Книга псальмів: з церковно-словеньскої на мову руско-україньску дословно переложена. Відень, 1900
«Шасливъ чоловѣкъ, который не пôйшовъ на раду безбожныхъ, и на дорогу грѣшныхъ не ступивъ…»
Книга псальмôвъ: зъ церковно-словеньскои на мову руско-украиньску дословно переложена. Ім'я перекладача на титульному аркуші не зазначено.
Ведень [Відень]: накладом Адольфа Гольцгаузена, 1900. — Текст псалмів 1–150 у дві колонки, закінчується на с. 125; повний обсяг блока потребує звірки з примірником. — Прибл. 18 × 11 см. Наклад не зазначено. Віденське видання 1899 року з такою самою назвою в антикварних описах подають обсягом 150 с.; розбіжність не усунуто.
У напівполотняній оправі: чорне полотно на корінці й кутах, палітурки криті мармурованим папером у синьо-кремових тонах; на корінці внизу золотом витиснені ініціали власника, тиснення потерте й читається неповно. Береги блока крапчасті, у синьо-зеленій гамі. Полотно з потертостями по краях, кути притуплені, мармурований папір з дрібними втратами шару фарби. Папір із рівномірним пожовтінням, забрудненнями на берегах і поодинокими плямками; кути перших і останніх аркушів заломлені й затерті; кілька аркушів у середині блока виступають із корінця. На титульному аркуші під друкарською віньєткою власницький напис олівцем, стертий і нечитний; біля початку 50-го псалма чорнильна позначка. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Це дослівний, а не віршований переклад Псалтиря — саме так, як заявлено на титулі: «дословно переложена». Перекладач іде за церковнослов'янським текстом слово в слово, але подає його галицькою народною мовою кінця XIX століття, з характерними формами «вôнъ», «щасливъ чоловѣкъ», «зрадують ся». Через це видання цікаве не лише як богослужбова книжка, а і як пам'ятка мовної практики: воно фіксує момент, коли живу українську мову вперше системно приміряли до сакрального тексту, який доти звучав тільки по-церковнослов'янськи. Друковано шрифтом, що імітує уставне письмо, у дві колонки — оформлення свідомо тримається традиції богослужбової книги.
Псалтир століттями був в українських землях не тільки молитовником, а й букварем: за ним училися читати, його читали над хворими й померлими. Переклад Псалмів живою мовою в Галичині 1890-х був справою делікатною — і церковна, і світська сторони бачили в ньому питання національної гідності. Наприкінці XIX століття українські переклади Святого Письма (Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуя-Левицького) виходили саме у Відні, поза межами російської цензури.
Адольф Гольцгаузен — власник великої віденської друкарні, яка мала статус цісарсько-королівської придворної та університетської й друкувала видання багатьма мовами монархії, зокрема кирилицею. Того самого 1899 року в нього вийшло попереднє видання цієї книжки. Обидва видання трапляються на антикварному ринку рідко, оцифрованої копії в українських електронних бібліотеках немає.