{"product_id":"ostroverkha-mykhailo-naperekir-miliano-1926-1931-1981","title":"Островерха Михайло. Наперекір: Міляно 1926–1931. Нью-Йорк; Мельборн, 1981","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«У кожній бо правдивій любові доля прикра є; надто, в любові до краси, до величного, до глибокого…»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМихайло Островерха. Наперекір: Міляно 1926–1931 \/ [слово о. Івана Шевціва]; обкладинку виконав мистець Мирон Левицький.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eНовий Йорк; Мельборн: Українське видавництво «Просвіта», 1981. — 115 с. — На титулі видавнича марка «Просвіти» з датою 1967 і гаслом «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ видавничій м'якій обкладинці з кремового фактурного паперу, друк у дві фарби — помаранчеву й чорну: ліворуч фасад Міланського собору, праворуч постать чоловіка в довгому пальті, що крокує проти косих смуг, назва рисованим шрифтом. На передній сторонці дрібні рудуваті цятки й невелика зеленкувата пляма під прізвищем автора; задня сторонка тонована, з лисячими плямками по всій площі й темнішими плямами вздовж краю; кути злегка потерті. Блок міцний, папір світлий, текст чистий. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПерше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Мирона Левицького становить самостійний мистецький інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e21 листопада 1926 року колишній січовий стрілець рушає швидким потягом зі Львова до Італії — вчитися на оперного співака. Голос у нього був, школи не було жодного року; стипендію в 25 доларів на місяць дав станиславівський єпископ Григорій Хомишин. Спогади ведуть через Відень, де подорожнього зустрічають Славця Лагодинська й Микола Шлемкевич, до міланських уроків у маестро, що ставив йому ліричний легкий голос, Венеції й Ріміні, а відтак назад до Львова — до «старої войни» з «Червоної Калини» і сварки з Юном Навроцьким за співпрацю з «Новими Шляхами» Антона Крушельницького. Автор пояснює й те, чому так і не став співаком, а лишився журналістом і знавцем церковного мистецтва.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eМихайло Островерха (1897–1979) — уродженець Бучача, стрілець Легіону УСС, після війни інтернований у Польщі, працівник «Просвіти» в Станиславові, згодом дописувач «Діла» й «Нового Часу», перекладач «Володаря» Макіявеллі (1934) й автор книжок про Італію. Від 1948 року жив у США, помер у Брукліні.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижку написано влітку 1968 року у Виндгемі, штат Нью-Йорк, але друкувати її автор не поспішав — називав «щирою сповіддю». Рукопис вдова передала до Мельборна о. Іванові Шевціву, і 1981 року, вже після смерті автора, його видала тамтешня «Просвіта» спільним нью-йоркським і мельборнським накладом. Обкладинку виконав Мирон Левицький (1913–1993), маляр і графік, один із провідних книжкових оформлювачів діаспори.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"1","offer_id":64589817610611,"sku":"KC-1346","price":1600.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_3962.jpg?v=1793217853","url":"https:\/\/archivevam.com\/products\/ostroverkha-mykhailo-naperekir-miliano-1926-1931-1981","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}