{"product_id":"shchurat-vasyl-moi-lysty-lviv-1898","title":"Щурат Василь. Мої листи. Львів, 1898","description":"\u003cp\u003e\u003cem\u003e«Повідають все люди: пиши лист — легше буде. Пишу лист — не виходить, ґадка пісню лиш родить, пісню-лист без облуди.»\u003c\/em\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВ. Щурат. Мої листи.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eЛьвів: Видавництво М. Заячківського, 1898. — (Артистично-літературні новини; кн. I). — З друкарні Ст. Манецкого і Спілки під зарядом В. Годака.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eУ пізнішій твердій оправі з чорного ледерину: на передній палітурці золоте тиснення «В. Щурат» і «Мої листи», блінтова рамка із завитків і блінтова лінія з орнаментом під назвою; на задній палітурці така сама рамка. Оригінальну видавничу обкладинку із сіро-зеленого тисненого паперу (назва серії, автор, назва, видавець, друкарська віньєтка) збережено в оправі. Форзаци сіро-зелені. Вірші розділені друкованими заставками з рослинним орнаментом. Палітурки з дрібними потертостями, низ корінця притертий. Папір рівномірно пожовклий, з лисячими плямками й розводами від вологи в нижніх кутах окремих аркушів, поодинокі загини біля корінця; на обкладинці лисячі плямки. На обкладинці й титульному аркуші фіолетові печатки книгарні Ставропігійського інституту — прямокутна з номером «Ч. 3974» і кругла; на титулі власницький напис чорнилом із датою «Львів 1920» та олівцеві позначки, на вільному аркуші наприкінці — олівцеві записи. Стан: добрий.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eПрижиттєве видання, перше видання збірки. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e\u003cstrong\u003eІНФОРМАЦІЯ\u003c\/strong\u003e\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003e«Мої листи» складено як ліричне послання до коханої: у вступному вірші поет визнає, що лист у нього не виходить — замість нього складається пісня. Інтимна лірика з образами весни, зів'ялого листя й розлуки чергується тут із переспівами й перекладами — з Шандора Петефі, Федора Тютчева, Миколи Некрасова та інших авторів; переклади позначено під текстом.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eВасиль Щурат (1871–1948) — поет, перекладач, літературознавець і педагог, учень і протеже Івана Франка. Доктор слов'янської філології Віденського університету, повний перекладач «Пісні про Роланда» (1895), згодом голова Наукового товариства ім. Шевченка (1919–1925). «Мої листи» — друга його поетична збірка після «Lux in tenebris» (1895); вийшла того року, коли він почав учителювати в Перемишльській гімназії, і того ж року, коли Франко вмістив у «Моєму Ізмарагді» вірш «Декадент» — полемічну відповідь Щуратові.\u003c\/p\u003e\n\u003cp\u003eКнижка відкрила серію «Артистично-літературні новини», яку Щурат видавав у 1898–1900 роках. Надрукована в друкарні Ст. Манецкого і Спілки під зарядом В. Годака — тій самій, де того ж 1898 року вийшов «Мій Ізмарагд» Франка. Печатки свідчать, що примірник пройшов через книгарню Ставропігійського інституту — одну з головних українських книгарень Львова, а 1920 року мав власника, який залишив на титулі напис.\u003c\/p\u003e","brand":"archivevam","offers":[{"title":"Default Title","offer_id":67271665975667,"sku":null,"price":4500.0,"currency_code":"UAH","in_stock":true}],"thumbnail_url":"\/\/cdn.shopify.com\/s\/files\/1\/0943\/7885\/2723\/files\/IMG_4655.jpg?v=1793312404","url":"https:\/\/archivevam.com\/products\/shchurat-vasyl-moi-lysty-lviv-1898","provider":"ARCHIVEVAM РІДКІСНІ КНИГИ","version":"1.0","type":"link"}