Кедр Ростислав. Поезії: збірка третя. Торонто, 1983
«А найлюбіше нам і найтривкіше з дібр усіх, немов ґраніт незломне: Поезія, краса.»
Ростислав Кедр. Поезії: збірка третя = Rostyslav Kedr. Poems: volume III / передмова Віри Вовк; обкладинка Якова Гніздовського.
Торонто: видавництво «Євшан-Зілля», 1983. — 372 с. — Прибл. 21 × 14 см. — Друк: Commercial Copy Center, Торонто. Склад-комп'ютер: Дарія Резчинська. ISBN 0-920942-05-9. Наклад не зазначено. Паралельний титульний аркуш англійською мовою. Остання пронумерована сторінка — 372; точний обсяг блока звірити з примірником.
У видавничій м'якій обкладинці з кремового картону: шрифтова композиція чорним — ім'я автора, назва й позначення «III збірка 1983», виконана від руки. Обкладинка забруднена, з розводами й поодинокими рудуватими плямками, краї потемнілі, кути легко побиті; угорі корінця надрив близько 1,5 см із заломом. На задній обкладинці внизу друкований рядок друкарні. Блок міцний, папір чистий, без плям і надривів. Написів, печаток і екслібрисів на оглянутих аркушах немає. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка роботи Якова Гніздовського становить самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Це підсумкова книга поета: триста пронумерованих творів, укладених не за збірками, а за життєвими циклами — «Юність», «Ростислава», «Вічножіноче» та інші, — з датами від 1924 року до початку 1980-х. Поряд стоять ранній альбомний вірш про те, що переживе час лише поезія й краса, колискова 1932 року, гуцульські «Верхи» і пізня «Venus Urania» (1981) з епіграфом із Володимира Свідзінського. Віра Вовк у передмові називає книжку обширною антологією, у якій нагромаджено збірки з різних років, і виводить лінію від анакреонтичної легкості до суворого сонета, тріолета й секстини, а серед постійних співрозмовників автора — Гомер, Горацій, Данте, Ґете, Бодлер.
Ростислав Кедр — псевдонім Івана-Володимира Манастирського (1905–2002). Народився у Львові в родині інженера-геодезиста Вітовта Манастирського, рідного брата художника Антона Манастирського; на початку 1930-х закінчив Львівський університет. Дебютував збіркою «Сонети» (Львів: «Вогні», 1931, на обкладинці — Кедро), 1939 року видав «Пінистий келих», який розгорнутою рецензією відзначив Євген Маланюк. У Другу світову війну був вояком дивізії «Галичина», наприкінці війни пережив бомбардування Дрездена — досвід, що ліг в основу цілого пласта його пізньої лірики. Оселився в Канаді; попри високі оцінки Маланюка, Віри Вовк та Ігоря Качуровського, його ім'я не потрапило до жодної з антологій української еміграційної поезії.
Книжку видало торонтське «Євшан-Зілля» коштом фундатора — на звороті титулу автор дякує «давньому другові Лісовому Чортові» магістрові Іванові Р. Костюкові за тисячу доларів на видання; згадка про «лісових чортів» відсилає до однойменного пластового куреня й до поеми Кедра з тією ж назвою. Друк виконано не в українській друкарні, а в торонтському копіювальному центрі, звідки й скромний вигляд книжки — тим виразніший контраст із обкладинкою, яку зробив Яків Гніздовський (1915–1985), один із найвідоміших українських графіків XX століття. Пізніше, 1990 року, у Торонто вийшла остання книжка автора — драматична поема «Гомункулюс», знову з передмовою Віри Вовк і обкладинкою Гніздовського.