?v=1793984374"},{"product_id":"do-zbroi-konvoliut-1953-1955","title":"До зброї: журнал військово-політичної думки. Конволют. Мюнхен, 1953–1955","description":"\u003cp\u003eДо зброї: журнал української військово-політичної думки. Конволют чисел 21(34)–26(39).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен; Авґсбурґ: видавництво «До Зброї» при Місії УПА при Закордонному Представництві УГВР, 1953–1955. — Шість чисел в одному томі: ч. 21(34), грудень 1953; ч. 22(35), березень 1954; ч. 23(36), червень 1954; ч. 24(37), вересень 1954; ч. 25(38), грудень 1954; ч. 26(39), травень 1955 (це число вийшло в Авґсбурґу). Обсяг окремого числа — 40–44 с. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ подарунковій напівшкіряній оправі: корінець із темно-синьої шкіри зі срібним і золотим тисненням, геометрично-рослинні орнаменти; палітурки криті мармурованим папером «ебру» у синьо-блакитних, білих і чорних тонах; шкіряні кути з золотим обрамленням; форзаци з блакитного мармурованого паперу. Оправа без потертостей, кути не побиті. Природне пожовтіння паперу по краях окремих аркушів. На титульній сторінці числа 22 — фіолетова печатка «Universitas Libera Ucrainensis. Bibliotheca. Monachii». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКонволют має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; видавнича оправа становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПечатка на 22-му числі — бібліотечний штемпель Українського Вільного Університету, заснованого 1921 року у Відні, того ж року перенесеного до Праги й у травні 1945-го вивезеного до Мюнхена перед приходом радянських військ (ті, хто лишився в Празі, були арештовані й депортовані). Отже, том походить із наукової бібліотеки найстаршої української еміграційної високої школи.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСам журнал виходив від 1946 року як орган Місії УПА при Закордонному Представництві УГВР — структури, що представляла на Заході УГВР і Українську Повстанську Армію. Нумерація подвійна: число в дужках — наскрізне від 1946 року, без дужок — число поточної серії. Редакція мандрувала разом із еміграцією: Мюнхен, Авґсбурґ, знову Мюнхен, знову Авґсбурґ. На сторінках — аналітика щодо УПА й тактики УГВР, геополітичного протистояння СРСР і США, ядерної загрози, рецензії та спогади.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦі шість чисел покривають грудень 1953 — травень 1955 року; пізніших випусків у бібліографії не зафіксовано, тож ч. 26(39), імовірно, було останнім. Комплектні добірки часописів ді-пі періоду в публічних бібліотеках України відсутні.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":63934961287539,"sku":"SKU-00125","price":26800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15483226292595.jpg?v=1793984726"},{"product_id":"tysovskyi-oleksandr-zhyttia-v-plasti-toronto-1961","title":"Тисовський Олександер. Життя в Пласті: посібник пластового юнацтва. Торонто; Детройт, 1961","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Хто ж ці юнаки? Ти пізнаєш їх по одностроях і відзнаках: це українські пластуни.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eД-р Олександер Тисовський. Життя в Пласті: посібник для українського пластового юнацтва \/ ілюстрації Мирона Левицького. — Друге, доповнене видання.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eТоронто; Дітройт: Пластове Видавництво «Молоде Життя», 1961. — 551 с.: іл. — Видання Головної Пластової Булави; заходом Крайової Пластової Старшини в Канаді, Торонто. Друковано в друкарні «Київ», Торонто, Онт. Наклад не зазначено. Остання пагінована сторінка — 545.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці роботи Мирона Левицького: на кремовому тлі кольорова композиція — намет, сокира й сонце над темною смугою лісу, назва помаранчевим шрифтом, пластова лілея з тризубом; унизу підпис «Лев 61». Обкладинка з поздовжньою заломою по всій висоті передньої й задньої палітурок; на задній палітурці два сліди від прозорої клейкої стрічки та надрив уздовж заломи; краї й кути потерті, дрібний надрив угорі корінця, корінець вицвілий. Папір із природним пожовтінням, найпомітнішим по берегах. Надрив із утратою паперу на верхньому березі аркуша зі змістом (с. 541–542), вищерблення на передньому березі аркуша зі с. 545. Блок міцний, аркуші не відстають. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Життя в Пласті» — основний підручник українського скаутського руху, писаний його засновником і звернений просто до юнака, на «Ти». Книжка веде читача від першого запрошення («Ходи з нами, юначе!») через пластову присягу, закон і сходини УПЮ до цілком практичних умінь: однострою, табірництва, мандрівництва, пластового піонерства, польових нарисів мап, семафора, теренових ігор, розкладання вогнища й пластової ощадності. У вступному слові автор пише, що перше видання з'явилося за десять років після організаційних починів Пласту, а це, друге, виходить чотири десятки років по тому, коли за плечима організації вже п'ятдесят років досвіду й чотири пластові «покоління».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОлександер Тисовський (1886–1968), псевдо «Дрот», — біолог і педагог, дійсний член НТШ, учитель природознавства в Академічній гімназії у Львові в 1911–1939 роках. Саме там 1911 року він заснував перші пластові гуртки, пристосувавши скаутську програму до потреб української молоді, і уклав основний пластовий підручник, перероблене видання якого вийшло 1921 року під назвою «Життя в Пласті». Від 1944 року жив у Відні, де й помер. Вступне слово до цього видання підписане факсиміле його руки — за сім років до смерті автора.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДруге видання підготувала повоєнна еміграція: воно вийшло накладом «Молодого Життя» одночасно в Торонто й Дітройті, як видання Головної Пластової Булави, заходом Крайової Пластової Старшини в Канаді, і друкувалося в українській торонтській друкарні «Київ». Обкладинку й ілюстрації виконав Мирон Левицький (1913–1993) — маляр, іконописець і графік, учень школи Новаківського у Львові та Владислава Скочиляса в Краківській академії, від 1949 року в Канаді, від 1954-го в Торонто; книжкова графіка була центральною ділянкою його роботи. В УРСР Пласт був заборонений, і наступне видання книжки вийшло аж 1997 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":63938452324723,"sku":"SKU-00126","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15485508026739.jpg?v=1793986566"},{"product_id":"kulish-panteleimon-tvory-lviv-1908-1910","title":"Куліш Пантелеймон. Твори: у 6 томах. Львів, 1908–1910","description":"\u003cp\u003eКуліш Пантелеймон. Твори: у 6 томах \/ за редакцією Юліяна Романчука.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: Накладом товариства «Просьвіта», 1908–1910. — Комплект із 6 томів. — 17 × 12,5 см. — (Руска письменність; VI, 1–6). З друкарні Наукового товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднарського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальних видавничих полотняних оправах різних кольорів — червоній, коричневій, зеленій — із блінтовим рамковим тисненням, золотим тисненням заголовків і овальним портретним медальйоном Куліша в лавровому вінку на передній палітурці; форзаци декоративні, з орнаментом у стилі сецесії. Потертості оправ і кутів, вицвітання полотна, найпомітніше на другому томі, незначні забруднення й плями, лисячі плями на папері. Комплект повний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше посмертне зібрання творів письменника. Комплект має історико-культурну й колекційну цінність, а видавничі оправи становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСклад комплекту: том I — поетичні твори; том II — поезія, не друкована за життя автора; том III — переклади й переспіви; том IV (1909) — драматичні твори, зокрема «Колії», з портретом Куліша й факсиміле його підпису; том V — повісті й оповідання; том VI — історичні, літературознавчі та критичні праці, серед них «Історія України од найдавніших часів».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПантелеймон Куліш (1819–1897) — письменник, поет, перекладач, історик, етнограф і мовознавець, член Кирило-Мефодіївського братства, автор першого українського історичного роману «Чорна рада», творець правопису «кулішівки», перекладач Шекспіра, Байрона й Ґете, співавтор першого повного українського перекладу Біблії. Серію «Руска письменність» «Просвіта» видавала як домашню бібліотеку української класики для галицького читача; редагував її Юліян Романчук (1842–1932) — педагог і політик, посол до австрійського парламенту. Комплектні шеститомники в оригінальних видавничих оправах трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":63943429030259,"sku":"SKU-00133","price":45000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15486096998771.jpg?v=1793984375"},{"product_id":"horlis-horskyi-yurii-kholodnyi-yar-lviv-1937-1938","title":"Горліс-Горський Юрій. Холодний Яр: конволют двох частин. Львів, 1937–1938","description":"\u003cp\u003eГорліс-Горський Юрій. Холодний Яр: конволют двох частин. Ч. 1: третє видання. Ч. 2.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: Видавництво «Рекорд», 1938 (друкарня І. Фрідмана); Львів: Видавництво «Дешева книжка», 1937 (друкарня «Львівська»). — 368 с. — З портретом автора в першій частині. Ціна 3 зл.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eОбидві частини оправлено разом у пізнішу власницьку напівоправу: чорна шкіра з бинтами, тисненням і червоними прокладками, крапчастий папір, мармуровані форзаци. Збережено оригінальні видавничі обкладинки обох частин — перша з вершником під прапором, підписана монограмою художника. Обкладинки з потертостями, згинами та надривами по краях; блок міцний, папір рівномірно пожовклий; плями на верхньому обрізі. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПровенанс: на обох титулах підписи «М. Гайдак» \/ «M. H. Haydak» та олівцеві нотатки «Повернути др-ові Гайдакові, 1501 Asbury Street, St. Paul, Minn.»; олівцеві маргіналії в передмові; наприкінці другої частини читацький запис: «Прочитав Іван Рижій, 20-5-1946…».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПередвоєнні львівські видання «Холодного Яру» належать до рідкісних. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Холодний Яр» — документальний роман-спогад Юрія Горліс-Горського (1898–1946), старшини армії УНР і козака 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, про збройну боротьбу холодноярських повстанців проти більшовиків у 1919–1922 роках. Уперше книга вийшла у Львові в 1934–1937 роках і одразу здобула величезну популярність у Галичині; після 1939 року її нищили обидва окупаційні режими. Перша частина витримала три видання — у цьому конволюті поєднано третє видання першої частини (1938) з першим виданням другої (1937). Прикметна передмова до третього видання з оглядом літератури про Холодний Яр.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПримірник цікавий провенансом: підписи належать Миколі Гайдакові (1898–1971) — ентомологові, професорові Міннесотського університету в Сент-Полі, фахівцеві з бджільництва світового рівня, добровольцеві армії УНР, нагородженому Хрестом Симона Петлюри, дійсному членові УВАН. Для ветерана визвольних змагань ця книжка мала очевидне особисте значення, а запис Івана Рижія 1946 року документує її побутування в повоєнній еміграції, найпевніше в таборах переміщених осіб.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM RARE BOOKS","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64404887470451,"sku":"SKU-00162","price":45000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15526081364339.jpg?v=1793984726"},{"product_id":"ukrainska-zahalna-entsyklopediia-lviv-1930-1933","title":"Українська загальна енциклопедія: книга знання: у 3 томах. Львів [та ін.], 1930–1933","description":"\u003cp\u003eУкраїнська загальна енцикльопедія: книга знання: у 3 томах \/ під головною редакцією Івана Раковського; видання кооперативи «Рідна школа».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів; Станіславів; Коломия: Видавництво «Українська загальна енцикльопедія», 1930–1933. — Т. 1: А–Ж. — [4] арк., 1312 стовпц., [14] арк. іл. — 25 × 17,4 × 4 см. — Т. 2: З–Р. — [2] арк., 1312 стовпц., [2] арк., [22] арк. іл. — 24,2 × 17,6 × 4,4 см. — Т. 3: С–Я. — [2] арк., 1422 стовпц., [3] с., [26] арк. іл. — 24,2 × 17,3 × 4,8 см. — Іл., кольорові таблиці, мапи. Друкарня Повітового союзу кооператив та Союзна друкарня у Станиславові.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальних видавничих оправах (шкіра, коленкор) з орнаментально-шрифтовим тисненням золотом на корінцях. Незначні пошкодження корінців, рівномірне пожовтіння паперу. Комплект повний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерша українськомовна енциклопедія. Видання має наукову, історико-культурну та художню цінність і становить колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Книга знання» виходила у Львові місячними зшитками по 128 сторінок від квітня 1930 року; останнє, тридцяте число побачило світ у липні 1933-го. Тритомник видала кооператива «Рідна школа» за редакцією педагога і громадського діяча Івана Раковського (1874–1949); до редакційної колегії увійшли Володимир Дорошенко, Михайло Рудницький і Василь Сімович, а над статтями працювало близько ста сорока авторів.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПоліграфічне виконання незвичне для галицького видання того часу: ілюстраційні таблиці виготовив заклад Ф. А. Брокгауза в Ляйпциґу, кольорові географічні мапи друкував Піллер-Нойман у Львові, текстові репродукції готувала львівська клішарня «Фототип». Це була перша спроба дати українському читачеві універсальний довідник рідною мовою — і єдина така спроба в Галичині до Другої світової війни.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM RARE BOOKS","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64404939669875,"sku":"SKU-00164","price":120000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15526102532467_4f53ff56-f53a-4c11-adef-b5a2511bec66.jpg?v=1793984374"},{"product_id":"sichynskyi-volodymyr-nazva-ukrainy-avgsburg-1948","title":"Січинський Володимир. Назва України. Авґсбурґ, 1948","description":"\u003cp\u003eСічинський Володимир. Назва України.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАвґсбурґ: Накладом Гуртівні Паперу, 1948. — 43, [1] с.: іл. — Бл. 21 × 15 см.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальній ілюстрованій видавничій обкладинці за власним оформленням автора. На звороті обкладинки — видавнича марка-монограма в колі. Незначні потертості й плямки на обкладинці, слід давнього перегину у верхньому куті. Сторінки не обрізані. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБібліографічна рідкість доби «ді-пі».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Назва України» — науково-популярна розвідка про походження й історичну долю назв «Роксоланія», «Русь» та «Україна». Автор простежує змінюваність етнонімів у світовій історії, аналізує античні й середньовічні джерела, літописні згадки та західноєвропейські карти XVI–XVII ст., доводячи давність і безперервність вживання назви України. Текст ілюстровано картосхемами: мапа Причорномор'я I–VIII ст. за Птолемеєм, мапа світу Беатуса X–XI ст. із зазначенням «Аланії» на території України, мапа заселення Балтійського Помор'я слов'янськими племенами IX–X ст. (з «украною» на устю Одри) та ін.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВолодимир Січинський (1894–1962) — архітектор, мистецтвознавець, графік і дослідник, чільний представник української науки в еміграції; після війни перебував у таборах переміщених осіб у Німеччині, згодом працював у США. Оформлював обкладинки власних та інших видань.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПраця вийшла друком в Авґсбурзі — одному з осередків української видавничої діяльності в таборах переміщених осіб — і належить до низки повоєнних еміграційних публікацій на цю тему.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM RARE BOOKS","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64405286846835,"sku":"SKU-00167","price":10750.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15526173016435.jpg?v=1793985210"},{"product_id":"tsivchynska-alla-nezabutnie-nemerknuche-niu-york-1962","title":"Цівчинська Алла. Незабутнє, немеркнуче…: повість-спогади про Миколу Зерова. Нью-Йорк, 1962","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Микола Зеров переріс віки.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eАлла Цівчинська. Незабутнє, немеркнуче…: повість-спогади про Миколу Зерова.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНью-Йорк: коштом авторки, 1962. — 64 с. Ціна на задній обкладинці $1.00, там-таки адреса для замовлень: Alla Ciwtchynska, 208 East 6th St., Apt. 13, New York 3, N. Y.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з блакитного паперу: ім'я авторки, назва й вихідні дані набрані чорним, без ілюстрації. Обкладинка потерта й забруднена по краях, рожевувата пляма на правому полі передньої сторонки, пожовтіння й дрібні плями на задній сторонці, потемніння паперу вздовж корінця; блок міцний і чистий, утрат немає. На передній сторонці й на титулі олівцем шифр «П. 1476», у верхніх кутах титула, с. 3 і останньої сторінки — олівцеві хрестики. На титульному аркуші дарчий напис синім чорнилом з підписом, зелений штамп «N. Wedmidska, 13 Vincent Avenue, St. Albans, 3021» (повторений на останній сторінці) і фіолетовий овальний штамп «Українська Громада. Бібліотека. Вікторії, Ессендон»; на с. 3 підпис чорнилом «Надія Ведмідська». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше окреме видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОповідь ведеться від імені Лялі — провінційної дівчини, закоханої в професора Зерова, за якою впізнається сама авторка. Київ початку 1930-х років постає зсередини: філологічний факультет і «милість» стипендії за два місяці до випуску, помітка «контрреволюціонер, але тимчасово потрібний» проти прізвищ у списках НКВД, перехоплене листування — і «чорний ворон», що під'їжджає до воріт в останньому розділі. Уперше текст друкувався 1950 року в тижневику «Єдність» (Аделаїда, Австралія, чч. 29–40) під назвою «Недописана сторінка»; для окремого видання авторка його доповнила, виправила й додала розділ «З листів до автора» — серед них лист Павла Зайцева (1886–1965) від липня 1948 року.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eАлла Цівчинська (1912–1997) народилася в Олександрії; про Зерова знала змалку від свого дядька Михайла Бачинського, з яким Микола Костьович товаришував у студентські роки. Передмову датовано Новим Ульмом 1949 року, «Слово автора» — Нью-Йорком 1962-го: між ними Австралія й переїзд до США, де в 1965–1977 роках вона працювала коректоркою газети «Новое русское слово». Написала ще повісті «Сніжинки в хуртовині» (1979), «Край дороги» (1983) і «Зоя — життя».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижку авторка видала власним коштом і сама розсилала замовникам із помешкання на Шостій вулиці в Нью-Йорку. Цей примірник побував в Австралії — там, де текст уперше з'явився друком: на ньому особистий штамп власниці зі Сент-Олбанса під Мельбурном і штамп бібліотеки Української Громади Вікторії в Ессендоні. Спогади Цівчинської лишаються одним із небагатьох свідчень про приватне життя Миколи Зерова (1890–1937) і постійно цитуються в дослідженнях про нього; 2018 року їх передруковано в антології «Соловецький етап».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589864239475,"sku":"SKU-00690","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15528971207027.jpg?v=1793989374"},{"product_id":"smit-viliam-dzhei-collected-translations-sent-1985","title":"Сміт Вільям Джей. Collected Translations: Italian, French, Spanish, Portuguese. Сент-Пол, 1985","description":"\u003cp\u003eСМІТ, Вільям Джей. Collected Translations: Italian, French, Spanish, Portuguese \/ William Jay Smith.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСент-Пол (Міннесота): New Rivers Press, 1985. — 150 с. — Серія «New Rivers Abroad». — М'яка видавнича обкладинка. — ISBN 0-89823-070-5. Мова видання: англійська.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСтан добрий: обкладинка з незначними потертостями по краях і кутах, блок міцний і повний.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВільям Джей Сміт (1918–2015) — американський поет, есеїст і перекладач, дев'ятнадцятий Консультант із поезії Бібліотеки Конгресу США (1968–1970) — посада, що нині відповідає званню поета-лауреата США. Перекладав насамперед із французької та іспанської; окремими книжками виходили його переклади Жуля Лафорга та Федеріко Ґарсії Лорки.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЦей том зібрав його поетичні переклади з чотирьох романських мов — італійської, французької, іспанської та португальської. Серед перекладених французьких авторів — Жуль Лафорг, Валері Ларбо й Ален Боске, з іспанської — Федеріко Ґарсія Лорка. Книжка вийшла в серії «New Rivers Abroad» видавництва New Rivers Press, заснованого 1968 року поетом Біллом Трусдейлом і знаного увагою до перекладної поезії.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДля українського читача постать Сміта цікава ще й тим, що він багато років співпрацював із Яковом Гніздовським: їхня спільна книжка «Birds and Beasts» (1990) — вірші Сміта з дереворитами художника.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589864599923,"sku":"SKU-00694","price":4400.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15528971534707.jpg?v=1793986571"},{"product_id":"poltava-leonid-kyiv-antolohiia-niu-york-1984","title":"Полтава Леонід (упоряд.). Київ: антологія: статті і поезії про українську столицю. Нью-Йорк, 1984","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Київ був наш, є наш і буде столицею нашої самостійної держави — хто зна — може вже навіть незабаром.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКиїв: антологія: статті і поезії про українську столицю: до 1000-ліття хрещення України-Руси \/ упорядкування й анотації Леоніда Полтави; обкладинка Бориса П. Береста.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк: видання Асоціяції діячів української культури та Організації Оборони Чотирьох Свобід України, 1984. — Іл. — Друк і склад: комп'ютерна друкарня «Мета», Нью-Йорк.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій ілюстрованій обкладинці: на передній сторонці — синьо-білий фотодрук із краєвидом Дніпра й пам'ятником князеві Володимиру на Володимирській гірці, назва «Київ» стилізованими білими літерами; на задній — продовження панорами з підвісним мостом через Дніпро. На титулі — віньєтка з пам'ятником Богданові Хмельницькому; у тексті — репродукції історичних світлин і графічні відтворення старих київських краєвидів. Лисячі плямки на верхній частині обох сторінок обкладинки, витертість нижнього кута передньої сторонки. Блок міцний, сторінки чисті. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eАнтологію склали 1984 року, коли Василь Стус, Микола Руденко й Олесь Бердник ще відбували ув'язнення чи заслання, — і їхні вірші про Київ стоять тут поряд із Шевченком, Зеровим і Маланюком. Перша частина — статті: «Місто Премудрости Божої» Дмитра Донцова, нарис Степана Мішка про Київ як столицю Антської держави, спогади проф. Івана Левадного про місто 1941 року, есей Любомира Рихтицького, що лічить вісім здобуть і втрат столиці за одне століття. Друга — поезії, написані в Україні: від Шевченка й Руданського через Тичину, Плужника й Осьмачку до Стуса, Сверстюка, Калинця, Костенко й Бердника. Третя — поезії, написані за кордоном: Олександр Олесь, Юрій Клен, Олена Теліга, Оксана Лятуринська, Михайло Орест, Яр Славутич, Ганна Черінь. Вірші супроводжують біографічні довідки упорядника — у примітці до Бердника записано обидва його засуди, 1949 і 1979 років.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛеонід Полтава (справжнє прізвище Пархомович, 1921–1990) — поет, прозаїк і журналіст родом із Роменщини; по війні жив у Німеччині, Парижі й Мадриді, від 1958 року — у США. Редагував еміграційні часописи, серед них лондонський «Визвольний шлях», і раніше склав антологію повстанської поезії «Слово і зброя» (1968).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЧастина матеріалів спершу вийшла у «Визвольному шляху» 1982–1983 років. Книжку видала Асоціяція діячів української культури — об'єднання письменників і митців, засноване 1965 року в Торонті й пов'язане з Українським визвольним фронтом (Полтава був її членом), — разом з Організацією Оборони Чотирьох Свобід України, яка й профінансувала видання. Антологію присвячено наближенню тисячоліття хрещення України-Руси й набрано вже комп'ютерним складом — у нью-йоркській друкарні «Мета».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67189505032563,"sku":"SKU-00980","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612391162227.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"bilyk-ivan-mech-areia-roman-london","title":"Білик Іван. Меч Арея: роман. Лондон, [б. р.]","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Історія наша повна білих плям, історіографія рясніє плямами темними й ще більше — затемненими.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІван Білик. Меч Арея: роман.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛондон: Українська Видавнича Спілка, [б. р.]. — 439 с.: іл. — З друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні (Ukrainian Publishers Ltd., 200 Liverpool Road). Офсетний передрук видання: Київ: Радянський письменник, 1972.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій оправі з оливково-зеленого полотна з синім друком: на передній палітурці — назва, підзаголовок «роман, написаний Іваном Біликом літа 1970» і дві постаті з мечем між ними; на корінці сріблясто-синім — ім'я автора, назва й орнамент. Фронтиспис — гравюра з вершником на чолі дружини; титул і шмуцтитул надруковано червоним і чорним. Полотно палітурок із темними плямами й потемнінням, найпомітніше на задній палітурці; потертості по краях і кутах, надтерті кінці корінця, світла подряпина на задній палітурці. Папір із рівномірним природним пожовтінням, блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Меч Арея» вийшов у київському «Радянському письменнику» 1972 року накладом 65 тисяч і майже одразу потрапив під заборону: після негативної рецензії археолога Петра Толочка проти роману виступила група істориків, книжку вилучили з книгарень і бібліотек, а автора позбавили роботи й права друкуватися. За словами редактора першого видання Дмитра Міщенка, вилучити встигли лише близько п'яти тисяч примірників — решту розкупили читачі. Лондонська Українська Видавнича Спілка, заснована 1949 року для друку журналу «Визвольний шлях», перевидала роман офсетом «без жодних змін», тобто відтворила київську книжку разом з ілюстраціями; у передньому слові видавці пояснюють, що дістати оригінал тоді вже було неможливо ні в Україні, ні в закордонних бібліотеках.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eРоман побудовано як стилізований літопис: розділи відкриваються погодними записами «В літо 376-е», «В літо 395-е», мова свідомо архаїзована. Головний герой — київський князь Богдан, якого чужинці звали Аттілою; Білик ототожнює гунів зі слов'янами, предками українців, і відсуває історію Києва до IV–V століть. Розлогий шмуцтитул називає книжку «казанням» про князя Богдана, красуню Гримільду, підступного євнуха Хрисафія, коваля Людоту і зачарований скарб Нібелунгів. Завершує том авторська післямова, де Білик, спираючись на Геродота й розкопки на київській Оболоні, обстоює свою концепцію; над нею він працював довше, ніж над самим романом.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІван Білик (1930–2012) — прозаїк, перекладач і журналіст, автор і другого резонансного історичного роману, «Похорон богів» (1986). У радянський час «Меч Арея» в Україні більше не друкувався; натомість його кілька разів передруковували в діаспорі — у Канаді, США та Великій Британії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67190171730291,"sku":"SKU-00981","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612627648883.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"lototskyi-istoriia-ukrainy-dlia-ditei-ch-4-lviv-1935","title":"[Лотоцький Антін]. Історія України для дітей. Ч. 4: Україна в неволі. Львів, 1935","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…часи пробудження народньої свідомости, коли то нарід наче вдруге почав народжуватися на світ.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Антін Лотоцький]. Історія України для дітей. Часть IV: Україна в неволі \/ ілюстрації Михайла Фартуха.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: накладом видавництва «Світ дитини», 1935. — 96 с.: іл. — (Діточа бібліотека; книжечка 163).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eОригінальна видавнича обкладинка із сірого паперу з портретом Тараса Шевченка над розгорнутою книгою; на задній сторонці — оголошення журналу «Світ дитини» з умовами передплати для краю, Чехо-Словаччини, Румунії, Америки й Канади та поштова позначка «Należytość pocztową opłacono ryczałtem». Зшито двома скобами. Обкладинка потерта й потемніла по краях, з утратами паперу вздовж зовнішнього краю передньої сторонки та корінцевого краю задньої; у корінцевому полі біля скоб — надриви й відриви паперу. Папір блоку з природним пожовтінням, береги аркушів нерівні. Утрат тексту немає. На титульному аркуші фіолетовий штамп «Printed in Poland», на задній обкладинці — букіністичні позначки олівцем. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЦя дитяча «Історія України» закінчується серпнем 1914 року: перші сотні Українських січових стрільців вирушають у Карпати, а текст обривається їхньою піснею й заставкою зі Шевченковим «Учітеся, брати мої». Починається ж четверта частина 1764 роком, коли Катерина II позбавила влади останнього гетьмана Кирила Розумовського. Між цими датами — зруйнування Січі, заборона українських книжок для народу, «Руська трійця», Микола Лисенко, боротьба за виборче право в Галицькому сеймі. Розділ відкриває вірш Бориса Грінченка, портрети й сюжетні ілюстрації виконав Михайло Фартух (1897–1979).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІм'я автора на титулі не зазначене; бібліографія приписує всю серію Антонові Лотоцькому (1881–1949) — письменникові, педагогові й співредакторові журналу «Світ дитини». Від 1911 року він учителював у Рогатинській гімназії, а 1914-го разом із більшістю її учнів і вчителів пішов до Легіону УСС старшиною. Тож рядки на с. 95 про першого команданта легіону Михайла Галущинського, який «учив тих юнаків у рогатинській ґімназії», писала людина, що стояла в тих самих лавах.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЧотири частини вийшли 1934–1935 років як книжечки 160–163 «Діточої бібліотеки» — масової серії видавництва Михайла Таранька «Світ дитини». Штамп «Printed in Poland» і передплатні ціни в доларах на обкладинці нагадують, що ці книжечки розходилися й серед еміграції в Америці та Канаді. Повернення творчості Лотоцького до читачів в Україні почалося лише 1991 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67190230516083,"sku":"SKU-00982","price":3200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612633022835.jpg?v=1793986911"},{"product_id":"shankovskyi-ihor-dysonansy-filadelfiia-1960","title":"Шанковський Ігор. Дисонанси. Філадельфія, 1960","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Музика не має тривалих основ, постійні лише дисонанси».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІгор Шанковський. Дисонанси \/ [обкладинка Петра Андрусіва].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eФілядельфія: Видавництво «Київ», 1960. — Портр. автора. — Паралельний англомовний титул.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій м'якій обкладинці за проєктом Петра Андрусіва: конструктивістська композиція в чорному, сірому, жовтому й білому — солдатські каски, бомбардувальник, голуб з оливковою гілкою, жіноча маска, навскісні площини й назва з геометричних літер; у нижньому куті підпис «Петро Андрусів 1959». Передня сторонка з легким забрудненням, коричневою цяткою біля правого краю й витертостями та пожовканням уздовж корінця; задня сторонка значно забруднена — сірі плями й розводи по всій площі, краї й кути потерті. Обрізи блока потемніли, папір рівномірно пожовклий, на берегах с. 5 і змісту лисячі плямки. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а обкладинка Петра Андрусіва становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірка відкривається питанням, чому Шуберт не закінчив «Незакінченої симфонії», а завершується перекладами з чотирьох мов: японської, китайської, індійської й шведської. Цикл «Дисонанси» — короткі пронумеровані мініатюри про музику, щастя й зради; далі розділ поем, а від с. 59 — переклади, серед них «Поворот» Тао Юан-Мінґа. Вірші в книжці датовано від початку 1950-х: «Хмаринка» на с. 15 має дату 1951.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІгор Шанковський (1931–2012) — поет, перекладач і літературознавець родом зі Стрия, син військового історика Лева Шанковського. Друкувався від 1950 року у філадельфійському журналі «Київ» і лондонському «Визвольному шляху», вивчав славістику й порівняльну літературу в Токіо, Філадельфії, Едмонтоні й Мюнхені. «Дисонанси» — його друга збірка після «Квітневої дані» (1958); 1966 року вийшли його переклади японської середньовічної поезії «Сто поетів — сто пісень».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавництво «Київ» — філадельфійське, однойменне з журналом, у якому автор друкувався. Обкладинку створив Петро Андрусів (1906–1981) — співзасновник варшавської мистецької групи «Спокій», від 1947 року у Філадельфії: каски, літак і голуб миру зведені на одній площині, як дисонанси з назви. Перед текстом — портрет автора з підписом фото-студії «Мева»; у змісті розділ «Поеми» з помилки складача названо двічі.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191021732211,"sku":"SKU-00983","price":1800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612902605171.jpg?v=1793988331"},{"product_id":"pashko-atena-na-perekhrestiakh-1989","title":"Пашко Атена. На перехрестях. Т. 1. [Нью-Йорк], 1989","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Корінням своїм поет проростає в рідну землю, в минуле свого краю.» — Михайлина Коцюбинська\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАтена Пашко. На перехрестях. Том перший \/ переднє слово Михайлини Коцюбинської; мистецьке оформлення Опанаса Заливахи; технічна редакція Юрія Маївського.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Нью-Йорк]: Сучасність, 1989. — 168 с.: іл., портр. — (Бібліотека Прологу і Сучасности; ч. 182). — ISBN 3-89278-015-3. Англомовні вихідні дані: At the Crossroads, Volume 1. Безкислотний папір.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі з кольоровою репродукцією роботи Опанаса Заливахи: на передній палітурці постаті в розламаному геометричному просторі, перетятому світлими променями-хрестами, у брунатно-червоно-чорній гамі, ім'я авторки й назва виписані від руки; на задній — інший фрагмент композиції. Форзаци з чорно-білими композиціями Заливахи: широкі мазки пензля, крізь які проступає машинописний напис «Атена Пашко. На перехрестях». На початку книжки фотопортрет авторки, вірші супроводжують повносторінкові ілюстрації тушшю. Дрібні витертості на кутах і нижньому краї палітурок, легкі потертості на кінцях корінця. Блок міцний, папір кремовий, чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерша книжка поетки, прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; мистецьке оформлення Опанаса Заливахи становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПершу книжку Атени Пашко оформив Опанас Заливаха — художник, заарештований 1965 року. Саме про ту хвилю арештів В'ячеслав Чорновіл, чоловік поетки, склав «Лихо з розуму», де серед двадцяти портретів є і Заливаха. Збірку складають розділи «Білий біль», «Калинові рубіни» та інші: інтимна лірика сусідить тут із громадянською — «На стрілецьких могилах», «Дніпрові роздуми», вірш-кредо «Я віруюча…», цикл «Доні». Переднє слово написала Михайлина Коцюбинська (1931–2011), літературознавиця з кола шістдесятників.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАтена Пашко (1931–2012) — поетеса, інженерка-хімік і громадська діячка, дружина й соратниця В'ячеслава Чорновола. У 1969–1972 роках брала участь у випуску самвидавного «Українського вісника», 1970-го за підпис на захист Валентина Мороза втратила роботу й роками жила під наглядом КДБ. Удома її вірші не друкували, тож перша збірка вийшла за кордоном, коли авторці було під шістдесят. 1991 року Пашко очолила Союз українок.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижку видала «Сучасність» у «Бібліотеці Прологу і Сучасности» під ч. 182 — на безкислотному папері, у твердій кольоровій оправі. Опанас Заливаха (1925–2007) після п'яти років мордовських таборів повернувся до Івано-Франківська, а 1995 року став лауреатом Шевченківської премії. Позначка «Том перший» обіцяла продовження, але наступною книжкою Пашко стала вже інша збірка — «На вістрі свічки» (1991).\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191027663219,"sku":"SKU-00984","price":1700.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612905455987.jpg?v=1793988334"},{"product_id":"horodenshchyna-istorychno-memuarnyi-zbirnyk-1978","title":"Городенщина: історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк; Торонто; Вінніпег, 1978","description":"\u003cp\u003eГороденщина: історично-мемуарний збірник \/ зредаґував Михайло Г. Марунчак; члени редакційної колеґії: О. Копач, І. Боднарчук, Д. Гевко, М. Гнатчук, В. Гуцуляк; обгортка Богдана Василишина.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНю Йорк; Торонто; Вінніпеґ: Наукове товариство ім. Шевченка, 1978. — 870 с.: іл. — (Український архів; т. XXXIII). — Видання Комітету регіональних дослідів і публікацій; редактор серії проф. д-р Василь Лев. — LC Catalog Card No. 78-066396.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з червоного полотна: на передній палітурці золотим тисненням назва, підзаголовок і стилізований краєвид — будинок, міст і бароковий храм під розвихреними хмарами; угорі й унизу орнаментальні бордюри, що переходять на корінець і задню палітурку. Легкі потертості по краях палітурок і на торцях корінця, дрібна темна плямка на задній палітурці. Блок міцний, папір чистий. На аркуші перед титулом дарчий напис синім чорнилом від Земляцтва Городенщини товариству «Бойківщина» з нагоди IV Ювілейного з'їзду на Союзівці та III з'їзду з нагоди 70-ліття Української гімназії в Городенці, 20–21 вересня 1980 року в Еленвілі, Н. Й., із двома підписами, один із них — голови з'їзду; угорі тим самим чорнилом примітка «нема світлин церков» і номер «Р. 1535». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗадум цієї книжки виник 1960 року в Торонто, на ювілейному з'їзді колишніх учнів Української гімназії ім. Т. Шевченка в Городенці, скликаному з нагоди її 50-ліття: близько двох сотень земляків постановили видати історію рідного повіту. Шлях до друку тривав вісімнадцять років. Під однією оправою зібрано історію Городенки й сіл повіту, спогади про Першу світову війну й прихід царських військ, весільні обряди з піснями в говірковому записі, розповіді про читальні «Просвіти» й кооперативи, родоводи — серед них «Тишковецький рід Шухевичів» о. Романа Ганкевича, — мартиролог вивезених і закатованих 1944–1956 років і розділ «По цей бік океану» про городенчан у Канаді та ЗСА. Редакція свідомо зберегла мову авторів: місцеві назви, рільниче знаряддя, звичаї.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУпорядник — Михайло Марунчак (1914–2004), уродженець села Далешева на Городенщині, випускник Городенківської гімназії, в'язень Освенціма й Маутгаузена, від 1948 року у Вінніпезі; історик українців Канади, у 1983–1989 роках президент УВАН у Канаді. Серед світлин збірника — портрет Гриця Марунчака, вивезеного 1944 року, який помер у новосибірській тюрмі 1946-го.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірник вийшов тридцять третім томом серії НТШ «Український архів», у якій Комітет регіональних дослідів видавав книги-пам'ятники галицьких повітів; кошти зібрали самі земляки, їхні прізвища вміщено наприкінці тому. Цей примірник — дарунок городенського земляцтва бойківському товариству, вручений у вересні 1980 року на двох з'їздах у штаті Нью-Йорк, тож він і сам є документом того земляцького життя, якому присвячено книжку.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191052960115,"sku":"SKU-00985","price":7500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612917678451.jpg?v=1793985493"},{"product_id":"zborivshchyna-nad-berehamy-seretu-strypy-i-zolotoi-lypy-1985","title":"Зборівщина: над берегами Серету, Стрипи і Золотої Липи. Торонто [та ін.], 1985","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«На зборівських полях ще дотлівають козацькі кості.» — Леся Лисак-Тивонюк\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗборівщина: над берегами Серету, Стрипи і Золотої Липи: історично-мемуарний і літературний збірник \/ редакційна колегія: Богдан Гошовський, Василь Верига, Антін Жуковський; обкладинка Михайла Михалевича.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТоронто — Нью-Йорк — Париж — Сидней: видання Комітетів Зборівщини, 1985. — 1056 с.: іл., портр., карта. — (Наукове Товариство ім. Шевченка. Український архів; т. XXXVIII). — Видало НТШ у Канаді (Комісія регіональних дослідів і публікацій) коштом Комітетів Зборівщини Торонто — Нью-Йорк. Друк Harmony Printing Limited, Торонто. ISBN 0-88054-111-3.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з кремового полотна: на передній палітурці друк брунатним і чорним — бій козаків із польськими лицарями, бандурист на передньому плані, угорі назва «Наш рідний край», унизу «Над берегами Серету, Стрипи і Золотої Липи. Зборівщина»; на корінці чорним «Зборівщина» і римське «I»; на задній палітурці чорна емблема з козацькою постаттю й схрещеними шаблями. Наприкінці — складана «Карта Зборівщини» в масштабі 1:200 000 (зредукував І. Тесля, 1979). Полотно потемніле й забруднене, найбільше на корінці й задній палітурці; коричневі плями на корінці й уздовж шарніра задньої палітурки, кінці корінця притерті. На передньому форзаці сіра пляма вгорі, пожовтіння й дрібні цятки. Блок міцний, сторінки чисті. На передньому форзаці наклеєно гравірований екслібрис Миколи Дубаса з паростком і колючим дротом. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПам'яткова книга Зборівського повіту на Тернопільщині обсягом понад тисячу сторінок, складена земляками в еміграції. Першу частину присвячено Зборівській битві 1649 року: її відкриває передрук розвідки Івана Крип'якевича (1886–1967) «З історії Зборова», виданої у Львові 1929 року в краєзнавчій серії «Наш рідний край» із віньєткою Павла Ковжуна, — звідси й напис на обкладинці. У тій розвідці історик заповідав зборівчанам зібрати матеріали й видати книгу про свій край, «щоб минувшина не пропала безслідно». Далі — історія міста й сіл, «Рідна школа» і «Просвіта», визвольні змагання, спогади про війну й виїзд 1944 року, сотні світлин із підписаними прізвищами, життєписи діячів і розділ «У країнах поселення» про зборівські громади в Торонто, Нью-Йорку, Гартфорді й Бостоні.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПередмову підписав письменник і редактор Богдан Гошовський (1907–1986), уродженець Золочева; у ній він дякує історикові й бібліографові Василю Веризі (1922–2008), який перебрав редакційну роботу, коли самого Гошовського стали підводити здоров'я й зір, і громадському діячеві д-ру Антінові Жуковському, родом із Поморян. Том вийшов у серії «Український архів» НТШ на пожертви земляків, список яких надруковано наприкінці.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПримірник походить із бібліотеки Миколи Дубаса (1932–2019) — уродженця села Метенів на Зборівщині, яке згадується й на сторінках збірника. Неповнолітнім його засудили до десяти років таборів за участь у підпільній юнацькій організації «Наша зміна»; згодом він став інженером, поетом, мемуаристом і упорядником альманаху творчості колишніх політв'язнів «Біль» (1990–1999). Мотив колючого дроту на його екслібрисі перегукується з цією біографією.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191066263923,"sku":"SKU-00986","price":8000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612924002675.jpg?v=1793985492"},{"product_id":"buchach-i-buchachchyna-istorychno-memuarnyi-zbirnyk-1972","title":"Бучач і Бучаччина: історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк [та ін.], 1972","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Цим вони зберегли від затрати ту правду, що її окупант на рідних землях промовчує або подає в неправдивому світлі».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБучач і Бучаччина: історично-мемуарний збірник \/ редакційна колеґія: Михайло Островерха — головний редактор, Степан Шипилявий — координатор, Роман Барановський, Іван Бобик, Іван Боднарук, Петро Рогатинський; обкладинка Володимира Пилишенка; карта Бучацького повіту В. Кубійовича і А. Жуковського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНю Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто: Наукове Товариство ім. Шевченка, Комісія реґіональних дослідів і публікацій, 1972. — 943 с.: іл., карти + 1 складана карта. — (Український архів; т. XXVII). — 25 см. — З друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні. Паралельний англомовний титул: The City of Butchach and Its Region.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з червоного ледерину; на передній палітурці тиснення білою фольгою — бучацька ратуша, герб міста й назва «Бучаччина»; задня палітурка без оформлення. До тому вкладено складану кольорову «Карту Бучацького повіту» (М 1:150 000) і машинописний лист Видавничого комітету «Бучаччина» з Рочестера від 19 вересня 1975 року за підписами голови Михайла Крижанівського й секретаря Володимира Колцьо. На палітурках поодинокі темні цятки, на берегах кількох сторінок дрібні плямки, на полі титульного аркуша олівцева позначка. Блок міцний, папір чистий. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМіж сторінками примірника збереглася «записка-заклик» видавців, датована 19 вересня 1975 року. Комітет пояснює землякам, що від укладення угоди з друкарнею ціни у світі різко зросли й на розрахунок бракує близько семи тисяч доларів, тож просить відворотною поштою надіслати додатковий «щедрий даток». Це документ того, як постав том: на титулі 1972 рік, переднє слово підписане 28 грудня 1972-го, а книжку, оплачену пожертвами бучачан, ще й 1975 року розсилали з таким листом усередині.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірник охоплює історію краю від городищ і печерних монастирів княжої доби до XX століття: нариси про місто й села повіту, школи й церкви, спогади про таємний Пласт у бучацькій гімназії, розвідки про заробітчанську та політичну еміграцію до Аргентини, Бразилії й Боснії. Окремо подано меценатів і передплатників, рахункове звідомлення, пояснення старих і місцевих слів, показники імен і світлин та англомовне резюме Василя Лева. Редакція свідомо зберегла говірку Бучаччини — у передньому слові нагадано, що з цього краю вийшов етнограф Володимир Гнатюк.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eГоловний редактор Михайло Островерха (1897–1979) — уродженець Бучача, доброволець Легіону УСС, журналіст і перекладач, від 1948 року в США. Том вийшов як XXVII випуск «Українського архіву» Комісії реґіональних дослідів і публікацій НТШ, з емблемою сторіччя Товариства (1873–1973), і надрукований у Лондоні. Кольорову карту повіту для нього виконали Володимир Кубійович і Аркадій Жуковський.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191068852595,"sku":"SKU-00987","price":6500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612926034291.jpg?v=1793985754"},{"product_id":"andiievska-emma-poezii-novyi-ulm-1951","title":"Андієвська Емма. Поезії. [Новий Ульм], 1951","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…назвати цілком поважно генієм це ніяке не захвалювання» — Ігор Костецький про дебют Андієвської, 1951\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЕмма Андієвська. Поезії.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e[Новий Ульм]: Видавництво «Україна», 1951. — 28 с.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цупкого коричнювато-кремового паперу: ім'я авторки й назва розрядкою чорним друком, унизу видавнича марка «Україна» та рік; та сама композиція повторена на титульному аркуші. Брошура зшита скобами. Обкладинка рівномірно потемніла, сильніше по краях; на передній стороні кілька темно-коричневих цяток біля корінця й темніша смуга внизу, на задній — плямисте потемніння й дрібні цятки. Папір блока природно пожовклий, з поодинокими цятками, подекуди текст просвічує зі звороту. Блок міцний, утрат немає. На передній обкладинці вгорі ліворуч обведена олівцем позначка. На с. 18 темно-зеленим чорнилом проведено риску між віршами й вертикально дописано на полі: «Це окрема поезія!»; на с. 25 дрібна чорнильна позначка. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерша книжка авторки, прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦя збірка мала називатися «Порічок ґроно» — за чотирирядковим віршем без заголовка, який і тепер відкриває книжку на с. 7. Назву змінили в останню мить: Ігор Костецький устиг надіслати до нью-йоркських «Обріїв» (жовтень 1951) рецензію ще на «Порічок ґроно», де назвав двадцятирічну авторку генієм і водночас висміяв первісну назву. До книжки ввійшло дев'ятнадцять віршів, переважно осіння інтимна лірика — «Троянда пішла від місяця», «Старіюча», «Каїн», «Середньовічне», «Плач по Офелії», — з мотто з Екклезіаста й присвятою матері. Уже ця брошура розділила критиків еміграції: Володимир Державин побачив в Андієвській першу в українському письменстві поетесу-сюрреалістку, а Юрій Шерех відмовляв її раннім віршам у праві зватися поезією.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЕмма Андієвська (нар. 1931) — поетеса, прозаїк і малярка. Народилася в Сталіному, нині Донецьк, від 1943 року на еміграції. Як зазначено в прикінцевій видавничій примітці, писати почала 1948-го, і до виходу збірки кільканадцять її поезій уже надрукувала періодика, зокрема «Українські вісті». Згодом — одна з провідних постатей Нью-Йоркської групи, від 1961 року в Мюнхені; лауреатка Шевченківської премії (2018).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБрошуру випустило видавництво «Україна» в Новому Ульмі; місто на титулі не зазначене. Межа між віршами на с. 18 у цьому виданні майже непомітна: «Заспівали з зірок солов'ї», який у змісті стоїть окремою позицією, набрано одразу за останніми рядками попереднього вірша, — тож хтось із читачів цього примірника відокремив його рискою й нотаткою на полі.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67191083467123,"sku":"SKU-00988","price":11250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":false}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15612934127987.jpg?v=1793985209"},{"product_id":"ilarion-ohiienko-tumy-poema-paryzh-1947","title":"Іларіон (Огієнко Іван). Туми: поема. Париж, 1947","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Моя Україно, ти Скорбная Мати, \/ Коли оживуть твої туми…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e† Іларіон. Туми: поема \/ [митрополит Іларіон (Іван Огієнко)]; графічне оформлення В. Ласовського.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПариж: Видавництво «Наша Культура», 1947. — 14, [2] с. — (Видавництво «Наша Культура»; ч. 4). — Copyright by the Author and Editions J. A. B., 70, Faubourg Poissonnière, Paris X.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці роботи Володимира Ласовського: на цегляно-помаранчевому тлі дві стилізовані гілки в трикутних вазонах обрамлюють зелену вертикальну плашку з ім'ям автора, назвою на світлій стрічці й написом «Париж», нижче — рік; у нижніх кутах монограма художника «В Л». На задній обкладинці — видавнича марка «Наша Культура»: монограма в червоно-зеленому восьмикутнику. Текст відкривається декоративними ініціалами, на останній сторінці — оголошення видавництва з адресою редакції в Лозанні. Брошуру скріплено скобами. Обкладинка з дрібними потертостями по краях; на передній — чорнильні риски біля дати й у нижній частині; задня обкладинка забруднена, з темними плямами вздовж лівого краю й посередині правого. Папір блока рівномірно пожовклий. Синя кругла печатка «Ukrainian Youth Association „Plast“ Melbourne» з пластовою лілеєю — на передній обкладинці, титульному аркуші та с. 5; бібліотечні шифри чорнилом — «46» на обкладинці, «1\/4 \/ 2» на титулі, «112» на задній обкладинці й на наклеєній етикетці. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Володимира Ласовського становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПоема про найтемніший епізод запорозької слави. Навесні 1675 року, після татарського нападу на Січ на Різдво 1674-го, кошовий Іван Сірко пішов на Крим і визволив бранців. Частина з них — туми, тобто, як пояснює автор у примітці, діти, народжені серед татар від батька чи матері християнина, — захотіла повернутися назад, і Сірко наказав їх наздогнати й порубати. Огієнко складає з цього баладу: пісенні строфи, оклики старого кошового, фінальне звертання до України — «Скорбної Матері», що чекає, коли оживуть її туми. Текст датовано 24 грудня 1916 року, а надруковано його лише через тридцять років, в еміграції.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМитрополит Іларіон — Іван Огієнко (1882–1972), мовознавець, історик церкви й культури, перекладач Святого Письма українською, за УНР — ректор Кам'янець-Подільського університету й міністр освіти. Поезію писав ще в київські роки; від 1940 року — архиєпископ Холмський і Підляський, від 1951-го — митрополит Української греко-православної церкви в Канаді. 1947 року він жив у Лозанні, звідки й керував видавництвом.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Наша Культура», засноване ним у Варшаві й закрите німцями 1939 року, відновилося в Парижі: за даними Енциклопедії Сучасної України, тут вийшло вісім назв накладами по 1000–2000 примірників, серед них і «Туми». Обкладинку зробив Володимир Ласовський (1907–1975) — учень Олекси Новаківського у Львові й Фернана Леже в Парижі, від 1948 року в Аргентині; геометрична, лежеївська за духом композиція — характерна для нього. Примірник походить із бібліотеки Пласту в Мельбурні.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67198371987827,"sku":"SKU-00989","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15614852399475.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"ivanyna-nestor-zalizni-roky-spomyny-1914-1922-lviv-1937","title":"Іванина Нестор. Залізні роки: спомини 1914–1922. Львів, 1937","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Як можна бути в воєнному полоні у свого власного народу?»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНестор Іванина. Залізні роки: спомини 1914–1922 \/ з передмовою Евгена Яворівського; обгортка рисунку Едварда Козака.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: видавець Іван Тиктор, 1937. — 132 с., портр. — («Українська Бібліотека»; ч. 59). — Друк. Медицький—Тиктор, Львів, Бляхарська 9. Наклад 5000 прим.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ пізнішій власницькій напівполотняній оправі: корінець і кути із синього полотна, палітурки криті мармурованим папером у брунатно-чорних тонах, на корінці золотим тисненням назва й ім'я автора. Передню видавничу обгортку роботи Едварда Козака вплетено в оправу. Мармурований папір палітурок потертий, з облущеннями верхнього шару по краях і кутах; полотняні кути витерті, на кінцях корінця полотно розтріпане до основи. Краї обгортки з дрібними надривами й потертостями. Папір рівномірно пожовклий, з плямками й розводами від вологи (найпомітніша пляма — вгорі с. 8), відбитками пальців на берегах і потемнінням внутрішнього поля титульного аркуша. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обгортка Едварда Козака становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСвітова війна провела галицького гімназиста крізь усі фронти доби — і він записав це від першого дня. Оповідь починається 4 серпня 1914 року, коли в рідному селі автора Карові на Равщині оголосили мобілізацію. Восени 1915-го його самого взяли до 89-го полку піхоти в Ряшеві; далі — фронт і російський полон, служба у Всеросійському союзі міст у Києві, де 1917 року він купує в українській книгарні колишнього видавництва «Київської старини» перші українські книжки й гірко дивується, що полонені чехи мають більше волі, ніж українець на власній землі. Потім — революція, тиф у тернопільському шпиталі взимку 1920-го, повернення додому 22 жовтня 1922 року. Особисте автор перемежовує стислими оглядами подій — від умов Версальського й Сен-Жерменського миру до рішення Ради амбасадорів 1923 року, яким, за його словами, «наша визвольна війна й всі наші змагання закінчились невдачею». Сучасні історики й досі покликаються на ці спогади, зокрема на розповідь про розвідника Семена Короля.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНестор Іванина (нар. 1894) походив із бідної селянської родини з Карова біля Угнова. На фронт його забрали з гімназії; після полону він учився в Києві, а 1923 року, як пише сам, виїхав на студії до Берлінського університету. У польському Львові 1930-х роботи історика не знайшов; за переказами односельців, гонорар за «Залізні роки» вклав у сільську крамничку, а за радянської влади вчителював математики в селах Волині.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка вийшла в листопаді 1937 року як ч. 59 «Української Бібліотеки» — щомісячної серії, яку концерн Івана Тиктора «Українська Преса» випускав у 1933–1939 роках. Обгортку намалював Едвард Козак (1902–1992): силует гармати серед колючого дроту на тлі помаранчевих променів вибухів. Власник примірника зберіг обгортку, переплітаючи книжку в полотно, а палітурник витиснув на корінці «О. Іванина» замість «Н. Іванина».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67198372151667,"sku":"SKU-00990","price":14500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15614852465011.jpg?v=1793985201"},{"product_id":"chaplenko-vasyl-liudy-v-tenetakh-t-1-vinnipeh-1951","title":"Чапленко Василь. Люди в тенетах: сатирична повість. Т. 1. Вінніпег, 1951","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Не в людях зло, а в путах тих, котрі незримими вузлами зв'язали сильних і слабких…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Чапленко. Люди в тенетах: сатирична повість. Том перший \/ обкладинку й портрет автора виконав мистець Мирон Левицький.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВінніпеґ: видавець Іван Тиктор, 1951. — 127 с.: портр. — (Клюб приятелів української книжки; кн. 3). — Друк Trident Press Ltd., Winnipeg. Паралельний титул англійською: People in the Net: Satirical Novel.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці роботи Мирона Левицького: на малиново-рожевому тлі — гротескні постаті персонажів, будинки, храм і заводські корпуси серед п'ятикутних зірок, назва великим рисованим шрифтом; унизу монограма художника з датою «51». На задній сторінці — видавничий знак КПУК на малиновому полі. Фронтиспис — портрет автора роботи Левицького в манері гравюри, з факсимільним підписом. Корінець і край передньої сторінки вицвілі й потерті, кути обкладинки з дрібними втратами паперу, по краях невеликі надриви. Задня сторінка потемніла по краях, із плямистістю й лисячими плямками вздовж правого берега. Папір блоку з природним пожовтінням, береги перших аркушів потемнілі; текст чистий, без написів і позначок. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Мирона Левицького становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість починається в канцелярії вечірнього металургійного інституту, куди на чверть години запізнюється викладач Кутько, — і вже з першої сцени радянська вища школа постає світом, де за кожним стежить «невсипуще око начальства». Цей світ автор знав зсередини: після ув'язнення 1929 року у справі «СВУ» він працював на робітфаці Дніпропетровського металургійного інституту, а згодом викладав у педагогічних інститутах Луганська, Ашгабата, Ворошиловська й П'ятигорська. Епіграф із Франка дає ключ до назви: зло не в людях, а в тенетах, якими їх пов'язано. Перший том закінчується зустріччю, після якої герой так і не може розгадати, чи дівчина справді закохана, чи просто за ним стежить.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Чапленко (1900–1990; справжнє прізвище Чапля) — прозаїк, мовознавець і літературознавець родом із Миколаївки на Катеринославщині. У повоєнній Німеччині викладав мовознавство в Інституті новітніх мов в Авґсбурзі й редагував газету «Наше життя», від початку 1950-х жив у США. Популярність йому принесла історично-побутова повість «Пиворіз» (1943), а сатира на радянський побут лишалася наскрізною лінією його прози — від «Ґави Їська» (1949) до «Сумної долі добродія Безорудька» (1975).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка вийшла третьою в серії «Клюб приятелів української книжки», яку Іван Тиктор, довоєнний власник львівського концерну «Українська Преса», започаткував у Вінніпезі 1950 року. Оформлення серії тримав Мирон Левицький, у 1949–1954 роках художній редактор видавництва Тиктора. Том відкриває передмова, що представляє автора канадському читачеві й нагадує про успіх «Пиворізу» та схвальний відгук Василя Барки. Видання КПУК розходилися передплатою серед канадських українців і в Україні трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67198374314355,"sku":"SKU-00991","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15614852727155.jpg?v=1793987310"},{"product_id":"russica-rozvidky-i-statti-lviv-1913","title":"Russica: розвідки й статті. Львів, 1913","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Положена між Заходом і Сходом, Україна завше була обєктом спору між двома культурами…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eRussica: розвідки й статї \/ [Дмитро Донцов, Карль Нецель, М. Здзєховський, Макс Нордау]; перекладали В. Ґіжовський, Ол. Кузьма і В. Лотоцький.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: накладом Видавничої Спілки «Діла», стов. зар. з обм. пор., 1913. — (Бібліотека «Діла» \/ під редакцією Василя Панейка). — Безплатний додаток до «Діла».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ пізнішій власницькій оправі: палітурки обтягнуті чорним ледерином, по периметру обох палітурок блінтова рамка з рослинного орнаменту; назви на палітурках немає. Ледерин із легкими потертостями й світлими слідами на поверхні. Папір із природним пожовтінням; зовнішні береги аркушів нерівні, з дрібними надривами й надламами без утрати тексту, найпомітніші — на аркуші змісту. На березі с. 59 маргіналія й вертикальні позначки червоним олівцем; так само червоним олівцем відмічено абзаци на початку статті Здзєховського. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗбірку відкриває розвідка Дмитра Донцова «Російські впливи на українську психіку» — один із ранніх текстів, де він протиставляє західноєвропейську культуру, спадкоємицю Риму, московській, спадкоємиці Візантії. За словами передмови, це передрук із незначними змінами його нещодавно виданої брошури «Модерне москвофільство». Решту книжки складають перекладні тексти: дві статті Карла Нецеля з «Preussische Jahrbücher», уривок зі статті Мар'яна Здзєховського «Впливи російські на душу польську» з «Przegląd Polski» і нарис Макса Нордау «Парижські нетри». Укладач наголошує, що автори виходять із різних засновків і доходять різних висновків, а спільний у них лише критичний погляд на російське суспільство й культуру та їхній вплив на інші народи.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДмитро Донцов (1883–1973) саме 1913 року розірвав із соціалістами, виступив на Другому всеукраїнському студентському з'їзді у Львові з програмою політичної самостійності України. Карл Нецель (Karl Nötzel) — німецький славіст і перекладач російської літератури; у заголовку його статті в книжці надруковано «Ноцель», у змісті — «Нецель». Мар'ян Здзєховський (1854–1938) — польський філософ, професор Ягеллонського університету; Макс Нордау (1849–1923) — письменник і публіцист, один із засновників сіоністського руху.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБібліотека «Діла» виходила від 1912 року як безплатний додаток для передплатників «Діла» — першої української щоденної газети. Її редактор Василь Панейко (1883–1956) у 1912–1918 роках очолював «Діло», а в 1918–1919 роках був державним секретарем закордонних справ ЗУНР.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67198374347123,"sku":"SKU-00992","price":13500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15614852759923.jpg?v=1793985202"},{"product_id":"chaplenko-vasyl-liudy-v-tenetakh-t-2-vinnipeg-1951","title":"Чапленко Василь. Люди в тенетах: сатирична повість. Т. 2. Вінніпеґ, 1951","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ніжно-кучерявий кураєць на клюмбах… поріс так, що все виходив напис „Сталін“»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВасиль Чапленко. Люди в тенетах: сатирична повість. Том другий = People in the Net: Satirical Novel. Second Volume \/ обкладинка Мирона Левицького.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВінніпеґ: видавець Іван Тиктор, 1951. — (Клюб приятелів української книжки; кн. 4). — Друк Trident Press Ltd., Вінніпеґ.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці роботи Мирона Левицького: на блакитному тлі білі й чорні карикатурні постаті вчителів, службовців із теками, селян у вишиванках, церква з банями в оточенні п'ятикутних зірок, хмарочос і хата; унизу підпис художника «Лев 51». На задній сторонці — марка КПУК на блакитній плашці. Обкладинка потерта, краї й кути притерті, з дрібними надривами й утратами паперу по краях; уздовж корінця на обох сторонках бурі плями, на задній їх чотири на рівній відстані. Задня сторонка й звороти обкладинки рівномірно потемніли, останній аркуш із видавничим оголошенням побурів по берегах і має обтріпаний край. Блок міцний, текстові сторінки чисті, з природним пожовтінням. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСатирична повість про радянське вчительство доби згортання непу, написана людиною, яка знала цей світ зсередини. Другий том відкривається першим вереснем: літо минуло, і педагогам знову загрожують «проробки» на професійних зборах, дописи в стінгазетах і виступи власних учнів на «виробничих» нарадах, а на міських клумбах кураєць підстрижено так, що з нього складається напис «Сталін». Героя, Кутька, читач бачить уже після БУПРу — будинку примусових робіт: на волі він знову оббиває пороги «спілок» і «наросвіти» й доходить до межі відчаю. Назва точно передає задум — люди заплутані в тенетах системи, з яких немає виходу.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВасиль Чапленко, справжнє прізвище Чапля (1900–1990), — прозаїк, мовознавець і літературознавець. Викладав у педагогічних інститутах Луганська, Ашгабада, Ворошиловська й П'ятигорська, 1929 року сам пройшов через ув'язнення. Після війни опинився на Заході: у таборах ді-пі викладав мовознавство в Авґсбурзі й редагував газету «Наше життя», згодом жив у Нью-Йорку.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПовість вийшла у Вінніпезі у двох томах — книжками 3 і 4 серії «Клюб приятелів української книжки», яку заснував Іван Тиктор (1896–1982), у міжвоєнному Львові власник найбільшого українського видавничого концерну «Українська Преса». Клюб працював за передплатою: від восьми до дванадцяти книжок на рік, разом 1680 сторінок, із розсилкою до Канади, США, Англії й Австралії; саме таке оголошення з адресою Клюбу на Main Street збереглося на останньому аркуші примірника. Обкладинку намалював Мирон Левицький (1913–1993) — львівський маляр і графік, згодом один із провідних українських ілюстраторів Канади.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67198410293619,"sku":"SKU-00993","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15614855938419.jpg?v=1793987310"},{"product_id":"nadbuzhanshchyna-istorychno-memuarnyi-zbirnyk-t-1-4-1986-2004","title":"Надбужанщина: історично-мемуарний збірник. Т. 1–4. Нью-Йорк [та ін.], 1986–2004","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…нам самим і нашим близьким в Україні буде легше охоронити правдиву історію наших предківських земель, яку окупанти викривляють, фальшують і присвоюють собі».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНадбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя: історично-мемуарний збірник. Т. 1–3 \/ редакційна колегія: Микола Мартинюк (головний редактор), Надія Олійник (літературний редактор), Анатоль Демусь, Іларіон Калиневич, Володимир Макар, Володимир Оренчук та ін.; обкладинка і заставки Володимира Каплуна. Т. 4: Сокальщина, Радехівщина, Кам'янеччина, Холмщина і Підляшшя, Берестейщина \/ редакційна колегія: Олег Романів (головний редактор), Іван Бриль, Іван Вашків, Наталя Гумницька та ін.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТ. 1–3: Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто: Об'єднання надбужанців, 1986–1994. — Т. 1, 1986. — 960 с. — (Наукове товариство ім. Шевченка. Український архів; т. XLI); т. 2, 1989. — 950 с. — (Український архів; т. XLVII); т. 3, 1994. — 735 с. — Друкарня Computoprint Corporation, Клифтон, Нью-Джерсі. — ISBN т. 1: 0-88054-121-0. Т. 4: Львів; Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 2004.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТ. 1–3 у видавничих оправах із сіро-блакитного полотна, т. 4 — із темно-сірого ледерину з тисненою фактурою. На передніх палітурках золоте тиснення: назва стилізованим шрифтом, номер тому й емблема — літера «Н» у колі між гронами калини; на корінцях — назва, номер тому й квадратний орнаментальний знак, на т. 1 і 2 також позначення серії «Український архів». Т. 1 має потертості й плями на передній палітурці, світлі витертості біля нижнього краю та витерті краї корінця; т. 2–4 — легкі потертості країв. Блоки міцні й чисті, папір білий; у т. 1 по внутрішньому шарніру проглядають нитки зшиття. На титульному аркуші т. 4 позначка олівцем. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКомплект має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Надбужанщина» — багатотомний регіональний збірник української діаспори: спогади, нариси й документи про землі обабіч Західного Бугу — Сокальщину, Белзчину, Радехівщину, Камінеччину, Холмщину й Підляшшя. Видавати його постановив Перший з'їзд надбужанців 1981 року, і укладачі взялися відтворити «всі ділянки життя» краю: історію, церкву, кооперацію, школу, визвольний рух, а нариси про окремі села, містечка й установи доповнюють цю мозаїку. У першому томі, зокрема, — нарис Іларіона Калиневича з історії Кам'янки Бузької, розвідка Володимира Січинського про Холм, студія Михайла Лесіва про говірки Підляшшя і Холмщини, промови посла Степана Барана в польському сеймі 1938 року, текст Анатоля Демуся про насильне виселення українців із Підляшшя, Холмщини й Лемківщини.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eГоловним редактором трьох діаспорних томів був Микола Мартинюк (1915–1994) — журналіст і бібліотекознавець із Сокальщини, член ОУН, від 1952 року у США, бібліотекар слов'янських фондів Університету штату Індіана в Блумінґтоні. Від другої половини 1970-х він очолював редколегію бюлетеня «Надбузька земля»; третій том «Надбужанщини» вийшов того самого року, в якому редактор помер.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерші два томи увійшли до наукової серії НТШ «Український архів», а на титулах трьох діаспорних томів стоять чотири міста розселення надбужанців — Нью-Йорк, Париж, Сидней і Торонто. Четвертий том 2004 року вийшов уже у Львові, накладом Наукового товариства ім. Шевченка, з новою редколегією на чолі з Олегом Романовим; до географії збірника тут додано Берестейщину. Тож комплект показує, як регіональна пам'ять, зібрана на еміграції, повернулася в Україну.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67203151528307,"sku":"SKU-00994","price":13500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15615462801779.jpg?v=1793985202"},{"product_id":"berezhanska-zemlia-u-3-tomakh-1970-2006","title":"Бережанська земля: у 3 томах. Нью-Йорк; Торонто; Тернопіль, 1970–2006","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Цю книгу присвячуємо Борцям за українську державність Бережанщини і Козівщини».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБережанська земля: історично-мемуарний збірник \/ поручили до друку Василь Лев, Василь Стецюк; географічна карта повіту й напис на обгортці Тараса Гірняка. Т. 1–2. Бережанська земля. Т. 3: Книга пам'яті \/ редактор-упорядник Василь Савчук.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТ. 1: Нью-Йорк: Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — 877 с.: іл., карта. — (Наукове товариство ім. Шевченка. Український архів; т. XIX). — Паралельна назва: Berezhanska Zemla: collection of historical and memorial materials. Т. 2: [Торонто; Нью-Йорк, 1998]. — іл., карта, кольорові герби. Т. 3: Тернопіль: Збруч, 2006. — іл., карти. — Формат 70×108\/16. — Тираж 1000 прим.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТ. 1 і 2 оформлено однаково: вишнева оправа з золотим тисненням — фігурна назва, підзаголовок і прямокутна емблема з полум'ям, хрестом і церквою; на корінці гусяче перо й каламар із номером тому. Т. 1 — у ледериновій оправі, т. 2 — у тканинній; т. 3 — у вишневій ледериновій оправі з золотим тисненням назви на палітурці й корінці. Т. 1: потертості й світлі цятки на передній палітурці, витертий корінець; на задній палітурці верхній шар покриття відшарувався смугою вздовж переднього краю й плямою вгорі праворуч, там же вм'ятини й подряпина; темні цятки вздовж зовнішнього берега аркуша з картою; блок міцний, папір чистий; на титулі олівцева позначка. Т. 2: дрібні світлі потертості вгорі задньої палітурки, блок чистий. Т. 3: легкі подряпини на палітурках, на титулі олівцева позначка. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКомплект має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТри томи «Бережанської землі» розділяють тридцять шість років і океан. Перший склали емігранти в Нью-Йорку 1970 року, коли сама Бережанщина лежала за залізною завісою; другий вийшов у Торонто й Нью-Йорку 1998-го, і матеріали до нього вже допомагала готувати редакція бережанської газети «Бережанське віче»; третій видали 2006 року в Тернополі районна рада й райдержадміністрація самих Бережан. Перший том — історія повіту, записана пам'яттю: нариси про села від Бишок до Щепанова, спогади про читальні, кооперативи й вибори до польського сейму, «Гостина проф. Богдана Лепкого в Жукові в 1938 р.», «Історія підпільних організацій на території Бережанської землі» Івана Гірняка, свідчення про 1943–1944 роки й англомовний огляд Мирослава Лабуньки наприкінці. Редакція свідомо лишила в мемуарних текстах ознаки місцевої мови «для характеристики часу й місця подій».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТом вийшов дев'ятнадцятим у серії НТШ «Український архів», яку вела Комісія регіональних дослідів і публікацій під головуванням Василя Лева, — у ній згодом з'явилися й книги-пам'ятники Бучаччини, Чортківщини, Городенщини. Другий том повторює оформлення першого, але охоплює вже й Козівщину: відкривається він присвятою борцям за державність обох країв і кольоровими гербами Бережан і Козови, ухваленими в середині 1990-х; в Енциклопедії сучасної України його подано під іменем Л. Бабія.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТретій том, «Книга пам'яті», — науково-документальне видання за редакцією журналіста Василя Савчука; до редколегії ввійшли керівники району, голова братства вояків ОУН-УПА «Лисоня» й голова бережанського «Меморіалу». Серед світлин — Роман Шухевич, Василь Кук, Яків Бусел і Осип Дяків-«Горновий», які проводили наради Проводу ОУН у селі Бишки. Томи виходили на двох континентах, різними видавцями й невеликими накладами, тож разом їх доводиться збирати роками.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67203309076851,"sku":"SKU-00995","price":7500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15615480627571.jpg?v=1793985493"},{"product_id":"entsyklopediia-ukrainoznavstva-slovnykova-t-4-paryzh-1962","title":"Енциклопедія українознавства: словникова частина. Т. 4. Париж; Нью-Йорк, 1962","description":"\u003cp\u003eЕнциклопедія українознавства. Словникова частина. 4 = Encyclopedia of Ukraine in 2 Volumes. Volume II\/4 \/ Наукове Товариство ім. Шевченка; головний редактор проф. д-р Володимир Кубійович; редакційна колеґія: проф. Микола Глобенко (†), проф. інж. Євген Ґловінський, Іван Кошелівець (літературний редактор), д-р Василь Маркусь, проф. д-р Олександер Оглоблин, проф. д-р Наталія Полонська-Василенко, проф. д-р Матвій Стахів, д-р Атанас Фіґоль, проф. д-р Микола Чубатий, проф. д-р Юрій Шевельов, Софія Янів (секретар). [Крушельницький — Місто].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПариж; Нью-Йорк: Видавництво «Молоде Життя», 1962. — С. 1205–1600: іл., карти. — Друк «Logos» G.m.b.H., Мюнхен.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ палітурці: корінець із чорного зернистого ледерину з тисненням назви, боки криті сіро-зеленою тканиною; форзаци білі. Потертості й неглибокі подряпини на корінці біля заднього шарніра, легкі витертості на кінцях корінця, кілька дрібних плямок на тканині задньої палітурки. Папір із рівномірним природним пожовтінням, на чистому аркуші перед титулом дрібна коричнева цятка. Блок міцний, утрат немає. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСім із тридцяти трьох карт цього тому — про Львів: місто з околицями, схема княжого Львова XIII–XIV ст., Львів під кінець XIV ст. і наприкінці XVIII ст. перед усуненням мурів і валів, план міста та дві карти його територіяльного розвитку. Поруч — Кубань і Передкавказзя за переписом 1926 року, Лемківщина 1930-х, Велике Литовське князівство, план Луцького, Миколаїв з околицями й аргентинська провінція Місіонес. Том охоплює гасла від «Крушельницький» до «Місто»; серед великих статей — «Михайлівський Золотоверхий манастир» В. Павловського, «Мініятюра» С. Гординського, «Міжнародно-правний статус України» Б. Галайчука й В. Маркуся, «Місто» В. Голубничого, Б. Кравціва, В. Кубійовича й О. Оглоблина.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСловникову частину спершу планували на чотири томи. 1961 року Володимир Кубійович (1900–1985) писав у «Сучасності», що вона розростається до шести; врешті вийшло десять томів (1955–1984) і додатковий одинадцятий — 1995 року, уже після смерті головного редактора. На англомовному звороті титулу вся енциклопедія названа двотомною: перший «том» — загальна частина 1949–1952 років, другий — словникова, тому ця книжка позначена як «Volume II\/4».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНа титулі в складі редколеґії хрестиком позначено Миколу Глобенка (1902–1957) — історика літератури й заступника головного редактора, автора значної частини літературних розділів енциклопедії, який помер за п'ять років до виходу цього тому. Поруч із ним — Юрій Шевельов, Олександер Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Микола Чубатий: тогочасний цвіт еміграційної гуманітаристики в одному списку.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67213567787379,"sku":"SKU-00996","price":1600.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619319595379.jpg?v=1793988337"},{"product_id":"krevetskyi-ivan-ruska-samooborona-1848-1849-lviv-1912","title":"Кревецький Іван. Руська самооборона на галицько-угорськім пограничу 1848–1849. Львів, 1912","description":"\u003cp\u003eРуська самооборона на галицько-угорськім пограничу 1848–1849 \/ написав Іван Кревецький.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ Львові: з друкарні Наукового Товариства імени Шевченка, 1912. — 2 табл. — (Монографії з обсягу нашої новочасної історії; II). Ціна на обкладинці — 2 кор.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з бежевого паперу: на передній сторінці — назва серії й титул, на задній — перелік праць автора «По новочасній історії». Корінець і прилеглий край передньої сторінки обкладинки з утратами паперу, краї обкладинки обтріпані, з дрібними надривами; у верхньому правому куті задньої сторінки — надрив з утратою паперу. Папір обкладинки потемнілий, на передній сторінці розводи від вологи й плями. Блок цілий, текст чистий, береги аркушів нерівні; поодинокі лисячі плямки на шмуцтитулі. Таблиця II «Руські гірські стрільці (1849 р.)» на місці. На задній сторінці обкладинки олівцем «500» і дрібна червона цятка. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eШостого вересня 1849 року з касарні на Жовківському передмісті Львова вирушив на Угорщину батальйон руських гірських стрільців: перед походом добровольців поблагословив вікарій Успенської церкви о. Лозинський, а в Кошицях їх оглядав російський генерал граф Рідігер. Ця сцена відкриває один із розділів книжки, де Кревецький відтворює дві форми збройної самооборони галицьких українців під час угорського повстання 1848–1849 років — селянську оборону гірських сіл від нападів мадярських повстанців (Лавочне, Опірці, Тернавка, Жупане, Климець) і батальйон гірських стрільців. У вступі автор зауважує, що з-поміж немадярських народів корони св. Стефана лише угорські русини не створили власної самооборони — і цю роль перебрали галичани по цей бік Карпат. Джерельна основа — кореспонденції «Зорі Галицької» та протоколи засідань.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІван Кревецький (1883–1940) — історик і бібліограф, учень Михайла Грушевського, дійсний член НТШ від 1907 року, директор бібліотеки НТШ у Львові (1905–1914, 1921–1937), редактор журналу «Наша школа», 1919 року — урядового органу ЗУНР «Республіка». Галичина 1848 року була його головною темою: на задній сторінці обкладинки перелічено тринадцять його праць 1905–1911 років.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУперше дослідження вийшло 1905 року в «Записках НТШ» (т. 63–64) під назвою «Оборонна орґанізація руських селян на галицько-угорськім пограничу в 1848–49 рр.». Окреме видання 1912 року, друге в серії «Монографії з обсягу нашої новочасної історії», вже охоплює й історію батальйону гірських стрільців і має дві ілюстративні таблиці.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67213748437363,"sku":"SKU-00997","price":6500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619361112435.jpg?v=1793985501"},{"product_id":"fedorchuk-memorandum-ukrainian-question-london-1914","title":"Федорчук Ярослав. Memorandum on the Ukrainian Question in its National Aspect. Лондон, 1914","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«To-morrow it will be the roar of a giant awakened.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eYaroslav Fedortchouk. Memorandum on the Ukrainian Question in its National Aspect \/ compiled on behalf of the “Cercle des Ukrainiens,” Paris, and the “Ukraine Committee,” London; [переклад, передмова й додаток Джорджа Раффаловича].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eLondon: Francis Griffiths, 34 Maiden Lane, Strand, W.C., 1914. — 44, [2] с. — Англійською мовою. — Додаток: George Raffalovich. Marlborough and a Crown (передрук із «The Commentator», 12 і 19 лютого 1913).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБрошура без видавничої обкладинки: зовнішнім аркушем слугує шмуцтитул, на звороті якого — видавнича реклама книжки Bedwin Sands «The Ukraine». Нитки шиття оголені й частково ослаблені по корінцю. Шмуцтитул і останній аркуш сильно потемнілі й забруднені, з рудими плямами; краї обламані з утратами паперу, найбільша — в нижньому лівому куті шмуцтитулу. Блок рівномірно пожовклий, береги обтріпані, дрібні надриви по краях і біля корінця без утрати тексту. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Брошура має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛондон, 1914 рік: брошура мала переконати британців, що «малоросами» вони називають окрему 35-мільйонну націю. Перша частина, «What the Ukrainians Want», — перелік вимог українців Російської імперії, австрійської Галичини й Угорщини: визнання окремої національності, школа рідною мовою, український університет у Львові, поділ Галичини на польську й українську частини, перетворення Росії на федерацію. Друга — меморандум з історією питання від княжої доби до Емського указу 1876 року, заборони публічно відзначати 1914-го сторіччя Шевченка й лютневого компромісу 1914 року щодо виборів до Галицького сейму. У додатку — стаття перекладача про те, як Петро I пропонував герцогові Мальборо на вибір Київське князівство, Володимирське або Сибір.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЯрослав Федорчук (1878–1916) — публіцист зі Снятина, послідовник Михайла Драгоманова; від 1902 року жив у Женеві, від 1906-го — у Парижі, де був секретарем Гуртка українців і писав про українські справи для тижневика «Courrier européen». Перекладач, що підписав передмову ініціалами G. R., — Джордж Раффалович (1880–1958), журналіст і письменник, почесний секретар лондонського Українського комітету, заснованого в березні 1913 року; того ж 1914-го в того самого видавця під псевдонімом Bedwin Sands вийшла його книжка «The Ukraine».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗа словами передмови, видання виходило одночасно англійською й французькою. Наприкінці — аркуш-звернення Українського комітету з бланком заяви про вступ; у цьому примірнику бланк незаповнений. Комітет діяв недовго: 1915 року Раффалович мусив покинути Британію, і з його від'їздом діяльність комітету припинилася. Оригінальні примірники трапляються рідко — бібліотека НТШ в Америці зберігає це видання лише в ксерокопії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67214129004915,"sku":"SKU-00998","price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619459580275.jpg?v=1793986906"},{"product_id":"lepkyi-bohdan-struny-antolohiia-ukrainskoi-poezii-ch-1-berlin-1922","title":"Лепкий Богдан (упоряд.). Струни: антольогія української поезії. Ч. 1. Берлін, 1922","description":"\u003cp\u003eСтруни: антольогія української поезії. Частина I \/ [упорядкував Богдан Лепкий].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБерлін: Українське слово, 1922. — 239 с.: іл., портр. — Склад видання: «Ukrainske Slowo», Buch- u. Zeitungs-Verlag G.m.b.H., Berlin-Schöneberg, Hauptstr. 11.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з малюнком чорним і золотим: ініціал «С» із вписаним тризубом, ліра із золотими струнами й лавровою гілкою, сільська брама з написом «Ще не вмерла Україна», під нею кобзар із хлопчиком-поводирем. У тексті портрети авторів, репродукції, декоративні заставки й кінцівки. Обкладинка потерта й забруднена, з потемнінням по краях; папір корінця крихкий, з утратами; кути обтріпані, на задній обкладинці розводи від вологи в кутах. Папір рівномірно пожовклий, з поодинокими цятками; на першому розвороті сліди вологи вздовж корінця; на с. 238 дрібне пошкодження паперу біля корінця без утрати тексту. На обкладинці синім чорнилом номер «247»; на аркуші з назвою олівцева позначка вгорі й чорнильні ініціали «А. Ж.» унизу. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання укладача. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а ілюстрована видавнича обкладинка становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПершу частину антології Богдан Лепкий відкриває «Словом о полку Ігоревім» у переспівах Шевченка, Панаса Мирного й власних та в перекладі Василя Щурата. Далі йде велика добірка народної поезії — колядки й щедрівки, веснянки, купальські, весільні та історичні пісні, думи про Марусю Богуславку й про побіг трьох братів із Азова, лірницькі псальми, коломийки, — а за нею поети від Івана Котляревського до Михайла Старицького. Кожному авторові передує біографічна довідка з портретом і переліком літератури, тож книжка правила водночас за хрестоматію і за короткий курс історії письменства. Друга частина, на 296 с., вийшла окремим томом.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБогдан Лепкий (1872–1941) — поет, прозаїк і літературознавець, викладач Ягеллонського університету в Кракові. Під час Першої світової війни він читав українську літературу полоненим українцям у німецьких таборах Раштат і Вецляр, а на початку 1920-х жив у Берліні й працював у видавництві «Українське слово» як упорядник і коментатор — там вийшло близько сорока книжок за його участю. «Струни» він підготував «для вжитку школи й хати»: емігрантам і колишнім полоненим, які хотіли читати рідною мовою, бракувало саме таких книжок.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗа бібліографічними даними, це спільне видання «Української народної бібліотеки» й «Українського слова». Обкладинка промовиста сама по собі: тризуб в ініціалі назви й рядок гімну на воротях українського села — видані в Берліні 1922 року, коли на материковій Україні вже встановилася радянська влада. Берлінські українські видання тих років друкувалися на дешевому повоєнному папері, тож примірники в оригінальній ілюстрованій обкладинці трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67214288093555,"sku":"SKU-00999","price":10500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619505258867.jpg?v=1793985210"},{"product_id":"entsyklopediia-ukrainoznavstva-slovnykova-t-5-paryzh-1966","title":"Енциклопедія українознавства: словникова частина. Т. 5. Париж; Нью-Йорк, 1966","description":"\u003cp\u003eЕнциклопедія українознавства. Словникова частина. 5 \/ Наукове Товариство ім. Шевченка; головний редактор проф. д-р Володимир Кубійович; редакційна колеґія: проф. Микола Глобенко (†), проф. Всеволод Голубничий, проф. інж. Євген Ґловінський (†), Іван Кошелівець (літературний редактор), Богдан Кравців, д-р Василь Маркусь, проф. д-р Олександер Оглоблин, проф. д-р Наталія Полонська-Василенко, проф. д-р Матвій Стахів, д-р Атанас Фіґоль, проф. д-р Микола Чубатий, проф. д-р Юрій Шевельов, Софія Янів (секретар). [Місто — «Перемышлянинъ»].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Париж; Нью-Йорк]: Видавництво «Молоде Життя», [1966]. — С. 1605–2000: іл., карти, табл.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ палітурці: корінець із чорного зернистого ледерину з тисненням назви, боки криті зеленою тканиною; форзаци білі. На тканині задньої палітурки кілька темних плям — дві найбільші округлі вгорі посередині, менші нижче й біля нижнього кута; тканина передньої палітурки трохи нерівна за тоном. На корінці дрібні світлі цятки й легкі витертості на кінцях. Папір із рівномірним природним пожовтінням, титульний аркуш чистий. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eТом починається з пів слова: перша сторінка — продовження статті «Місто» з четвертого тому. Таблиця на ній показує, як міська людність УССР зросла з 4,4 млн (16 %) 1897 року до 22,5 млн (50,4 %) на початок 1964-го, а текст поруч прямо називає зворотний бік цього зростання — приплив переселенців із Росії й русифікацію міст, де російською навчають більшість середніх і майже всі вищі школи. Далі — гасла від «Міста» до «Перемышлянина». Серед великих статей — «Париж» А. Жуковського, «Пацифікація» В. Мудрого, «Передкарпаття» В. Кубійовича, «Перекладна література» А. Жуковського й Б. Кравціва, «Перемиська епархія» П. Ісаїва; серед карт — Молдавія XV–XVI ст., Надсянська низовина, нафтова промисловість.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДемографічні карти тому — міста України 1959 року, частка міської людности, розміщення національностей в УССР за переписом 1959 року — склав сам головний редактор Володимир Кубійович (1900–1985), географ і демограф, який відновив Наукове Товариство ім. Шевченка на еміграції й понад тридцять років вів обидві частини енциклопедії.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМіж четвертим і п'ятим томами змінилася й редакційна колеґія: до неї ввійшли Всеволод Голубничий і Богдан Кравців, а біля прізвища Євгена Ґловінського (1894–1964) — економіста, колишнього старшини-артилериста армії УНР, професора мюнхенських Українського технічно-господарського інституту й Українського вільного університету — на титулі з'явився такий самий хрестик, як і біля Миколи Глобенка. Словникову частину готували в Сарселі під Парижем тридцять сім років, з 1952 до 1989-го; цей том вийшов 1966 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67215198486899,"sku":"SKU-01000","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619774775667.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"entsyklopediia-ukrainoznavstva-slovnykova-chastyna-t-10-1984","title":"Енциклопедія українознавства: словникова частина. Т. 10. Париж; Нью-Йорк, 1984–1989","description":"\u003cp\u003eЕнциклопедія українознавства. Словникова частина. 10 \/ Наукове Товариство ім. Шевченка; головний редактор проф. д-р Володимир Кубійович; редакційна колегія: проф. д-р Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець (літературний редактор), проф. д-р Василь Маркусь, проф. д-р Олександер Оглоблин, д-р Атанас Фіґоль, проф. д-р Юрій Шевельов, Софія Янів (секретар).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Париж; Нью-Йорк]: видавництво «Молоде Життя», [1984–1989]. — С. 3605–4015, [2] арк. іл., [3] арк., 63 с.: іл. У бібліографіях том зазвичай датують 1984 роком, хоча останні його зошити вийшли 1986–1988 років.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ власницькій напівшкіряній оправі: корінець із темно-коричневої зернистої шкіри з золотим тисненням назви, палітурки криті зеленим полотном. Корінець без потертостей; на передній палітурці кілька дрібних темних цяток і легкі сліди тертя, нижній зовнішній кут задньої палітурки притертий. Папір із рівномірним природним пожовтінням, блок міцний, текст чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДесятий том завершив абетку словникової частини: від гасла «Хмельницький Борис» на с. 3605 до кінця літери «Я». Доводила його до кінця вже інша редакція. Володимир Кубійович помер 2 листопада 1985 року, встигнувши відредагувати 47-й зошит — до статті «Чорне море»; останні три зошити, із закінченням «Ч» і літерами «Ш», «Щ», «Ю», «Я», колектив на чолі з Аркадієм Жуковським підготував у 1986–1988 роках, а «Післяслово» до десятитомника датоване 22 січня 1989 року. На титулі ж, як і в попередніх томах, стоїть ім'я Кубійовича як головного редактора.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСловникова частина «Енциклопедії українознавства» — десять томів, понад чотири тисячі сторінок і понад вісімнадцять тисяч гасел; праця над нею тривала з 1952 до 1989 року в осередку НТШ у Сарселі під Парижем. Володимир Кубійович (1900–1985) — географ і демограф, голова НТШ у Європі, ініціатор і головний редактор обох частин енциклопедії. У цьому томі, зокрема, низка гасел про родину Хмельницьких — від Михайла, батька Богдана, до гетьмана Юрія, з портретом Тимоша.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання трималося на пожертвах діаспори, і том закінчується 63-сторінковим списком фундаторів: родини, громадські організації, допомогові комітети, навіть молочарня — з різних країн і міст, із сумами внесків. Такі списки є також у 6-му й додатковому 11-му томах. Збирав ці кошти, так звану «Акцію С» (від Сарселя), фінансовий референт НТШ Атанас Фіґоль — він же член редакційної колегії цього тому. Словникова частина виходила зошитами для передплатників, тож оправи окремих примірників різняться; цей оправлено в напівшкіру з полотном.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67215198519667,"sku":"SKU-01001","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619774808435.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"entsyklopediia-ukrainoznavstva-slovnykova-t-6-paryzh-1970","title":"Енциклопедія українознавства: словникова частина. Т. 6. Париж; Нью-Йорк, 1970","description":"\u003cp\u003eЕнциклопедія українознавства. Словникова частина. 6 \/ Наукове Товариство ім. Шевченка; головний редактор проф. д-р Володимир Кубійович; редакційна колеґія: проф. Микола Глобенко (†), проф. Всеволод Голубничий, Іван Кошелівець (літературний редактор), Богдан Кравців, проф. д-р Василь Маркусь, проф. д-р Олександер Оглоблин, проф. д-р Наталія Полонська-Василенко, проф. д-р Матвій Стахів, доц. д-р Атанас Фіґоль, проф. д-р Микола Чубатий, проф. д-р Юрій Шевельов, Софія Янів (секретар). [Перемишль — Пряшівщина].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Париж; Нью-Йорк]: Видавництво «Молоде Життя», [1970]. — С. 2005–2400: іл., карти.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ твердій палітурці з зеленої тканини, боки без тиснення. Легкі потертості й дрібні світлі цятки на тканині передньої палітурки; на задній — світлі потертості, коротка діагональна подряпина в нижній частині, дрібні темні плямки. Папір із рівномірним природним пожовтінням, текст і ілюстрації чисті, блок міцний. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНаприкінці тому вміщено звернення Володимира Кубійовича (1900–1985) до «Дорогих Приятелів», підписане: «Мюнхен, у лютому 1973». Головний редактор підсумовує стан праць і з гіркою іронією питає, чи впорається з ними редакція в Сарселі та її керівник, якому «вже 72 минуло». Далі — програма на десятиліття: перенести роботу за океан, найпевніше до Торонто, заснувати там Інститут енциклопедії українознавства, видати англомовну енциклопедію, енциклопедію діяспори, доповнення, статистичні річники й атлас. Окремо оголошено карту України в масштабі 1:2 000 000, розміром 105 × 55 см, із близько десятьма тисячами назв — до сторіччя НТШ і 25-ліття енциклопедії.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСам том охоплює гасла від «Перемишль» до «Пряшівщина». Відкриває його стаття П. Ісаїва й В. Кубійовича про Перемишль із краєвидом міста за естампом Ф. Гоґенберґа з атласу Брауна «Civitates orbis terrarum» (1618); серед великих статей — «Петлюра Симон» Т. Гунчака, «Пласт» Ю. Старосольського, «Полтавська битва» Т. Мацьківа, «Потебня Олександер» Ю. Шевельова, «Польща і Україна», «Просвіта», «Поділля», «Полісся», «Пряшівщина», з десятками карт.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗадумане 1973 року здійснювалося вже здебільшого після Кубійовича: англомовна Encyclopedia of Ukraine почала виходити в Торонто 1984-го, і він устиг побачити лише перший том. До комплекту додавався «Map \u0026amp; Gazetteer of Ukraine» Кубійовича й Аркадія Жуковського з розгортною картою в масштабі 1:2 000 000.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67215198552435,"sku":"SKU-01002","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619774841203.jpg?v=1793987320"},{"product_id":"voropai-oleksa-zvychai-nashoho-narodu-miunkhen-1958-1966","title":"Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. 1–2. Мюнхен, 1958–1966","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлекса Воропай. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. I–II.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен: Українське видавництво, 1958–1966. — Т. I (ч. I «Зима», ч. II «Весна»), 1958: 449 с.; т. II (ч. III «Літо», ч. IV «Осінь»; «Український народній одяг»), 1966: портр., іл. — У т. II резюме англійською мовою.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбидва томи в оригінальних видавничих обкладинках кремового паперу з темно-синім друком: на передніх — ім'я автора, назва, підзаголовок і римська цифра тому, на корінці т. I — назва й видавнича марка «Українського видавництва». Обкладинки з природним пожовтінням, потертостями й обтріпаними краями; на верхньому краї передньої обкладинки т. I невеликий надрив, на задній — заломи кутів. Обкладинки т. II з лисячими плямками й забрудненнями, на передній і задній — прямокутні сліди від знятих наліпок із потертістю паперу. Папір блоків із рівномірним пожовтінням, темнішим по берегах; на берегах аркуша з портретом автора в т. II брунатні плямки. Блоки міцні. На внутрішньому боці передньої обкладинки т. II наклеєно друковану етикетку «Дарунок автора» п'ятьма мовами з іменем «Dr. Olexa Woropay» та англомовну етикетку зі змістом резюме. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМатеріали до цієї книжки Воропай почав збирати в Україні 1937 року, а з 1944-го продовжував записувати в Німеччині — від людей, які разом із ним перебували в таборах робітників зі Сходу й у таборах для переміщених осіб. Так постав суцільний опис народно-календарних звичаїв українців протягом цілого року, розкладений за порами: том I охоплює «Зиму» й «Весну» — від Введіння, Катерини й Андрія через вечорниці, Святвечір і Великий піст до Великодня з писанками, гаївками й обливанням водою; том II — «Літо» й «Осінь», від Радуниці й проводів до Третьої Пречистої. До другого тому автор додав окремий нарис «Український народній одяг» — про тканини й хутро, коси й вінки, намиста, дукачі й згарди, способи підперізуватися поясом «по-селянськи» й «по-козацьки».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлекса Воропай (1913–1989) — етнограф і публіцист, уродженець Одеси. Мати з трьома дітьми, позбавлена радянською владою дому й майна, переїхала на Херсонщину й померла там під час голоду 1933 року. Воропай закінчив сільськогосподарську академію в Москві з дипломом агронома, після війни опинився в таборах ді-пі, 1948 року переїхав до Англії. Доктор етнографії (1957) і біології (1961), дійсний член Королівського антропологічного інституту й УВАН; автор книжок «Ясир», «В дев'ятому крузі», збірок народних приказок і загадок. Помер у Лідсі.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерший том «Українське видавництво» в Мюнхені випустило 1958 року, другий — лише 1966-го, хоча передмову до нього автор підписав в Англії в травні 1964-го, подякувавши читачам за відгуки на перший том у листах і в українській пресі. Удома праця вийшла тільки 1991 року в Києві й відтоді перевидавалася неодноразово; її зараховують до найкращих українських етнографічних праць XX століття. Цей примірник другого тому — дарунок автора, з його іменною етикеткою.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67215211692403,"sku":"SKU-01003","price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15619782017395.jpg?v=1793985213"},{"product_id":"entsyklopediia-ukrainoznavstva-t-11-dopovnennia-paryzh-1995","title":"Енциклопедія українознавства: словникова частина — доповнення. Т. 11. Париж; Нью-Йорк, 1995","description":"\u003cp\u003eЕнциклопедія українознавства. Словникова частина — доповнення. 11 \/ Наукове Товариство ім. Шевченка; головний редактор проф. д-р Володимир Кубійович.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПариж; Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка; видавництво «Молоде Життя», 1995. — 111 с. — Друк «Logos» GmbH, Мюнхен.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ твердій оправі: чорний корінець зернистої фактури з золотим тисненням назви вздовж, палітурки криті зеленим полотном. Полотно з легкою нерівномірністю тону на передній палітурці, кути й краї не побиті. Блок міцний, папір білий і чистий, без написів, печаток і підкреслень. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОдинадцятий том закриває словникову частину «Енциклопедії українознавства», над якою еміграційні вчені працювали тридцять сім років. Як пояснено в передмові, до нього ввійшли лише ті гасла, на які в попередніх десяти томах стояло посилання «див. Доповнення», але які так і не були написані. Через брак фахівців у діаспорі й фінансові труднощі редакція звернулася до авторів з України — у спілкуванні з ними допомагав Комітет науки і культури при Академії наук України. Так енциклопедія, задумана в повоєнних таборах ді-пі для українців поза СРСР, завершилася за участі вчених незалежної України.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНа титулі стоїть ім'я головного редактора Володимира Кубійовича (1900–1985) — географа й демографа, який від 1954 року керував роботою над словниковою частиною з редакції в Сарселі під Парижем. Після його смерті видання довершив Аркадій Жуковський (1922–2013), історик і багатолітній голова Європейського осередку НТШ; саме з підготовки цього тому почалася його співпраця з Національною академією наук України.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗавершує том звіт Централі Акції-С — алфавітний список фундаторів енциклопедії, українців Канади, США та Європи, із сумою кожної пожертви. За 1954–1991 роки громада зібрала на видання 2 876 656 доларів; звіт підписали в Мюнхені в березні 1992 року Атанас Фіґоль та Іван Керестіль.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67220309213555,"sku":"SKU-01004","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15621103583603.jpg?v=1793987319"},{"product_id":"derzhavnytska-dumka-kvartalnyk-ch-1-8-filadelfiia-1951-1952","title":"Державницька думка: квартальник. Ч. 1, 2, 5, 6, 7–8. Філадельфія, 1951–1952","description":"\u003cp\u003eДержавницька думка: квартальник української державницької ідеології, культури і громадського життя \/ редактор С. Ледянський; обкладинка і заставки артиста-маляра М. Бутовича. Ч. 1, 2 (1951); ч. 5, 6, 7–8 (1952).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eФиладелфія, Па.: Видавництво «Державницька думка», 1951–1952. — П'ять зшитків, ч. 7–8 здвоєне: іл., портр. — Адреса редакції: 1740 N. 7th St., Philadelphia 22, Pa. — Ціна примірника 50 центів, річна передплата в ЗДА 2 долари.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОригінальні видавничі обкладинки, кожне число у своїй барві: ч. 1 — зелений друк на кремовому папері, ч. 2 — брунатний на кремовому, ч. 5 — чорний на білому, ч. 6 — синій на жовтому, ч. 7–8 — чорний на помаранчевому. На всіх обкладинках тризуб із хрестом у шестикутнику між двома рослинними орнаментами, під ним підпис художника «Бут.». У ч. 1 фронтиспис — портрет гетьманича Данила Скоропадського. Ч. 1: лисячі плямки на передній обкладинці, плями й розводи на задній, плямки на титульному аркуші, загнутий верхній кут титулу. Ч. 2: пляма від вологи у верхньому правому куті обкладинки, забруднення біля дати. Ч. 5: залишки липкої стрічки біля корінця вгорі й унизу передньої обкладинки. Ч. 6: незначні потертості по корінцю. Ч. 7–8: надрив і втрата паперу вгорі корінця, залишок червоної наліпки внизу корінця, заломи обкладинки. Природне пожовтіння паперу. На титульному аркуші ч. 1 наклеєна машинописна етикетка «Donated to Ukrainian Museum-Archives, Inc., 1202 Kenilworth Avenue, Cleveland, Ohio 44113 U.S.A. In Loving Memory of My Parents. R. Y. Fedorowich». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДобірка має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Миколи Бутовича становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше число відкривається портретом гетьманича Данила Скоропадського (1904–1957), тоді Верховного Керманича Гетьманського Руху, і редакційною статтею «Наші завдання». Тут же — програмна праця М. Базілевського «Гетьманський Рух, його засади і мета», що займає понад третину числа, раніше не оголошений лист В'ячеслава Липинського «Про патріотизм і шовінізм», посмертна згадка про Дмитра Дорошенка, який помер у березні 1951 року, нарис А. М. Андрієвського про Осипа Назарука, вірш Богдана Кравціва «Кальниш на Соловках» та інтерв'ю з хліборобом П. Гергелем, який 1918 року обирав гетьманом Павла Скоропадського. У числах 6 і 7–8 за 1952 рік друкувалися спогади доньки гетьмана Єлисавети Скоропадської-Кужим «Останні дні мого батька».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЖурнал редагував Сергій Ледянський (справжнє прізвище Кокот, 1906–2000) — письменник і журналіст, який у 1941–1942 роках працював у Києві в редакції «Литаврів» разом з Оленою Телігою, а після війни через Німеччину емігрував до США. Обкладинку й заставки виконав маляр і графік Микола Бутович (1895–1961); одна й та сама композиція з тризубом щоразу друкувалася в новій барві, тож числа легко розрізнити на полиці.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКвартальник був ідеологічним органом гетьманців-державників у США в роки, коли рух після смерті гетьмана Павла Скоропадського (1945) очолював його син, і виходив недовго. Примірник ч. 1 походить із фондів Українського музею-архіву в Клівленді: на титулі етикетка про дар R. Y. Fedorowich «у світлу пам'ять батьків».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67224739021171,"sku":"SKU-01005","price":6500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15622202491251.jpg?v=1793985754"},{"product_id":"rozbudova-derzhavy-ch-12-21-klivlend-denver-1954-1957","title":"Розбудова держави: академічний журнал. Ч. 12–17, 20, 21. Клівленд; Денвер, 1954–1957","description":"\u003cp\u003eРозбудова держави = Rozbudova Derzhavy: академічний журнал. Рік VI, ч. 1 (12) – 4 (15); рік VII, ч. 1 (16) – 2 (17); рік IX, ч. 20, 21.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКлівленд; Денвер: «Зарево», 1954–1957. — 8 чисел: ч. 1 (12), весна 1954; ч. 2 (13), літо 1954; ч. 3 (14), осінь 1954 (усі три — Клівленд); ч. 4 (15), зима 1954\/55 (Денвер); ч. 1 (16) і ч. 2 (17), 1955, з наскрізною пагінацією (ч. 2 починається зі с. 65); ч. 20, січень — лютий 1957; ч. 21, березень — квітень 1957. Підзаголовок на обкладинках змінюється: «Бюлетень Зарева» (ч. 12), «Журнал Зарева» (ч. 13), «Академічний журнал» (ч. 14–17), «Журнал державницької думки» (ч. 20–21).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидавничі м'які обкладинки з кольорового паперу — кремового, блакитного, жовтого, зеленого й сірого — з однаковою фігурною чорною рамкою, назвою декоративним шрифтом і змістом числа на лицевому боці. Зшитки скріплені дротяними скобами. Природне пожовтіння паперу, легкі потертості країв. Ч. 17: надриви й утрати паперу вздовж зовнішнього поля передньої обкладинки, текст не зачеплено. Ч. 20: велика брунатна пляма у верхній частині обкладинки, на назві журналу, і менша — на лівому полі. Ч. 13: невелика пляма вгорі обкладинки; ч. 15: темна цятка біля нижнього лівого краю. Сліди іржі від скоб на обкладинках ч. 12, 14 і 21. На обкладинці ч. 12 угорі ліворуч напис олівцем, на ч. 21 біля рядка «Рік IX» — бліда відбитка штампа. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКомплект має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ цих восьми числах поруч стоять тексти двох поетів, загиблих 1944 року: «Золоті слова» Олега Ольжича (ч. 13) і «Провінція» Юрія Липи, подана в рубриці «Документи» (ч. 21). Серед інших авторів — Олександр Оглоблин (про Семена й Олексу Дівовичів), Дмитро Чижевський (проблема національної філософії), Євген Онацький (рід у світогляді й обрядовості українського народу), генерал Павло Шандрук (спогади «Це було так» і нарис про українську мілітарну доктрину), Іван Мірчук, Володимир Янів, Петро Голубенко. Петро Стерчо публікує документ про нараду Гітлера з фельдмаршалом Кайтелем і генералом Цайцлером у Берггофі; у рецензійному відділі — щойно видані «The Mongols and Russia» Георгія Вернадського та «The Formation of the Soviet Union» Річарда Пайпса.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Розбудова держави» — орган товариства «Зарево», що в травні 1949 року об'єднало студентів і молодих науковців — прихильників ОУН під проводом Андрія Мельника. Журнал продовжив «Бюлетень Зарева» (Мюнхен, 1949–1950), звідси й рахунок років від 1949-го. Назву підказала стаття Аркадія Жуковського, де гасло «розбудови нації» старших поколінь націоналістів протиставлено «розбудові держави» як завданню нового. Журнал друкував праці фахових комісій товариства й мандрував разом з еміграцією: Мюнхен, Монреаль, Клівленд, Денвер. Редагував його історик Марко Антонович, від 1954 року — економіст Богдан Винар (1926–2013), згодом бібліограф і засновник денверського видавництва Libraries Unlimited. У комплекті друкуються обидва брати Винарі, Богдан і Любомир.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗа Енциклопедією українознавства, журнал виходив до 1957 року; за дослідженням Олександра Бокайла, останнє, 22-ге число з'явилося 1958 року в Торонто за редакцією Марка Антоновича. Тут зібрано вісім із двадцяти двох чисел: увесь рік VI (1954), два числа 1955-го і два — 1957-го.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67226792165747,"sku":"SKU-01006","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15622575391091.jpg?v=1793985759"},{"product_id":"ivanenko-oksana-lisovi-kazochky-krakiv-1942","title":"Іваненко Оксана. Лісові казочки. Краків, 1942","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Але то не пелюстки квітів, — то крила.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eО. Іваненко. Лісові казочки \/ [обкладинка й ілюстрації Мирона Левицького].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Краків: Українське видавництво, 1942]. — 48 с.: іл. — ([Моя книжечка]; [ч. 32]).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничих палітурках: картон, обклеєний ілюстрованою обкладинкою, корінець із сірого полотна. На передній сторонці — рисунок Мирона Левицького в манері дереворізу, надрукований чорною й зеленою фарбами: старе дерево з людським обличчям і білка на гілці; унизу підпис художника «Лев.» і монограма видавництва «УВ». Форзаци із суцільним зеленим друком по салатовому паперу — діти, козачок, лисиці, білки, соняшники й дерева. Кожна сторінка тексту в рамці із заставки й кінцівки з лісовими звірами, у тексті повносторінкові ілюстрації того самого штриха. Передня сторонка з дрібними плямками й потертостями, з утратою паперу по зовнішньому краю у верхній частині; задня сторонка сильно забруднена, з відбитками пальців, дрібним отвором угорі, надривами й утратами паперу по краях; кути побиті. Полотно корінця ціле. Папір із рівномірним пожовтінням. На повносторінковій ілюстрації після с. 18 — тонкі олівцеві лінії. На задньому форзаці олівцем ціна «950,0». Текст починається зі с. 3 одразу після форзаца, окремого титульного аркуша в примірнику немає. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а ілюстрації Мирона Левицького становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижку радянської письменниці випустило 1942 року Українське видавництво в Кракові — єдиний леґальний український видавець Генеральної губернії — у дитячій серії «Моя книжечка». Ім'я авторки на обкладинці скорочено до ініціала, і краківська критика, схоже, не знала, хто за ним стоїть: огляд дитячих новинок 1942 року в «Краківських вістях» (квітень 1943) відмінює прізвище як чоловіче — «О. Іваненка», хвалить казки як місток від казкового світу до живої природи й радить їх для перших двох класів народної школи, а заразом вимагає вичистити з тексту «совєтизми» на кшталт «зарядки» й «здрастуй».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ збірці — казки з циклу, що прославив Оксану Іваненко (1906–1997): про білочку-мандрівницю, яка заблукала в лісі, про молоденьку кисличку, що береже свій перший цвіт, про пташенят-сестричок Цві й Рінь, з якими приходить весна. Уродженка Полтави, випускниця Харківського ІНО, у 1924–1925 роках вона працювала в колонії Антона Макаренка й стала прообразом Оксани Варської в «Педагогічній поемі». «Лісові казки» вперше вийшли в Харкові в середині 1930-х і зробили її класиком української природознавчої казки.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОформив книжку Мирон Левицький (1913–1993), у 1942–1944 роках художній редактор Українського видавництва; на обкладинці він підписався своїм мистецьким псевдонімом «Лев.». Обкладинка, форзаци, заставки й ілюстрації витримані в стилізованому штриху дереворізу, характерному для його графіки. Після війни Левицький працював в Іннсбруку й Вінніпезі, від 1954 року — у Торонто, і оформив понад 300 книжок. Воєнні дитячі книжечки друкувалися на дешевому папері й до нашого часу дійшли переважно зачитаними.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67237757682035,"sku":"SKU-01007","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624183611763.jpg?v=1793987319"},{"product_id":"suchasnist-ch-12-344-miunkhen-hruden-1989","title":"Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. Ч. 12 (344). Мюнхен, грудень 1989","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Стоїмо над прірвою, і тому мусимо триматися за руки… Єдність! Єдність! Єдність!» — Володимир Яворівський\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСучасність: література, мистецтво, суспільне життя. Ч. 12 (344), грудень 1989 \/ головний редактор Тарас Гунчак.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eМюнхен: Українське товариство закордонних студій «Сучасність», 1989. — 320 с.: іл. — Рік видання двадцять дев'ятий. — ISSN 0585-8364.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ твердій палітурці з кремовим покриттям тканинної фактури: на передній палітурці чорним друком назва, дата й номер числа, знак Руху — літери «Рух», вписані в тризуб, — і слова Володимира Яворівського. Палітурки забруднені сірими плямами, найсильніше задня, з дрібними темними цятками; краї й кути потерті, корінець витертий угорі й унизу, біля нижнього лівого кута задньої палітурки невелика потертість покриття. З внутрішнього боку передньої палітурки біля голівки корінця темна пляма. Блок міцний, папір білий і чистий. На передньому форзаці наклеєно графічний екслібрис «Ex libris Вол. Гординського». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЧисло має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУсе грудневе число 1989 року «Сучасність» віддала одній події — Установчому з'їздові Народного руху України за перебудову, що відбувся 8–10 вересня 1989 року в Палаці культури Київського політехнічного інституту й зібрав 1109 делегатів. Тут подано виступи Олеся Гончара, Івана Драча, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Дмитра Павличка, Михайла Гориня, Михайла Брайчевського, Левка Лук'яненка й В'ячеслава Чорновола, а поруч — промову Адама Міхніка від польської «Солідарності» і виступ Леоніда Кравчука, тоді завідувача ідеологічного відділу ЦК Компартії України. Далі йдуть програма і статут Руху, резолюції з'їзду та склад регіональних рад. Більшість текстів передруковано з «Літературної України» та інших київських видань зі збереженням правопису оригіналу.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЖурнал виходив щомісяця від 1961 року коштом Українського товариства закордонних студій у Мюнхені. Від 1984 року його редагував історик Тарас Гунчак, професор Ратґерського університету в Ньюарку; число відкривається його нарисом «Незабутні три дні в Києві» — на з'їзд він приїхав на запрошення Івана Драча. Для видання, яке три десятиліття друкувало заборонені в УРСР тексти, це число стало хронікою моменту, коли українська опозиція вперше заговорила легально і з великої трибуни.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЕкслібрис на форзаці, ймовірно, належав Володимирові-Євгенові Гординському (1915–1994) — біохімікові, дійсному членові НТШ, братові поета й художника Святослава Гординського. Він жив і похований у Нью-Джерсі, де тоді вже містилася американська редакція «Сучасности».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67238185927027,"sku":"SKU-01008","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624240071027.jpg?v=1793987318"},{"product_id":"orel-artem-izhak-myrotvorets-avgsburg-1946","title":"Орел Артем. Їжак — миротворець: казка. Авґсбурґ, 1946","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Вздрівши ж атомову зброю, \/ Знітився й не йшов до бою!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eА. Орел. Їжак — миротворець: казка \/ [ілюстрації Ю. К.].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАвґсбурґ: [б. в.], 1946. — 39 с.: іл. — На звороті титулу: Lic. UNNRA Team 558.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ м'якій видавничій обкладинці, надрукованій у три фарби — зелену, жовту й чорну: їжак із ціпком і люлькою серед стилізованих рослин, рисунок підписано монограмою «Ю. К.». Зшито скобами. Потертості по краях обкладинки, втрата паперу у верхньому правому куті передньої обкладинки з надривом уздовж правого краю, дрібні плямки, червона цятка в нижньому лівому куті. Папір повоєнного виробництва з вкрапленнями волокон, рівномірно пожовклий; верхній кут звороту титулу загнутий. На сторінці з ілюстрацією «Дам я вам отут пучок…» під підписом — смуги фарби від друкарської форми. На передній обкладинці дрібна олівцева позначка, на задній — олівцем цифри вгорі, дитячі каракулі олівцем унизу й плями. Блок цілий, текст повний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДитячу казку надруковано в Авґсбурзі 1946 року, через рік після Хіросіми, — і атомна зброя з'являється в ній просто у віршах для малих. Двоє дітей, Лі та Мирон, бачать той самий сон: зима здушила все живе, на звірів вирушили мисливці. Їжак дарує дітям пучок «чарівних колючок», далі розгортається звіряче віче: на трибуні сірий Вовк, поряд Слон, Бегемот, Ведмідь, Тигр і Осел в окулярах. Лев кидається до бою, але, побачивши «атомову зброю», знічується, а механізм, збудований Їжаком, стає «на захист людських прав». Фінал проголошує звірство «анахронізмом» (у виносці пояснено: «застаріле явище») і обіцяє, що похід проти сварні й жорстокості почнеться з України. Повносторінкові ілюстрації пером підписано монограмою «Ю. К.» і датовано 1946 роком.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАртем Орел (1897–1972) — мовознавець, перекладач, журналіст і поліграфіст. Народився в селі Саксагань на Катеринославщині, навчався в Харківському університеті, працював у харківських часописах, а за німецької окупації — в друкарні газети «Нова Україна». Того ж 1946 року в Авґсбурзі вийшов його «Правописний словник»; уже в США він уклав тритомний «Словник чужомовних слів» (Нью-Йорк, 1963–1966) і видав власний переклад дванадцяти казок Андерсена. Помер у Перт-Амбої (Нью-Джерсі), похований на українському православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЦе перше видання казки — табірний друк ДіПі, вихідний під ліцензією команди UNRRA № 558 (на звороті титулу назву організації набрано з помилкою — «UNNRA»). Там само вміщено таблицю «Виправлення друкарських помилок» до с. 14 і 20. Друге видання вийшло 1953 року в Нью-Йорку у видавництві Антона Білоуса.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67238195724659,"sku":"SKU-01009","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624241742195.jpg?v=1793987318"},{"product_id":"drach-ivan-sontse-i-slovo-kyiv-1978-avtohrafy","title":"Драч Іван. Сонце і слово: поезії. Київ, 1978 — автографи автора й Мустая Каріма","description":"\u003cp\u003eІван Драч. Сонце і слово: поезії \/ [редактор Л. С. Малахова; художник В. М. Дозорець].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКиїв: Дніпро, 1978. — 367 с.: іл. — Київська книжкова фабрика «Поліграфкнига». Наклад 20 000 прим. Ціна 1 крб. 70 коп.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій палітурці, обтягнутій білястим папером із фактурою під полотно; на передній палітурці й корінці — ім'я автора великим чорним шрифтом із червоним обведенням і назва золотавою фарбою; задня палітурка без оформлення, з відтиском ціни «1 крб. 70 коп.». На початку книжки — фронтиспис-портрет поета, у тексті повносторінкові заставки до розділів, усе коричневою графікою В. Дозорця. Палітурка помітно забруднена, надто задня сторонка — сірі сліди пальців і рудуваті плямки; краї й кути витерті, корінець потемнів. Папір рівномірно пожовклий, блок міцний. На титульному аркуші — дарчий напис синьою кульковою ручкою російською мовою з побажанням «на счастье!», підпис Івана Драча й дата 29.09.78; ліворуч унизу — автограф Мустая Каріма. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання з автографами Івана Драча й Мустая Каріма. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНа цьому примірнику розписалися двоє поетів: 29 вересня 1978 року, за кілька місяців по виході книжки, Іван Драч підписав її, а поруч поставив автограф Мустай Карім (1919–2005) — народний поет Башкирії, який переклав башкирською твори Тараса Шевченка. Позначку під датою можна прочитати як «Уфа», тож книжку, ймовірно, підписано під час перебування Драча в Башкирії.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Сонце і слово» — вибране з перших шістнадцяти років творчості: розділи книжки названо за шістьма попередніми збірками — «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974) і «Київське небо» (1976). Тут і «Балада про соняшник», що стала поетичною візитівкою Драча, і верлібри на кшталт «Десь на дні моїх ночей», і «Банальні терцини» з епіграфом із Франка. Як і належало підсумковим книжкам тих років, видання відкривається патетичним віршем «Небо моїх надій», а анотація говорить про «торжество ленінських ідей».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІван Драч (1936–2018) — поет, кінодраматург і громадський діяч, один із провідних шістдесятників. Його дебют — поема-трагедія «Ніж у сонці» в «Літературній Україні» 1961 року — відкрив нову, інтелектуально-метафоричну поетику. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1976), 1989 року він став першим головою Народного руху України. Збірку видано в «Дніпрі» накладом 20 000 примірників, тож цінність цього примірника — саме в автографах.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67238894895475,"sku":"SKU-01010","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624320647539.jpg?v=1793986016"},{"product_id":"drach-ivan-soniashnyk-kyiv-1985","title":"Драч Іван. Соняшник: поезії. Київ, 1985","description":"\u003cp\u003eІван Драч. Соняшник: поезії \/ передмова М. Слабошпицького.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКиїв: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1985. — Іл.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій палітурці, обтягнутій сіруватим матеріалом під полотно, у суперобкладинці: на передній сторонці — графічний портрет поета, складений із горизонтальних чорних штрихів, ім'я автора чорним, назва червоним. На фронтисписі — сонце з розкошланими променями, що їде на велосипеді, у тексті повносторінкові чорно-білі ілюстрації. Суперобкладинка пожовкла, із заломами вздовж згинів; унизу передньої сторонки біля корінця відірвано фрагмент паперу, крізь який видно палітурку; задня сторонка з плямами й розводами, надрив угорі посередині, обтріпані нижній край і кут. Папір блока рівномірно пожовклий, блок міцний, текст чистий. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Соняшник» 1985 року — не повторення дебютної збірки 1962-го, а вибране: як сказано в анотації на звороті титулу, сюди ввійшли найкращі вірші та поетичні цикли з багатьох авторових книжок. Назву дала «Балада про соняшник» — хрестоматійний вірш про хлопчиська, що побачив сонце на велосипеді й навіки застиг соняшником; у книжці балада стоїть на с. 17 навпроти повносторінкової ілюстрації, а її сонце-велосипедист перейшло на фронтиспис. Поруч — «Лист до калини, залишеної на рідному лузі в Теліженцях», «Сльоза Пікассо», «Смерть Шевченка», «Джон Стейнбек у музеї Тараса Шевченка», «Хустина Марії Заньковецької, подарована Льву Толстому», «Зізнання Одіссея».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІван Драч (1936–2018) — поет, кінодраматург і громадський діяч, один із провідних шістдесятників. Народився в Теліжинцях на Київщині; його поема-трагедія «Ніж у сонці» (1961) і перша збірка «Соняшник» (1962) відкрили нову, метафоричну й інтелектуальну поетику. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка й Державної премії СРСР, 1989 року він став першим головою Народного руху України.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижку видала київська «Молодь» з передмовою критика Михайла Слабошпицького «Силове поле поезії», що починається саме з «Листа до калини» і показує, як поет через два десятиліття повертається до образу свого скандального вірша «Калина». Анотація на звороті титулу, за тодішньою видавничою практикою, подана російською мовою.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67239023182195,"sku":"SKU-01011","price":600.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624332312947.jpg?v=1793989391"},{"product_id":"kupetskyi-hrytsko-tam-de-sontse-skhodyt-toronto-1988","title":"Купецький Грицько. Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході. Торонто, 1988","description":"\u003cp\u003eГрицько Купецький. Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході \/ [вступне слово Валентина Мороза]; мовна редакція і проєкт обкладинки Віктора Поліщука; особовий індекс Семена Стасишина.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eТоронто: видано заходами Семена Стасишина; комп'ютерський склад і графічне оформлення — Видавництво Віктора Поліщука, 1988. — 499 с.: іл., портр., мапи. — Видано в 1000-ліття уведення християнства на Україні.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці: на передній сторонці — фрагмент мапи Далекого Сходу з обведеними від руки Харбіном, Пекіном, Шанхаєм і Токіо, задня сторонка без оформлення. Передня сторонка чиста; на задній — поверхневі потертості, легке забруднення й поодинокі цятки, потемніння по краях, невелика зарубка на верхньому краї. Блок міцний, папір білий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e30 листопада 1932 року дванадцять бойовиків ОУН напали на польську пошту в Городку під Львовом. Акція провалилася: Юрій Березинський і Володимир Старик загинули, Василя Біласа й Дмитра Данилишина повісили у Львові, а поранений Грицько Купецький дістався до Львова, уникнув арешту й виїхав на Захід. Ця книжка — про те, що було далі. Кораблем із Неаполя через Суецький канал група членів ОУН вирушила до Маньчжурії, де в Харбіні діяла Українська національна колонія. Купецький очолив там Українську Далекосхідну Січ, вів військовий вишкіл, лавірував між японською адміністрацією й радянською агентурою, у серпні 1945-го опинився в харбінській в'язниці, а згодом через Пекін і Шанхай покинув Азію. Окремим додатком подано огляд ситуації на Далекому Сході 1920–1940-х років.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eГрицько (Григорій) Купецький, псевдо «Джура», — уродженець села Туринка на Жовківщині, член УВО й ОУН із вишкільної групи Михайла Колодзінського. До Харбіна прибув разом із Григорієм Файдою та Михайлом Гнатівим; 1944 року став секретарем Української національної колонії. Після війни оселився в Торонто, де й видав ці спогади.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання здійснив власним коштом Семен Стасишин, а склад, оформлення й мовну редакцію виконав Віктор Поліщук (1925–2008) — торонтський видавець і публіцист, згодом відомий насамперед гостро критичними працями про ОУН. На бажання автора текст подано без мовного «вирівнювання», з авторською лексикою. Книжку проілюстровано світлинами з архіву автора — члени ОУН в Італії 1934 року, серед них Олекса Бандера й Михайло Колодзінський; СУМ і драматичний гурток у Харбіні; митрополит Андрей Шептицький на пластовому таборі на Соколі 1930 року, — а також мапами шляху з Галичини до Японії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67239075545459,"sku":"SKU-01012","price":3600.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624338571635.jpg?v=1793986574"},{"product_id":"shandor-vikentii-zakarpattia-istorychno-pravnyi-narys-niu-york-1992","title":"Шандор Вікентій. Закарпаття: історично-правний нарис від IX ст. до 1920. Нью-Йорк, 1992","description":"\u003cp\u003eВікентій Шандор. Закарпаття: історично правний нарис від IX ст. до 1920.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью Йорк: Карпатський Союз, Інк. = Carpathian Alliance, Inc., 1992. — Бібліогр., покажч., портр., мапи.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі: палітурки обтягнуто блакитно-сірим папером із тисненою фактурою під шкіру; на передній палітурці золоте тиснення — подвійна рамка, ім'я автора, герб Закарпаття (ведмідь і смуги) та назва в заокругленій рамці. Легкі потертості по краях палітурок, кілька дрібних темних цяток біля корінця вгорі передньої палітурки, світла цятка у верхньому куті задньої. Блок міцний, папір білий і чистий. На передньому форзаці наклеєно кольоровий геральдичний екслібрис «Із книг Анатолія Недільського»; нижче — рукописне «Дар від» і штамп «Carpathian Alliance, Inc., P.O. Box 567, Cooper Station, New York, N.Y. 10003», під штампом невелика сіра пляма. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІсторію Закарпаття тут написав не історик-оповідач, а юрист: Шандор розглядає минуле краю як історію його правового статусу — від доби Київської Русі й угорського панування через битву під Могачем 1526 року, реформи Марії Терезії та Йосифа II, мадяризацію, події 1848–1849 років і австро-угорське «вирівнювання» 1867-го до розвалу монархії, Тріянонського й Сен-Жерменського договорів і приєднання краю до Чехословаччини. Окремі розділи присвячено Греко-католицькій церкві, «Верховинській акції» Едварда Еґана та відокремленню Пряшівщини. Праця спирається на архіви Праги, Будапешта, Ужгорода й Ватикану; наприкінці — бібліографія, особовий і речовий покажчики та мапи. Книжку відкриває портрет Авґустина Волошина, президента Карпатської України.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВікентій Шандор (1907–2003) народився в Баранинцях біля Ужгорода, здобув ступінь доктора права в Карловому університеті в Празі. У 1938–1939 роках представляв уряд Карпатської України при чехословацькому уряді в Празі. По війні оселився в США, працював у Міністерстві фінансів і радником секретаріату ООН, у 1985–1989 роках був заступником голови уряду УНР в екзилі. Пізніше вийшли його «Спомини» та англомовна праця «Carpatho-Ukraine in the Twentieth Century» у видавництві Гарвардського університету.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку видав Карпатський Союз — організація закарпатських українців у США, яку Шандор співзасновував і багато років очолював, тож це фактично авторське видання. Примірник надійшов просто від видавця: штамп Союзу з написом «Дар від» засвідчує, що книжку розіслано в дарунок, а згодом вона потрапила до книгозбірні Анатолія Недільського.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67239082000755,"sku":"SKU-01013","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624339849587.jpg?v=1793987318"},{"product_id":"hoverlia-stepan-hel-ivan-hrani-kultury-london-1984","title":"Говерля Степан [Гель Іван]. Грані культури. Лондон, 1984","description":"\u003cp\u003eСтепан Говерля [Іван Гель]. Грані культури \/ вступне слово — Богдан Стебельський; мистецьке оформлення — Ростислав Глувко.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛондон: Українська Видавнича Спілка, 1984. — (Політичні лекції для української молоді). — Друк Ukrainian Publishers Ltd., Лондон.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі, палітурки оклеєні ламінованим папером: на передній — золотисто-жовте поле з назвою білими літерами, ромбічний орнамент та ім'я автора в тонкій чорній рамці, на білому полі підпис художника «Р. Глувко»; задня палітурка біла, без оформлення. Ламінат потертий і забруднений, на задній палітурці подряпини; угорі передньої палітурки біля корінця ламінат відшарувався з утратою паперу; краї й кути палітурок потерті, на відворотах уздовж країв — пожовтіння і плями. Блок міцний, папір білий і чистий. На титульному аркуші олівцева позначка. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Грані культури» — відповідь на брошуру Івана Дзюби «Грані кристала», яку товариство «Україна» видало 1976 року для закордону як доказ того, що автор «Інтернаціоналізму чи русифікації?» зрікся своїх поглядів. Говерля розбирає брошуру й протиставляє офіційній картині «розквіту» власну: етноцид як мета імперської політики, соцреалізм, фальшування історії, цензура, становище церков, організованість руху опору, колаборанти; окремий розділ присвячено самому поняттю дисидентства. Видавці назвали працю чи не найзрілішим твором українського самвидаву.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗа псевдонімом стоїть Іван Гель (1937–2011), львівський дисидент родом із села Кліцько на Городоччині. 1965 року його засудили на три роки таборів за поширення самвидаву, 1972-го заарештували вдруге і як «особливо небезпечного рецидивіста» дали десять років таборів і п'ять років заслання — Мордовія, Урал, Комі. Саме в ув'язненні він і написав цю книжку. Після звільнення 1987 року очолив Комітет захисту УГКЦ, був серед організаторів «Меморіалу» і Руху, у 1990–1994 роках — заступник голови Львівської обласної ради.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка вийшла в Лондоні 1984 року, коли автор ще відбував заслання, тому на титулі — лише псевдонім. Вступне слово написав Богдан Стебельський, оформив Ростислав Глувко, який оформлював і інші видання Української Видавничої Спілки; вийшла вона в її серії «Політичні лекції для української молоді».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67239086686579,"sku":"SKU-01014","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15624340308339.jpg?v=1793987318"},{"product_id":"semotiuk-ukrainski-viiskovi-vidznaky-toronto-kyiv-1991","title":"Семотюк Ярослав. Українські військові відзнаки: ордени, хрести, медалі та нашивки. Торонто; Київ, 1991","description":"\u003cp\u003eЯрослав Семотюк. Українські військові відзнаки: ордени, хрести, медалі та нашивки \/ редактор Микола Гавриш; фотографії Івана Ґеречки.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТоронто: Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді; Київ: Акціонерне товариство «Такі справи», 1991. — 51 с.: кольор. іл. — (Наукове товариство ім. Шевченка в Канаді; т. XXXIV). — Репринтне видання. — Надруковано в Києві: КФДР, зам. № 1-1402. — ISBN 0-919502-22-9.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з глянцевого синього паперу, скріпленій двома дротяними скобами: на передній сторонці — кольорова репродукція чорного хреста із золотою зіркою й тризубом на стрічці в червоно-синю смугу, на задній — білим контуром відзнака УСС 1914 року з левом у променистому медальйоні. На передній сторонці поодинокі білі цятки — потертості глянцю, на задній — темні сліди потертостей уздовж корінця й дрібні цятки вгорі; кути злегка затерті. Блок міцний, папір білий і чистий, кольорові репродукції яскраві. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУсі відзнаки в цьому довіднику відтворено в справжньому розмірі, а для кожної подано, хто й коли її встановив, кого нагороджували, виміри хреста й ширину стрічки, автора проєкту та пізніші випуски. Серед них — Орден (Хрест) Симона Петлюри, встановлений 22 травня 1932 року за підписом Андрія Лівицького, з трьома випусками, перший із яких виготовлено у Варшаві; медаль УПА за боротьбу в особливо важких умовах, встановлена Українською Головною Визвольною Радою 6 червня 1948 року; Золотий хрест УПА в 25-ліття за проєктом Ніла Хасевича; Золотий хрест за особливі заслуги Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії УНА, якого 1989 року випущено п'ятсот штук. Завершують книжку гаптовані нашивки ветеранських організацій діаспори й бібліографія статей з української фалеристики.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЯрослав Семотюк — уродженець Заболотова на Покутті; по війні жив у таборах переміщених осіб у Баварії, 1949 року переселився до Канади, згодом осів у Торонті. Колекціонував марки, гроші, листівки й військові нагороди — саме ця збірка лягла в основу книжки. 2004 року НТШ у Канаді випустило друге, доповнене видання під назвою «Українські військові нагороди».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання вийшло в Торонті 1991 року, і того ж року його передрукувала в Києві фірма «Такі справи» — з дозволу автора й за сприяння редакції часопису «За вільну Україну», яка передала матеріали. Тому на титулі стоять дві адреси: «Торонто – 1991 – Канада» і «Київ – 1991 – Україна». Праця Семотюка стала відправною для української військової фалеристики: на неї й досі покликаються наукові статті та музейні описи, зокрема в збірці Національного музею історії України.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67242721739123,"sku":"SKU-01015","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15625156329843.jpg?v=1793987318"},{"product_id":"khraplyva-lesia-otaman-volia-miunkhen-1959","title":"Храплива Леся. Отаман Воля: повість для молоді. Мюнхен, 1959","description":"\u003cp\u003eЛеся Храплива. Отаман Воля: повість для молоді \/ [обкладинка М. Бутовича].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен: Українське видавництво, 1959. — 271 с. — Друк кооперативної друкарні «Ціцеро» в Мюнхені, Цеппелінштрассе, 67.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі: палітурки криті сіро-зеленим волокнистим папером, на передній палітурці ім'я авторки й назва чорним друком, назва повторена на корінці. Корінець витертий, із надривами й утратами паперу вгорі та внизу; краї й кути палітурок потерті, нижні кути заокруглені. Папір із рівномірним природним пожовтінням, блок міцний, текст чистий, без підкреслень і позначок. На задній палітурці вгорі олівцем номер «100823». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість починається в «середньо-західному американському місті»: Роман Тополя, тиждень тому прибулий з Европи, розшукує земляків і потрапляє в середовище українських емігрантських родин, де молодь уже ділиться на «своїх» і «американців». Тамара захоплена Ларрі, чемпіоном з бейсболу, за яким зітхають усі дівчата в школі; Роман працює на фабриці й складає іспит з історії, де головне — не сплутати Жовті Води, Корсунь і Пилявці. Окремі розділи переносять дію в пластовий табір — гуртки «Соколів», «Рисів» і «Оленів», бунчужний, похідна «Гей, Січ іде». Це книжка про перше десятиліття ді-пі за океаном і про те, як утримати дітей при рідній мові.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛеся Храплива (нар. 1927) — письменниця, редакторка й пластова виховниця. Народилася у Львові в родині агронома й громадського діяча Євгена Храпливого, директора товариства «Сільський господар». 1942 року вступила до Пласту, 1944-го з батьками виїхала на Захід, навчалася в Німеччині та США. У Нью-Йорку була крайовою коменданткою пластунок і майже два десятиліття редагувала новацький журнал «Готуйсь». Після шлюбу з Орестом Щуром 1974 року переїхала до Канади й підписувалася Храплива-Щур; її «Українські народні звичаї в сучасному побуті» згодом кілька разів перевидавали в Україні.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку випустило мюнхенське «Українське видавництво» (Ukrainian Publishers, Zeppelinstrasse 67), надруковано її в кооперативній друкарні «Ціцеро» за тією самою адресою. Обкладинку виконав графік Микола Бутович (1895–1961). У колофоні на звороті титулу збереглася характерна друкарська помилка — «Printend in Germany».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67242904912243,"sku":"SKU-01016","price":800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/pr-15625197977971.jpg?v=1793989382"}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/collections\/kolazh-bez-fonu-new-arrivals.png?v=1794052203","url":"https:\/\/archivevam.com\/collections\/new-arrivals.oembed?page=5","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}