{"title":"Воєнні роки (1939–1944)","description":"\u003cp\u003eКнижки, видані під час Другої світової війни, зокрема Українським видавництвом у Кракові й Львові.\u003c\/p\u003e","products":[{"product_id":"chaplenko-vasyl-pyvoriz-krakiv-lviv-1943","title":"Чапленко Василь. Пиворіз: історично-побутова повість. Краків; Львів, 1943","description":"\u003cp\u003eЧапленко Василь. Пиворіз: історично-побутова повість \/ обкладинка Володимира Баляса.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1943. — 120 с. — 15 × 11 см.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці роботи Володимира Баляса. Незначні потертості, природне пожовтіння паперу, дрібні пошкодження кутів. Напис «Подарувала Мирослава Савчак». Стан добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність як видання «Українського видавництва» воєнних років.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПовість веде читача в українське XVII століття через пригоди мандрівного дяка Теофана Козки. Пиворізами звали таких бурсаків-мандрівників, що ходили від села до села, живучи з дяківства, співу й випадкового заробітку, — постать напівшкільна, напівбродяча, ідеальна для того, щоб показати добу зсередини. Текст щедро насичений народними приповідками, піснями й сатиричними замальовками.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Чапленко (1900–1990) — прозаїк, мовознавець і літературознавець, від 1943 року на еміграції в Німеччині, згодом у США. «Українське видавництво» діяло в Кракові, а від 1941 року і у Львові, і було єдиною легальною українською видавничою структурою Генеральної губернії: через нього в роки війни вийшла більшість українських книжок Галичини, від шкільних читанок до сучасної прози. Обкладинку виконав графік Володимир Баляс.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62051966484851,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0034-5303506414534770096.jpg?v=1791060578"},{"product_id":"liubomyrovych-ivan-latynska-hramatyka-krakiv-lviv-1943","title":"Любомирович Іван. Латинська граматика: для гімназій з українською мовою навчання. Краків; Львів, 1943","description":"\u003cp\u003eД-р Іван Любомирович. Латинська граматика: для гімназій з українською мовою навчання в Генеральній Губернії.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1943. — 189 с. — Текст українською мовою, латинські приклади з позначенням довготи складів.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ напівполотняній оправі: чорний полотняний корінець, палітурки криті цупким папером, на передню накладено збережену оригінальну видавничу обкладинку з чорним друком — прізвище автора, назва і видавнича марка «УВ». Папір палітурок потертий і забруднений, з численними бурими плямами й розводами, надриви й заломи по верхньому й нижньому краях, утрата паперу в нижньому куті задньої палітурки. Папір блока рівномірно пожовклий, краї аркушів обтріпані, блок міцний, текст чистий. На титульному аркуші підпис чорнилом «Борисовський Євген» і олівцем «р. 169»; те саме прізвище олівцем на задній палітурці, поряд число «1790». Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність як пам'ятка українського шкільництва років німецької окупації.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПовний гімназійний курс: вступні зауваги про букви, звуки, довгі й короткі склади та наголос, далі флексія — п'ять деклінацій, ступенювання прикметників і прислівників, займенники, числівники з римським календарем, кон'юґації з таблицями основних дієслівних форм — і, нарешті, синтаксис: відмінки, accusativus cum infinitivo, ablativus absolutus, сполучникові підрядні речення. Завершує книжку «Список слів і граматичного матеріялу». Прикметна тут українська граматична термінологія того часу: однозвуки й двозвуки, пень praesentis, приголосна кон'юґація.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІван Любомирович уклав свою латинську граматику ще в міжвоєнному Львові — перше видання вийшло 1937 року; краківсько-львівська книжка 1943 року є воєнним перевиданням того самого курсу для гімназій Генеральної губернії. На звороті титульного аркуша вміщено німецький дозвільний припис шкільної влади — без такого розпорядження підручник з українською мовою навчання не міг вийти.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Українське видавництво» діяло в Кракові від 1939 року і було єдиним легальним українським видавничим осередком Генеральної губернії, а від 1941-го мало й самостійну львівську частину. Поряд із «Краківськими вістями» та літературними серіями воно друкувало передусім шкільну книжку — від букварів до гімназійних підручників з латини; саме шкільні видання розходилися найбільшими накладами й водночас найгірше збереглися, бо їх зачитували в класі до розпаду блока.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62053811028339,"sku":null,"price":2100.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0031-5303506414534770096.jpg?v=1791060539"},{"product_id":"hordynskyi-sviatoslav-taras-shevchenko-maliar-1942","title":"Гординський Святослав. Тарас Шевченко — маляр, 1814–1861. Краків; Львів, 1942","description":"\u003cp\u003eГординський Святослав. Тарас Шевченко — маляр, 1814–1861.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1942. — 32 с., 15 арк. іл. — (Українське мистецтво; вип. 1). — 20,5 × 14,5 × 0,5 см.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальній оправі з незначними потертостями й слідами часу. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Перший випуск серії; книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНарис про ту частину Шевченкового життя, яку читач «Кобзаря» звичайно минає: викуп із кріпацтва завдяки малярському хисту, роки в Академії мистецтв у Петербурзі в Карла Брюллова, акварелі й портрети, «Живописна Україна», заслання й пізнє визнання академіком граверства. Гординський розглядає Шевченка не як поета, що між ділом малював, а як фахового митця свого століття — і вимірює його міркою європейського малярства. Текст супроводжує п'ятнадцять аркушів репродукцій.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСвятослав Гординський (1906–1993) — поет, перекладач, графік і мистецтвознавець, що вчився в Берліні й Парижі, у міжвоєнному Львові був співзасновником АНУМ, а по війні осів у США. Серію «Українське мистецтво» Українське видавництво розпочало серед війни, в Генеральній губернії, де було єдиним легальним українським видавництвом. Говорити 1942 року про Шевченка-маляра, а не про Шевченка-трибуна, було й способом говорити про своє в час, коли пряма мова була неможлива.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64602552533363,"sku":null,"price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true},{"title":"2","offer_id":64602552893811,"sku":null,"price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0027-5303506414534770096.jpg?v=1791060538"},{"product_id":"ukrainski-perekazy-krakiv-lviv-1944","title":"Возняк Михайло (упоряд.). Українські перекази. Краків; Львів, 1944","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«От чому в Андріївській церкві нема дзвонів: при першому ударенні вода залила б не тільки Київ, а й усю Полтавщину, Київщину і Чернігівщину.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУкраїнські перекази \/ зібрав М. Возняк; мистецьке оформлення Миколи Бутовича.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1944. — 111 с.: іл. — 20 × 14 см. — Друкарня Укр. Акад. Наук, Львів, Постгассе 11.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій картонованій оправі з друкованим оформленням Миколи Бутовича: на передній палітурці вершник зі списом над картушем із назвою, з монограмою «МБ», на задній — видавнича марка «УВ» із написом «Краків. Львів». Корінець підклеєно смужкою рифленого паперу, біля голівки й хвоста корінця — прозора клейка стрічка; смужки клейкої стрічки також у корінцевому полі аркушів зі змістом (с. 110–111). Розводи від вологи на передній палітурці, плями й потертості на обох палітурках, кути витерті. Папір воєнного часу з включеннями, природне пожовтіння, поодинокі плямки; блок тримається, утрат тексту немає. На титульному аркуші рядок під назвою заклеєно смужкою паперу, така сама підклейка поруч із назвою відділу на с. 5; на звороті титулу затертий чорнильний напис. Стан: реставрований.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; оформлення Миколи Бутовича становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eОдин із перших систематичних збірників української неказкової прози: Михайло Возняк звів у ньому легенди й перекази від літописних оповідей до козацької доби. Перший відділ, «З пам'яток письменства», подає тексти зі старих джерел — святий Андрій на київських горах, заснування Києва, помста Ольги, Білгородський кисіль, Полуботок. Другий, «З уст народу», збирає народні перекази про море під Києвом, Дніпро й Десну, Золоті ворота, Хмельницького, Палія, Довбуша й Кармелюка. Завершують книжку пояснення й «Слівце про „Низку переказів“».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМихайло Возняк (1881–1954) — літературознавець і фольклорист, дійсний член НТШ, академік АН УРСР, професор Львівського університету. Оформлення належить Миколі Бутовичу (1895–1961) — графікові-дереворитникові, учасникові визвольних змагань, майстрові української демонологічної тематики, який у роки війни викладав у Львові. Його рука — в обкладинці, заставках, гравірованих ініціалах і повносторінкових гравюрах, підписаних монограмою «МБ»; після війни він емігрував до США.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЗбірник вийшов у краківському Українському видавництві в останній рік німецької окупації Львова. Після повернення радянської влади примірники опинилися в спецфондах і майже пів століття лишалися недоступними; 1993 року київське видавництво «Абрис» перевидало книжку репринтом. Оригінальне видання 1944 року трапляється значно рідше.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62109562569075,"sku":null,"price":7500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0013-5303506414534770096.jpg?v=1791060497"},{"product_id":"hospody-vozzvakh-k-tebi-molytovnyk-lviv-1944","title":"Господи, воззвах к Тебі: молитовник для українського народу в рідному краї і на чужині. Львів, 1944","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Всесвітня війна! Покоси смерти такі багаті, як ніколи. І забирає вона не тільки самих старців, а якраз юних і молодих.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eГосподи, воззвах к Тебі!: молитовник для українського народу в рідному краї і на чужині \/ [уклав ігумен Климентій Шептицький].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛьвів: Українське видавництво (Краків; Львів), 1944. — 445 с.: іл. — Накладом і друком «Студіону» у Львові. — Дозвіл на друк Митрополичого Ординаріяту, ч. 693\/К., Львів, 6 березня 1944 року, за підписом митрополита Андрея.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ пізнішій суцільношкіряній оправі з вишневої шкіри: на верхній палітурці золотом витиснено великий процвітлий хрест і чотири кутові рослинні розетки, на корінці — два золоті орнаментальні картуші з хрестами й зірками. Форзаци з мармурованого паперу в червоно-чорних тонах, захисні аркуші нові. Оправа свіжа, без потертостей, кути не побиті. Папір рівномірно пожовклий, краї блока нерівні; надриви й дрібні втрати паперу по краях титульного аркуша та перших аркушів, надрив з утратою тексту на аркуші змісту, поодинокі плямки на берегах. Блок міцний, аркуші не відстають. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а оправа становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eМолитовник складено для людей, вирваних із дому: це сказано вже в назві — «в рідному краї і на чужині», — а вступне слово «Знай і запам'ятай» починається від всесвітньої війни й питає читача, чи немає і його в списку смерти. Зміст охоплює молитви на щодень, приготування до святого Причастя, воскресні тропарі, кондаки, прокімни й причасні всіх вісьмох гласів, акафісти Ісусові Христу, Благовіщенню Пресвятої Богородиці та святому Миколаю, церковні пісні — колядки, великопосні, воскресні, похоронні, Католицький і Український гимни, — Пасхалію з таблицею та календар цілого року. Гравюри дібрано в тон задумові: Товія просить у батьків благословення на дорогу в далеку чужину, а провідником стає йому Архангел Рафаїл.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДозвіл друкувати підписав 6 березня 1944 року митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) — за чотири місяці до повернення радянської влади до Львова й за вісім місяців до власної смерті. Укладачем молитовника був ігумен Климентій Шептицький (1869–1951), брат митрополита й архимандрит монахів-студитів; книжку видрукувала власним накладом студитська обитель «Студіон» у Львові. Українське видавництво з осідками в Кракові та Львові було в роки німецької окупації головним леґальним українським видавництвом і випускало все — від шкільних підручників до богослужбових книг.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДруковано на дешевому воєнному папері, тож примірники зазвичай ламкі й неповні. Текст цього видання й донині служить джерелом для сучасних публікацій української церковної музики.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62474274210163,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0033-7845788404743885165.jpg?v=1791060586"},{"product_id":"la-semaine-paryzh-1942","title":"La Semaine: le grand hebdomadaire illustré français. Париж, 1942","description":"\u003cp\u003eLA SEMAINE: LE GRAND HEBDOMADAIRE ILLUSTRÉ FRANÇAIS. 1942\u003cbr\u003eРік видання: 1942\u003cbr\u003eМісце видання: Париж, Франція\u003cbr\u003eВидавництво: World Copyright by La Semaine\u003cbr\u003eПараметри: Приблизно 30 × 23 см, оригінальна паперова обкладинка.\u003cbr\u003eНа обкладинці міститься напис від руки «Année 1942» та назва циклу публікацій «...Et ce fut la Guerre» (…І була війна). Видання має характерні ознаки побутування: помітні потертості, незначні забруднення, пожовтіння паперу від часу, дрібні надриви по краях та сліди реставрації скотчем на корінці. Підшивка включає номери за 1942 рік. Даний екземпляр має високу історико-культурну цінність як автентичне джерело інформації та пропаганди періоду німецької окупації Франції під час Другої світової війни.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003cbr\u003e«La Semaine» (Тиждень) — це популярний ілюстрований тижневик, що виходив у Парижі в роки Другої світової війни. Представлені номери за 1942 рік детально висвітлюють події на Східному фронті, зокрема бої на території України.\u003cbr\u003eУ випусках містяться розлогі репортажі про битву за Харків, яку видання називає «6-ю битвою на оточення», та про воєнні дії в Криму, зокрема штурм Керчі. Журнал публікував детальні карти боїв, описи німецької військової авіації (Stuka, Ju 90) та аналітичні статті про політичну ситуацію в уряді Віші. На сторінках також зафіксовані ключові постаті епохи: Сталін, Черчилль, Гітлер. Окрім військової хроніки, видання приділяло увагу наслідкам бомбардувань Парижа та тогочасним культурним новинам, що робить його важливим документом епохи.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62561371259251,"sku":null,"price":6500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0019-7845788404743885165.jpg?v=1791060505"},{"product_id":"kalendar-almanakh-na-1943-rik-krakiv-lviv-1942","title":"Календар-альманах на 1943 рік. Краків; Львів, 1942","description":"\u003cp\u003eКалендар-альманах на 1943 рік.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1942 (Krakau: Neue Zeitungsdruckerei). — Понад 160 с.: іл., карти. — Бл. 22 × 16 см.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВ оригінальній ілюстрованій видавничій обкладинці. Потертості, незначні забруднення й сліди користування, типові для видань воєнного часу. На окремих сторінках давні рукописні помітки — інвентарні номери й ціна. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Календар-альманах» — довідково-літературне видання, що поєднує кілька частин. Календарна містить перелік греко-католицьких, православних і латинських свят та астрономічні дані. Історично-просвітницька — рубрики «Літопис України» та «Історичний календар» із ключовими датами від княжої доби до початку XX століття. Статистичні розділи «Земля в числах» і «Де живуть українці» подають дані про розселення українців станом на 1939 рік. Літературна частина вміщує оповідання Богдана Нижанківського «Останні постріли», вірші та краєзнавчі нариси про Холмщину й Галичину, а рекламні сторінки українських кооперативів, зокрема львівського «Центросоюзу», показують тогочасне господарське життя.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання вийшло в «Українському видавництві» — єдиному дозволеному українському видавництві в Генеральній губернії, яке діяло в Кракові та Львові в 1939–1945 роках. Альманах ілюстровано графічними заставками й картами роботи М. Білинського.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":62565817614707,"sku":null,"price":11500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0015-7845788404743885165.jpg?v=1791060504"},{"product_id":"koroleva-natalena-legendy-starokyivski-ch-1-2-1943","title":"Королева Наталена. Леґенди старокиївські. Ч. 1–2. Прага, 1942–1943","description":"\u003cp\u003eНаталена Королева. Леґенди старокиївські. Ч. I–II (в одній оправі).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрага: Українське видавництво «Пробоєм», 1942–1943. — 98, [1]; 76, [1] с., 1 арк. портрета. — (Книгозбірня «Пробоєм», ч. 21 (86) та 22 (87)).\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСучасна складана оправа: бордова шкіра із золотим тисненням та орнаментальними бордюрами на корінці, шкіряні кутики, боки обклеєні мармуровим папером «павичеве перо»; обидві видавничі обкладинки збережено в блоці. Перед тит. арк. ч. II — портрет авторки з факсиміле підпису «Н. Королева. 1942 р.». Вікове пожовтіння паперу, розводи від вологи на верхньому полі окремих аркушів, плямки й потертості на збережених обкладинках. Блок міцний. Стан: дуже добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНаталена Королева (1888–1966) — постать виняткова навіть на тлі міжвоєнної еміграції: народжена в Іспанії, доктор археології, вона прийшла в українську літературу через шлюб із Василем Королевим-Старим і писала мовою, засвоєною вже в дорослому віці.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e«Леґенди старокиївські» — цикл оповідань про княжий Київ, у якому античні, скитські, візантійські й слов'янські пласти поєднано з київською християнською традицією. Більшість текстів попередньо друкувалася в празькому місячнику «Пробоєм»; оформлення виконав Василь Королів-Старий (1879–1941), письменник і графік, чоловік авторки — книга вийшла вже по його смерті.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПразьке видання рідкісне, надто в комплекті обох частин.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM RARE BOOKS","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64405083980147,"sku":null,"price":22500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0063-7262570383087633438.jpg?v=1789490742"},{"product_id":"franko-ivan-lys-mykyta-krakiv-lviv-1944","title":"Франко Іван. Лис Микита: поема-казка. Краків; Львів, 1944","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна, мов дівчина у вінку…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІван Франко. Лис Микита \/ ілюстрації Едварда Козака; [останню редакцію тексту перевів Василь Сімович].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1944. — 172 с.: іл., окремі ілюстративні таблиці. — З «Друкарні Поспішної», Краків, Райхсштрассе, 34. Наклад не зазначено.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з помаранчевого паперу: композиція Едварда Козака, друкована темно-синім, — Лис із шаблею перед Львом у оточенні звірів, ім'я автора й назва на стрічках-картушах, у підписі дата 1944; на задній обкладинці видавнича марка «УВ». Папір обкладинки потемнів по краях, у нижньому правому куті передньої обкладинки втрата паперового шару, давні підклейки в нижньому куті задньої обкладинки та вздовж корінця, поодинокі плямки вгорі задньої обкладинки, кути побиті. Папір блока з природним пожовтінням, заломи й дрібні надриви по берегах без утрати тексту; ілюстративні таблиці на щільнішому папері чисті. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність, а ілюстрації Едварда Козака становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЦе видання готував до друку Василь Сімович (1880–1944): останню редакцію тексту він перевів, як зазначено на звороті титулу, перед самою своєю смертю — мовознавець помер у Львові 13 березня 1944 року. У зверненні «Від редакції» пояснено, навіщо знадобилося нове видання: краківське 1941 року за редакцією Богдана Даниловича розійшлося того ж таки року, а критика закинула йому надто вільне поводження з текстом. Тому в основу поклали третє (1902) і четверте (1909) львівські видання, відкинувши зміни київського 1914 року, зроблені з огляду на царську цензуру.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСатирична поема-казка Івана Франка (1856–1916) уперше друкувалася 1890 року в дитячому журналі «Дзвінок», наступного року вийшла окремою книжкою, а від третього видання розрослася до дванадцяти пісень. Мандрівний європейський сюжет про хитрого лиса Франко переклав на бойківський ґрунт — з говіркою, сільським побутом і впізнаваною галицькою сатирою на суд, владу й панство.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЕдвард Козак (1902–1992), відомий за криптонімом ЕКО, ілюстрував «Лиса Микиту» вперше для краківського видання початку 1940-х; тут його штрихові малюнки в тексті доповнюють окремі двоколірні таблиці на щільнішому папері. 1947 року вже в Німеччині він заснував гумористичний журнал «Лис Микита», названий за цією поемою. «Українське видавництво», засноване в грудні 1939 року в Кракові, було найбільшим українським легальним видавничим осередком часів Другої світової війни; воно діяло до березня 1945 року, тож ця книжка належить до останніх його краківських друків.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM RARE BOOKS","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64451255239027,"sku":null,"price":13500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0046-1749040408343952548.jpg?v=1791060084"},{"product_id":"hrushevskyi-mykhailo-a-history-of-ukraine-new-haven-1941","title":"Грушевський Михайло. A History of Ukraine. Нью-Гейвен; Лондон, 1941","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Україна може незабаром стати віссю Східної Європи — і певною мірою вже нею є» (Георгій Вернадський, передмова до видання).\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eMichael Hrushevsky. A History of Ukraine \/ edited by O. J. Frederiksen; preface by George Vernadsky.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eNew Haven: Yale University Press; London: Humphrey Milford, Oxford University Press, 1941. — 629 с.: карти. — 24 см. — Published for the Ukrainian National Association.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ напівполотняній оправі: зелене полотно на корінці й при корінці, решта палітурок — коричневе полотно. Палітурки потерті, зі світлими витертостями й подряпинами, кути й краї обтерті до основи; полотно корінця розшарпане вгорі й унизу. Папір із природним пожовтінням, поодинокі цятки на берегах окремих сторінок. На першому вільному аркуші коричневі сліди від клейкої стрічки у верхньому й нижньому кутах, на форзаці віддрук рамки наліпки. На тому ж аркуші наклеєно дарчу етикетку в червоній рамці: «Donated by Ukrainian National Association, Branch 347, Millville, New Jersey» з іменами голови відділу James Romanik, скарбниці Katherine Glosnicki й секретаря Harry Tymchy. На титульному аркуші й на сторінці подяки сині овальні штампи «Bridgeton Free Public Library, New Jersey», на сторінці подяки чорнилом інвентарний номер 25825 і шифр 947.7 H. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПерша велика історія України англійською мовою вийшла в Єльському університетському видавництві коштом української громади Америки. В основі — однотомна «Історія України» Михайла Грушевського: виклад від доісторичних часів через Київську державу, Галицько-Волинське королівство, литовсько-польську добу й козаччину до ХХ століття. Чорновий переклад зробили Василь Галич, Омелян Ревюк, Лука Мишуга і Степан Шумейко; остаточну редакцію виконав Олівер Фредеріксен із Miami University в Огайо, який дописав і останній розділ, довівши виклад до початку Другої світової війни. Передмову про Грушевського написав Георгій Вернадський — історик Єльського університету, син Володимира Вернадського, першого президента Української академії наук. Серед карт — відтворена мапа Ніколя Сансона «Russie Noire» 1665 року, складена за Генеральною картою України Боплана; наприкінці — бібліографія англомовної літератури про Україну.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМихайло Грушевський (1866–1934) — історик, голова Наукового товариства ім. Шевченка, автор десятитомної «Історії України-Руси», голова Української Центральної Ради. Вернадський у передмові пише, що американський читач мав цілі полиці книжок про Росію, Польщу й Чехословаччину, а Україна лишалася прогалиною, — цю книжку видали, щоб її заповнити.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидання здійснено для Українського Народного Союзу — найстаршої української братської організації США, заснованої 1894 року, видавця щоденника «Свобода»; підготовкою рукопису керував головний редактор «Свободи» Лука Мишуга. Цей примірник показує, як книжка доходила до американців: відділ УНС № 347 із Міллвілла в Нью-Джерсі передав її до публічної бібліотеки сусіднього Бриджтона, де вона стояла в розділі історії під шифром 947.7. Пізніше працю перевидало Archon Books у Гемдені (1970), але саме нью-гейвенське видання 1941 року є першим.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589811253619,"sku":"KC-2817","price":5000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/B1998F32-5492-4BE9-86BC-1B73EC1BF77A.jpg?v=1793051673"},{"product_id":"lysychka-sestrychka-i-vovk-panebrat-krakiv-1940","title":"Лисичка-сестричка і Вовк-панебрат: українська народня байка. Краків, 1940","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ловись, рибко, мала й велика!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛисичка-сестричка і Вовк-панебрат: українська народня байка \/ малюнки Олени Кульчицької.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків: Українське Видавництво, 1940. — 16 с.: іл. — («Моя книжечка»; ч. 14). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська ч. 34, II. Друк: «Нова Друкарня Денникова» під комісарською управою, Краків, вул. Ожешкової 7. Одинадцять малюнків; ціна за видавничим каталогом 0,30.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цегляно-червоного паперу, шитій дротом; на передній сторонці чорний друк — позначення серії, назва й видавнича марка з хлопчиком і зайчиком, що читають «Мою книжечку»; задня сторонка без оформлення. Обкладинка потерта й забруднена, у нижньому куті передньої сторонки втрата паперу близько 2 × 1,5 см, дрібні втрати паперу по нижньому й правому краях задньої сторонки, верхній кут передньої сторонки надірваний. Папір рівномірно пожовклий, заломи кутів окремих аркушів. Дротяні скоби заіржавілі, іржа проступила плямами на суміжні аркуші. На титульному аркуші бліді олівцеві позначки. Блок повний, текст читається цілком. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання Олени Кульчицької. Книга має історико-культурну цінність, а ілюстрації становлять самостійну мистецьку вартість.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eБайка починається з того, що лисичка змерзла у власній хатці й побігла в село вогню позичити, а винесла звідти гарячий пиріжок — і далі вимінює його на бичка-третячка, робить санки, підманює чумаків з рибою і зрештою намовляє вовка ловити рибу хвостом у ополонці. Текст подано в галицькому правописі міжвоєнної доби («народня», «панебрат»), без переробок і скорочень, як його записували фольклористи XIX століття.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОлена Кульчицька (1877–1967) — графік, малярка й педагог, майстриня деревориту, офорта й лінориту, дослідниця українського народного вбрання. Тут вона працює тоновим малюнком, позначеним монограмою «О. К.»: сільська хата з піччю, вовк із бичком на снігу, чумацькі вози, сцена з людьми, що б'ють вовка коло полонки. Це не декоративні заставки, а повноцінні оповідні кадри, у яких казка прочитується й без тексту.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Моя книжечка» — серія дешевих ілюстрованих книжечок для дітей, яку «Українське Видавництво» в Кракові випускало від 1940 року; у тій самій серії виходили казки Андерсена, братів Грімм і Франка. Видавництво було тоді єдиним леґальним українським видавцем у Генеральній губернії, а друкувалося в перебраній німецькою комісарською управою краківській газетній друкарні. Наклади розходилися по школах і родинах, тому тонкі дитячі брошури воєнних років збереглися погано й на ринку трапляються рідко.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589822558579,"sku":"KC-1441","price":3500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0046-7576698326881789064.jpg?v=1791060088"},{"product_id":"vovchok-marko-opovidannia-krakiv-lviv-1943","title":"Вовчок Марко. Оповідання. Краків; Львів, 1943","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«…о доле, \/ Пророче наш, моя ти доне! \/ Твоєю думою назву.» — Тарас Шевченко про Марка Вовчка, 1859\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМарко Вовчок. Оповідання \/ вибір з передмовою В. Радзикевича.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1943. — 204, [2] с.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій оправі: палітурки обтягнені папером із двоколірною зелено-чорною ілюстрацією — дівчина з клуночком і серпом серед високих колосків, з монограмою «ВМ»; корінець із сірого полотна; на задній палітурці видавнича марка. Палітурки з великими плямами й розводами, потертостями по краях і кутах, точковими втратами фарбового шару на заголовку; полотно корінця вицвіле. Папір воєнного часу з вкрапленнями деревної маси, рівномірно потемнілий; розводи від вологи по зовнішньому полю останніх аркушів і на сторінці змісту. На титульному аркуші відірвано верхній зовнішній кут без утрати тексту, поодинокі темні цятки. У змісті олівцем відмічено шість оповідань, на полі титульного аркуша олівцевий запис. Блок міцний. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнига має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПередмову до вибору відкриває лист Марка Вовчка до Тараса Шевченка з Рима, березень 1861 року: «Ви забули, що ви названий батько?» — нагадування про вірш «Недавно я поза Уралом блукав» (1859), у якому поет назвав письменницю своєю донею. Збірка вміщує тринадцять творів: «Сестра», «Два сини» (з присвятою «М. А. Максимовичу»), «Отець Андрій», «Інститутка», «Горпина», «Сон», «Козачка», «Чумак», «Пройдисвіт», «Данило Гурч», «Викуп», «Тюлева баба» і «Чортова пригода». Серед них «Інститутка» — одна з перших українських соціальних повістей, оповідь кріпачки-покоївки про жорстоку панночку.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eМарко Вовчок — псевдонім Марії Вілінської (1833–1907), за першим чоловіком Маркович. Вона народилася в дворянській родині на Орловщині, українську мову опанувала, живучи з чоловіком, етнографом Опанасом Марковичем, на Чернігівщині й Поділлі. Збірка «Народні оповідання» (1857) принесла їй славу, а її антикріпацька проза вплинула на розвиток українського оповідання. У передмові рік народження письменниці подано як 1834; сучасні довідники датують його груднем 1833 року.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВибір уклав Володимир Радзикевич (1886–1966), галицький педагог і історик літератури, автор шкільної «Історії української літератури», яку після війни перевидавали в Детройті й Нью-Йорку. «Українське видавництво» було головним легальним українським видавництвом Генеральної губернії: від 1940 до 1945 року, попри сувору німецьку цензуру й брак паперу, воно випустило 544 назви. Звідси й сірий папір із вкрапленнями, на якому надруковано цю книжку.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589836452211,"sku":"KC-1555","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3972.jpg?v=1793217772"},{"product_id":"kvitka-osnovianenko-perekotypole-krakiv-1940","title":"Квітка-Основ'яненко Григорій. Перекотиполе. Краків, 1940","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Нехай це перекотиполе буде свідком, що ти мене безвинно погубляєш!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eГригорій Квітка-Основ'яненко. Перекотиполе \/ за редакцією д-ра Є. Пеленського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків: Українське видавництво, 1940. — 18 с. — (Народня бібліотека; ч. 5). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська 34, II. Друк: «Нова Друкарня Денникова» під комісарською управою, Краків, вул. Ожешкової 7. Ціна за задньою обкладинкою — 0,60 зол.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цупкого цегляно-рожевого паперу, лише шрифтове оформлення чорним: угорі назва серії під лінійкою, посередині автор і назва, внизу місце, рік і видавець. На задній обкладинці — оголошення «Народньої Бібліотеки» з переліком перших п'яти книжок і цінами. Блок зшито двома дротяними скобами. Потертості, забруднення й вицвітання обкладинки, заломи кутів, надриви паперу біля скоб на згині корінця, іржаві сліди від скоб. Папір рівномірно пожовклий, поодинокі плямки на берегах, утрат тексту немає, блок міцний. На внутрішньому боці передньої обкладинки наклеєний паперовий екслібрис — гравійований краєвид церков із дзвіницею в орнаментальному картуші. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВидання воєнного часу має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОповідання про двох односельців: Денис Ласкотун має славу проворного хазяїна, а бідний Трохим, син удови Венгерихи, заробляє на ярмарку в губернському городі. Коли Трохим застерігає купця від злодіїв і тим підводить Дениса під в'язницю, той наздоганяє його в дорозі додому й убиває. Єдиним свідком безвинної смерті стає бур'ян, що підкотився від вітру, — і саме перекотиполе зрештою виказує вбивцю. Твір збудовано як моральна притча з ярмарковим побутом, грозою над лісом і прямим вироком у фіналі: суд Божий не потерпів неправди, «і через яку покидьку? — через бурян, через перекотиполе».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eГригорій Квітка-Основ'яненко (1778–1843) — харківський прозаїк і драматург, зачинатель нової української художньої прози та соціально-побутової комедії, автор «Марусі», «Конотопської відьми», «Сватання на Гончарівці», «Пана Халявського». Походив зі старшинського роду Квіток, був серед засновників харківського театру, Інституту шляхетних дівчат і губернської публічної бібліотеки; послідовно обстоював спроможність української мови як мови літератури.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Народня бібліотека» — серія дешевих книжечок «найгарніших творів найбільших українських письменників», що виходила від 1 січня 1940 року по дві-чотири на місяць за редакцією Євгена-Юлія Пеленського. Видавало її «Українське видавництво», засноване в грудні 1939 року в Кракові при Українському центральному комітеті; Пеленський був його першим директором — до травня 1940-го. Друкувалася серія в «Новій Друкарні Денниковій» — колишній друкарні краківської єврейської газети «Nowy Dziennik», переданій під комісарську управу; сам відбиток на дешевому воєнному папері й дротяне шиття пояснюють, чому книжечки цієї серії рідко доходять до сьогодні комплектними й у добрій збереженості.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589837730163,"sku":"KC-1581","price":2200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0021-7576698326881789064.jpg?v=1791059967"},{"product_id":"dontsov-dmytro-de-shukaty-nashykh-istorychnykh-tradytsii-lviv-1941","title":"Донцов Дмитро. Де шукати наших історичних традицій. Львів, 1941","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Народ без традицій не живе, а животіє. Коли тратить свої, йому вбивають в голову чужі…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДм. Донцов. Де шукати наших історичних традицій. — Друге видання.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: Українське видавництво, 1941. — 112 с. — Передрук з квартальника «Вістник». Надруковано в серпні 1941 року в друкарні ч. 2, Львів, вул. Пекарська, 11; папір формату 60 × 92; зам. № 7. Наклад 20 000 примірників.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній м'якій видавничій обкладинці з цупкого кремово-зеленкуватого паперу, назва й видавець витиснені чорним. Обкладинка забруднена, з рівномірним пожовтінням і поодинокими бурими плямками, вертикальні заломи по всій площині передньої обкладинки, залом і надрив у верхньому правому куті, угорі сліди стертого напису червоним олівцем. Папір блока з природним пожовтінням, поодинокі дрібні плямки на берегах; кут кількох перших аркушів загнутий. Блок міцний, утрат тексту немає. На задній обкладинці друкована ціна «Ціна 3.— крб.», поверх неї фіолетовий штемпель у рамці «ЦІНА 6 крб.». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДонцов доводить, що традиція, успадкована українською інтелігенцією від XIX століття — драгоманівська, ліберальна, народницька, — не витримала випробування 1917 роком, і шукати опертя треба глибше: у світогляді княжої доби, Гетьманщини й козацької старшини. Звідси наскрізний для книжки поділ народів на «панів» і «плебеїв» (останніх Донцов слідом за Шпенґлером зве фелахами), а мірилом різниці служить ставлення до суспільно-політичного ідеалу. Текст датований у передмові Львовом, 19 лютого 1938 року; у примітках — покликання на Драгоманова, Костомарова, Возняка, «Історію Русів» і Літопис Самійла Величка.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eДмитро Донцов (1883–1973) — публіцист, літературний критик і політичний мислитель, редактор «Літературно-наукового вістника», згодом квартальника «Вістник», головний ідеолог українського інтегрального націоналізму. Від 1939 року на еміграції — Бухарест, Прага, Париж, від 1947-го Канада; помер у Монреалі. У підрадянській Україні його не друкували й не перевидавали до 1990-х років.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання вийшло у Львові 1938 року. Це друге, надруковане в серпні 1941-го, тобто в перші тижні німецької окупації Львова, коли «Українське видавництво» — засноване 1939 року в Кракові — розгорнуло роботу й у Львові; частина каталогів подає вихідні дані як «Львів—Краків, 1941». Наклад був великий, 20 000 примірників, але друкований на дешевому воєнному папері в м'якій обкладинці, тож уцілілих примірників у пристойному стані небагато. Штемпель із подвоєною ціною на задній обкладинці — слід книготорговельної практики окупаційних років.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589847069043,"sku":"KC-2095","price":15500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0017-3679958751691467828.jpg?v=1791059420"},{"product_id":"maslov-leonid-derevyani-tserkvy-kholmshchyny-ta-pidliashshia-krakiv-1941","title":"Маслов Леонід. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя. Краків, 1941","description":"\u003cp\u003eІнж. Леонід Маслов. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя: в тексті 15 ілюстрацій.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКраків: Українське видавництво, 1941. — 15 іл. — (Минуле й сучасне; ч. 15). — Друкарня «Поспішна», Краків, Райхсштрассе 34.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з тонованого паперу з волокнистою фактурою: на передній сторонці — рисунок тризрубної трибанної церкви коричневим друком, на задній — видавнича марка Українського видавництва. Папір блока з природним пожовтінням. Кілька дрібних плямок у верхньому куті задньої сторонки обкладинки, невеликий надрив унизу біля корінця; надрив верхнього берега с. 11 біля корінця без утрати тексту; у корінцевому полі потемніння від скоб. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eНарис написано невдовзі після 1938 року, коли польська адміністрація під охороною поліції систематично руйнувала православні церкви Холмщини й Підляшшя, — автор прямо називає цю акцію й пише, що дослідження пам'яток Забужжя вже «трохи спізнене». Він описує типи дерев'яних храмів цих земель: однозрубні під двоспадним дахом із вежечкою посередині (Жещинка, Горостита коло Володави, 1786), тризрубні (Вокиїв, крита соломою Преображенська церква в Сичині), церкви з восьмибічною вежею (Городок над Бугом), а також дзвіниці — від чотиристовпних до поверхових з опасанням (Голешів, Коденець, Ганна). Окремо йдеться про «тонівські» церкви, які царський уряд від 1830-х років насаджував на Забужжі за альбомом придворного архітектора Тона, і про втрачені пам'ятки, як-от трибанна церква в Тишівцях на Замлинні. Висновок автора: окремого, властивого лише цим землям типу немає — забузькі церкви є частиною ширшої північно-західної традиції, спорідненої з Поліссям. У тексті — 15 перових рисунків церков.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЛеонід Маслов (1909–1943) — архітектор і дослідник, якого називають першим істориком архітектури Волині. Син Миколи Маслова, директора канцелярії Малої Ради Міністрів УНР; після поразки УНР родина осіла в Луцьку. По закінченні політехніки працював у Любомлі, згодом інженером-архітектором у Рівному, у вільний час обстежував і фотографував церкви, дописував до українських часописів. 1939 року вийшла його «Архітектура старого Луцька». 17 серпня 1943 року Маслова розстріляли німці.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eКнижка вийшла 15-м числом серії «Минуле й сучасне» краківського Українського видавництва — головного українського видавництва Генеральної губернії, до якої тоді входили й Холмщина та Підляшшя; друкувала її краківська друкарня «Поспішна» за тією самою адресою, що й видавництво. Праці Маслова майже не перевидавалися: факсиміле цього нарису з'явилося лише в луцькій збірці «Одне надійне життя», присвяченій його пам'яті.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589850542451,"sku":"KC-1904","price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0049-7845788405581038273.jpg?v=1791058984"},{"product_id":"narizhna-iryna-iak-zla-tsarytsia-predobroiu-stala-1942","title":"Наріжна Ірина. Як зла цариця предоброю стала. Львів; Краків, 1942","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Слухайте пильно, коханії діти: Казка вас дечому може навчити!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІрина Наріжна. Як зла цариця предоброю стала \/ ілюстрації й обкладинка Святослава Гординського.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЛьвів; Краків: Українське видавництво, 1942. — 38 с.: іл. — (Бібліотека для дітвори «Моя книжечка»; вип. 34). — Друкарня Укр. Академії Наук, Львів, Постґассе 11. — Зам. 487.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці, наклеєній на палітурки, корінець підклеєно темним полотном. На передній сторонці по вохристому тлі — рисунок Гординського в манері дереворізу: цариця й дівчинка з сонячним цвітом у темному овалі, під ним монограма видавництва «УВ». Форзаци із суцільним брунатним друком по вохристому паперу — діти, дерева, соняшники, птахи й звірі. У тексті заставки й повносторінкові ілюстрації того самого штриха. Обкладинка потерта й забруднена, з численними заломами, потемнінням по краях і втратою паперу внизу передньої сторонки; задня сторонка в лисячих плямах і розводах, з дрібними втратами паперу по верхньому краю; кути побиті. Пляма й надрив паперу у верхньому куті переднього форзаца. Папір із природним пожовтінням, поодинокі плямки на титульному аркуші й берегах окремих сторінок. Блок міцний, утрат немає. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а ілюстрації Святослава Гординського становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eВіршована казка, оправлена в рамку бабусиної оповіді: діти кидають гру й просять розказати обіцяне, і бабуся починає — з наказом слухати пильно, бо казка дечому навчить. Далі сюжет тримається на сонячному цвіті, квітці, якій має скоритися весь світ: по неї тягнеться зла цариця, а стара жінка з лісу підказує їй дорогу. Текст писано для дітей дошкільного й перших шкільних років, довгим піснеспівним рядком, який легко читати вголос.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eІрина Наріжна (1902–1978) — поетеса празької школи, дружина історика Семена Наріжного. Народилася в Кобеляках на Полтавщині, навчалася в Полтавському ІНО, 1922 року емігрувала до Чехо-Словаччини й 1926-го закінчила філософський факультет Празького університету; друкувалася в «Дажбозі» та «Вогнях», померла в Сіднеї. Крім лірики, писала поеми, фантастичні оповідання у віршах і дитячі казки; 1942 року вийшли одразу дві — ця й «Казка про князенків і крилатого коня».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Моя книжечка» — дитяча серія Українського видавництва, єдиного леґального українського видавця в Генеральній губернії: засноване 1939 року в Кракові, від 1941-го воно працювало й у Львові. Огляд української дитячої літератури за 1942 рік називає цю книжку серед новинок серії поряд із казками Романа Завадовича й Оксани Іваненко та другою казкою самої Наріжної. Святослав Гординський (1906–1993) — маляр, графік, поет і мистецтвознавець, один із головних оформлювачів українських книжок воєнного Львова; тут він зробив і обкладинку, і форзаци, і всі ілюстрації. Колофон подає друкарню Української Академії Наук на Постґассе — установу, що постала за радянської влади 1939–1941 років, із вулицею вже в німецькій назві. Воєнні львівські дитячі книжечки друкувалися на дешевому папері й зберігалися погано, тож комплектні примірники трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589858472307,"sku":"KC-1564","price":4400.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3823.jpg?v=1793137515"},{"product_id":"tarnovych-yuliian-chomu-pluhatari-ne-idut-krakiv-1940","title":"Тарнович Юліян. Чому плугатарі не їдуть? та інші нариси. Краків, 1940","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Ластівки громадою: Чому плугатарі не їдуть землю краяти срібними мечами?…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮліян Тарнович. Чому плугатарі не їдуть? та інші нариси.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків: Українське видавництво, 1940. — 32 с. — (Народня бібліотека; ч. 20). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська 34; друк «Нової Друкарні Денникова», Краків, вул. Ожешкової 7. Зміст: Чому плугатарі не їдуть? — Мартин гусярик — Ухналики — За кращим хлібом — Циганський кермаш — На еміграції — Комашка — Бабин синочок — Зеленьземлиця — У зеленім гаю — Вигрівки — Ульчині діти.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цегляно-рожевого паперу: на передній сторінці чорна друкована рамка з колонок і розеток, у променистому колі — назва серії, ім'я автора й назва, унизу орнаментальний картуш із постаттю дівчини в намисті, що пише на сувої; на задній сторінці видавнича марка «Українського видавництва» — щит із розгорненою книжкою, пером і смолоскипом. Обкладинка потерта й забруднена, з численними заломами, краї обтріпані, у нижньому куті передньої сторінки втрата паперу на місці відірваної наліпки, бура пляма над словом «їдуть». Папір рівномірно пожовклий, поодинокі плямки на берегах; блок зшитий, міцний, без утрат. На титульному аркуші синя овальна печатка «Universitas Libera Ucrainensis. Bibliotheca. Monachii» з вписаним інвентарним номером і кругла печатка «Українська реальна гімназія» — та сама повторюється на с. 31 і на обкладинці; на обкладинці й титулі олівцеві та червоним олівцем власницькі позначки з числами. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДванадцять коротких нарисів про лемківське село, писаних ритмізованою прозою з рясною діалектною лексикою. Заголовний нарис — оповідь діда Миколи про те, як від холери вимирали села й землю в два «вертання» переорювали плугом, а закінчується він плачем за спорожнілими ґаздівствами: ластівки питають, чому плугатарі не їдуть краяти землю срібними мечами. Далі йдуть сюжети про відхід за океан і на роботи («За кращим хлібом», «На еміграції»), сільські постаті («Мартин гусярик», «Бабин синочок», «Ухналики»), карпатські пейзажі («Зеленьземлиця», «У зеленім гаю») і демонологічна «Ульчині діти» — про водоспад та його господиню, що боронить свою рибу від людей.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eЮліян Тарнович (псевдонім Юліян Бескид; 1903–1977) народився в селі Розтайне на Лемківщині, помер у Торонто. Від 1934 року — начальний редактор двотижневика «Наш Лемко», що виходив у Львові у видавничому концерні Івана Тиктора; заснував при ньому книжкову серію «Бібліотека Лемківщини» й видав «Ілюстровану історію Лемківщини» (Львів, 1936) — працю, на яку лемкознавство спирається донині. Після вересня 1939 року опинився в Кракові, де протягом 1940–1942 років вийшла ціла низка його книжок.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e«Народня бібліотека» — дешева популярна серія краківського «Українського видавництва», найбільшого українського легального видавництва Генеральної губернії й видавця щоденника «Краківські вісті»; у тій самій серії того ж 1940 року під ч. 15 вийшли новели Василя Стефаника. Друкувалася книжка в перебраній під комісарську управу «Новій Друкарні Денниковій» — колишній друкарні польського концерну IKC. Печатки цього примірника ведуть далі: бібліотека Українського Вільного Університету в Мюнхені та українська реальна гімназія — сліди повоєнного табірного побутування книжки в Баварії.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589858570611,"sku":"KC-1559","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0015-7845788405581038273.jpg?v=1791058857"},{"product_id":"simovych-vasyl-taras-shevchenko-ioho-zhyttia-ta-tvorchist-lviv-1941","title":"Сімович Василь. Тарас Шевченко: його життя та творчість. Львів, 1941","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Не дурно ж Шевченків „Заповіт“ став для нас другим національним гімном…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Сімович. Тарас Шевченко: його життя та творчість: третє доповнене видання \/ ред. Дм. Штикало.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: Українське видавництво, 1941. — Портрет на фронтиспісі. — Друкарня ч. 2, Львів, вул. Пекарська, 11. — Надруковано у вересні 1941 р., наклад 20 000 прим., зам. № 15. Ціна на задній обкладинці: 1.20 зл.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з бежевого паперу: ім'я автора й назва набрані декоративним шрифтом, унизу — назва видавництва. Фронтиспіс — графічний портрет Шевченка в овалі з датами «1814» і «1861» та факсимільним підписом. Обкладинка сильно потемніла, у плямах і лисячих плямках, краї витерті й обтріпані, вздовж корінця втрати паперу; верхній кут задньої обкладинки біля корінця з плямою. Блок розходиться в корінці: шов між фронтиспісом і титулом та розворот с. 16–17 підклеєно прозорою клейкою стрічкою, що вже пожовкла; розворот перед с. 79 тріснув по корінцю. Папір рівномірно пожовклий, текст читається. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку надруковано у вересні 1941 року, за кілька тижнів після того, як німецька влада приєднала Львів до Генерал-губернаторства як дистрикт «Галичина», — звідси ціна в злотих на обкладинці. Це популярний життєпис для широкого читача: від кріпацького дитинства й служби козачком у пана Енгельгардта, науки в маляра у Вильні й у Лампі у Варшаві — до Петербурга, заслання, Новопетровського форту й «Денника». Завершує нарис думка про «Кобзар» у кожній хаті й «Заповіт» як другий національний гімн; Шевченка прямо пов'язано з подіями 1917–1918 років. Наприкінці — «Пояснення» з короткими довідками про Бантиша-Каменського, Маркевича, Гоголя, Гребінку та інших.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Сімович (1880–1944) — мовознавець і літературознавець, дійсний член НТШ з 1923 року. У 1920–1923 роках редагував у берлінській «Українській накладні» Якова Оренштайна видання Шевченка, Франка й Лепкого, підготував «народне» видання «Кобзаря» (1921). З 1923 року професор, а в 1926–1930 роках ректор Українського високого педагогічного інституту в Празі; від 1941 року до смерті — редактор «Українського видавництва».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНарис Сімович доповнював з кожним новим виданням: Львів, 1934 (до 120-х роковин народження поета), Краків, 1940, і цей львівський 1941 року, позначений на титулі як третій. Тобто книжка вийшла у видавництві, де автор сам працював редактором.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589858734451,"sku":"KC-1549","price":1200.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/77DECB31-0442-4273-981A-6C082AD8C321.jpg?v=1791150266"},{"product_id":"torba-ukrainska-narodnia-kazka-krakiv-1940","title":"Торба: українська народня казка. Краків, 1940","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Торбо, торбо, поставляйсь!»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eТорба: українська народня казка \/ малюнки Олени Кульчицької.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКраків: Українське видавництво, 1940. — 16 с.: іл. — (Моя книжечка; ч. 16). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська ч. 34, II; друк «Нова Друкарня Денникова» під комісарською управою, Краків, вул. Ожешкової 7. Дванадцять малюнків у тексті. Ціна за видавничим каталогом — 0,30 зл.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничій обкладинці з цупкого цегляно-брунатного паперу, скріпленій двома дротяними скобами: на передній сторонці чорним друком рамка, назва, підзаголовок і марка серії — хлопчик і заєць, які разом читають «Мою книжечку». Обкладинка потерта й забруднена, з численними заломами, кути зігнуті. У нижньому зовнішньому куті титульного аркуша втрачено трикутний фрагмент паперу разом із частиною тексту колофона на звороті; надриви по краях перших аркушів. Папір пожовклий, з поодинокими плямками, скоби зі слідами іржі; блок міцний, текст повний. Угорі задньої сторонки олівцевий напис. Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання Олени Кульчицької. Книжка має історико-культурну цінність, а ілюстрації становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКазка про чарівну торбу належить до кумулятивних народних сюжетів про вітрового батька: чоловікові вітер вибив просо, і замість відшкодування той дістає торбу, яка на слово «торбо, торбо, поставляйсь!» накриває стіл усім, чого душа забажає. Коли кум підмінює дарунок, чоловік приносить від вітрового батька другу торбу — з молотком, який сам розправляється з чужою жадібністю. Текст подано за народним записом, із характерною для галицьких видань формою «народня».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eДванадцять чорно-білих малюнків виконала Олена Кульчицька (1877–1967) — графікиня, малярка й майстриня декоративного мистецтва, випускниця Віденської художньо-промислової школи, від 1908 року у Львові. Тут вона працює в манері тонового рисунка з глухим темним тлом, на якому світлими силуетами виступають постаті селян; у кутку окремих композицій — монограма «ОК». Дитяча книжка була для неї постійним жанром поряд із деревориттям і офортом.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eСерія «Бібліотека для дітвори „Моя книжечка“» — одна з наймасовіших серій краківського Українського видавництва, заснованого 1939 року на теренах Генеральної губернії; для української громади Холмщини, Лемківщини й тогочасної еміграції в Кракові вона була майже єдиним каналом друкованого українського слова для дітей. Зошити виходили невеликим форматом на дешевому папері й призначалися для щоденного читання — саме тому вцілілі примірники трапляються переважно в сильно зачитаному стані.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589861159283,"sku":"KC-1442","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0038-530816711845891967.jpg?v=1791058935"},{"product_id":"kulish-mykola-patetychna-sonata-krakiv-lviv-1943","title":"Куліш Микола. Патетична соната: драма. Краків; Львів, 1943","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Жанна д'Арк української національної гордости — так хочеться назвати Марину-Чайку».\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Куліш. Патетична соната: драма \/ редакція і вступна стаття Святослава Гординського.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКраків; Львів: Українське видавництво, 1943. — 62 с.: портр. — Друкарня Української Академії Наук, Львів, Постгассе 11.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ оригінальній видавничій обкладинці з тонованого паперу з волокнами: ім'я автора каліграфічним письмом, назва великим рубленим шрифтом, у овальній рамці — віньєтка з вітрильним кораблем і монограмою «СГ». Перед титулом — фотопортрет автора. Корінець витертий, обкладинка по корінцю надірвана з дрібними втратами; на передній обкладинці внизу — втрата верхнього шару паперу близько 3 × 2 см, уздовж корінця — темні плямки. На задній обкладинці — плями біля корінця й надрив з утратою паперу на нижньому краї. Папір рівномірно пожовклий, з поодинокими плямками; на нижньому краї останніх аркушів дрібні надриви. На задній обкладинці чорнилом «10.—» і олівцем «2100». Стан: задовільний.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання драми мовою оригіналу. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЦю п'єсу Куліш так і не побачив надрукованою своєю мовою. Написану 1929 року «Патетичну сонату» в Україні не допустили ні до друку, ні на сцену; 1931 року її в російському перекладі поставив Камерний театр у Москві. Український текст уперше вийшов лише 1943-го в Кракові та Львові — через шість років після розстрілу автора. Дія розгортається у Великодню ніч 1917 року в будинку генерал-майора Пероцького в провінційному місті: поет на горищі, генеральська родина, швачка Зінька, безногий робітник у підвалі й дівчина Марина, що вивчає Бетховенову «Патетичну сонату». Музична композиція й ліричні ремарки оповідача роблять твір радше драматичною поемою, ніж звичайною п'єсою.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМикола Куліш (1892–1937) — драматург, автор «Народного Малахія» й «Мини Мазайла», найближчий автор театру «Березіль» Леся Курбаса. Заарештований наприкінці 1934 року, засланий на Соловки, розстріляний в урочищі Сандармох.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВидання підготував Святослав Гординський — маляр, поет і мистецтвознавець; він подав текст за першою редакцією, яку Куліш передав «Березолеві», а не за пізнішою, зміненою під тиском цензури. Його вступна стаття розбирає місце драми серед Кулішевих п'єс і естетику театру Курбаса. Книжка вийшла в «Українському видавництві» — головному осередку українського книговидання в Генеральній губернії під час німецької окупації.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64589863321971,"sku":"KC-1344","price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/E5F90520-F066-41B2-B342-551284286EA8.jpg?v=1791141534"},{"product_id":"sertiianzh-antonen-dalmas-isus-zahreb-1943","title":"Сертіянж Антонен-Далмас. Isus: razmatranja o Spasitelju. Загреб, 1943","description":"\u003cp\u003e\u003cspan\u003eA. D. SERTILLANGES. ISUS: Razmatranja o Spasitelju\u003c\/span\u003e\u003cspan\u003e \/ preveo Slavko Šarić. Naslovnu crtnju izradio Jakov Hnizdovski.\u003c\/span\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cspan\u003eЗагреб: Hrvatsko književno društvo sv. Jeronima; друк Narodna tiskara, Zagreb, Kaptol 27, 1943. — 96 с. — («Jeronimska knjižnica», ред. д-р Josip Andrić; кн. 659). В оригінальній видавничій ілюстрованій обкладинці, блок скріплено дротяними скобами (сліди іржі). Папір потемнілий, лисячі плямки й розводи; втрата паперу в нижньому зовнішньому куті обкладинки та перших аркушів; надрив і залом с. 16.\u003c\/span\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cspan\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/span\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cspan\u003eАнтонен-Дальмас Сертіянж (1863–1948) — французький домініканець, філософ-томіст, професор Католицького інституту в Парижі, член Академії моральних і політичних наук. «Isus» — цикл медитацій про Спасителя («Isusova kolijevka», «Isus i njegovi učenici» та ін.); переклад Славка Шарича. Видання належить до «Єронімської книгозбірні» Хорватського літературного товариства св. Єроніма — найбільшого католицького видавничого осередку Загреба; редагував серію д-р Йосип Андрич (1894–1967), письменник і музикознавець.\u003c\/span\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cspan\u003eГоловна цінність примірника — обкладинка роботи Якова Гніздовського (1915–1985), про що зазначено на звороті. Уродженець с. Пилипче на Тернопільщині, він у 1940–1944 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Загребі, заробляючи книжковою графікою для хорватських видавництв, зокрема Товариства св. Єроніма. Загребський період — найраніший і найменш опрацьований етап творчості митця, який згодом через Мюнхен виїхав до США й став одним із найвідоміших українських графіків XX ст. Двоколірна композиція з чотирма медальйонами євангелистів (Sv. Matej, Sv. Marko, Sv. Luka, Sv. Ivan) тримається неовізантійської та народної традиції; внизу монограма художника. Хорватські видання з оформленням Гніздовського рідко трапляються на ринку.\u003c\/span\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e \u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":64596321698163,"sku":null,"price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/0003-530816711845891967.jpg?v=1791058813"},{"product_id":"andrych-yosyp-velika-ljubav-zahreb-1942","title":"Андрич Йосип. Velika ljubav: roman iz života slovačkih Hrvata. Загреб, 1942 — автограф автора","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«To je bila ljubav, kakva se u našem selu nije upamtila.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eDr Josip Andrić. Velika ljubav: roman iz života slovačkih Hrvata \/ [naslovni list od Jakova Hnizdovskog].\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eЗагреб: Hrvatsko književno društvo sv. Jeronima, 1942. — 158, [2] с. — (Knjižnica dobrih romana; kolo 25, knj. 99; Jeronimsko izdanje 649). — Tisak Hrvatske državne tiskare u Zagrebu. На звороті титулу — дозвіл на друк і розповсюдження від Головного управління пропаганди, № 19138\/42 від 30 грудня.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eВидавнича оправа з червоного коленкору в ілюстрованій суперобкладинці роботи Якова Гніздовського: на чорному тлі білим і жовтим — пара птахів над серцем, шестипелюсткова розета й завитки в дусі народного розпису, назва в картуші; на корінці назва й пташині мотиви, на задній сторонці видавнича марка «Knjižnica dobrih romana». Суперобкладинка потерта по краях і кутах, з дрібними втратами паперу на кінцях корінця й невеликим надривом нижнього краю передньої сторонки; пляма в нижній лівій частині передньої сторонки, сірі затерті плями й відбитки пальців по всій задній сторонці. Папір рівномірно пожовклий, поодинокі цятки; на с. 5 поперек сторінки смуга друкарського бруду. Блок міцний. На вільному аркуші перед титулом — дарчий напис автора чорним чорнилом словацькою мовою: «Slovutnému pánu prof. Ladislavovi Majerskému na znak úprimnej úcty k jeho osobe a umeleckému dielu venuje Dr Josip Andrić. V Bratislave 10. júla 1943». Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eПрижиттєве видання з автографом автора. Суперобкладинка Якова Гніздовського становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eСуперобкладинку роману намалював Яків Гніздовський (1915–1985) — у видавничому колофоні вона названа «naslovni list od Jakova Hnizdovskog». На початку 1940-х майбутній класик української гравюри навчався в загребській Академії образотворчих мистецтв і заробляв книжковою графікою для хорватських видавців, насамперед для Товариства св. Єроніма. Тут він говорить мовою народного розпису: геральдична пара птахів, серце й розета, вирізані білим по чорному в манері лінориту, з жовтими акцентами. Загребські обкладинки — найменш досліджений етап творчості митця, і на ринку вони трапляються нечасто.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eДія роману відбувається в Хорватському Гробі (словацькою Chorvátsky Grob) — селі під Братиславою, яке заснували хорватські переселенці. Рамкова оповідь: д-р Гранчич, гість Товариства св. Войтеха в Трнаві, ночує в кімнаті Андрея Глінки й до світанку читає записки молодого Йожка Турінича — історію кохання бідного механіка Павла Чапловича й першої красуні села Кристини Єлачич. Книжку присвячено мсгр. Янові Пьостеньї, директорові Товариства св. Войтеха. Автор, Йосип Андрич (1894–1967), — хорватський письменник, композитор і фольклорист родом із бачванських буньєвців, у 1921–1946 роках головний редактор Товариства св. Єроніма; того ж 1942 року він видав першу поза Словаччиною граматику словацької мови.\u003c\/p\u003e\u003cp\u003eАдресат напису — Ладислав Маєрський (1900–1965), словацький скульптор і медальєр, від 1927 року професор рисунка й моделювання у Вищій державній промисловій школі в Братиславі, автор пам'ятних дощок і рельєфів на громадських будівлях. Так у цьому примірнику зійшлися три митці трьох народів: хорватський письменник, словацький скульптор і український графік.\u003c\/p\u003e","brand":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67146154836339,"sku":null,"price":9000.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/3BB5BDC1-2197-4EBC-940C-370CD0188101.jpg?v=1792360442"},{"product_id":"ivanenko-oksana-lisovi-kazochky-krakiv-1942","title":"Іваненко Оксана. Лісові казочки. Краків, 1942","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Але то не пелюстки квітів, — то крила.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eО. Іваненко. Лісові казочки \/ [обкладинка й ілюстрації Мирона Левицького].\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e[Краків: Українське видавництво, 1942]. — 48 с.: іл. — ([Моя книжечка]; [ч. 32]).\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ видавничих палітурках: картон, обклеєний ілюстрованою обкладинкою, корінець із сірого полотна. На передній сторонці — рисунок Мирона Левицького в манері дереворізу, надрукований чорною й зеленою фарбами: старе дерево з людським обличчям і білка на гілці; унизу підпис художника «Лев.» і монограма видавництва «УВ». Форзаци із суцільним зеленим друком по салатовому паперу — діти, козачок, лисиці, білки, соняшники й дерева. Кожна сторінка тексту в рамці із заставки й кінцівки з лісовими звірами, у тексті повносторінкові ілюстрації того самого штриха. Передня сторонка з дрібними плямками й потертостями, з утратою паперу по зовнішньому краю у верхній частині; задня сторонка сильно забруднена, з відбитками пальців, дрібним отвором угорі, надривами й утратами паперу по краях; кути побиті. Полотно корінця ціле. Папір із рівномірним пожовтінням. На повносторінковій ілюстрації після с. 18 — тонкі олівцеві лінії. На задньому форзаці олівцем ціна «950,0». Текст починається зі с. 3 одразу після форзаца, окремого титульного аркуша в примірнику немає. Блок міцний. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а ілюстрації Мирона Левицького становлять самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eКнижку радянської письменниці випустило 1942 року Українське видавництво в Кракові — єдиний леґальний український видавець Генеральної губернії — у дитячій серії «Моя книжечка». Ім'я авторки на обкладинці скорочено до ініціала, і краківська критика, схоже, не знала, хто за ним стоїть: огляд дитячих новинок 1942 року в «Краківських вістях» (квітень 1943) відмінює прізвище як чоловіче — «О. Іваненка», хвалить казки як місток від казкового світу до живої природи й радить їх для перших двох класів народної школи, а заразом вимагає вичистити з тексту «совєтизми» на кшталт «зарядки» й «здрастуй».\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eУ збірці — казки з циклу, що прославив Оксану Іваненко (1906–1997): про білочку-мандрівницю, яка заблукала в лісі, про молоденьку кисличку, що береже свій перший цвіт, про пташенят-сестричок Цві й Рінь, з якими приходить весна. Уродженка Полтави, випускниця Харківського ІНО, у 1924–1925 роках вона працювала в колонії Антона Макаренка й стала прообразом Оксани Варської в «Педагогічній поемі». «Лісові казки» вперше вийшли в Харкові в середині 1930-х і зробили її класиком української природознавчої казки.\u003c\/p\u003e\n\n\u003cp\u003eОформив книжку Мирон Левицький (1913–1993), у 1942–1944 роках художній редактор Українського видавництва; на обкладинці він підписався своїм мистецьким псевдонімом «Лев.». Обкладинка, форзаци, заставки й ілюстрації витримані в стилізованому штриху дереворізу, характерному для його графіки. Після війни Левицький працював в Іннсбруку й Вінніпезі, від 1954 року — у Торонто, і оформив понад 300 книжок. Воєнні дитячі книжечки друкувалися на дешевому папері й до нашого часу дійшли переважно зачитаними.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67237757682035,"sku":null,"price":2250.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3815.jpg?v=1793138588"}],"url":"https:\/\/archivevam.com\/collections\/voienni-roky.oembed","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}