Мандрика Микита. Мазепа: поема. Вінніпеґ, 1960
«Мазепа духом переміг» — рядок, яким автор завершує поему.
Микита Мандрика. Мазепа: поема / передмова проф. Ярослава Рудницького.
Вінніпеґ [Канада]: [б. в.], 1960. — 87, [1] с.: іл. — 23 см. — Друкарня Видавничої Спілки «Тризуб» (Trident Press Ltd.). Видавця на титульному аркуші не зазначено; на задній обкладинці — адреса для замовлень: Ukrainian Service, 250 Scotia St., Winnipeg 4, Man. Ціна видання: $2.00. Наклад не зазначено. На обкладинці й титулі — репродукція фраґмента скульптури Богдана Мухина «Слава». Зміст: Присвята (с. 4), Передмова Яр. Рудницького (с. 5), Пролог (с. 13), далі тридцять розділів поеми, Епілог (с. 83) і Пояснення (с. 84).
У м'якій видавничій обкладинці світло-сірого кольору з двоколірним друком: назва й слово «поема» цеглясто-червоні, ім'я автора, овальний медальйон із репродукцією скульптури та рік — сині. Блок шитий нитками крізь наскрізні отвори по лівому березі. Довкола трьох отворів зшивання на обкладинці й перших аркушах — руді іржаві плями від металевих елементів кріплення, найбільші до 2 см; уздовж лівого краю передньої обкладинки забруднення і потемніння, поодинокі плямки на задній обкладинці, легкі заломи кутів. Папір кремовий, чистий, без пожовтіння; блок міцний, аркуші не відстають. Написів, печаток і маргіналій немає. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність як пам'ятка української еміграційної мазепіани.
ІНФОРМАЦІЯ
Поема веде Мазепу від молодих літ при Дорошенкові через гетьманування, історію з Мотрею й Кочубеєм, Батурин і Полтаву — тридцятьма розділами, писаними епічним ямбом. У передмові Ярослав Рудницький читає її як пряму відповідь Пушкіновій «Полтаві»: там, де імперська традиція подала гетьмана зрадником, Мандрика виводить державного мужа, що приносив менші справи в жертву більшій меті, і завершує твердженням, що Мазепа переміг духом. Окремим розділом на с. 84 подано «Пояснення» — понад сорок історичних приміток із покликаннями на Грушевського й Вольтера, які перетворюють поему майже на коментований історичний нарис.
Микита Мандрика (1886–1979) — поет, правник, дипломат і громадський діяч. Народився в Києві, був членом Української Центральної Ради, служив у дипломатичних місіях УНР на Кубані, в Батумі, Стамбулі й Софії; 1925 року здобув ступінь доктора права в Українському вільному університеті в Празі. Від 1928 року в Канаді, згодом багаторічний голова Української вільної академії наук у Канаді. Енциклопедія сучасної України подає роком смерті 1977, більшість джерел — 1979.
Книжка вийшла одразу по «Мазепинському році» 1959-го, коли діаспора відзначала 250-ліття смерті гетьмана; Рудницький у передмові оглядає всю тогорічну мазепіану — студію Олександра Оглоблина, детройтський переклад Байрона, поему П. Савчука, чиказький передрук трилогії Лепкого. Надруковано в друкарні Видавничої Спілки «Тризуб» — одній із головних українських друкарень Вінніпега. На задній обкладинці — реклама двох попередніх поетичних збірок автора: «Золота осінь» (1958) і «Радість» (1959).