Антонич Богдан-Ігор. Пісня про незнищенність матерії: поезії. Київ, 1967

Антонич Богдан-Ігор. Пісня про незнищенність матерії: поезії / упоряд. і передм. Дмитра Павличка; ред. В. Підпалий; худ. К. Калугін.

Київ: Радянський письменник, 1967. — 450, [1] с. — 17,5 × 14,5 см. Тираж 16 000 прим.

У видавничій оправі з бежевого полотна з кольоровою емблемою на передній палітурці, в оригінальній суперобкладинці (чорна, з червоним і золотим друком). Суперобкладинка потерта, з надривами та втратами паперу по краях, кутах і корінці. Блок чистий, міцний, папір із незначним пожовтінням. Стан добрий.

ІНФОРМАЦІЯ

Богдан-Ігор Антонич (1909–1937) — поет лемківського походження, який усе доросле життя провів у Львові й помер у 27 років. За життя видав збірки «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934) і «Книгу Лева» (1936); посмертно вийшли «Зелена євангелія» та «Ротації» (1938).

Однотомник 1967 року — найповніше на той час зібрання спадщини Антонича, підготовлене в УРСР, і фактично перше його радянське видання: після нього твори поета не перевидавалися в Україні аж до 1989 року. Книжку впорядкував і супроводив вступною статтею Дмитро Павличко, редактором був поет-шістдесятник Володимир Підпалий. Того ж року «Зібрані твори» Антонича вийшли в Канаді заходами Святослава Гординського та Богдана Рубчака.

Видання передруковує «Привітання життя», «Три перстені», «Зелену євангелію» і «Ротації» та подає більшість творів із «Книги Лева»; у додатках уперше надруковано десять оригінальних поезій і три переклади Антонича, віднайдені у львівських архівах Миколою Ільницьким, а також драматичну поему «Довбуш» та кілька есеїв. Книга, з якої почалося повернення Антонича до українського читача; у суперобкладинці трапляється нечасто.