{"title":"Перші видання","description":"\u003cp\u003eПерші видання творів.\u003c\/p\u003e","products":[{"product_id":"vynnychenko-volodymyr-slovo-za-toboiu-staline-1971","title":"Винниченко Володимир. Слово за тобою, Сталіне! Нью-Йорк, 1971","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Зроблено цю працю з найбільшою об'єктивністю, якої вимагає велика мета всіх людей — мир на землі.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВолодимир Винниченко. «Слово за тобою, Сталіне!»: (політична концепція в образах): роман \/ редакція і вступна стаття Григорія Костюка; мистецьке оформлення Якова Гніздовського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, Комісія для вивчення й охорони спадщини В. Винниченка, 1971. — 373 с.: іл., портр. — 22,5 × 15 см. — Друк: Verlagsgesellschaft «Ukrainski Wisti», Neu-Ulm.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з помаранчевого ледерину, тисненого під шкіру; на передній палітурці й корінці — рисований шрифт Якова Гніздовського чорним, задня палітурка без оформлення. Кути гострі, оправа рівна. На задній палітурці кілька дрібних темних цяток біля верхнього краю й невелика витертість покриття в нижньому куті біля корінця. Папір білий і чистий, без пожовтіння й плям, блок міцний. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання останнього роману Винниченка. Книга має історико-культурну цінність, а оформлення Якова Гніздовського становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОстанній роман Винниченка має підзаголовок «політична концепція в образах». Радянський діяч Степан Петрович під опікою одного з кремлівських високопосадовців потай розпитує людей, як вони сприйняли б мир із Заходом на засадах «трудової колектократії» — ідеї, яку Винниченко перед тим виклав у романі «Нова заповідь». Розв'язка — засідання Політбюро ВКП(б), де останнє слово за Сталіним. Під текстом дата й місце: 28 лютого 1950 року, «Закуток» — садиба письменника в Мужені на півдні Франції.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВолодимир Винниченко (1880–1951) — прозаїк, драматург, художник і політик, голова Генерального секретаріату Центральної Ради, згодом голова Директорії УНР; від 1920 року на еміграції. Роман він закінчив за рік до смерті, і за життя автора книжка не вийшла. Видання відкривають портрет письменника роботи Миколи Глущенка (Рауен під Берліном, 1923) і розлога стаття Григорія Костюка (1902–2002) «Володимир Винниченко та його останній роман»; є й фото Винниченка з дружиною Розалією Яківною на городі в «Закутку».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку видала Комісія УВАН у США коштом «Фонду Винниченка», зібраного з пожертв і позичок українських емігрантів, — їхні імена й суми, від 1200 доларів Івана Панчука з Баттл-Кріку, надруковано наприкінці тому. Видання нью-йоркське, але друковане в Новому Ульмі, у видавничій спілці «Українські вісті». Палітурку оформив Яків Гніздовський (1915–1985) — своїм упізнаваним витягнутим рисованим шрифтом.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":52871991492979,"sku":null,"price":2500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/789C3801-F430-44F4-A424-B5F9C14EED3E.jpg?v=1792267805"},{"product_id":"kachurovskyi-ihor-strofika-miunkhen-1967","title":"Качуровський Ігор. Строфіка. Мюнхен, 1967","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«З трьох галузей метрики фоніка — найіндивідуальніша, а строфіка — найуніверсальніша.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІгор Качуровський. Строфіка \/ обкладинка Якова Гніздовського.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМюнхен: Інститут літератури ім. Михайла Ореста, [1967]. — 357 с. — 22 × 15 см. — З кооперативної друкарні «Ціцеро» в Мюнхені.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій оправі з сіро-блакитного полотна. На передній палітурці — тиснена золотавою фарбою композиція Якова Гніздовського: ряди вертикальних штрихів, між якими вписано ім'я автора, назву й видавця, внизу праворуч — монограма художника. На корінці сріблясте тиснення імені автора й назви, внизу емблема в рамці. Корінець вицвів до сіро-бежевого тону; на обох палітурках розсипані дрібні темні плямки, на задній — нерівномірне потемніння полотна. Блок міцний, папір чистий, без написів, печаток і підкреслень. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; видавнича оправа роботи Якова Гніздовського становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидавці назвали «Строфіку» першою в українському віршознавстві монографією про строфу. Праця складається з чотирьох частин: загальні відомості про строфу та її ознаки, найпростіші строфи, канонізовані строфи античного, романського й східного походження — від сонета й рондо до газелі та бейта — і окремі питання строфіки, серед них вступ до строфіки Шевченка. Перші дві частини автор писав як підручник, дві останні — як цикл есеїв, що, за його словами, можуть викликати гостру дискусію. Приклади дібрано з багатьох літератур — від персо-арабської до латиноамериканської; там, де бракувало українських перекладів, Качуровський мусив подавати російські.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІгор Качуровський (1918–2013) — поет, прозаїк, перекладач і віршознавець, лауреат Шевченківської премії. Народився в Ніжині, дитинство минуло в Крутах. Перед війною слухав лекції теоретика вірша Бориса Ярхо (1889–1942), пам'яті якого присвячено цю книжку. 1944 року опинився в Австрії, 1948-го виїхав до Аргентини, де редагував місячник «Пороги», від 1969-го жив у Мюнхені, працював на Радіо Свобода й викладав в Українському вільному університеті. «Строфіка» відкрила його віршознавчий цикл, продовжений «Фонікою» (1984) і «Нарисом компаративної метрики» (1985).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижку випустив Інститут літератури при УВУ, заснований поетом-неокласиком Михайлом Орестом (1901–1963), братом Миколи Зерова. Видання здійснено коштом пожертв, передплат і авторських гонорарів: у слові «Від Інституту» поіменно названо жертводавців з Австралії, Аргентини, Венесуели, Німеччини та США. Обкладинку створив Яків Гніздовський (1915–1985) — літери назви вписано в ритм вертикальних штрихів, що нагадує розмічений вірш. В Україні «Строфіку» перевидали лише 1994 року як підручник для студентів.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62051981885811,"sku":null,"price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/BEA33FDC-4DB6-4C51-B4D5-651ABEDE6BB2.jpg?v=1792268400"},{"product_id":"nahaievskyi-isydor-batky-i-dity-filadelfiia-1952","title":"Нагаєвський Ісидор. Батьки і діти: світла й тіні модерного виховання. Філадельфія, 1952","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«І не прохайте мене повернути до дому, бо я не вернуся ніколи до такого дому, як наш був».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eо. І. Нагаєвський. Батьки і діти (світла й тіні модерного виховання).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eФиладелфія: Видавництво «Америка», 1952. — 118 с. — З друкарні Видавництва «Америка». На звороті титулу церковний дозвіл до друку: ч. 1468-51, Филаделфія, 30 липня 1951 року, за підписом єпископа Константина; цензор — о. д-р Василь Манюх.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з вохристого паперу, на передній сторінці — лінорит темно-синьою фарбою: профілі чоловіка й жінки в сорочках з хрестиком, сонце з-за грозової хмари з блискавкою, батько з донькою на звивистій дорозі; внизу праворуч монограма художника. Передня сторінка з легким потемнінням по краях і дрібною плямкою біля лівого краю. Задня сторінка нерівномірно тонована, у верхній частині пляма з брунатним слідом, на верхньому краю біля корінця невеликий надрив; олівцем у лівому верхньому куті «450». Папір блока з природним пожовтінням, на кількох сторінках поодинокі сірі плямки, утрат немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижка відкривається листом юнака з виховно-поправчої установи: він просить батьків підписати дозвіл піти добровольцем до війська і клянеться ніколи не вертатися додому. Від цього листа о. Нагаєвський веде розмову про «модерну родину» й виховання дітей у повоєнній еміграції. Перша частина — про родину як Божу установу, приготування до подружжя, причини нещасть у родині, розводи й сепарації; друга — про католицький світогляд у вихованні, дисципліну, нагороди й кари, розваги й спорт, темпераменти, небезпеки юнацького віку, а завершує її розділ «Вчім дітей любити батьківщину». Автор спирається на енцикліки Пія XI про виховання молоді та про християнське подружжя, пастирське послання єпископа Константина Богачевського 1951 року і близько трьох десятків американських, німецьких та італійських праць з педагогіки й психології.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІсидор Нагаєвський (1908–1989) — греко-католицький священик і історик, дійсний член НТШ. 1939 року — в'язень польського табору в Березі Картузькій, у 1943–1945 роках — капелан дивізії «Галичина», 1947-го емігрував до США, де служив у парафіях Пенсильванії, Нью-Джерсі, Флориди й Огайо. «Батьки і діти» вийшли ще до його наукової кар'єри: 1953 року він здобув докторат в Українському вільному університеті в Мюнхені, згодом викладав там церковну історію, а з 1963-го — історію в Українському католицькому університеті в Римі; автор праць про кирило-мефодіївське християнство в Русі-Україні, історію римських пап та історію Української держави 1917–1923 років.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижка вийшла у філадельфійському видавництві «Америка» з церковним дозволом єпископа Константина Богачевського. Пізніше її перевидали у Львові 1995 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62110072439155,"sku":null,"price":450.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4717.jpg?v=1793311967"},{"product_id":"krupnytskyi-borys-hetman-pylyp-orlyk-miunkhen-1956","title":"Крупницький Борис. Гетьман Пилип Орлик (1672–1742): його життя і доля. Мюнхен, 1956","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Про життя Пилипа Орлика я пишу, але поволі… Але я роблю і думаю, що з того щось напевно вийде».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБорис Крупницький. Гетьман Пилип Орлик (1672–1742): його життя і доля \/ вступна стаття Олександра Оглоблина; обкладинка Мирона Левицького.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен: Видавництво «Дніпрова хвиля», 1956. — 78, [2] с., [1] арк. портр.: іл. — 19,2 × 14,4 см. — Druck: «Biblos», München, Heß-Straße 50–52. Паралельний титульний аркуш латинкою: Hetman Pylyp Orlyk (1672–1742). Verlag «Dniprowa Chwyla», München.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з кремового паперу з плямистим «мармуровим» малюнком: ім'я автора стилізованим рукописним шрифтом, назва великим чорним шрифтом у червоній подвійній рамці з рослинним орнаментом угорі та схрещеними шаблями й булавою внизу; задня обкладинка без оформлення. Легкі потертості по корінцю й краях, поодинокі темні цятки біля корінця; задня обкладинка помітно потемніла, у її верхньому правому куті олівцем «-80». Папір рівномірно пожовклий, береги аркушів темніші, блок міцний, утрат немає, сторінки чисті, без написів і підкреслень. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦю книжку Борис Крупницький писав навесні 1947 року в лікарні в Штаде, тяжко хворий: у листі від 12 лютого він зізнавався, що пише про Орлика повільно, а вже в половині березня праця була готова. Замовив її мюнхенський Науково-дослідний інститут української мартирології, дійсним членом якого був автор; рукопис ухвалили до друку, але валютна реформа 1948 року й фактична ліквідація інституту зупинили видання. Книжка вийшла лише 1956 року, уже після смерті автора, — з його життєписом пера Олександра Оглоблина на початку.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНарис у п'яти розділах веде від походження Орлика з давнього чеського роду, гілка якого осіла на Виленщині, і праці в канцелярії Мазепи — через вибори гетьмана в Бендерах і похід на Правобережжя 1711 року — до перебування в Європі й останніх років у Туреччині. Серед ілюстрацій — портрет автора, факсиміле охоронного універсалу, власноручно написаного Орликом, і світлина замку його сина Григора в Дентевілі у Франції; бібліографія налічує сорок позицій, зокрема шведські й німецькі видання. Це вже друга праця Крупницького про Орлика: перша, ширша монографія вийшла у Варшаві 1938 року, а мюнхенська книжка — стислий новий синтез для широкого читача.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБорис Крупницький (1894–1956) — історик козацької доби, вояк Армії УНР, від 1920-х років у Німеччині: доктор Берлінського університету (1929), професор Українського наукового інституту в Берліні, від 1941 року — Українського вільного університету, дійсний член НТШ і УВАН. Його праці про Орлика, Мазепу й Данила Апостола, побудовані на шведських і німецьких архівах, належать до класики мазепинської історіографії. Видала книжку мюнхенська «Дніпрова хвиля» Олекси Вінтоняка, обкладинку оформив Мирон Левицький (1913–1993).\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62316745425267,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4140.jpg?v=1793277796"},{"product_id":"khrin-stepan-zymoiu-v-bunkri-1950","title":"Хрін Степан. Зимою в бункрі: спогади-хроніка 1947\/48. [Авґсбурґ], 1950","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Писано зимою 1947-48 рр. — переписано в зимовому бункрі під землею на машині».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Хрін [Степан Стебельський], командир відтинку УПА. Зимою в бункрі: спогади-хроніка 1947\/48.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Авґсбурґ]: видавництво «До Зброї», 1950. — 142, [2] с. — 20 × 14 см. — Місце видання на титульному аркуші подано як «На чужині». Друкарня Б. Криницького, Авґсбурґ, Брандерштрасе 3. На звороті титулу: «Всі авторські права застережені. Copyright, 1950 by „Do Zbroi“».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з кремового паперу: передня сторонка вкрита блакитним друком із жовтим рукописним заголовком і темно-синім рисунком повстанця в шоломі з біноклем, унизу рисунка монограма художника; на задній сторонці видавнича марка «До Зброї» — постать із прапором на скелі. Обкладинка потерта й забруднена, із заломами, надривами та дрібними втратами паперу по краях і кутах, корінець надірваний угорі. Папір пожовклий, береги аркушів обтріпані, блок міцний, утрат немає. На авантитулі чорнилом власницький підпис «М. Котлярчук». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eХроніку писано в підземному бункрі взимку 1947\/48 років, а переписано на машинці наступної зими в такому ж бункрі вістункою УПА Тетяною — примірник надійшов до редакції «До Зброї» від Закордонного Представництва УГВР. Це не белетристика, а денник: розділи «Весна і літо 1947 року», «Щоденні заняття», «Перший алярм», «Регіт кулеметів в лісах» ведуть від розпорядку дня в криївці — варта, куховарення, лекції для стрільців — до раптових алярмів, коли ворог товчеться за п'ятнадцять метрів над бункром. Окремо автор переписав у спомини записки повстанців, знаючи, що завтра неодин з їхніх авторів відійде у вічність. Значну частину тексту займає творення лемківської сотні з новобранців, із яких сімдесят відсотків були неписьменні.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Стебельський (1914–1949), у підпіллі «Хрін», — майор УПА, командир сотні й тактичного відтинку на Закерзонні, керівник операції, у якій 28 березня 1947 року загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчевський. Загинув 1949 року в Чехословаччині, ведучи охорону кур'єрів УГВР до американської зони. Книжка вийшла вже по його смерті.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидавництво «До Зброї» — осередок Місії УПА при Закордонному Представництві УГВР, що випускав однойменний журнал військово-політичної думки. Друковано в Авґсбурзі, замовлення приймали за мюнхенською адресою Володимира Сорочака. На останній сторінці анонсовано дальші книжки — «Крізь сміх заліза» самого Хріна (вийшла 1952) і «Спомини чотового Островерха». Ді-пійський наклад на дешевому папері розходився серед скитальців і до бібліотек в Україні не потрапляв; в УРСР текст був під забороною, вперше перевиданий аж у 30-му томі «Літопису УПА» (2000).\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62515874857331,"sku":null,"price":6800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0031-7845788404743885165.jpg?v=1791060547"},{"product_id":"mirchuk-petro-u-nimetskykh-mlynakh-smerty-1957","title":"Мірчук Петро. У німецьких млинах смерти: спомини 1941–1945. Нью-Йорк; Лондон, 1957","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Всім нам на вид цього пробігли поза шкуру мурашки.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПетро Мірчук. У німецьких млинах смерти: спомини з побуту в німецьких тюрмах і концлагерах 1941–1945.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк; Лондон: Український Союз Політичних В'язнів, 1957. — 223 с.: іл. П. Осинки, плани таборів. — 21 × 14,5 × 1,5 см. Друк Української Видавничої Спілки, Лондон.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ виданій обкладинці: чорно-біла ілюстрація в'язня концтабору за колючим дротом на тлі вартової вишки, назва — жирним оранжево-червоним шрифтом. Потертості країв, незначні забруднення обкладинки. Блок зшитий, папір з природним пожовтінням. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання, перше видання спогадів. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМемуари охоплюють понад чотири роки автора в німецьких тюрмах і концтаборах: арешт, слідство, в'язниці «На Лонцького» у Львові й «Монтелюпіх» у Кракові, прийняття новоприбулих в Авшвіці, табірні блоки, апелі, хвороби, крематорії, а відтак евакуацію до Маутгавзена, Мелька й Ебензее, де автор дочекався визволення в травні 1945 року. Ілюстрації в тексті — репродукції з «Альбому політв'язня» Паладія Осинки, товариша Мірчука по табору; є й фотографія нутра крематорію. Додатки містять плани таборів Авшвіц і Авшвіц-Біркенав, вірші, написані автором у в'язниці й концтаборі, та реєстр українських політв'язнів Авшвіца.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПетро Мірчук (1913–1999) — історик, публіцист, доктор права і діяч ОУН. По визволенні емігрував до США, де очолював Український Союз Політичних В'язнів і став одним із найпродуктивніших істориків повоєнної еміграції — авторів праць про ОУН, УПА та Степана Бандеру.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання вийшло 1957 року коштом Українського Союзу Політичних В'язнів у Нью-Йорку й Лондоні, друком Української Видавничої Спілки; за словами автора в передмові, рукопис пролежав неопублікованим одинадцять років. До цього примірника додається машинописний лист автора з власноручним підписом, датований Філядельфією, 10 квітня 1958 року: Мірчук пропонує адресатові взяти кілька примірників книжки для розповсюдження серед українського громадянства за винагороду 20% від ціни (2 долари за примірник), спеціально застерігаючи, що це не «національний обов'язок», а звичайна пропозиція — і якщо часу чи охоти немає, досить повернути надісланий примірник. Такий документ із перших рук показує механіку розповсюдження книжок видавничих спілок діаспори і трапляється вкрай рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62517071479155,"sku":null,"price":6750.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0027-7845788404743885165.jpg?v=1791060546"},{"product_id":"bahrianyi-ivan-buinyi-viter-miunkhen-1957","title":"Багряний Іван. Буйний вітер: роман. Кн. 1: Маруся Богуславка. [Мюнхен], 1957","description":"\u003cp\u003eІван Багряний. Буйний вітер: роман. Книга перша: «Маруся Богуславка».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e[Мюнхен]: Видавництво «Україна», 1957. — 423 с. — 21 × 14,5 см. — Друк: Dr. Peter Belej, München.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з кремового паперу: назва мальованими червоними літерами, з яких угору здіймаються руки, внизу видавнича марка «Україна» між двома червоними лініями з роком видання; на корінці ім'я автора, назва й рік. Обкладинка потемніла вздовж корінця й по краях, з лисячими плямками; на задньому боці обкладинки кілька великих брунатних плям і подряпини біля корінця; корінець потертий, нижній кінець обтріпаний. Папір рівномірно пожовклий, блок міцний. На шмуцтитулі «Книга перша» синій штамп «I \u0026amp; F Berketa, 18 Birdwood St., North Essendon Vic 3041» (Мельбурн, Австралія). Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання; перше видання роману. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eРоман закінчується одним словом, що в неділю вранці грянуло з усіх гучномовців, — «Війна!». До того — провінційне українське місто з вулицями, що променями розходяться від соборного майдану, і його театр, де молода трупа готує прем'єру «Марусі Богуславки». Прем'єра обертається стихійною демонстрацією, і всі чекають арештів. Між репетиціями й викликом акторки Ати до НКВД постає портрет покоління, яке виросло після голоду 1933 року і вчилося жити в страху, не втрачаючи себе.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eІван Багряний (1906–1963) — прозаїк, поет і публіцист, автор «Тигроловів» і «Саду Гетсиманського», колишній в'язень радянських таборів; в еміграції заснував Українську революційно-демократичну партію і редагував «Українські вісті» в Новому Ульмі. «Маруся Богуславка» задумувалася як перша книга епопеї «Буйний вітер» про українську молодь у Другій світовій війні; крім неї, з задуму вийшла лише повість «Огненне коло» (1953), позначена як частина четвертого тому. Епопея лишилася незавершеною.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПід останнім рядком автор поставив роки й місця роботи: 1952–1956, Іхенгавзен — Санкт-Блазієн. Книжку надруковано в мюнхенській друкарні д-ра Петра Белея; пізніше роман перевидавали вже під назвою «Маруся Богуславка». Штамп австралійської родини Беркетів — слід повоєнної еміграції, разом з якою мюнхенські видання розійшлися по світу.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62561235140979,"sku":null,"price":4300.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0024-7845788404743885165.jpg?v=1791060545"},{"product_id":"smit-viliam-dzhei-hnizdovskyi-yakiv-birds-1990","title":"Сміт Вільям Джей, Гніздовський Яків. Birds and Beasts: поезії з дереворитами. Бостон, 1990","description":"\u003cp\u003eВільям Джей Сміт. Birds and Beasts \/ дереворити Якова Гніздовського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБостон: David R. Godine, Publisher, 1990. — 29 віршів, кожен із повносторінковим дереворитом. — Перше видання. — ISBN 0-87923-865-8. — Наклад 6000 примірників, з них 1000 в окремій оправі й з підписом автора призначено для членів Hoc Volo. Набрано монотипом і надруковано високим друком у майстерні В. Томаса Тейлора в Остіні, Техас; текстовий шрифт Garamond Bold, титульний Cochin, папір Mohawk Superfine.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавнича оправа з рудо-брунатним полотняним корінцем, в оригінальній суперобкладинці. Тло суперобкладинки блідо-зелене; на передній сторонці в тонкій рамці жовте поле, назва червоним контурним шрифтом і дереворит муфлона, на задній — дереворит степового тетерука. Дрібні забруднення й поодинокі рудуваті плямки на обох сторонках суперобкладинки, потертості й надриви по верхньому краю, невелика втрата паперу біля верхнього кута корінця, пожовтіння по краях. У нижньому куті задньої сторонки книгарняна наліпка з ціною «$5.00» поверх давнішої «3.95». Блок чистий і міцний, папір свіжий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Дереворити Якова Гніздовського становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДвадцять дев'ять коротких віршів — про кота, пса, півня, тигра, зебру, сову, страуса, єдинорога, ківі, ягня, степового тетерука й павича — і двадцять дев'ять дереворитів до них. Частину віршів узято зі збірок «Laughing Time: Collected Nonsense» і «Collected Poems: 1939–1989», що вийшли того самого 1990 року, решта надрукована тут уперше. Книжку присвячено Маріссі й Александру.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЯків (Жак) Гніздовський (1915–1985) — українсько-американський графік родом із Пилипча на Тернопільщині; після таборів для переміщених осіб від 1949 року жив у США й залишив понад 375 естампів, здебільшого з тваринами й рослинами. «Birds and Beasts» вийшли через п'ять років після його смерті: на аркуші зі страусом видно вирізаний у дошці підпис «JH 75». Цим самим заголовком названо документальний фільм Надії Парфан «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського» (2025) про художника.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВільям Джей Сміт (1918–2015) — американський поет, перекладач і мемуарист, у 1968–1970 роках консультант із поезії Бібліотеки Конгресу — посада, що тепер зветься поетом-лауреатом США. Видання надруковано високим друком із монотипного набору в майстерні В. Томаса Тейлора в Остіні, одного з найвідоміших американських друкарів свого часу. Цей примірник — із загального накладу, у видавничій оправі з суперобкладинкою.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62561819984243,"sku":null,"price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0017-7845788404743885165.jpg?v=1791060504"},{"product_id":"terletska-zenoviia-ukrainski-stravy-niu-york-1990","title":"Терлецька Зеновія. Українські страви. Нью-Йорк, 1990","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Бо ж добрі страви хочеться їсти, а не тільки пам'ятати.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗеновія Терлецька. Українські страви \/ рисунки Марійки Винницької; [вступне слово Ірини Кашубинської].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью Йорк: Союз Українок Америки, 1990. — 196 с.: іл. — 23,5 × 16 см. — Друге видання; перше видання 1971, повторний наклад 1981.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з пісочно-бежевого полотна: на передній палітурці чорним тисненням назва видавця, ім'я авторки й заголовок, задня палітурка без оформлення. Дрібні темні цятки на полотні передньої палітурки, легкі витертості на кінцях корінця й кутах. Блок міцний, папір білий і чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність як пам'ятка побуту української діаспори.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку задумали як ювілейну: у вступному слові сказано, що рішення видати її ухвалила XV Конвенція Союзу Українок Америки в Чикаго — рівно через сто років після першої в Галичині книжки кухарських приписів Емілії Левицької. Збірка подає страви, що наприкінці XIX — у першій половині XX століття ладили на приходствах, хуторах і в домах міської інтелігенції Галичини, — звідси підзаголовок першого видання «Давні приписи з Галичини». Розділи ведуть від закусок і буфетового прийняття, борщів і юшок через м'ясиво, дичину, рибу й городину до печива, тортів, мас і склиць, ягід і садовини та домашніх горілок — медівки, крупника, цитринівки; наприкінці — міри й ваги та азбучний покажчик. Книжку відкривають есей Лідії Бурачинської «Багатий шлях» і «Куховарський слівничок» Наталії Чапленко: мова приписів — живий галицький кухонний словник із «перекусниками», «закришкою» й «соковиком».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗеновія Терлецька — філадельфійська господиня, яка роками вела господарські поради на сторінках «Нашого життя», журналу Союзу Українок Америки; її дописи там з'являються щонайменше від початку 1960-х. Бабусині приписи вона переклала на американські міри — горнятка, фунти, градуси печі за Фаренгейтом, — щоб за ними могла куховарити господиня в еміграції.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСоюз Українок Америки — організація, що від 1944 року видає «Наше життя» і заклала основу Українського музею в Нью-Йорку. Перший наклад «Українських страв» вийшов 1971 року, повторний — 1981-го, а 1990 року книжку випущено другим виданням. Збережено рисунки Марійки Винницької — від покрокових кухонних сценок до орнаментованої посудини в дусі народної кераміки — і чорно-білі світлини готових страв.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62565857329523,"sku":null,"price":2500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0011-7845788404743885165.jpg?v=1791060465"},{"product_id":"udovychenko-oleksander-ukraina-u-viini-1954","title":"Удовиченко Олександер. Україна у війні за державність. Вінніпег, 1954","description":"\u003cp\u003eОлександер Удовиченко, Генерального Штабу генерал-поручник. Україна у війні за державність: історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917–1921 \/ [передмова генерала Проспера Анріса].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВінніпеґ (Канада): видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1954. — 179 с.: іл., схеми. — Прибл. 24 × 17 см. Паралельні титульні аркуші англійською і французькою мовами. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці: на кремовому папері двоколірна композиція зеленим — тризуб у вінку в шестикутному полі, ім'я автора й назва, унизу картуш із бойовими відзнаками та хрестами. Обкладинка забруднена, з плямами й розводами, численними заломами по всій площині, потертостями й дрібними надривами по краях; на задній обкладинці олівцем літера «V». Папір блока з нерівномірним пожовтінням, поодинокими плямками на берегах; на кількох ілюстраційних аркушах кольорові розводи друку. Блок повний і міцний, утрат немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Україна у війні за державність» — суцільний огляд організації та бойового шляху українського війська від творення перших частин 1917 року до інтернування армії й розстрілу учасників Другого зимового походу під Базаром. Виклад поділено на короткі розділи, кожен з яких відповідає одній операції або одному політичному зламу: бій за київський «Арсенал», Крути, Берестейський мир, прихід німецької армії, гетьманський переворот, Проскурівські бої, боротьба за Львів, перехід Галицької армії за Збруч. Автор пише як штабовий старшина — з розкладом сил, датами й доданими схемами, а не як мемуарист.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлександер Удовиченко (1887–1975) — генерал Армії УНР, випускник Миколаївської військової академії в Петрограді (1916), від жовтня 1917 року військовий дорадник Симона Петлюри, начальник штабу Гайдамацького коша Слобідської України, згодом командир 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Від 1924 року на еміграції у Франції; очолював Товариство вояків УНР, а в рік виходу цієї книжки став віцепрезидентом УНР в екзилі.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання підготував і випустив хорунжий УСС Дмитро Микитюк — вінніпезький видавець української військової мемуаристики. Передмову дав французький генерал Проспер Анріс (1862–1943), у 1917–1919 роках командувач французької Східної армії на Салонікському фронті, потім голова французької військової місії в Польщі; її подано в оригіналі й українському перекладі. Титул продубльовано англійською і французькою мовами — книжку адресували й чужомовному читачеві. Ілюстративний ряд складають портрети старшин, групові світлини частин, зокрема 5-ї Сокальської бригади УГА, та оперативні схеми. В УРСР праця була заборонена; у Києві її перевидали 1995 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64285782966643,"sku":null,"price":13500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0051-1749040408343952548.jpg?v=1791060085"},{"product_id":"franko-ivan-mii-izmarahd-lviv-1898","title":"Франко Іван. Мій Ізмарагд: поезії. Львів, 1898","description":"\u003cp\u003eФранко Іван. Мій Ізмарагд: поезії Івана Франка.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: накладом товариства «Академічна Громада», 1898. — [2], IX, [1], 174 с. — Формат 8°. Друкарня нар. Ст. Манєцкого і Спілки під зарядом В. Годака.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСуцільна коленкорова оправа доби: бордове полотно, золоте тиснення на передній палітурці (рамка, рослинні наріжники, автор і назва) та корінці, блінтова рамка ззаду; золотий обріз, декоративні форзаци. Потертості й вицвітання полотна, помітніші ззаду, притерті кути й вершок корінця. Блок міцний; поодинокі лисячі плямки, більше на змісті; бурувата пляма при корінці титула. На титулі ледь помітний слід олівцем. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання, тим паче в оправі із золотим обрізом, рідкісне.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗбірка вийшла у Львові 15 листопада 1898 року накладом студентського товариства «Академічна Громада»; чистий дохід ішов на його запомоговий фонд. Видання приурочене до 25-ліття літературної праці Франка, відзначеного того ж року. Назву пояснено в передмові: ізмарагдами в давній Русі звали збірники притч і повчань — курс практичної християнської моралі; Франко прагнув дати подібну книжку мовою поезії.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСклад — шість циклів: «Поклони», «Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії». Відкривають книжку програмні «Поет мовить», «Україна мовить», «Ти, брате, любиш Русь» та «Декадент» — полемічна відповідь Василеві Щуратові. «Паренетікон» — морально-етичні приповідки за давньоруськими й східними джерелами; «Притчі» й «Легенди» — переробки біблійних, візантійських та орієнтальних сюжетів. Два останні цикли звернені до сучасності: злидні галицького села і перша хвиля еміграції.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e1911 року Франко видав «Давнє й нове» — друге, побільшене видання «Мого Ізмарагду».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64288779239795,"sku":null,"price":45000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0024-7102692595005463483.jpg?v=1789680558"},{"product_id":"hrushevskyi-mykhailo-a-history-of-ukraine-new-haven-1941","title":"Грушевський Михайло. A History of Ukraine. Нью-Гейвен; Лондон, 1941","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Україна може незабаром стати віссю Східної Європи — і певною мірою вже нею є» (Георгій Вернадський, передмова до видання).\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eMichael Hrushevsky. A History of Ukraine \/ edited by O. J. Frederiksen; preface by George Vernadsky.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eNew Haven: Yale University Press; London: Humphrey Milford, Oxford University Press, 1941. — 629 с.: карти. — 24 см. — Published for the Ukrainian National Association.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ напівполотняній оправі: зелене полотно на корінці й при корінці, решта палітурок — коричневе полотно. Палітурки потерті, зі світлими витертостями й подряпинами, кути й краї обтерті до основи; полотно корінця розшарпане вгорі й унизу. Папір із природним пожовтінням, поодинокі цятки на берегах окремих сторінок. На першому вільному аркуші коричневі сліди від клейкої стрічки у верхньому й нижньому кутах, на форзаці віддрук рамки наліпки. На тому ж аркуші наклеєно дарчу етикетку в червоній рамці: «Donated by Ukrainian National Association, Branch 347, Millville, New Jersey» з іменами голови відділу James Romanik, скарбниці Katherine Glosnicki й секретаря Harry Tymchy. На титульному аркуші й на сторінці подяки сині овальні штампи «Bridgeton Free Public Library, New Jersey», на сторінці подяки чорнилом інвентарний номер 25825 і шифр 947.7 H. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерша велика історія України англійською мовою вийшла в Єльському університетському видавництві коштом української громади Америки. В основі — однотомна «Історія України» Михайла Грушевського: виклад від доісторичних часів через Київську державу, Галицько-Волинське королівство, литовсько-польську добу й козаччину до ХХ століття. Чорновий переклад зробили Василь Галич, Омелян Ревюк, Лука Мишуга і Степан Шумейко; остаточну редакцію виконав Олівер Фредеріксен із Miami University в Огайо, який дописав і останній розділ, довівши виклад до початку Другої світової війни. Передмову про Грушевського написав Георгій Вернадський — історик Єльського університету, син Володимира Вернадського, першого президента Української академії наук. Серед карт — відтворена мапа Ніколя Сансона «Russie Noire» 1665 року, складена за Генеральною картою України Боплана; наприкінці — бібліографія англомовної літератури про Україну.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМихайло Грушевський (1866–1934) — історик, голова Наукового товариства ім. Шевченка, автор десятитомної «Історії України-Руси», голова Української Центральної Ради. Вернадський у передмові пише, що американський читач мав цілі полиці книжок про Росію, Польщу й Чехословаччину, а Україна лишалася прогалиною, — цю книжку видали, щоб її заповнити.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання здійснено для Українського Народного Союзу — найстаршої української братської організації США, заснованої 1894 року, видавця щоденника «Свобода»; підготовкою рукопису керував головний редактор «Свободи» Лука Мишуга. Цей примірник показує, як книжка доходила до американців: відділ УНС № 347 із Міллвілла в Нью-Джерсі передав її до публічної бібліотеки сусіднього Бриджтона, де вона стояла в розділі історії під шифром 947.7. Пізніше працю перевидало Archon Books у Гемдені (1970), але саме нью-гейвенське видання 1941 року є першим.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589811253619,"sku":"KC-2817","price":5000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/B1998F32-5492-4BE9-86BC-1B73EC1BF77A.jpg?v=1793051673"},{"product_id":"malaniuk-zemna-madonna-vybrane-bratyslava-1991","title":"Маланюк Євген. Земна Мадонна: вибране. Братислава; Пряшів; Лондон, 1991","description":"\u003cp\u003eЄвген Маланюк. Земна Мадонна: вибране \/ передне слово про поета, спогади, літературно-критичні праці про поета, примітки, бібліографія та упорядкування Миколи Неврлого; ілюстрації Прокопа Колісника.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБратислава: Словацьке педагогічне видавництво, відділ української літератури в Пряшеві; Лондон: Фундація ім. Олега Ольжича, 1991. — 456 с.: іл., фото. — Перше видання. — ISBN 80-08-01693-0.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі з ламінованими ілюстрованими палітурками: на передній — живописна композиція Прокопа Колісника з жіночою постаттю на античній колоні серед вохристо-брунатного розпису, на задній — продовження композиції з постатями воїнів. Титульний розворот із графікою Колісника, у тексті — повносторінкові ілюстрації художника й сторінки з фотографіями поета та його оточення. Легкі потертості по краях і кутах палітурок, дрібні подряпини на ламінаті. Блок міцний, папір чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВелике вибране Маланюка, видане в Чехословаччині 1991 року спільно пряшівськими українцями й лондонською Фундацією ім. Олега Ольжича. Книжку відкриває вірш Бориса Олександріва «Прощання з князем», написаний на смерть поета 16 лютого 1968 року. Далі — поезії від першої збірки «Стилет і стилос» (Подєбради, 1925), переклади, зокрема з чеського поета Йосефа Сватоплука Махара, есеї (серед них «Лист до молодих»), спогади й критика про Маланюка, примітки та бібліографія. Між текстами — світлини: зустріч письменників у Празі в березні 1932 року з Олегом Ольжичем і Уласом Самчуком, дружина Богуміла Савицька з сином Богданом, Маланюк у нью-йоркському Центральному парку. Наприкінці відтворено титули його еміграційних видань — «П'ята симфонія» (Філадельфія, 1954), «Серпень» (Нью-Йорк, 1964), «Книга спостережень» (Торонто, 1966).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЄвген Маланюк (1897–1968) — поет, есеїст і культуролог, старшина Армії УНР, після поразки визвольних змагань — емігрант, випускник Української господарської академії в Подєбрадах і провідний голос «празької школи»; з 1949 року жив у США. «Земна Мадонна» — назва його збірки 1934 року, яку упорядник виніс на обкладинку всього тому.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУпорядник Микола Неврлий датував передмову в Братиславі березнем 1990 року і вписав Маланюка в традицію Шевченка, Куліша, Франка, Лесі Українки та Хвильового, окремо нагадавши, що поети празької школи пам'ятали про українців під Карпатами. Оформлення й ілюстрації — художника Прокопа Колісника.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67238900793715,"sku":"KC-2743","price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3706.jpg?v=1793140509"},{"product_id":"opilskyi-yuliian-idoly-padut-t1-lviv-1938","title":"Опільський Юліян. Ідоли падуть: історична повість із часів Володимира Великого. Т. 1. Львів, 1938","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Чим більше надбання має народ, чим більше знання, тим кращі його ідоли, і всякий, в кого їх немає, кидає свої, а бере чужі.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮліян Опільський. Ідоли падуть: історична повість із часів Володимира Великого: у двох томах. Том перший.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛьвів: Видавнича спілка «Діло», 1938. — 170, [2] с. — (Бібліотека «Діла»; ч. 25). — Прибл. 20 × 14 см; точний розмір потребує звірки з примірником. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці: цегляно-брунатний друк на кремовому папері, чорна декоративна рамка з кутовими віньєтками, у центрі — видавнича марка «Бібліотеки „Діла“» з квітами й ластівками. Обкладинка забруднена й потемніла, з численними лисячими плямками; уздовж корінця надриви й дрібні втрати паперу, у верхній частині корінець надламаний; кути побиті, по площині заломи. На передній обкладинці олівцевий хрест угорі. Задня обкладинка сильно забруднена, з великими розводами й плямами. Папір блока з рівномірним пожовтінням; на с. 97 брунатна пляма на зовнішньому березі, поодинокі плямки на берегах інших аркушів; заломи кутів наприкінці блока. Блок міцний, у блоці втрат немає, текст читається повністю. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання, посмертне. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПовість починається не з князя, а з Рогніди — полоцької княжни, яку Володимир узяв силою і яка чекає його з думкою про помсту. Далі дія розходиться на Київ, Корсунь і Царгород: розмови Володимира з Добринею про те, навіщо державі нова віра, торг із братами-імператорами Василієм і Костянтином, таємний вхід князя до Царгорода під виглядом купця-гречника, зустріч із царівною Анною. Опільський веде сюжет як історик-белетрист: християнізація тут не осяяння, а політичний вибір між ідолами — своїми, грецькими й варязькими. Перший том закінчується сценою з Анною й обривається на найвищій ноті; продовження — у другому томі.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮліян Опільський (справжнє ім'я Юрій Рудницький; 1884–1937) — класик української історичної прози, брат географа Степана Рудницького. Народився в Тернополі, закінчив Академічну гімназію у Львові й університет у Ґраці, викладав німецьку та класичні мови. Дебютував 1918 року повістю «Іду на вас» із часів Святослава; далі писав про Вавилон, Єгипет, Грецію, Київську Русь і козацьку добу. «Ідоли падуть» — його остання велика річ, надрукована через рік після смерті автора.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ передмові «Від видавництва» пояснено долю рукопису: Видавнича спілка «Діло» придбала повість за два роки до смерті автора, але не могла видати одразу — Опільський списував гімназійні зшитки дрібним «мачком», і текст доводилося поволі відчитувати й переписувати на машинці. Через це книжка вийшла аж 1938 року — і саме в 950-ті роковини хрещення Русі, що видавництво відзначає як щасливий збіг. Це двадцять п'ятий випуск «Бібліотеки „Діла“», популярної серії при найстарішій українській щоденній газеті Галичини; серію обірвала ліквідація «Діла» 1939 року. Друковані на дешевому папері й у м'яких обкладинках, ці томики зберігаються погано, а комплектні двотомники трапляються рідше за окремі томи.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589817282931,"sku":"KC-1897","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0002-1749040408343952548.jpg?v=1791059924"},{"product_id":"ostroverkha-mykhailo-naperekir-miliano-1926-1931-1981","title":"Островерха Михайло. Наперекір: Міляно 1926–1931. Нью-Йорк; Мельборн, 1981","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«У кожній бо правдивій любові доля прикра є; надто, в любові до краси, до величного, до глибокого…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМихайло Островерха. Наперекір: Міляно 1926–1931 \/ [слово о. Івана Шевціва]; обкладинку виконав мистець Мирон Левицький.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНовий Йорк; Мельборн: Українське видавництво «Просвіта», 1981. — 115 с. — На титулі видавнича марка «Просвіти» з датою 1967 і гаслом «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з кремового фактурного паперу, друк у дві фарби — помаранчеву й чорну: ліворуч фасад Міланського собору, праворуч постать чоловіка в довгому пальті, що крокує проти косих смуг, назва рисованим шрифтом. На передній сторонці дрібні рудуваті цятки й невелика зеленкувата пляма під прізвищем автора; задня сторонка тонована, з лисячими плямками по всій площі й темнішими плямами вздовж краю; кути злегка потерті. Блок міцний, папір світлий, текст чистий. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Мирона Левицького становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e21 листопада 1926 року колишній січовий стрілець рушає швидким потягом зі Львова до Італії — вчитися на оперного співака. Голос у нього був, школи не було жодного року; стипендію в 25 доларів на місяць дав станиславівський єпископ Григорій Хомишин. Спогади ведуть через Відень, де подорожнього зустрічають Славця Лагодинська й Микола Шлемкевич, до міланських уроків у маестро, що ставив йому ліричний легкий голос, Венеції й Ріміні, а відтак назад до Львова — до «старої войни» з «Червоної Калини» і сварки з Юном Навроцьким за співпрацю з «Новими Шляхами» Антона Крушельницького. Автор пояснює й те, чому так і не став співаком, а лишився журналістом і знавцем церковного мистецтва.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМихайло Островерха (1897–1979) — уродженець Бучача, стрілець Легіону УСС, після війни інтернований у Польщі, працівник «Просвіти» в Станиславові, згодом дописувач «Діла» й «Нового Часу», перекладач «Володаря» Макіявеллі (1934) й автор книжок про Італію. Від 1948 року жив у США, помер у Брукліні.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку написано влітку 1968 року у Виндгемі, штат Нью-Йорк, але друкувати її автор не поспішав — називав «щирою сповіддю». Рукопис вдова передала до Мельборна о. Іванові Шевціву, і 1981 року, вже після смерті автора, його видала тамтешня «Просвіта» спільним нью-йоркським і мельборнським накладом. Обкладинку виконав Мирон Левицький (1913–1993), маляр і графік, один із провідних книжкових оформлювачів діаспори.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589817610611,"sku":"KC-1346","price":1600.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3962.jpg?v=1793217853"},{"product_id":"khrin-stepan-kriz-smikh-zaliza-miunkhen-1952","title":"Хрін Степан. Крізь сміх заліза: спогади-хроніка 1944\/45. Мюнхен, 1952","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Мої спогади диктую просто на машину, а читач хай простить, що мова, стиль, будова речень незадовільні: справляти немає часу».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Хрін, командир відтинку УПА. Крізь сміх заліза: спогади-хроніка 1944\/45.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eМюнхен: видавництво «До Зброї», 1952. — 160 с. — Друкарня Б. Криницького, Авґсбурґ, Донаувертерштрасе 121. На звороті титулу: «Всі авторські права застережені. Copyright, 1952 by „Do Zbroji“». Навпроти титулу — перелік видань: «Крізь сміх заліза», «Спомини чотового Островерха», «Зимою в бункрі».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці: на передній сторонці портрет повстанця в манері дереворізу, друкований чорним по помаранчевому, з рукописним заголовком; на задній — видавнича марка «До Зброї», постать повстанця на скелі. Передня сторонка має вертикальний залом через усю висоту з тріснутою вздовж нього фарбою, втрати верхнього шару паперу біля лівого краю в нижній половині, дрібні надриви по кутах. Задня сторонка забруднена, зі смугами червоного олівця, слідом від клейкої стрічки біля корінця й темними плямками вздовж лівого краю; корінець вигорів. Блок міцний, папір рівномірно пожовклий, утрат немає. На авантитулі штамп «Ex libris Oleg R. Myketey» і бібліотечний штамп «Ukrainian Museum and Library, 161 Glenbrook Road, Stamford, Conn.»; на титулі олівцем «9\/23». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eХроніку закінчено в березні 1949 року під землею, в замаскованій землянці: у післямові автор пише, що диктує спогади просто на машинку, бо виправляти немає часу, і хоче лишити бодай частковий документ про боротьбу на Бірчанщині й Перемищині 1944–1945 років. Оповідь починається червнем 1944-го, коли німецький фронт відкочується на захід, — перехід у підпілля під псевдом, криївки, робота з селянами, перші зіткнення з більшовицькими частинами, — і доходить до весни 1945-го, до боїв з укріпленими польськими селами між Бірчею, Дубецьком і Сяноком. Закінчується книжка на порозі Лемківщини, куди автор перейшов уже в лавах УПА.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСтепан Стебельський (1914–1949), у підпіллі «Хрін», — майор УПА, командир сотні й тактичного відтинку на Закерзонні, керівник операції, у якій 1947 року загинув заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Свєрчевський. Загинув 1949 року в Чехословаччині, ведучи охорону кур'єрів УГВР на Захід, і своєї книжки вже не побачив.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидавництво «До Зброї» діяло при Місії УПА в Закордонному Представництві УГВР. Хронологічне продовження, «Зимою в бункрі», воно випустило ще 1950 року, а цю першу частину — лише 1952-го. Ді-пійський наклад на дешевому папері розходився серед еміграції; в Україні текст уперше перевидано в 30-му томі «Літопису УПА» (2000). Цей примірник походить із книгозбірні Українського музею-бібліотеки в Стемфорді (Коннектикут).\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589822132595,"sku":"KC-2085","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/7F36C707-B3E6-4780-97B1-40A7239906FC.jpg?v=1791224743"},{"product_id":"zaitsev-pavlo-zhyttia-tarasa-shevchenka-paryzh-niu-iork-miunkhen-1955","title":"Зайцев Павло. Життя Тараса Шевченка. Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Скінчили її друкувати у Львові 1939 року, саме тоді, коли Галичину зайняли большевики, що відразу сконфіскували видрукувані аркуші». — з передмови\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПавло Зайцев. Життя Тараса Шевченка \/ [передмова й бібліографія М. Глобенка].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНью-Йорк; Париж; Мюнхен: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1955. — 396 с.: іл. — (Бібліотека українознавства; ч. 4). На обкладинці міста подано в іншому порядку: Париж — Нью-Йорк — Мюнхен.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з волокнистого паперу, друк чорним; на зовнішньому боці задньої обкладинки — оголошення НТШ про Гаслову енциклопедію українознавства, на внутрішньому — перелік еміграційних видань Товариства. Фронтиспис з автопортретом Шевченка 1840 року та ілюстрації надруковано на окремих аркушах крейдованого паперу. Корінець обклеєний прозорою плівкою, що заходить на обидві сторони обкладинки; папір під нею потемнів. Розводи від вологи вздовж корінця передньої обкладинки, у її нижньому правому куті та по правому краю задньої обкладинки; дрібні потертості по краях. Папір тексту з рівномірним природним пожовтінням, ілюстративні аркуші світлі, блок зшитий, міцний. На задній обкладинці коричневий німецький вхідний штамп «Eingegangen 9. NOV. 1955». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЦя біографія мала відкрити «Повне видання творів Тараса Шевченка» Українського наукового інституту у Варшаві, головним редактором якого був сам Зайцев. Як пише в передмові Микола Глобенко, друк закінчили у Львові восени 1939 року, і радянська влада відразу конфіскувала аркуші: радянські дослідники книжкою користувалися, але світу вона не побачила, а на Захід потрапило лише кілька примірників у незброшурованих аркушах. Повоєнне видання в Баварії зірвала валютна реформа 1948 року. Готуючи текст 1955 року, автор переглянув його з урахуванням новіших публікацій. Це хронологічно докладний життєпис, поєднаний із розповіддю про твори, оточення поета й слідчі справи — від допитів у справі Кирило-Мефодіївського братства 1847 року до арешту під Мошнами 1859-го. Назву рідного села Зайцев свідомо пише «Керелівка» — так вимовляв і писав її сам Шевченко.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПавло Зайцев (1886–1965) — шевченкознавець і громадський діяч, член Української Центральної Ради. Шевченка досліджував від студентських років у Петербурзі, розшукав чимало неопублікованих текстів і рисунків. У 1921–1939 роках жив у Варшаві, викладав в університеті; від 1941-го — у Німеччині, директор Інституту шевченкознавства УВАН, професор Українського вільного університету в Мюнхені.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання вийшло четвертим числом «Бібліотеки українознавства» НТШ — після праць Я. Падоха, І. Холмського й Ю. Шереха; бібліографію склав Микола Глобенко. В УРСР ім'я Зайцева замовчували, і в Україні книжку перевидали лише 1994 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589832487283,"sku":"KC-1470","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/98D7752E-9053-4252-89DB-48EBBC070285.jpg?v=1792187061"},{"product_id":"kalynets-ihor-poezii-z-ukrainy-briussel-1970","title":"Калинець Ігор. Поезії з України: друга збірка поезій. Брюссель, 1970","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…віршів, які в деяких замазаних місцях треба було розшифровувати або розкривати, наче якийсь середньовічний палімпсест.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІгор Калинець. Поезії з України: друга збірка поезій \/ [передмова Р. Семковича; ілюстрації Б. Сороки].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБрюссель: Видавництво «Література і мистецтво», 1970. — XV, 126 с.: іл. — 22 см. Додатковий титул англійською, французькою й німецькою мовами.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з вохристої тканини, в ілюстрованій суперобкладинці: на передній сторонці чорно-біла гравюра з ім'ям автора й назвою, вирізаними в тому самому блоці. Суперобкладинка потемніла по краях і на корінці, задня сторонка рясно вкрита лисячими плямками й забрудненнями; дрібні надриви й заломи по нижньому краю, біля нижнього правого кута передньої сторонки — заломи паперу й потертість фарби на літері «И». Блок міцний, папір білий і чистий, без написів і печаток. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання збірки, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а гравюри Богдана Сороки — самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРукопис цієї збірки дістався на Захід без титульної сторінки, а місцями — із замазаними рядками, які видавці розшифровували, наче палімпсест. Брюссельське видавництво «Література і мистецтво» випустило її 1970 року під тимчасовою назвою, наголосивши, що робить це без відома й дозволу автора. Застереження не вберегло: 1972 року Калинця заарештували, а проти Богдана Сороки, автора ілюстрацій, порушили кримінальну справу й на ціле десятиліття заборонили виставлятися.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗа задумом поета, збірка — це вертеп: «Дійство перше» й «Дійство друге», розділені інтермедією «Мій давній голос» — циклом віршів на картини О. Новаківського, М. Сосенка, О. Кульчицької та П. Обаля, відтворені тут же репродукціями. Поруч — Ходорів, Галич, Крилос, Самбір, кам'яні баби, Перун, колядники. Авторська назва «Відчинення вертепу» повернулася до книжки лише в пізніших перевиданнях.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІгор Калинець (1939–2025) — поет із Ходорова, один із провідних голосів львівських шістдесятників; його дебютну збірку «Вогонь Купала» (Київ, 1966) невдовзі після виходу вилучили з продажу. Після арешту відбув дев'ять років таборів і заслання, 1992 року відзначений Шевченківською премією. Богдан Сорока (1940–2015), син політв'язнів Михайла Сороки й Катерини Зарицької, народився у львівській тюрмі; його гравюри до цієї збірки, з язичницькими й вертепними мотивами, стали однією з найвідоміших сторінок його творчості.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589836091763,"sku":"KC-1595","price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/939D975D-46DE-4685-9017-A7BE2E07CAC5.jpg?v=1792423612"},{"product_id":"tys-yurii-shchodennyk-selepka-lavochky-buenos-aires-1954","title":"Тис Юрій. Щоденник національного героя Селепка Лавочки. Буенос-Айрес, 1954","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Не люблю читача, який забагато пам'ятає!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Юрій Тис]. Щоденник національного героя Селепка Лавочки \/ обкладинка і рисунки в тексті артиста-маляра А. Климка.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Ю. Середяка, 1954. — 156 с.: іл. — (Бібліотека «Мітли»; ч. 1). — Наклад 2 500 примірників. Паралельний титул іспанською: Biblioteca de la revista «Escoba» N 1. El diario del héroe nacional Selepko Lawoczka. Editorial Julian Serediak.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці: на темно-зеленому тлі рисунок Климка — вояк, що пише щоденник під вибухами, назва вохристим письмом і малиновий заголовок; на задній сторонці видавнича марка «Мітла» з написом «Буенос-Айрес». Потертості й посвітління по краях і згинах, побиті кути, дрібні надриви по верхньому краю передньої сторонки, залом у нижньому куті задньої сторонки, обтріпані краї корінця. Папір із природним пожовтінням, сильнішим по берегах. Блок міцний і чистий, без написів і печаток. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eГумористична повість у формі щоденника вояка Дивізії «Галичина». Перший запис — 2 липня 1943 року: оповідач везе трамваєм сахарин, потрапляє в німецьку лапанку, його ведуть на Городецьку й записують на роботу до Німеччини, а він наступного ранку зголошується добровольцем до Дивізії — і так починається ланцюг пригод, що тягнеться через вишкіл, фронт, відворот і бомбардування до 1945 року. Селепком у Дивізії старшини називали рядового вояка; Селепко Лавочка став українським відповідником бравого вояка Швейка. Текст іде впереміш із рисунками Климка, підписаними монограмою АК, і з мальованими від руки мапами.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮрій Тис-Крохмалюк (1904–1989) — письменник і воєнний історик, старшина Дивізії «Галичина». Книжку видано без його імені: автором на титулі виступає сам персонаж, а у вступному слові Селепко Лавочка пояснює, що коли Апулей зробив героєм книжки осла, а Франко лиса, то він має право зробити героєм себе. По війні Тис жив в Аргентині, згодом у США.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання відкрило книжкову серію при буенос-айреському гумористичному місячнику «Мітла», що його видавав Юліян Середяк — звідси й паралельний іспанський титул «Escoba». Наклад 2 500 примірників розійшовся серед української громади Аргентини; вдруге повість вийшла аж 1982 року в Торонто й Нью-Йорку накладом Братства колишніх вояків 1-ї Української Дивізії УНА. На кінцевих сторінках цього примірника — оголошення «Вістей», органу того ж Братства, і «Визвольного Шляху», з адресами в Буенос-Айресі, Мюнхені й Лондоні.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589838254451,"sku":"KC-1551","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0015-7576698326881789064.jpg?v=1791059966"},{"product_id":"semenenko-oleksander-kharkiv-kharkiv-miunkhen-1976","title":"Семененко Олександер. Харків, Харків…: спогади. Мюнхен, 1976","description":"\u003cp\u003eОлександер Семененко. Харків, Харків… \/ обкладинка Ореста Слупчинського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e[Мюнхен]: «Сучасність», 1976. — 239 с. — (Бібліотека Прологу і Сучасности; ч. 108). — приблизно 20,5 × 14 см (розмір потребує звірки з примірником).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з абстрактною композицією в синьому, чорному й білому; назва і прізвище автора від руки на корінці й лицевій сторонці. Незначні потертості й заломи кутів, корінець цілий; блок чистий і міцний, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве й перше видання спогадів; має історико-культурну цінність.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСпогади про Харків від початку 1920-х до війни: місто на Лівобережжі, судові процеси й тюрми, адвокатське середовище, театр і літературні кола. Серед розділів — «Поет Вороний — Миргород», «Нарком юстиції Скрипник», «І гільйотини гострий ніж», «Пам'яті Міхновського», «Гнат Хоткевич перед смертним етапом», «Раціоналізація катування і смерти», «Місто на фронті», «Кості гетьмана Мазепи». Книжка написана як свідчення учасника, а не як історична розвідка, і саме тому лишається одним із небагатьох прямих джерел про столичний Харків доби розстріляного відродження.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлександер Семененко (1898–1978) — адвокат, уродженець Єлисаветграда, у роки німецької окупації очолював Харківську міську управу, від 1943 року на еміграції, помер у США. Друкувався в «Сучасності» й «Новому Журналі».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання вийшло в серії «Бібліотека Прологу і Сучасности» (ч. 108) — книжковій серії мюнхенського видавництва «Сучасність» і нью-йоркського «Прологу», що видавала мемуаристику, документи й дослідження, недоступні тоді в підрадянській Україні.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589838942579,"sku":"KC-2361","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0007-7576698326881789064.jpg?v=1791059925"},{"product_id":"mirchuk-stepan-bandera-1961","title":"Мірчук Петро. Степан Бандера: символ революційної безкомпромісовости. Нью-Йорк; Торонто, 1961","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Якщо я жалію чогось, то тільки того, що не зможу вдруге згинути за Україну.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПетро Мірчук. Степан Бандера: символ революційної безкомпромісовости.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк; Торонто: Організація Оборони Чотирьох Свобід України; Ліга Визволення України, 1961. — 159, [1] с.: портр., іл. — 21 × 14 см. Друковано в Лондоні. Зміст — 28 розділів, окремий список ілюстрацій із 12 позицій.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цупкого червоного паперу: угорі ім'я автора, нижче назва чорним, ліворуч вертикальні чорні смуги, при назві емблема ОУН — тризуб-меч у колі; унизу назви обох організацій-видавців, місто й рік; на корінці автор і назва чорним. Задня сторонка без друку. Верхній і нижній краї корінця обтерті й заломлені, ріжок корінця відігнутий, по краях обкладинки легкі потертості; на задній сторонці кілька світлих розводів і плям від вологи, колір місцями вицвів. Блок міцний, зшивка ціла, утрат немає; папір кремовий, із незначним пожовтінням по берегах, текст чистий. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка вийшла через два роки після вбивства Степана Бандери в Мюнхені й будується як послідовний життєпис: гімназійні роки, праця в Крайовій Екзекутиві ОУН, керівництво референтурою пропаганди від 1931 року, Варшавський і Львівський процеси 1935—1936 років, розрив із Проводом полковника Мельника, Акт 30 червня 1941 року, ув'язнення в Заксенгаузені, повоєнна еміграція та обставини смерті. Розділ «Історичне рішення» пояснює, чому революційна ОУН відкидала будь-яке пов'язування своїх дій із політикою гітлерівської Німеччини. Ілюстрації подають Бандеру від 1927 року до світлин з похорону й могили в Мюнхені, відкриває книжку репродукція скульптурного портрета.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПетро Мірчук (1913—1999) — член ОУН із початку 1930-х, референт Крайової Екзекутиви, в'язень польських тюрем і німецького концтабору Аушвіц, від 1950 року у США; історик визвольного руху, автор «Нарису історії ОУН» та «Української Повстанської Армії 1942—1952». Писав як безпосередній учасник подій, тож його праці водночас є джерелом і партійною версією історії.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання здійснили дві організації закордонного націоналістичного середовища — Організація Оборони Чотирьох Свобід України в Нью-Йорку й Ліга Визволення України в Торонто, які на початку 1960-х послідовно випускали літературу про визвольну боротьбу для громади в США й Канаді; друк замовили в Лондоні. Друге видання вийшло аж 1992 року. Такі книжки майже не потрапляли до України до 1991 року й довго зберігалися лише в приватних збірках діаспори.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589839860083,"sku":"KC-1611","price":5800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0048-206557538021328475.jpg?v=1791059551"},{"product_id":"tarnavskyi-zenon-doroha-na-vysokyi-zamok-toronto-1964","title":"Тарнавський Зенон. Дорога на Високий Замок: новелі, оповідання, нариси. Торонто; Детройт, 1964","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Мій син емігрант, маленький, дворічний, але емігрант — він молиться за Україну, якої він ніколи не бачив».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЗенон Тарнавський. Дорога на Високий Замок: новелі, оповідання, нариси \/ вступне слово Григора Лужницького; заключне слово Олега Лисяка; обкладинка роботи мистця В. Баляса.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eТоронто: накладом Видавництва «Гомін України»; Детройт: Інститут Української Культури в Америці, 1964. — 255 с.: портр. — (Бібліотека Видавництва «Гомін України»; ч. 24).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цупкого кремового паперу: двоколірний, чорно-цегляний краєвид львівського підзамча в манері дереворізу, з монограмою «Ба. 64» у правому нижньому куті; на корінці — автор і назва, на задній сторонці — видавнича монограма «ГУ». Папір обкладинки потемнів, по верхньому краї передньої сторонки дрібні вищерблення й надриви, кути затерті, корінець із рівномірним потемнінням; на задній сторонці розсіяні лисячі плямки й поодинокі забруднення. Папір блока з природним пожовтінням по берегах, блок міцний, утрат немає. Перед титулом портрет автора з факсиміле підпису. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижку склали друзі автора з того, що лишилося по ньому в рукописах і часописах. Відкриває її нарис Григора Лужницького «Людина театру», далі йде повість «Вітер над Янівською» — Львів кінця 1930-х, проведений вулицею від костела св. Анни до рогачки, з касарнями, млином Ґрубера й кіньми з Рясни Руської. Заголовна «Дорога на Високий Замок» і «Моє містечко» тримаються того самого міста; «Зустріч з вітрами», «Відродження міста» (репортаж із руїн повоєнного Мюнхена для «Української Трибуни») і «Солодке вино і фінка» — це вже табори й еміграція. Завершує збірку мемуар «Говорить Львів» — спогад про львівський радіокомітет.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЗенон Тарнавський (1912–1962) народився в Самборі, закінчив Вищу журналістичну школу у Варшаві, у 1930-х був співредактором львівських «Українських вістей» і належав до «Дванадцятки» — наймолодшої літературної богеми міста. 30 червня 1941 року він був одним із дикторів львівської радіостанції, що передала в ефір Акт відновлення Української Держави; за два дні гестапо заарештувало всю редакцію. У 1942–1944 роках мистецький керівник театру «Веселий Львів» і директор Літературно-мистецького клубу. На еміграції редагував «Українську Трибуну» в Німеччині та співпрацював із мюнхенською «Аркою», від 1949 року жив у США. Помер у Детройті 8 серпня 1962 року.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання підготували спільно два осередки — торонтський «Гомін України» й Інститут Української Культури в Америці в Детройті, місті, де минули останні роки письменника; це число 24 «Бібліотеки Видавництва „Гомін України“». Обкладинку виконав мистець В. Баляс. В Україні «Дорогу на Високий Замок» перевидали лише 2009 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589842252147,"sku":"KC-2280","price":1500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0031-206557538021328475.jpg?v=1791059468"},{"product_id":"lepkyi-bohdan-mazepa-z-pid-poltavy-do-bender-niu-york-1955","title":"Лепкий Богдан. Мазепа: з-під Полтави до Бендер. Нью-Йорк, 1955","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Хтось небо простромив мечем, з нього лилася кров.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБогдан Лепкий. Мазепа: з-під Полтави до Бендер: повість \/ обкладинка В. Січинського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНю Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 1955. — 346 с., [1] арк. портр. — прибл. 21 × 15 см. — З друкарні «Dnipro» Publishing Co., 77 E. St. Mark's Place, New York. На титулі: видано Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці і Українською Вільною Академією Наук у США за матеріяльною допомогою Східньо-Європейського Фонду. Ціна на задній обкладинці: $2.50. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці кремового паперу з друком цегляно-червоною фарбою: орнаментальні рамки вгорі й унизу, ім'я автора, назва і підзаголовок, у центрі — герб Мазепи «Курч» у бароковому картуші з військовими клейнодами. Папір обкладинки пожовклий, з поодинокими дрібними плямками, дрібне забруднення на задній обкладинці. По корінцю надриви й втрати паперу вздовж усього згину, кути злегка побиті. Блок міцний, аркуші тримаються, папір усередині світлий, без лисячих плям, написів, печаток і підкреслень. Перед титулом — портрет автора на окремому аркуші. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання твору. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПовість відкривається не втечею гетьмана, а пораненим Чуйкевичем, який лежить під валами серед трупів і бачить сонце, «червоне, як велетенська рана». Далі — відступ з-під Полтави через Кобеляки й переправу біля Переволочної, дорога степом до Бендер, розпач Карла XII, коли він довідується про здачу своєї армії, гумор сотника Мручка, який тримає табір на ногах, і згасання самого Мазепи в молдавському таборі. Це шоста, завершальна книга епопеї про гетьмана — після «Мотрі», «Не вбивай», «Батурина» та двотомної «Полтави». Задум розростався до дев'яти томів: мали бути ще повісті про Орлика й Войнаровського, але їх не написано.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБогдан Лепкий (1872–1941) — поет, прозаїк, літературознавець, перекладач і громадський діяч. Народився на хуторі поблизу Крегульця на Поділлі, вчився в Бережанах, студіював у Відні, Львові й Кракові, від 1899 року викладав у Ягеллонському університеті. Помер у Кракові 21 липня 1941 року, встигнувши закінчити цю повість, але не побачивши її друком.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eРукопис до видання довів молодший брат письменника Лев Лепкий (1889–1971) — стрілецький композитор, який 1949 року емігрував до США й 1952-го відновив там «Червону Калину». Книжку спільно випустили Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці й Українська Вільна Академія Наук у США коштом Східньо-Європейського Фонду, що в 1950-х фінансував еміграційну науку. Обкладинку оформив Володимир Січинський (1894–1962) — архітектор, графік і мистецтвознавець. Друковано в українській нью-йоркській друкарні «Dnipro». В Україні повість не виходила до кінця 1980-х років.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589842514291,"sku":"KC-1479","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true},{"title":"2","offer_id":64589842547059,"sku":"KC-2267","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0028-206557538021328475.jpg?v=1791059467"},{"product_id":"istoriia-rusiv-niu-york-1956","title":"Історія Русів. Нью-Йорк, 1956","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ні одна книга не мала у свій час такого впливу на розвиток української національної думки, як Кобзар Шевченка… та Історія Русів».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІсторія Русів \/ редакція і вступна стаття Олександра Оглоблина; переклад Вяч. Давиденка; обкладинка Якова Гніздовського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНю Йорк: видавництво «Вісник» — ООЧСУ, 1956. — XXXI, 346 с. — 22 см. — Перед основним текстом відтворено титульний аркуш першодруку: Исторія Русовъ или Малой Россіи. Сочиненіе Георгія Конискаго, Архіепископа Бѣлорускаго. Москва: въ Университетской Типографіи, 1846.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з темно-вишневого коленкору: на передній палітурці — блінтова рамка, у ній композиція Якова Гніздовського, витиснена золотом і зеленим: стилізована постать із простягненими руками над полеглими тілами, під нею назва; на корінці золоте тиснення назви в орнаментальній рамці, задня палітурка без оформлення. Надщерблення коленкору вгорі корінця, дрібна потертість у правому верхньому куті передньої палітурки, плямисте пожовтіння форзаца й перших аркушів. Блок міцний, папір чистий, утрат немає. На відтвореному титулі першодруку — червоний штемпель-екслібрис із зображенням кота й написом «Олександер Крайчик». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання українського перекладу. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; оформлення Якова Гніздовського становить самостійну мистецьку вартість.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eАнонімний історико-політичний трактат, писаний на межі XVIII і XIX століть у формі козацького літопису: оповідь веде від княжої доби через Хмельниччину й Мазепину добу до 1769 року й обривається на початку російсько-турецької війни словами «яка чим скінчиться, Бог відає». Як історичне джерело твір давно втратив вагу, зате як політичний маніфест державницької ідеї він живив українську думку ціле століття — ним користувалися Шевченко, Гоголь, Пушкін.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eАвторство лишається нерозгаданим. Сучасники приписували книжку архієпископові могилівському і білоруському Георгієві Кониському (1717–1795), під його іменем її й надрукував 1846 року в Москві Осип Бодянський; пізніші дослідники пов'язують пам'ятку з новгород-сіверським колом. Олександр Оглоблин (1899–1992) — історик, від 1945 року на еміграції, перший президент УВАН — присвятив цій загадці цикл праць, і його вступна стаття тут є самостійним дослідженням.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНью-йоркське видання 1956 року — перший переклад пам'ятки українською мовою, здійснений В'ячеславом Давиденком; редакція свідомо наближала мову до сучасного читача, якомога менше відходячи від первісного тексту. Видало книжку видавництво «Вісник» Організації Оборони Чотирьох Свобід України. Обкладинку виконав Яків Гніздовський (1915–1985) — найвідоміший український графік діаспори. Обидва видання твору, московське 1846 року й нью-йоркське, виходили малими накладами; наступний український переклад з'явився аж 1991 року.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589842579827,"sku":"KC-2023","price":6000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0027-206557538021328475.jpg?v=1791059467"},{"product_id":"bii-pid-brodamy-zbirnyk-niu-york-1974","title":"Бій під Бродами: збірник статтей у тридцятьліття. Нью-Йорк, 1974","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Усі вояки залишилися по суті… воїнами одної великої української армії».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБій під Бродами: збірник статтей у тридцятьліття \/ редакційна колегія: Олег Лисяк, Василь Верига, Михайло Ліщинський, Роман Дражньовський; мистецьке оформлення Ореста Слупчинського; схеми опрацював Михайло Піцюра.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНю Йорк: видання Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії Української Національної Армії, 1974. — 352 с.: іл., схеми, світлини. — Друковано в США: Computoprint Corporation, 335 Clifton Avenue, Clifton, N. J.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі із зеленого полотна; збережено оригінальну суперобкладинку роботи Ореста Слупчинського — червоно-зелений друк, назва поверх рукописного переліку назв сіл бродівського поля бою, на задній сторонці галицький лев у щиті в червоному колі. Суперобкладинка з утратами паперу вздовж верхнього краю й у верхньому правому куті передньої сторонки, надриви й заломи, надрив унизу задньої сторонки; з вивороту по верхньому краю підклейки паперовою стрічкою. Полотно оправи чисте, кути не побиті. Папір із легким пожовтінням по берегах, блок міцний і чистий, без написів і печаток. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eТом складається з трьох частин. «Причинки до історії Дивізії» — аналітичні статті, серед них «Броди» Павла Шандрука, «Бій під Бродами в насвітленні совєтських джерел» Лева Шанковського, «Дивізія „Галичина“ й українське підпілля» о. Івана Гриньоха, «Українська Дивізія та УПА під Бродами» Романа Долинського і розділ Вольфа-Дітріха Гайке, передрукований з його «Української Дивізії Галичина». Далі десять спогадів учасників оточення й прориву та сімнадцять віршів у розділі «Броди в поезії». Виклад супроводжують схеми бойових дій, опрацьовані Михайлом Піцюрою.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВідкриває книжку стаття Олега Лисяка «Битва без леґенди», писана ще 1951 року, — тут її передруковано разом із дописаним продовженням «…І після чверть сторіччя». Це задає тон усьому томові: учасники пишуть про поразку без героїчної позолоти. Серед авторів — генерал Павло Шандрук (1889–1979), командувач Української Національної Армії, військовий історик Лев Шанковський (1903–1995) і о. Іван Гриньох (1907–1994), капелан і діяч підпілля.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидало книжку Братство кол. вояків 1-ої Української Дивізії Української Національної Армії — організація ветеранів дивізії, що постала на еміграції наприкінці 1940-х років і в 1950–1974 роках видавала в Мюнхені журнал «Вісті». Мистецьке оформлення належить Орестові Слупчинському: крім суперобкладинки, його рукою зроблено заставки й кінцівки в тексті — лев із тризубовим щитом у рослинному обрамленні, силуети птахів над полеглим вояком. Книжку набрано й віддруковано в Клифтоні, штат Нью-Джерсі.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589843366259,"sku":"KC-2246","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0022-206557538021328475.jpg?v=1791059466"},{"product_id":"vysochenko-sssr-bez-masky-buenos-aires-1951","title":"Височенко А. СССР без маски. Буенос-Айрес, 1951","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Золотої середини тут не має!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eА. Височенко. СССР без маски.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБс.-Айрес [Буенос-Айрес]: Українське видавництво «Перемога», 1951. — 200 с. — Друк закінчено 30 листопада 1951 року в Talleres Gráficos «Champión», J. V. González 2375, Буенос-Айрес. Адреса видавництва: 25 de Mayo 479. На четвертій сторінці обкладинки іспанський титул: «URSS sin mascara por A. Wysochenko».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій ілюстрованій обкладинці, друкованій у три фарби: кремлівська вежа з зіркою, полотнище з написом «СССР», різьблена рама дзеркала з орденськими колодками, за нею шереги в'язнів за колючим дротом; слова «без маски» відтворено рукописним накресленням. Папір по всьому блоку рівномірно пожовклий. Обкладинка забруднена, з заломами й дрібними надривами по краях і кутах, надриви у верхній частині корінця, поодинокі плямки на задній сторінці; у верхньому правому куті передньої сторінки олівцева позначка. Блок міцний і повний, аркуші від нього не відстають. На титульному аркуші й на останній сторінці тексту той самий підпис синім чорнилом. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижка починається на палубі американського військового пароплава «Генерал Стюарт», що входить у бухту Ріо-де-Жанейро: бразилійські кореспонденти піднімаються на борт і допитують утікачів зі Східної Европи — чи були на засланні, чи сиділи в НКВД, чи ухилялися від служби в червоній армії. Автор відповідає «ні» на все, і далі двадцять шість розділів пояснюють, чому він однаково пішов. Це свідчення зсередини совєтської пропагандистської машини: промова Дмитра Мануїльського перед київським партактивом, фабрикування «радянських патріотів» на замовлення культпропу ЦК, застільні викладки партійців про майбутні війни з Англією та Америкою — і висновок про країни, що одна за одною обертаються на суцільний концентраційний табір.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eА. Височенко — псевдонім Олександра Ващенка (1909, Київ — 1974, Курітіба, Бразилія), журналіста й письменника. Від 1929 року працював у пресі, зокрема в «Комсомольской правде», ТАРС, центральних часописах совєтської України та на радіо. Був у червоній армії, брав участь у поході на Польщу, воював на Південно-Західному фронті й у Словаччині. Після війни перебував у таборах ді-пі в Ганновері, 1948 року виїхав до Бразилії, де багато років був кореспондентом «Свободи». Друга його книжка — «На генеральній лінії» (Париж, 1960).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУкраїнське видавництво «Перемога» діяло в Буенос-Айресі, друкувало в аргентинських друкарнях і працювало на тамтешню повоєнну українську громаду. Наступного, 1952 року текст перевидали у Вінніпезі, тож буенос-айреський друк — перший. Південноамериканські українські наклади цієї доби були малі й до європейських збірок майже не потрапляли.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589843628403,"sku":"KC-2236","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0017-206557538021328475.jpg?v=1791059426"},{"product_id":"liudy-pidpillia-zbirka-narysiv-london-1958","title":"Люди підпілля: збірка нарисів, оповідань і спогадів. Лондон, 1958","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ти присудила мені прийти на світ у найважчі дні історії моєї батьківщини.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛюди підпілля: збірка нарисів, оповідань і спогадів \/ Марта Гай, О. Ілинська, Б. Калина, М. Перелесник, М. Романів, М. Боєслав, У. Левич, Улас, Вишатич; обкладинка Роберта Лісовського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛондон: накладом Української Видавничої Спілки, 1958. — 291 с. На обкладинці рік видання — 1959.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з кремового паперу з полотняною фактурою: на передній сторонці дереворит у темно-брунатній фарбі — троє повстанців над мапою в криївці, під ним мальованим шрифтом назва й рядок «Лондон 1959»; на задній сторонці видавнича марка «УВС» у фігурній рамці з тризубом. Папір обкладинки потемнів, по площині забруднення і плями, найпомітніші на задній сторонці. По правому краю задньої сторонки надрив із заломом, нижній кут корінця обтріпаний з утратою паперу, кути й краї передньої сторонки заломлені. Блок міцний, зшитий, тримається щільно; аркуші рівномірно пожовклі, надривів і втрат тексту немає. На звороті передньої сторонки обкладинки нерозбірливі розчерки синім чорнилом і олівцем. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше збірне видання цих творів. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУсе, що тут зібрано, писалося в криївках. Назву збірці дала брошура мініатюр підпільної авторки Марти Гай, що вийшла в Україні 1950 року; під нею лондонські видавці звели докупи нариси, мініатюри, оповідання, леґенди і спогади, які спершу з'являлися окремими випусками або на сторінках підпільної преси — у передмові названо журнал для молоді «На зміну» (ч. 8, липень 1950) і неперіодичне видання УПА «Чорний Ліс» (ч. 1–10, липень 1949), — а потім частково передруковувалися в еміграційних часописах. Хронологічно тексти охоплюють роки війни й повоєнне підпілля, просторово — усю Україну: «Розвідувальниця» і «Хрест Заслуги» Марти Гай, «Облава» та «Посів» О. Ілинської, «Однієї доби» Б. Калини, «Криваві рожі» М. Перелесника, «Легенда про героя» М. Боєслава, «В побуті і в бою» У. Левича, «У Чорному лісі» Вишатича.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІмена в змісті — підпільні псевдоніми. Марта Гай — це Галина Голояд (1922–2003), зв'язкова і співробітниця Петра Федуна-«Полтави» у виховно-політичному відділі Головного військового штабу УПА; заарештована у Львові 5 травня 1950 року, відбула п'ятнадцять років таборів і тюрми. М. Перелесник — Людмила Фоя (1923–1950), одна з організаторів київського підпілля ОУН, авторка «Кривавих рож»; загинула в бою на Волині 19 липня 1950 року. М. Боєслав — Михайло Дяченко (1910–1952), крайовий референт пропаганди УПА в Карпатах, поет і публіцист, загинув у бою з опергрупою МДБ.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУкраїнська Видавнича Спілка (Ukrainian Publishers Ltd., 200 Liverpool Road, Лондон N1) постала 1949 року насамперед задля видання місячника «Визвольний шлях» і стала головним українським видавничим осередком у Великій Британії. Обкладинку зробив Роберт Лісовський (1893–1982) — учень Михайла Бойчука і Георгія Нарбута, автор пластової емблеми з лілеєю і тризубом, від 1945 року в Англії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589843661171,"sku":"KC-2234","price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4596.jpg?v=1793313000"},{"product_id":"kostenko-lina-nepovtornist-kyiv-1980","title":"Костенко Ліна. Неповторність: вірші, поеми. Київ, 1980","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛіна Костенко. Неповторність: вірші, поеми.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКиїв: видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1980. — 224 с. — 12 × 16,5 см. — Наклад 16 000 примірників. Ціна за обкладинкою 60 к. Фронтиспіс — портрет авторки. Три розділи — «Обличчя Сувида», «Тихе сяйво над моєю долею», «Ікси історії» — кожен відкриває шмуцтитул із гравюрною заставкою.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці кремового паперу з чорним друком: на передній сторонці велика гравюрна композиція й рукописне накреслення назви, на задній — видавнича марка «Молоді» та назви трьох розділів. Обкладинка забруднена, з потертостями по краях, сірими й зеленавими плямками на задній сторонці, загнутими кутами. Папір із природним пожовтінням, друк помітно просвічує; залом аркуша зі с. 211–212, загин нижнього кута на с. 7–8. Блок міцний і чистий, написів, печаток і підкреслень немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання збірки, за яку авторка дістала Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНазву книжці дав рядок із вірша «Страшні слова, коли вони мовчать…», яким збірка й закінчується. Сувид із першого розділу — село над Десною на Київському Поліссі; звідти й «Древлянський триптих» з волхвами у стуманілих каптурах і відрами, склепаними з половинок бомби. Поряд — «Балада про дим» пам'яті австрійської письменниці Інґеборґ Бахман, «Останній концерт Ойстраха у Києві», «Скрипка Страдіварі», «Чигиринський колодязь», «Брейгель. Шлях на Голгофу», «Шукайте цензора в собі».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛіна Костенко (нар. 1930) друкуватися почала в шістнадцять років, а після збірки «Мандрівки серця» (1961) на шістнадцять років зникла з друку: наклад «Зоряного інтеграла» знищила цензура, «Княжа гора» не вийшла зовсім, 1973 року поетеса потрапила до чорних списків ЦК КПУ. Повернення почалося збіркою «Над берегами вічної ріки» (1977) і романом у віршах «Маруся Чурай» (1979), що пролежав без руху шість років. Саме за «Марусю Чурай» і «Неповторність» вона 1987 року здобула Шевченківську премію.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЗбірка вийшла в «Молоді» — видавництві ЦК ЛКСМУ, тобто в комсомольському домі, і саме там надруковано вірш «Шукайте цензора в собі». Для більшості цих текстів це перша публікація; згодом вони ввійшли до «Вибраного» 1989 року. Прижиттєві перші видання Ліни Костенко в оригінальних обкладинках трапляються нечасто: книжку читали, а не ставили на полицю.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589844021619,"sku":"KC-2223","price":800.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0008-206557538021328475.jpg?v=1791059386"},{"product_id":"andiievska-roman-pro-dobru-liudynu-miunkhen-1973","title":"Андієвська Емма. Роман про добру людину. Мюнхен, 1973","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Її затоптують, однак через неї, і то виключно через неї, рухається світ.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЕмма Андієвська. Роман про добру людину.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен: видавництво «Сучасність», 1973. — 291, [1] с. — Друк: «Logos» GmbH, Мюнхен.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі зі світлого кремового полотна; на корінці — тиснення синім кольором: ім'я авторки та назва. Дрібні цятки та легке потемніння на палітурках, кути не потерті, блок міцний. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДругий роман Андієвської, написаний у 1964–1968 роках і виданий 1973-го — між «Геростратами» (1971) і «Романом про людське призначення» (1982). Дія відбувається в таборі переміщених осіб у Міттенвальді, куди сама письменниця з родиною тимчасово потрапила 1949 року. Текст написано суцільним потоком, без поділу на розділи, довгими, подекуди на кілька сторінок, реченнями — це притча про людину, яку топчуть і висміюють за доброту, але саме через неї, за задумом авторки, тримається світ.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eАндієвська Емма (нар. 1931) — українська поетеса, прозаїк і малярка, одна із засновниць Нью-Йоркської групи. Від 1943 року в еміграції, 1957-го закінчила Український вільний університет у Мюнхені, до 1995 року працювала на Українській службі радіо «Свобода». Дружина літературного критика Івана Кошелівця. Лауреатка Шевченківської премії (2018).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхенське видання «Сучасності» — перше видання роману; обкладинку розробив Яків Гніздовський. Книжку присвячено Валентинові Морозові (1936–2019) — українському історику й дисиденту, який на момент виходу видання вже три роки відбував чотирнадцятирічний вирок у таборах суворого режиму; кампанія «Свободу Морозу!» тоді набирала розголосу серед української діаспори на Заході. Уперше роман перекладено англійською 2018 року (переклад Ольги Рудакевич, передмова Марка Роберта Стеха), виданням Канадського інституту українських студій.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589844414835,"sku":"KC-2211","price":5500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0004-206557538021328475.jpg?v=1791059385"},{"product_id":"antonovych-dekoratyvno-prykladne-mystetstvo-lviv-1992","title":"Антонович Євген, Захарчук-Чугай Раїса, Станкевич Михайло. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів, 1992","description":"\u003cp\u003eЄ. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич. Декоративно-прикладне мистецтво: навчальний посібник \/ художник В. К. Іванов; фотограф Г. Я. Потягайло.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: видавництво «Світ» при Львівському держуніверситеті, 1992. — 272 с.: іл., кольор. вкл. — Формат 70×90\/16. — ISBN 5-11-000863-9. — Львівська книжкова фабрика «Атлас». На титулі гриф: «Допущено Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі з ілюстрованими палітурками: на чорному тлі — композиція з вишивок, килимових взорів і гончарного двійчака, на задній палітурці — писанка й анотація українською та англійською мовами. Форзаци з відтворенням гравюри XVIII ст. — столярна майстерня й інструменти. Поверх оправи прозоре захисне покриття, нерівне, з хвилястими світлими відблисками на обох палітурках; кути й торці корінця потерті, біля корінця вгорі проглядає марля. Папір із рівномірним пожовтінням, блок міцний, кольорові вклейки чисті. На титульному аркуші олівцем бібліотечний шифр «85.123(2Ук) А-28» і прямокутний штамп Державного музею українського народного декоративного мистецтва з інвентарним номером 6081, перекреслений червоним чорнилом. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eРукопис здали до складання в червні 1991 року, ще за УРСР, а підписали до друку в березні 1992-го — вже з грифом Міністерства освіти незалежної України. Посібник складається з трьох частин: морфологія — система видів, від ткацтва, килимарства й вишивки до художнього скла, металу, витинанки й писанкарства; історія декоративно-прикладного мистецтва України; композиція як наука про закономірності, за якими будується народна річ. Кольорові вклейки відтворюють вишивку й ткацтво, різьблені та розписні вироби з дерева, кераміку.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижку написали троє львівських дослідників. Михайло Станкевич (1948–2017) — доктор мистецтвознавства, згодом член-кореспондент Національної академії мистецтв України, автор монографій «Українські витинанки» й «Українське художнє дерево XVI–XX ст.»; саме тут він запропонував типологію видів і жанрів декоративного мистецтва — групи, підгрупи й типи, — якою потім послуговувалися дослідники тканин, вишивки, кераміки й бісеру. Раїса Захарчук-Чугай, дослідниця української вишивки й ткацтва, у 1980-х керувала відділом народних художніх промислів Музею етнографії та художнього промислу у Львові; з Євгеном Антоновичем вона 2012 року видала ще один посібник — «Українське народне декоративне мистецтво».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПримірник походить із бібліотеки Державного музею українського народного декоративного мистецтва — установи, для якої така книжка була робочим довідником; штамп перекреслено при виключенні з фонду.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589845528947,"sku":"KC-2175","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4463.jpg?v=1793303634"},{"product_id":"guiraldes-rikardo-don-segundo-sombra-buenos-aires-1955","title":"Ґуйральдес Рікардо. Дон Сеґундо Сомбра. Буенос-Айрес, 1955","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Моя душа стікала кров'ю…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРікардо Ґуйральдес. Дон Сеґундо Сомбра \/ переклад з еспанської мови Олексія Сацюка; мовна редакція О. Сацюка; обкладинка роботи Б. Крюкова.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eБуенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1955. — 303 с.: фотопортрет автора. — Друкарня Talleres Gráficos Kalifón, Буенос-Айрес; друк завершено 15 жовтня 1955 року. — Присвята видавництва подана паралельно українською та еспанською мовами, передмова — еспанською. — Наклад 2 000 примірників.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з кремового паперу: заголовок відтворено чорною каліграфією, на задній сторонці синя видавнича марка. Збережено ілюстровану суперобкладинку роботи Бориса Крюкова — постать ґаучо в чорному, синьому, сірому й вохристому. Суперобкладинка з надривами по верхньому краю й корінці, втратами паперу у верхньому куті передньої сторонки та внизу біля корінця, давніми підклейками прозорою стрічкою, заломами й потертостями. Верхній край корінця самої обкладинки надірваний, задня сторонка потемніла й забруднена. Папір із природним пожовтінням, розводи від вологи по верхньому берегу фронтиспіса, титульного аркуша й кількох наступних, лисячі плямки на берегах, виразніші на с. 19; брунатні плями біля колофона; нижній кут с. 303 загнутий. Блок міцний, аркуші від блока не відстають, утрат тексту немає. На аркуші з колофоном олівцем ціна «800»; інших написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання українського перекладу. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а обкладинка Бориса Крюкова становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрисвята на початку книжки називає це видання першим перекладом аргентинської класичної літератури українською мовою й адресує його приязні двох волелюбних народів, які в ту саму історичну добу змагалися за незалежність. «Дон Сеґундо Сомбра» (1926) — вершина аргентинської ґаучеської прози: історія хлопця-сироти з провінційного містечка, який пристає до старого ґаучо й п'ять років переганяє з ним худобу пампою, а наприкінці, отримавши спадок, мусить із ним розлучитися. Побутові реалії перекладач пояснює у виносках — «квадру» як відтинок вулиці, місцеву рибу «багриків».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРікардо Ґуйральдес (1886–1927) видав роман за рік до смерті; книжку вважають його головним твором. Перекладач Олексій Сацюк — правник із Волині, за даними довідників народжений 1909 року в Головчицях на Дубенщині, адвокат у Дубні, по війні на еміграції в Аргентині. Йому належить і мовна редакція видання.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбкладинку виконав Борис Крюков (1895–1967) — графік, учень Федора Кричевського в Київській художній школі, ілюстратор понад п'ятисот книжок; від 1948 року в Буенос-Айресі, головний ілюстратор аргентинського видавництва «Ateneo», де оформив «Дон Кіхота», відзначеного 1964 року першою нагородою міжнародного конкурсу в Мадриді. Видавництво Миколи Денисюка було одним із найбільших українських видавництв Аргентини. Наклад 2 000 примірників розійшовся серед діаспори; в Україні цей переклад не перевидавався, а примірники зі збереженою суперобкладинкою трапляються рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589846511987,"sku":"7","price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0026-3679958751691467828.jpg?v=1791059460"},{"product_id":"makovei-osyp-pryzhmurenym-okom-lviv-kyiv-1923","title":"Маковей Осип. Прижмуреним оком: нариси й оповідання. Львів; Київ, 1923","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Є такі уряди, до котрих і ангел не йшов би радо, а не то чоловік з первородним гріхом, що є Українцем».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОсип Маковей. Прижмуреним оком: нариси й оповідання \/ [обкладинка й вінета Павла Ковжуна].\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів; Київ: накладом «Союза Українських Інвалідів» у Львові, 1923. — [4], 148 с. — («Новітня Бібліотека»; ч. 44). — З друкарні Наукового товариства імени Шевченка.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці Павла Ковжуна, друк чорним і зеленим, на малюнку підпис «П. Ковжун 22». Корінець потертий, з утратами паперу, підклеєний пожовклою липкою стрічкою. Розводи від вологи вздовж верхнього краю обкладинки й блока, лисячі плямки, нерівний нижній край обкладинки з утратами паперу. Папір пожовклий, бурі плями в нижній частині багатьох сторінок, дрібні надриви берегів без утрати тексту. На титулі наклеєна власницька етикетка з написом чорнилом «220 | Антін Мельник» і позначка червоним олівцем «Н. 34»; на задній обкладинці олівцем «6000». Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; видавнича обкладинка Павла Ковжуна становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірку відкриває фейлетон «Як Шевченко шукав роботи»: після ювілейного концерту погруддя поета оживає, Шевченко в кожусі виходить із кута й просить у пана посла хоч якусь роботу, бодай у редакції «Діла». Усього тут 22 сатиричні нариси й оповідання 1912–1923 років: лист посла до «вдячного виборця», жінчин реєстр суконь для професора у «Великому клопоті», «Опришки» — про ліси «обивателя Східної Малопольщі» пана Поґоржельського, що ще два роки тому звався Іцко Погориллєс. Мішень Маковея — політиканство, посольська пиха, галицьке міщанство і новий польський лад.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОсип Маковей (1867–1925) — письменник, критик і педагог, дійсний член НТШ. Дебютував 1885 року завдяки Іванові Франку, редагував чернівецьку «Буковину», був одним із редакторів «Літературно-наукового вістника», від 1913 року очолював учительську семінарію в Заліщиках. Серед його псевдонімів був і промовистий «Не-Шевченко». Збірка вийшла за два роки до смерті автора.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбкладинку й вінету зробив Павло Ковжун (1896–1939), учень Георгія Нарбута й один із провідних українських графіків XX століття. Малюнок датовано 1922 роком: колишній старшина армії УНР щойно осів у Львові й співзасновував Гурток діячів українського мистецтва; його рання львівська графіка ще футуристична — зламані площини, ряди трикутників, ритм зелених листків. Книжка вийшла 44-м числом серії «Новітня Бібліотека» накладом львівського «Союза Українських Інвалідів» з гаслом на звороті титулу: «Дохід — нашим інвалідам!».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589846708595,"sku":"KC-2122","price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0B5D12B2-B769-4A13-820A-4F419F18341A.jpg?v=1792423577"},{"product_id":"v-riadakh-upa-zbirka-spomyniv-1957","title":"Мірчук Петро, Давиденко В. (ред.). В рядах УПА: збірка споминів. Нью-Йорк, 1957","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Вирізками з фільму можна б назвати оці спомини колишніх бійців УПА».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ рядах УПА: збірка споминів був. вояків Української Повстанської Армії \/ зредагували д-р Петро Мірчук і В. Давиденко.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНю Йорк: накладом Т-в б. Вояків УПА в ЗДА і Канаді, 1957. — 352 с.: іл. — Друковано в українській друкарні «Dnipro», 77 St. Marks Place, New York, N. Y. Паралельний англійський титульний аркуш: In the Ranks of UPA. Фронтиспіс — погруддя Степана Бандери різьби М. Черешньовського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ власницькій суцільній оправі з темно-бордового ледерину; на верхній палітурці від руки виведено золотом назву, подекуди з просвітами зеленої підмальовки, корінець і задня палітурка без оформлення. Оригінальну видавничу обкладинку — червоно-чорну конструктивістську композицію з трьома нахиленими фотознімками повстанців — збережено в оправі. Потертості й витертості ледерину при верхньому та нижньому кінцях корінця і на кутах, поодинокі подряпини на задній палітурці. Блок міцний, зшивка ціла, утрат немає; папір кремовий, чистий, із поодинокими бурими плямками на форзаці. На форзаці наклеєно екслібрис — синій штриховий рисунок лучника з конем і написом «Ex libris Христини Волицької». На авантитулі дарчий напис синім чорнилом: «Для „вдумчивої\" Христини від св. Миколая (Миколая) 1959 р.». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; примірник цінний провенансом — екслібрисом і дарчим написом 1959 року.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПонад два десятки споминів, і майже всі підписані псевдами та криптонімами — Рубач, Блудний, Коник, Верниволя, Буркун, Лісовик, Богдан Мельодія-Крук: автори писали в Америці, коли їхні рідні лишалися по той бік. Географія збірки — Волинь, Чорний ліс, Карпати, Лемківщина й Перемищина; сюжети — від приходу червоної армії восени 1939 року до боїв із польським військом і КБВ улітку 1946-го, повстанського Свят-Вечора та Великодня 1947 року в Устрицькому лісі. Редактори не зводили тексти в єдиний наратив, тож різнобій стилю й оцінок лишився — і саме він робить книжку джерелом, а не переказом. Завершує збірку «Не скажу!» — про катування двадцятичотирилітнього лемка на псевдо Мазепа. Текст перемежовано документальними світлинами: медсестри УЧХ при УПА на карпатській полонині, вояки сотні к-ра Крилача на Перемищині навесні 1947-го, Творинка над Сяном у жовтні 1946-го.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПетро Мірчук (1913—1999) — член ОУН від початку 1930-х, в'язень польських тюрем і німецького концтабору Аушвіц, від 1950 року у США; історик визвольного руху, автор «Нарису історії ОУН» та «Української Повстанської Армії 1942—1952». Тут він виступає не автором, а упорядником чужих свідчень — разом із В. Давиденком.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавцем було Товариство бувших Вояків УПА в ЗДА і Канаді, що гуртувало повстанців, які по війні опинилися на Заході. Слово «Від видавців» датоване 5 березня 1957 року в Ню Йорку й підписане головою Миколою Грицков'яном і секретарем Евстахієм Несторуком; там же — заклик до колишніх вояків списувати спомини й надсилати рукописи для другого тому. Друк замовили в українській друкарні «Дніпро» на 77 St. Marks Place у Нью-Йорку. Паралельний англійський титул показує, що збірку адресували й чужомовному читачеві. В УРСР книжка була недоступна й до України потрапляла лише нелегально.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589847626099,"sku":"KC-2064","price":10500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0002-4526635490533508166.jpg?v=1791065197"},{"product_id":"olzhych-oleh-tsytadelia-dukha-bratyslava-1991","title":"Ольжич Олег. Цитаделя духа. Братислава; Пряшів; Лондон, 1991","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Хто має уші — хай слуха! Хто має серце — люби! Встає цитаделя духа — десятки літ боротьби.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eОлег Ольжич. Цитаделя духа: повне зібрання творів поета, уривки із спогадів і праць про нього, бібліографія й фотоматеріали \/ впорядкування, переднє слово й примітки Миколи Неврлого.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eБратислава: Словацьке педагогічне видавництво, відділ української літератури в Пряшеві; Лондон: Фундація ім. Олега Ольжича, 1991. — Іл., фото. — Перше видання. — ISBN 80-08-01692-2.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій твердій оправі з білим тканинним корінцем; палітурки вкриті кольоровою експресивною композицією: на передній — скелі з храмами, постатями й хрестом під жовтим небом, на задній — вишневе гілля над сільським краєвидом із криничними журавлями. Форзаци з кольоровою репродукцією і початком передмови, надрукованим зеленим; перед титулом графічний фронтиспис. Потертості по краях і кутах палітурок, найпомітніші — по верхньому краю передньої та по нижньому краю задньої; заломи глянцевого покриття в правому верхньому куті задньої палітурки. Блок міцний, папір білий і чистий, написів і печаток немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНазву книжці дав рядок із вірша Ольжича 1933 року, що увійшов до збірки «Вежі». У 1991 році, коли в Україні поета знали хіба що окремі фахівці, у Братиславі й Пряшеві вийшло видання, задумане як повне зібрання його творів. Відкриває його передмова упорядника «Муза мужности й боротьби»; далі — поезія від першої збірки «Рінь» (Львів, 1935) через «Вежі» й «Підзамча» до «Триптиха» з віршами «Данило», «Р. Б. 1668» і «Зимовий похід». Другу частину становлять спогади й праці про поета — Миколи Неврлого, Ярослава Гайваса та інших, — бібліографія і фотографії празьких років, зокрема з археологічних розкопок у Південній Чехії 1934 року.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eОлег Ольжич (справжнє прізвище Кандиба; 1907–1944) — поет, археолог і діяч ОУН, син Олександра Олеся. З 1923 року на еміграції, закінчив Карлів університет у Празі й 1929 року вступив до ОУН, де очолив культурно-освітню роботу; після розколу лишився з Андрієм Мельником, 1939-го був у Карпатській Україні, 1941-го — у Києві, біля витоків Української національної ради. 1944 року заарештований ґестапо у Львові й закатований у концтаборі Заксенгавзен у ніч на 10 червня.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУпорядник Микола Неврлий у міжвоєнній Празі знав Ольжича особисто — про ці зустрічі він розповідає у спогадах, уміщених у книжці. У передмові Неврлий прямо пише, що в Радянській Україні таких поетів, не цитуючи й рядка, таврували «ворогами народу» й «націоналістами». Видання, здійснене в Чехословаччині коштом лондонської Фундації ім. Олега Ольжича, стало одним із перших кроків до повернення поета читачеві.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589848969587,"sku":"KC-1993","price":850.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3716.jpg?v=1793140152"},{"product_id":"shlemkevych-halychanstvo-1956","title":"Шлемкевич Микола. Галичанство. Нью-Йорк; Торонто, 1956","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ця книжка не писана для вчености… Вона призначена для наших днів і для нашого ширшого суспільства, що думає.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Шлемкевич. Галичанство \/ обкладинка С. Гординського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк — Торонто: В-во «Ключі», 1956. — 120 с. — (Життя і Мислі; книжка третя). — 20 × 13 см (розмір приблизний, потребує звірки з примірником). Друкарня Р. Крупка — М. Пирський, 133 E. 4 St., Нью-Йорк. Присвята на авантитулі: «Пам'яті учителя Івана Франка в 100-ліття народин». Ціна на задній обкладинці: 1.50 дол.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з жовтого паперу: назва серії, автор, назва й рік — чорним рисованим шрифтом; на задній обкладинці — видавнича марка «Ключі» (щит із двома ключами). Обкладинка з розсіяними рудими плямками по всій площині, кути зім'яті й побиті, залом і надрив у верхньому правому куті передньої обкладинки, дрібні забруднення й коричнева пляма на задній обкладинці, поодинокі олівцеві сліди. Блок міцний, утрат немає; папір кремовий, із природним пожовтінням по берегах, відбитки пальців на с. 5. На аркуші з присвятою — власницький підпис синім чорнилом, прочитання непевне (ймовірно «Степан Не…»). Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Галичанство» — есей про Галичину не як географію, а як психологічну категорію: автор розглядає галичанина як окремий душевний тип усередині українства й простежує його постання від княжої доби та Війська Запорізького до середини XX століття. П'ять розділів ведуть від передісторії галичанства через «весну народів» 1848 року й «Руську Раду», спір народовців із москвофілами, духову революцію під проводом Івана Франка та акти 18 жовтня і 1 листопада 1918 року — до «форм руїни» міжвоєнного двадцятиліття: УНДО, соціял-радикалізму, сельробівського руху, націоналізму. Епілог «Соборне зрівняння» описує зустрічні процеси «осхіднячення» українського Заходу й «огаличанення» українського Сходу. Уперше автор виступив із цими думками наприкінці 1941 року, згодом повторював їх у таборах Німеччини.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Шлемкевич (1894–1966), відомий також під псевдонімом М. Іванейко, — філософ, публіцист, редактор і видавець, доктор філософії Віденського університету (1926), студіював у Сорбонні, ідеолог Фронту національної єдности та редактор львівських «Перемоги» й «Українських вістей». Від 1949 року жив у США. «Галичанство» разом із «Загубленою українською людиною» (1954) і «Верхами життя і творчости» (1958) належить до головних його праць еміграційної доби.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка третя серії «Життя і Мислі», яку видавав заснований самим автором 1956 року осередок «Ключі»; друк виконала нью-йоркська друкарня Р. Крупка й М. Пирського. Обкладинку підписано «С. Гординський» — ймовірно Святослав Гординський (1906–1993). Наприкінці тому вміщено список «Збірного меценатства» — жертводавців зі США й Канади, чиїм коштом трималася серія. В Україні текст передруковано аж у 1990-х роках.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589851820403,"sku":"KC-1843","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0046-7845788405581038273.jpg?v=1791058983"},{"product_id":"samchuk-ulas-temnota-niu-iork-1957","title":"Самчук Улас. Темнота: роман у 2-ох частинах. Нью-Йорк, 1957","description":"\u003cp\u003eУлас Самчук. Темнота: роман у 2-ох частинах \/ мовна редакція — Петро Одарченко; обкладинка — Петро Холодний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1957. — 493 с. — Видання здійснено частково коштом Східньо-Европейського Фонду (East European Fund, Inc.). Copyright 1957 by the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці роботи Петра Холодного: на сірому тлі ім'я автора, назва, жанр і місто видання світлими літерами стилізованого шрифту в рамці з широких скісних смуг; корінець кремовий. Корінець вигорів і пожовк, на передній обкладинці поодинокі темні цятки. Задня обкладинка забруднена, з плямами й потемнінням уздовж корінцевого краю та косими слідами заломів угорі; у надрукованому рядку «Ціна» суму вписано від руки й частково затерто. Нижній кут аркуша зі змістом загнутий. Папір блока рівномірно пожовклий по берегах, текст чистий, блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРоман відкривається там, де українська людина не мала голосу: на позачерговій нараді партійного й урядового активу УРСР у будинку ЦК КП(б)У, куди з Москви прибуває «головний коментатор генеральної лінії партії» професор Круглов, посланий самим Сталіним. «Темнота» — другий том задуманої Самчуком трилогії «Ost», продовження «Морозового хутора» (1948); у передньому слові видавці наголошують, що це закінчений окремий твір, лише пов'язаний з «Остом». Під останнім рядком стоїть авторська дата 1948–55, а завершується книжка тим, що майорові Морозу оголошують: його супроводжуватимуть до Москви, «через півгодини відлітаємо».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУлас Самчук (1905–1987) — прозаїк і публіцист, автор «Марії» та трилогії «Волинь», у повоєнній Німеччині голова Мистецького українського руху; від 1948 року жив у Канаді, де й писав цей роман. Третій том «Ost» — «Втеча від себе» — вийшов лише 1982 року.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку видала Українська Вільна Академія Наук у США в межах своєї програми видання художньої літератури українською мовою, за грантом East European Fund — фундації, що в 1950-х роках підтримувала еміграційні видання. Мовну редакцію виконав літературознавець Петро Одарченко (1903–2000). Обкладинку зробив Петро Холодний-молодший (1902–1990) — маляр-монументаліст, автор іконостасів і вітражів українських церков в Америці, син міністра освіти УНР Петра Холодного й чоловік письменниці Наталі Лівицької-Холодної. В УРСР роман не видавався.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589852508531,"sku":"KC-1815","price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3980.jpg?v=1793217391"},{"product_id":"teliha-olena-dusha-na-storozhi-miunkhen-1946","title":"Теліга Олена. Душа на сторожі: вибір з поезій. [Мюнхен], 1946","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Душа з розбігу стане на сторожі, \/ Щоб обережно, але гостро стежить…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлена Теліга. Душа на сторожі: вибір з поезій.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e[Мюнхен]: Культура, 1946. — 31 с.: портр. — Видавнича марка: тризуб.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці: кремовий папір, у чорній лінійній рамці з квадратами на кутах — червоне поле з рисованими літерами імені авторки, назви й року. Фронтиспис — фотопортрет поетки. Текст передрукований на машинці й відтворений друком, заголовки віршів рисовані від руки; у змісті первісний стовпчик нумерації затулено темними смугами. Рівномірне пожовтіння повоєнного паперу, дрібні рудуваті плямки по нижньому й правому краях задньої обкладинки, легка потертість у нижньому правому куті задньої сторонки. Блок міцний, сторінки чисті, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання першої книжки поетки. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗа життя Олена Теліга не видала жодної книжки: перша збірка її поезій вийшла через чотири роки після того, як поетку розстріляли в Києві. Як сказано у вступному слові, вірші зберіг один із її «революційних друзів», і разом вони мали показати шлях від «молодечих поривів за далекими обріями» до організованої боротьби. У збірці двадцять три вірші, серед них «Поворот», рядок з якого дав книжці назву, «Лист» із присвятою Леонідові Мосендзу, «Сучасникам», «Мужчинам», «Засудженим». Епіграфом винесено рядок Лесі Українки «Повстанем, бо душа повстане!».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлена Теліга (1906–1942) — поетка, публіцистка й літературна критикиня. 1922 року виїхала з Києва на еміграцію, навчалася в Українському високому педагогічному інституті в Празі, згодом жила у Варшаві; від 1933 року друкувалася переважно у «Віснику» Дмитра Донцова. У 1939–1941 роках у Кракові очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево» і разом з Олегом Ольжичем працювала в культурній референтурі Проводу українських націоналістів. Восени 1941-го з похідними групами ОУН прибула до Києва, очолила Спілку українських письменників і редагувала тижневик «Літаври». У лютому 1942 року гестапо заарештувало її разом із чоловіком Михайлом Телігою; обох розстріляли в Бабиному Яру.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку випустило видавництво «Культура» в повоєнній Німеччині; місця друку на титулі немає, бібліографія подає Мюнхен. Збірку зроблено засобами, доступними видавцям доби ді-пі: машинописний текст, назви віршів, виведені від руки, обкладинка з декоративним рисованим шрифтом. Наступного, 1947 року на еміграції вийшла друга збірка поетки — «Прапори духа».\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589858636147,"sku":"KC-1554","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":false}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/E64F2634-3338-4226-B27D-1551F30FB9D0.jpg?v=1791132648"},{"product_id":"prokop-ukraina-i-ukrainska-polityka-moskvy-ch-1-1981","title":"Прокоп Мирослав. Україна і українська політика Москви. Ч. I. [Мюнхен], 1981","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…майже дев'ятирічну безоглядну війну проти українського народу, заки ще пролунали перші постріли на німецько-советському фронті 22 червня 1941 року».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМирослав Прокоп. Україна і українська політика Москви. Частина I: період підготови до Другої світової війни \/ обкладинка Ірини Івахів.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e[Мюнхен]: «Сучасність», 1981. — 178 с. — (Бібліотека Прологу і Сучасности; ч. 150). — Третє видання; перше видання — 1956. Паралельна назва: Myroslaw Prokop. Ukraine and Moscow's Ukrainian Policy.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з кремового паперу: подвійна золотаво-охриста рамка, ім'я автора, назва, видавництво й рік — зеленим прописним шрифтом. Обкладинка забруднена, з розсіяними плямками й дрібними подряпинами, помітнішими на задній сторонці; краї й кути злегка потерті, надривів і втрат паперу немає. Блок міцний, зшивка ціла, папір білий, без пожовтіння; текст чистий, без підкреслень і позначок. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eАналітичний нарис про політику Москви щодо України в міжвоєнне двадцятиліття, доведений до вибуху Другої світової війни. Одинадцять розділів простежують, як українське питання ставало розмінною монетою великої політики: засади національної політики РСДРП і РКП, підготова великого розгрому в Україні, Постишев у 1933–1937 роках, друга стадія розгрому й Хрущов, психологічна війна Москви за Україну, Західна Україна між двома війнами, дипломатична гра довкола Карпатської України, «визволення однокровних братів» і приєднання західноукраїнських земель до УРСР 1939 року, наступ на українську церкву, підпілля ОУН у 1939–1941 роках, захоплення Буковини й Басарабії. Автор сам пояснює задум у передмові: висвітлити політику Москви в роки війни неможливо, не показавши головних її тенденцій у передвоєнний час.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМирослав Прокоп (1913–2003) — журналіст, політолог і діяч ОУН, у роки війни редактор підпільних видань, згодом один із організаторів Української Головної Визвольної Ради; на еміграції — багаторічний редактор «Сучасності» і дійсний член НТШ. Писав як учасник подій, спираючись водночас на радянські й західні джерела; у передмові дякує за поради Юрієві Лавриненкові-Дивничеві, Миколі Лебедеві, професорові Левові Шанковському та Богданові Чайківському, а за доступ до джерел — Публічній бібліотеці Нью-Йорка, бібліотекам Колумбійського університету, УВАН і щоденника «Свобода».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПраця задумана як перша частина ширшої студії: друга мала охопити роки німецько-радянської війни, третя — повоєнний час. Перше видання вийшло 1956 року, це — третє, випущене мюнхенською «Сучасністю» в серії «Бібліотека Прологу і Сучасности» під числом 150; обкладинку оформила Ірина Івахів. «Пролог» і «Сучасність» були головним інтелектуальним осередком української еміграції другої половини XX століття; в СРСР такі книжки були заборонені й потрапляли в Україну лише нелегально.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589859094899,"sku":"KC-1533","price":2500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0008-7845788405581038273.jpg?v=1791058816"},{"product_id":"kulish-mykola-patetychna-sonata-krakiv-lviv-1943","title":"Куліш Микола. Патетична соната: драма. Краків; Львів, 1943","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Жанна д'Арк української національної гордости — так хочеться назвати Марину-Чайку».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Куліш. Патетична соната: драма \/ редакція і вступна стаття Святослава Гординського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1943. — 62 с.: портр. — Друкарня Української Академії Наук, Львів, Постгассе 11.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з тонованого паперу з волокнами: ім'я автора каліграфічним письмом, назва великим рубленим шрифтом, у овальній рамці — віньєтка з вітрильним кораблем і монограмою «СГ». Перед титулом — фотопортрет автора. Корінець витертий, обкладинка по корінцю надірвана з дрібними втратами; на передній обкладинці внизу — втрата верхнього шару паперу близько 3 × 2 см, уздовж корінця — темні плямки. На задній обкладинці — плями біля корінця й надрив з утратою паперу на нижньому краї. Папір рівномірно пожовклий, з поодинокими плямками; на нижньому краї останніх аркушів дрібні надриви. На задній обкладинці чорнилом «10.—» і олівцем «2100». Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання драми мовою оригіналу. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦю п'єсу Куліш так і не побачив надрукованою своєю мовою. Написану 1929 року «Патетичну сонату» в Україні не допустили ні до друку, ні на сцену; 1931 року її в російському перекладі поставив Камерний театр у Москві. Український текст уперше вийшов лише 1943-го в Кракові та Львові — через шість років після розстрілу автора. Дія розгортається у Великодню ніч 1917 року в будинку генерал-майора Пероцького в провінційному місті: поет на горищі, генеральська родина, швачка Зінька, безногий робітник у підвалі й дівчина Марина, що вивчає Бетховенову «Патетичну сонату». Музична композиція й ліричні ремарки оповідача роблять твір радше драматичною поемою, ніж звичайною п'єсою.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Куліш (1892–1937) — драматург, автор «Народного Малахія» й «Мини Мазайла», найближчий автор театру «Березіль» Леся Курбаса. Заарештований наприкінці 1934 року, засланий на Соловки, розстріляний в урочищі Сандармох.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання підготував Святослав Гординський — маляр, поет і мистецтвознавець; він подав текст за першою редакцією, яку Куліш передав «Березолеві», а не за пізнішою, зміненою під тиском цензури. Його вступна стаття розбирає місце драми серед Кулішевих п'єс і естетику театру Курбаса. Книжка вийшла в «Українському видавництві» — головному осередку українського книговидання в Генеральній губернії під час німецької окупації.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589863321971,"sku":"KC-1344","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/E5F90520-F066-41B2-B342-551284286EA8.jpg?v=1791141534"},{"product_id":"veryha-vasyl-dorohamy-druhoi-svitovoi-viiny-dyviziia-halychyna-toronto-1980","title":"Верига Василь. Дорогами Другої світової війни. Дивізія «Галичина». Торонто, 1980 — автограф автора","description":"\u003cp\u003eВерига Василь. Дорогами Другої світової війни: Леґенди про участь українців у Варшавському повстанні 1944 р. та про Українську Дивізію «Галичина» \/ обгортка роботи мистця Михайла Михалевича.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТоронто: Вид-во «Новий Шлях», 1980. — 260 с.: іл. — (Канадське Наукове Товариство імені Шевченка. Видання; ч. 21). Паралельний англомовний титульний аркуш; копірайт 1979 by the Author, The New Pathway Publishers Ltd., 297 College Street, Toronto.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці роботи Михайла Михалевича, друкованій у два кольори — чорний і цегляно-червоний; у нижньому правому куті композиції монограма «М.». Обкладинка з природним пожовтінням країв і поодинокими забрудненнями, залом у нижньому правому куті передньої обкладинки, дрібні лисячі плями та зім'ятий верхній правий кут на задній обкладинці. Блок міцний і комплектний, папір із легким пожовтінням; вміщено окремий перелік друкарських помилок. На аркуші з присвятою — дарчий напис автора синім чорнилом: «Вельмишановному Професорові Михайлові Швагулякові з нагоди зустрічі на Міжнародному Конґресі Україністів у Львові. 28. серпня 1993», з підписом «Василь Верига»; прізвище адресата читається ймовірно, потребує звірення de visu. Стан добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве перше видання з дарчим написом автора. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка складається з трьох частин. Перша розбирає документацію Варшавського повстання 1944 р. і свідчення очевидців, ставлячи питання, чи брали українські частини участь у його здушенні. Друга простежує образ Дивізії «Галичина» в радянській та польській літературі, зокрема сюжети бойової групи Баєрсдорфа, концентраційних таборів і Варшави. Третя присвячена самій дивізії: історії назви формації, її статусу, полону та повоєнній долі в діаспорі. Видання доповнене англомовним резюме, добіркою дванадцяти документів, бібліографією, іменним і географічним покажчиками; ілюстративний матеріал — фотографії та відтворення документів.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Верига (1922–2008) — історик, бібліотекознавець і громадський діяч, уродженець с. Колодрібка на Тернопільщині, вояк Дивізії «Галичина», по війні — в Канаді, працівник бібліотеки Торонтського університету, дійсний і почесний член НТШ Канади; у 1976–1980 роках очолював Головну управу Братства кол. вояків 1-ої УД УНА. Праця вийшла як ч. 21 видань Канадського Наукового Товариства ім. Шевченка і належить до полемічної історіографії дивізійного середовища; 1981 року з'явилося друге виправлене видання, 1998 — третє.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦей примірник — перше видання з дарчим написом автора, зробленим у Львові 1993 року.\u003c\/p\u003e","brand":"Вид-во «Новий Шлях»","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64599950295411,"sku":null,"price":6500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0044-6308935032003758541.jpg?v=1791058433"},{"product_id":"samchuk-ulas-ost-moroziv-khutir-regensburg-1948","title":"Самчук Улас. OST: роман у 3 томах. Т. 1: Морозів хутір. Реґенсбурґ, 1948 — з дарчим написом","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Мій рідний брате! Я тільки хочу тобі нагадати, що саме в цей час у череві Росії постала Україна».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУлас Самчук. OST: роман у 3 томах. Том перший: Морозів хутір, у 3-ох частинах \/ літературний редактор проф. Михайло Орест; мистецьке оформлення Я. Гніздовського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eРеґенсбурґ: видання Михайла Борецького, 1948. —  529 с. Видано в співпраці з Видавничою комісією Мистецького українського руху. Друк: Mittelbayerische Zeitung, Regensburg. На звороті титулу дозвіл американської військової адміністрації: «Authorized by Publ. Control Information Control Division 1—IV 1947».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці сірувато-зеленого паперу: на передній — ім'я автора й назва чорним та овальна видавнича марка з плетеним орнаментом, на задній і на корінці — овальна марка з монограмою «МБ». Обкладинка суцільно вкрита заломами й тріщинами, забруднена, кути побиті. Корінець потертий і вицвілий, з надривами та частковими втратами паперу біля голівки й п'ятки; угорі корінця паперова наліпка з номером «253». У нижньому правому куті задньої обкладинки надрив із задертим фрагментом і втратою паперу. Папір рівномірно пожовклий, блок повний і міцний. На авантитулі дарчий напис чорнилом, датований «Мюнхен 24\/VII 1949»; підпис і прізвище адресата читаються неповно й потребують звірки. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Морозів хутір» відкриває трилогію «OST» — найбільший задум Уласа Самчука, писаний уже на чужині. Дія починається напередодні 1917 року на заможному хуторі Морозів і веде родину через революцію, коли сини одного дому опиняються по різні боки: молодший Андрій вірить, що «саме в цей час у череві Росії постала Україна», старший Іван бачить у цьому самогубство. Епіграфом до роману Самчук поставив євангельський уривок про легіон бісів, що ввійшли у стадо свиней (Лк 8:30–33).\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУлас Самчук (1905–1987) — прозаїк і публіцист, автор «Волині», «Марії» та «Гір говорять», у 1941–1942 роках редактор рівненської газети «Волинь», у 1945–1948 роках голова Мистецького українського руху. Перший том «OST» вийшов того самого 1948 року, коли письменник виїхав до Канади; наступні — «Темнота» (Нью-Йорк, 1957) і «Втеча від себе» (Вінніпеґ, 1982) — з'явилися вже за океаном.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦе видання табірної доби: надруковане коштом Михайла Борецького в Реґенсбурзі, одному з найбільших осередків українських переміщених осіб у Баварії, у співпраці з видавничою комісією МУРу й з дозволу американської військової адміністрації. Літературним редактором був поет і перекладач Михайло Орест (1901–1963), молодший брат Миколи Зерова; мистецьке оформлення виконав графік Яків Гніздовський (1915–1985). Ді-пі видання друкувалися невеликими накладами й розпорошилися разом із таборами.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64614456426867,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0018-6308935032003758541.jpg?v=1791058310"},{"product_id":"rudnytskyi-mykhailo-mizh-ideieiu-i-formoiu-lviv-1932","title":"Рудницький Михайло. Між ідеєю і формою. Львів, 1932","description":"\u003cp\u003eРудницький Михайло. Між ідеєю і формою.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛьвів: Накладом Видавничої спілки «Діло», 1932.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій паперовій обкладинці. Помітні плями і забруднення на передній обкладинці, потертості кутів і корінця. На титульному аркуші власницький підпис (чорнилом, частково нерозбірливий). Блок міцний, текст читається повністю. Стан добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання — історико-культурна цінність.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003cbr\u003e«Між ідеєю і формою» — збірка літературно-критичних есеїв Михайла Рудницького про співвідношення змісту і форми в мистецтві, місце літературної критики та вплив марксистської естетики на тогочасну літературознавчу думку — серед статей «Наш рівень дискусії», «Маркс і література», титульна «Між ідеєю і формою» та «Примхи поезії».\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eРудницький Михайло (1889–1975) — український літературознавець, критик, письменник і перекладач, учасник літературного угруповання «Молода Муза». У 1923–1939 роках співпрацював із львівською газетою «Діло» (видавцем цієї книжки), з 1939 року викладав у Львівському університеті. Перекладав твори понад дванадцяти мов, зокрема Шекспіра, відомий як дослідник шевченкознавства.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Між ідеєю і формою» — одна з ключових книг львівської міжвоєнної літературної критики, видана коштом газети «Діло», де автор багато років працював літературним оглядачем.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64615494877555,"sku":null,"price":7500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0031-8408738357280942244.jpg?v=1791058342"},{"product_id":"hrushevskyi-istoriia-ukrainy-rusi-t-10-ch-1-kyiv-1936","title":"Грушевський Михайло. Історія України-Русі. Т. X, ч. I: роки 1657–1658. Київ, 1936","description":"\u003cp\u003eМихайло Грушевський. Історія України-Русі = Michel Hrushevsky. Histoire d'Ukraine. Том X, ч. I (роки 1657—1658) \/ відповідальний редактор К. М. Грушевська; коректор В. М. Навроцький.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКиїв: Видавництво Академії наук УСРР, 1936. — 394 с. — Друкарня видавництва «Пролетарська Правда», Київ, вул. Леніна, 19. — Наклад 1500 примірників. — Здано до друкарні 13 вересня 1936 року, підписано до друку 9 грудня 1936 року. — Ціна на задній обкладинці: 8 крб. На передній обкладинці й корінці рік подано як 1937, на титульному аркуші — 1936.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій паперовій обкладинці з набірним оформленням, на корінці ім'я автора, назва й рік. Значні втрати паперу по корінцю, вирви й надриви до 10 см уздовж корінцевого згину передньої обкладинки, обтріпані краї обкладинок і верхнього берега перших аркушів, рівномірне пожовтіння паперу, лисячі плямки на обкладинках і по берегах блока. Блок тримається купи, текст повний. На титульному аркуші власницький запис олівцем: «14 травня 1945 р.» з підписом і позначкою «Київ». На звороті шмуцтитулу наліпка Української книжкової палати про бібліографічний опис видання. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання останнього тому «Історії України-Русі». Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; бібліографічна рідкість.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДесятий том обриває виклад на двох роках — 1657 і 1658, — які Грушевський вважав вузловими: смерть Богдана Хмельницького, вибори Івана Виговського та нового митрополита, оформлення шведсько-українського союзу, опозиція Січі й бунт Пушкаря, відновлення кримсько-українського союзу, конфлікт із Москвою і Гадяцька унія. Три розділи, далі покажчики осіб і місць. Другої частини десятого тому так і не надрукували.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eМихайло Грушевський (1866—1934) писав «Історію України-Русі» з перервами від 1895 року до останніх місяців життя. Помер у Кисловодську, не побачивши цієї книжки: том вийшов друком через два роки після його смерті й став завершенням десятитомника, головної праці його життя.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНаклад 1500 примірників — найменший у всьому десятитомнику. До друку том довела донька історика Катерина Грушевська (1900—1943), етнографиня й фольклористка, зазначена на звороті титулу як відповідальна редакторка; невдовзі її заарештували, і вона загинула в таборах на Колимі. Після 1937 року Грушевського в УРСР не перевидавали, а його книжки перейшли до спецфондів; повний текст «Історії України-Русі» повернувся до читача аж репринтом 1991—1998 років. Примірники київського видання 1936 року трапляються рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64686434517363,"sku":null,"price":45000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/7420F777-D470-498F-905B-4B0CE2E3A3DF.jpg?v=1789858765"},{"product_id":"povist-mynulykh-lit-litopys-kyiv-1982","title":"Повість минулих літ: літопис. Київ, 1982","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Се повѣсти времяньных лѣт, откуда есть пошла Руская земля, кто въ Києвѣ нача первѣе княжити, и откуда Руская земля стала есть».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість минулих літ: літопис \/ переказ Віктора Близнеця; художник Георгій Якутович; передмова Павла Загребельного.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКиїв: «Веселка», 1982. — іл.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій оправі з тканини кольору старого золота: на передній палітурці рельєфне золоте тиснення у стилі рукописної в'язі відтворює перші рядки літопису, внизу — трафаретний знак; задня палітурка без оформлення. Легкі потертості й дрібні плямки на кутах, найпомітніше в нижньому лівому куті задньої палітурки; блок міцний, папір рівномірного кремового відтінку. На титульному аркуші фіолетова овальна печатка особистої бібліотеки «Колос А. С.». Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання; книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а видавнича оправа з тисненням — самостійну мистецьку вартість.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Повість минулих літ» — найдавніший літопис Русі: оповідь веде від біблійної легенди про розселення синів Ноя і приходу слов'ян на Дніпро через заснування Києва трьома братами до подій кінця XI — початку XII століття — походів Олега на Царгород, помсти Ольги деревлянам, хрещення Русі Володимиром, князівських усобиць і половецьких навал. Переказ Віктора Близнеця перекладає давньоукраїнський текст сучасною мовою, зберігаючи інтонацію та найяскравіші сюжети оригіналу.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВіктор Близнець (1933–1981) — український прозаїк, автор популярних творів для дітей та юнацтва «Звук павутинки» і «Земля світлячків». Переказ «Повісти минулих літ» став одним з останніх його творів і вийшов друком уже по смерті письменника, з передмовою Павла Загребельного — автора історичних романів про Київську Русь.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІлюстрації виконав Георгій Якутович (1930–2000) — визначний український графік, представник покоління шістдесятників, художник-постановник фільму «Тіні забутих предків». Для цього видання він створив цикл детальних перових малюнків у дусі давньоруської мініатюри — з літописцем-ченцем, князями, дружинниками та кораблями. Перший наклад переказу «Веселка» випустила саме в такій подарунковій оправі з тканини, тисненій під рукописну в'язь.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64706084438387,"sku":null,"price":1000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/1118DE46-B016-4B67-B840-F51D185C52DC_10954161-0721-4a1c-8e86-7f4071a57285.jpg?v=1790114740"},{"product_id":"samchuk-ulas-na-tverdii-zemli-toronto-1967","title":"Самчук Улас. На твердій землі: роман. Торонто, 1967","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…після довгого одісейного блукання по широкому, розбурханому світі, я ступив нарешті на тверду землю великого, спокійного континенту»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУлас Самчук. На твердій землі: роман = On Solid Land: novel.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eТоронто: коштом і стараннями Української Кредитової Спілки, [1967]. — 390 с. — Друк New Pathway Publishers Ltd., Вінніпеґ. Титул і присвята паралельно українською та англійською.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій палітурці, критій фактурним папером під полотно сірувато-оливкового тону; на передній палітурці ім'я автора й назва великими червоними літерами, унизу монограма «Я». Корінець і краї палітурок пожовтіли, на задній палітурці легкі забруднення й дрібні плямки, на передній — синій чорнильний штрих біля прізвища автора. Блок міцний, папір чистий, із легким природним пожовтінням. На титульному аркуші синім чорнилом угорі ціна «4.00», унизу власницький підпис; на березі с. 205 дрібна чорнильна позначка. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОповідач роману, тридцятивосьмирічний емігрант, відкриває книжку тим, що купує шестикімнатний будинок на торонтській вулиці Глен за дванадцять тисяч сімсот доларів, маючи на рахунку лише тисячу сімсот. Далі йдеться про ціну цієї «твердої землі»: борги й робота, бал інженерів у готелі «Роял Йорк», поїздки до Монреаля, непевне кохання до мисткині Лени. Це роман про повоєнну українську еміграцію в Канаді, про людину, яка після війни й таборів уперше пробує жити спокійно, — і про те, як важко їй це дається. Епіграфом стоять слова канадського письменника Г'ю Макленнана: історію ми міряємо катастрофами, а мирні й радісні дні описати ніхто не вміє.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУлас Самчук (1905–1987) — прозаїк, автор «Марії», першого роману про Голодомор, трилогії «Волинь» і роману «Ост»; від 1948 року жив у Канаді, у Торонто. «На твердій землі» писався в 1963–1966 роках, як зазначено під текстом; уривок під робочою назвою «Простір поза нами» друкувався 1965 року в альманаху «Північне сяйво». Літературознавиця Ірина Руснак на матеріалі листів Самчука до художниці Люби Генуш простежила в романі виразні автобіографічні елементи.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку видала коштом і старанням Українська Кредитова Спілка в Торонто, а надрукувала вінніпезька друкарня New Pathway Publishers — видавець газети «Новий шлях». Роман присвячено столітньому ювілею Канадської конфедерації та 75-літтю поселення українців у Канаді. Рік на титулі не проставлено, тому бібліографії датують видання по-різному — 1966 або 1967 роком.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64715922080115,"sku":null,"price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0017-251593529780498964.jpg?v=1791056942"},{"product_id":"rusova-sofiia-pochatkova-heohrafiia-sankt-peterburg-1911","title":"Русова Софія. Початкова географія. Санкт-Петербург, 1911","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«А треба, щоб усякий добре знав свій край, бо рідна земля, це ж все одно, що велика сімья, а земляки — все одно, що родичі.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eС. Русова. Початкова географія.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eС.-Петербургъ: Благотворительное общество изданія общеполезныхъ и дешевыхъ книгъ, 1911. — Іл., карти, складана карта. — (Благотворительное общество изданія общеполезныхъ и дешевыхъ книгъ; № 60). — Тип. Т-ва подъ фирмою «Электро-Тип. Н. Я. Стойковой», Знаменская, 27; складана карта — клише и печать С. М. Прокудинъ-Горскаго. Ціна 35 к.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидавнича м'яка обкладинка з кремового паперу: на передній сторонці назва, ім'я авторки й мапа Київщини, на задній — перелік видань товариства № 35–61. Наприкінці книжки, поряд зі змістом, — складана «Карта розселення українців». Розводи від вологи в нижньому зовнішньому куті проходять крізь увесь блок і складану карту; на передній сторонці обкладинки — велика темна пляма в нижньому правому куті й лисячі плямки вздовж правого поля. Уздовж корінця на обох сторонках обкладинки — смуга від підклейки. Папір рівномірно пожовклий. Блок міцний, утрат тексту немає. На титульному аркуші вгорі олівцем цифра. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве й перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОдин із перших систематичних підручників географії українською мовою. Двадцять дві «розмови» ведуть від власного села, сторін світу й плану шкільного класу до земної кулі, клімату, рослин і народів, а останні сім уроків — про Україну: межі й поверхню, Чорне й Азовське моря, Дніпро й Дністер, людність, господарство й міста. У передмові Русова пише, що в читанках для українських дітей трапляються лише окремі статті про різні країни, а систематичної пропедевтики до географії досі не було. Роком раніше у Львові вийшла «Коротка географія України» Степана Рудницького; у підросійській Україні книжка Русової стала першою систематичною україномовною працею з цього предмета.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eСофія Русова (1856–1940), з роду Ліндфорсів, — педагогиня, письменниця, авторка «Українського букваря» (1906). Від 1902 року жила в Петербурзі, співредагувала педагогічний журнал «Світло», викладала у Фребелівському інституті. 1917 року працювала в Центральній Раді, 1918-го видала «Методику початкової географії», а сам підручник того ж року двічі перевидали. Померла на еміграції в Празі.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка вийшла № 60 у серії петербурзького Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг, яке від 1898 року легально друкувало українські популярні видання для селян. Витяг зі статуту, вміщений на звороті обкладинки, говорить мовою влади про «малорусскій народ»; сама книжка — про Україну, де люди говорять «українською або, як де-хто каже, малоруською мовою». Складану «Карту розселення українців» виготовлено в петербурзькій майстерні Сергія Прокудіна-Горського — піонера кольорової фотографії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67035013611891,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0007-6308935034711531331.jpg?v=1791061120"},{"product_id":"albert-lehrbuch-der-chirurgie-t-1-viden-1877","title":"Альберт Едуард. Lehrbuch der Chirurgie und Operationslehre. Т. 1. Відень, 1877","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ми виконуємо численні операції без болю, без кровотечі, без нагноєння»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eDr. Eduard Albert, o. ö. Professor an der Universität Innsbruck. Lehrbuch der Chirurgie und Operationslehre: Vorlesungen für praktische Ärzte und Studirende. Erster Band: Die chirurgischen Krankheiten des Kopfes und Halses. Mit 110 Holzschnitten.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eWien: Urban \u0026amp; Schwarzenberg, Maximilianstrasse Nr. 4, 1877. — VI, 610 с.: 110 іл. (дереворити в тексті). — Друк J. C. Fischer \u0026amp; Comp., Wien.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ новій напівоправі: корінець і кути кремового кольору, палітурки оклеєні папером із візерунком під мармур у червоно-рожевих, блакитних, вохристих і чорних тонах. На корінці наклеєно фрагмент старого темно-зеленого полотна із золотим тисненням — овальна рамка й уривки стороннього напису; краї фрагмента обтріпані. Нові білі форзаци. Блок оригінальний, папір із природним пожовтінням. На титульному аркуші лисячі плямки й забруднення, коротка чорнильна риска на лівому березі, надриви й дрібна утрата паперу біля нижнього краю. Останній аркуш (с. 609–610) у плямах, обтріпаний по краях, з утратами паперу в нижньому зовнішньому куті й невеликим надривом на правому березі. На кількох розворотах (зокрема с. 370–371 і 550–551) підкреслення червоним олівцем і олівцеві позначки на берегах; наприкінці лекцій дати читання — «30\/7 83» олівцем на с. 296 і «19\/5 84» синім олівцем на с. 610. Стан: реставрований.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКурс відкривається словами, що звучать як маніфест нової хірургії: якби Купер, Дюпюїтрен чи Скарпа встали з могили й побачили ампутацію під наркозом, з Есмарховим знекровленням, під Лістеровим спреєм і з антисептичною пов'язкою, вони вирішили б, що проспали століття. Перший том присвячено хірургічним хворобам голови й шиї — тридцять лекцій: історія наркозу (ефір, Джексон, хлороформ), зупинка кровотечі, загоєння ран від Джона Гантера до Лістера, черепно-мозкові травми, рани обличчя й шов, пухлини щелеп, перев'язка сонної артерії, трахеотомія, операції на стравоході. Лекції написано живою мовою, зі звертанням «Meine Herren!», історичними відступами й жартами, а весь виклад уже спирається на антисептичне лікування ран.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЕдуард Альберт (1841–1900) — чеський хірург, син годинникаря з Жамберка у Східній Чехії. Учився у Віденському університеті, був асистентом Йоганна Думрайхера, 1873 року став ординарним професором хірургії в Інсбруку — саме ця посада стоїть на титулі — і запровадив там обов'язкове антисептичне лікування ран, першим в Австрії. 1881 року очолив Першу хірургічну клініку у Відні й керував нею до смерті, суперничаючи з Теодором Більротом. Першим ужив термін «артродез» і вважається одним із піонерів ортопедії; його учнем був Адольф Лоренц. Водночас перекладав чеську поезію німецькою й щедро підтримував чеську науку й культуру — на його честь названо празький університетський квартал Альбертов.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПідручник вийшов у віденського медичного видавця Urban \u0026amp; Schwarzenberg чотирма томами в 1877–1880 роках; це перший том першого видання. Згодом книжка кілька разів перевидавалася, а з п'ятого видання виходила під назвою «Lehrbuch der speciellen Chirurgie». Цей примірник робочий: червоні підкреслення анатомічних орієнтирів і дати 1883–1884 років залишив читач, який опрацьовував курс ще за життя автора.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67106850374003,"sku":null,"price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/424577D4-EE23-4A75-AE49-3A881C218DF3.jpg?v=1791918213"},{"product_id":"lepkyi-mazepa-z-pid-poltavy-do-bender-1955-polotniana-oprava","title":"Лепкий Богдан. Мазепа: з-під Полтави до Бендер. Нью-Йорк, 1955","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ми тепер не маємо нічого. Ні держави, ні престола, ні війська.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБогдан Лепкий. Мазепа: з-під Полтави до Бендер: повість \/ обкладинка В. Січинського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eНью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці, 1955. — 346 с., [1] арк. портр. — З друкарні «Dnipro» Publishing Co., 77 E. St. Mark's Place, New York. На титулі: видано Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці і Українською Вільною Академією Наук у США за матеріяльною допомогою Східньо-Європейського Фонду. Паралельний англомовний титул: Mazepa: From Poltawa to Bendery. Наприкінці — окремий аркуш «Найважливіші друкарські помилки».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ твердій оправі з теракотового полотна: на передній палітурці ім'я автора й назва, витиснені темно-зеленою фарбою, задня палітурка без оформлення. Видавничу паперову обкладинку роботи Володимира Січинського — орнаментальні рамки, герб Мазепи в бароковому картуші з військовими клейнодами, монограма «В. С.» унизу — збережено й вплетено в блок перед титулом. Полотно злегка вицвіле по корінцю, легкі витертості на кантах, краї корінця вгорі й унизу трохи обтріпані, дрібна темна цятка на задній палітурці. Блок міцний, папір світлий, без лисячих плям, підкреслень і маргіналій. На титульному аркуші — штамп власника: рожевий контурний рисунок кота з чорним іменним штампом «Олександер Кра…» (кінець прізвища розмазаний); блідий відбиток того самого штампу — на англомовному титулі. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПерше видання повісті. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПовість починається з пораненого Чуйкевича, який опритомнює під Полтавою серед трупів, і веде через Переволочну, капітуляцію шведського війська перед Меншиковим і степову дорогу Карла XII з блазнем Люксембурґом до козацького табору під Варницею, напроти Бендер, де гетьман доживає останні тижні. Нею завершується цикл про Мазепу, перші частини якого — «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава» — вийшли у 1926–1929 роках. Задум розростався далі: ця повість мала відкрити оповідь про Пилипа Орлика, а за нею мав іти том про Войнаровського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБогдан Лепкий (1872–1941) — поет, прозаїк, літературознавець і перекладач, від 1899 року викладач Ягеллонського університету в Кракові. Повість він закінчив незадовго до смерті й друком її не побачив. У післяслові до цього тому зазначено, що назву книжці дала редакційна колегія — так, щоб вона пов'язувала том з усіма попередніми частинами й відповідала змістові.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання здійснили Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці та Українська Вільна Академія Наук у США коштом Східньо-Європейського Фонду, обкладинку оформив архітектор і графік Володимир Січинський (1894–1962). Цей примірник поєднує тверду полотняну оправу і збережену паперову обкладинку Січинського.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67115650941299,"sku":null,"price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/F644C013-1A61-42FC-8ECE-3E3A855A0919.jpg?v=1792007790"},{"product_id":"voropai-oleksa-zvychai-nashoho-narodu-miunkhen-1958-1966","title":"Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. 1–2. Мюнхен, 1958–1966","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлекса Воропай. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. I–II.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМюнхен: Українське видавництво, 1958–1966. — Т. I (ч. I «Зима», ч. II «Весна»), 1958: 449 с.; т. II (ч. III «Літо», ч. IV «Осінь»; «Український народній одяг»), 1966: портр., іл. — У т. II резюме англійською мовою.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОбидва томи в оригінальних видавничих обкладинках кремового паперу з темно-синім друком: на передніх — ім'я автора, назва, підзаголовок і римська цифра тому, на корінці т. I — назва й видавнича марка «Українського видавництва». Обкладинки з природним пожовтінням, потертостями й обтріпаними краями; на верхньому краї передньої обкладинки т. I невеликий надрив, на задній — заломи кутів. Обкладинки т. II з лисячими плямками й забрудненнями, на передній і задній — прямокутні сліди від знятих наліпок із потертістю паперу. Папір блоків із рівномірним пожовтінням, темнішим по берегах; на берегах аркуша з портретом автора в т. II брунатні плямки. Блоки міцні. На внутрішньому боці передньої обкладинки т. II наклеєно друковану етикетку «Дарунок автора» п'ятьма мовами з іменем «Dr. Olexa Woropay» та англомовну етикетку зі змістом резюме. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМатеріали до цієї книжки Воропай почав збирати в Україні 1937 року, а з 1944-го продовжував записувати в Німеччині — від людей, які разом із ним перебували в таборах робітників зі Сходу й у таборах для переміщених осіб. Так постав суцільний опис народно-календарних звичаїв українців протягом цілого року, розкладений за порами: том I охоплює «Зиму» й «Весну» — від Введіння, Катерини й Андрія через вечорниці, Святвечір і Великий піст до Великодня з писанками, гаївками й обливанням водою; том II — «Літо» й «Осінь», від Радуниці й проводів до Третьої Пречистої. До другого тому автор додав окремий нарис «Український народній одяг» — про тканини й хутро, коси й вінки, намиста, дукачі й згарди, способи підперізуватися поясом «по-селянськи» й «по-козацьки».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОлекса Воропай (1913–1989) — етнограф і публіцист, уродженець Одеси. Мати з трьома дітьми, позбавлена радянською владою дому й майна, переїхала на Херсонщину й померла там під час голоду 1933 року. Воропай закінчив сільськогосподарську академію в Москві з дипломом агронома, після війни опинився в таборах ді-пі, 1948 року переїхав до Англії. Доктор етнографії (1957) і біології (1961), дійсний член Королівського антропологічного інституту й УВАН; автор книжок «Ясир», «В дев'ятому крузі», збірок народних приказок і загадок. Помер у Лідсі.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерший том «Українське видавництво» в Мюнхені випустило 1958 року, другий — лише 1966-го, хоча передмову до нього автор підписав в Англії в травні 1964-го, подякувавши читачам за відгуки на перший том у листах і в українській пресі. Удома праця вийшла тільки 1991 року в Києві й відтоді перевидавалася неодноразово; її зараховують до найкращих українських етнографічних праць XX століття. Цей примірник другого тому — дарунок автора, з його іменною етикеткою.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67215211692403,"sku":null,"price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/E8E4537B-F265-44C5-8A6C-DC9C3E7AE1C2.jpg?v=1793059503"},{"product_id":"orel-artem-izhak-myrotvorets-avgsburg-1946","title":"Орел Артем. Їжак — миротворець: казка. Авґсбурґ, 1946","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Вздрівши ж атомову зброю, \/ Знітився й не йшов до бою!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eА. Орел. Їжак — миротворець: казка \/ [ілюстрації Ю. К.].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАвґсбурґ: [б. в.], 1946. — 39 с.: іл. — На звороті титулу: Lic. UNNRA Team 558.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ м'якій видавничій обкладинці, надрукованій у три фарби — зелену, жовту й чорну: їжак із ціпком і люлькою серед стилізованих рослин, рисунок підписано монограмою «Ю. К.». Зшито скобами. Потертості по краях обкладинки, втрата паперу у верхньому правому куті передньої обкладинки з надривом уздовж правого краю, дрібні плямки, червона цятка в нижньому лівому куті. Папір повоєнного виробництва з вкрапленнями волокон, рівномірно пожовклий; верхній кут звороту титулу загнутий. На сторінці з ілюстрацією «Дам я вам отут пучок…» під підписом — смуги фарби від друкарської форми. На передній обкладинці дрібна олівцева позначка, на задній — олівцем цифри вгорі, дитячі каракулі олівцем унизу й плями. Блок цілий, текст повний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДитячу казку надруковано в Авґсбурзі 1946 року, через рік після Хіросіми, — і атомна зброя з'являється в ній просто у віршах для малих. Двоє дітей, Лі та Мирон, бачать той самий сон: зима здушила все живе, на звірів вирушили мисливці. Їжак дарує дітям пучок «чарівних колючок», далі розгортається звіряче віче: на трибуні сірий Вовк, поряд Слон, Бегемот, Ведмідь, Тигр і Осел в окулярах. Лев кидається до бою, але, побачивши «атомову зброю», знічується, а механізм, збудований Їжаком, стає «на захист людських прав». Фінал проголошує звірство «анахронізмом» (у виносці пояснено: «застаріле явище») і обіцяє, що похід проти сварні й жорстокості почнеться з України. Повносторінкові ілюстрації пером підписано монограмою «Ю. К.» і датовано 1946 роком.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАртем Орел (1897–1972) — мовознавець, перекладач, журналіст і поліграфіст. Народився в селі Саксагань на Катеринославщині, навчався в Харківському університеті, працював у харківських часописах, а за німецької окупації — в друкарні газети «Нова Україна». Того ж 1946 року в Авґсбурзі вийшов його «Правописний словник»; уже в США він уклав тритомний «Словник чужомовних слів» (Нью-Йорк, 1963–1966) і видав власний переклад дванадцяти казок Андерсена. Помер у Перт-Амбої (Нью-Джерсі), похований на українському православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЦе перше видання казки — табірний друк ДіПі, вихідний під ліцензією команди UNRRA № 558 (на звороті титулу назву організації набрано з помилкою — «UNNRA»). Там само вміщено таблицю «Виправлення друкарських помилок» до с. 14 і 20. Друге видання вийшло 1953 року в Нью-Йорку у видавництві Антона Білоуса.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67238195724659,"sku":null,"price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3784.jpg?v=1793138956"}],"url":"https:\/\/archivevam.com\/collections\/pershi-vydannia.oembed","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}