Донцов Дмитро. Де шукати наших історичних традицій. Львів, 1941
«Народ без традицій не живе, а животіє. Коли тратить свої, йому вбивають в голову чужі…»
Дм. Донцов. Де шукати наших історичних традицій. — Друге видання.
Львів: Українське видавництво, 1941. — 112 с. — Передрук з квартальника «Вістник». Надруковано в серпні 1941 року в друкарні ч. 2, Львів, вул. Пекарська, 11; папір формату 60 × 92; зам. № 7. Наклад 20 000 примірників.
В оригінальній м'якій видавничій обкладинці з цупкого кремово-зеленкуватого паперу, назва й видавець витиснені чорним. Обкладинка забруднена, з рівномірним пожовтінням і поодинокими бурими плямками, вертикальні заломи по всій площині передньої обкладинки, залом і надрив у верхньому правому куті, угорі сліди стертого напису червоним олівцем. Папір блока з природним пожовтінням, поодинокі дрібні плямки на берегах; кут кількох перших аркушів загнутий. Блок міцний, утрат тексту немає. На задній обкладинці друкована ціна «Ціна 3.— крб.», поверх неї фіолетовий штемпель у рамці «ЦІНА 6 крб.». Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Донцов доводить, що традиція, успадкована українською інтелігенцією від XIX століття — драгоманівська, ліберальна, народницька, — не витримала випробування 1917 роком, і шукати опертя треба глибше: у світогляді княжої доби, Гетьманщини й козацької старшини. Звідси наскрізний для книжки поділ народів на «панів» і «плебеїв» (останніх Донцов слідом за Шпенґлером зве фелахами), а мірилом різниці служить ставлення до суспільно-політичного ідеалу. Текст датований у передмові Львовом, 19 лютого 1938 року; у примітках — покликання на Драгоманова, Костомарова, Возняка, «Історію Русів» і Літопис Самійла Величка.
Дмитро Донцов (1883–1973) — публіцист, літературний критик і політичний мислитель, редактор «Літературно-наукового вістника», згодом квартальника «Вістник», головний ідеолог українського інтегрального націоналізму. Від 1939 року на еміграції — Бухарест, Прага, Париж, від 1947-го Канада; помер у Монреалі. У підрадянській Україні його не друкували й не перевидавали до 1990-х років.
Перше видання вийшло у Львові 1938 року. Це друге, надруковане в серпні 1941-го, тобто в перші тижні німецької окупації Львова, коли «Українське видавництво» — засноване 1939 року в Кракові — розгорнуло роботу й у Львові; частина каталогів подає вихідні дані як «Львів—Краків, 1941». Наклад був великий, 20 000 примірників, але друкований на дешевому воєнному папері в м'якій обкладинці, тож уцілілих примірників у пристойному стані небагато. Штемпель із подвоєною ціною на задній обкладинці — слід книготорговельної практики окупаційних років.