Старицька-Черняхівська Людмила. Іван Мазепа: драма на V дій і IX одмін. Нью-Йорк, 1959
«Ой горе чайці, чайці небозі, що вивела діти при битій дорозі» — народна пісня в епіграфі до драми.
Людмила Старицька-Черняхівська. Іван Мазепа: драма на V дій і IX одмін. — Друге, незмінене видання.
Ню Йорк: накладом ООЧСУ і Української книгарні «Говерля», 1959. — 152 с. — прибл. 18 × 12,5 см. — Унизу титульного аркуша збережено рядок «Кооперативне Рух видавництво» з першого видання. Наклад не зазначено. Обсяг у джерелах подано по-різному: 152 с. (Diasporiana) і 151, [1] с. (Національна історична бібліотека України).
У видавничій м'якій обкладинці з цегляно-помаранчевого паперу: прізвище авторки й назва подані стилізованим шрифтом темно-брунатного друку на тлі вертикальних хвилястих ліній; задня обкладинка без оформлення, художник не зазначений. Унизу передньої обкладинки тим самим друком — рукописним шрифтом «George N. Krywolap, Ph. D.»: імовірно іменний примірник, надрукований на замовлення власника; особу не встановлено. Поверхневі забруднення й поодинокі темні цятки на передній обкладинці, олівцева позначка у верхньому правому куті, дрібні заломи по краях. Папір із рівномірним пожовтінням; на останніх аркушах жовтогарячий слід перебивки барвника з обкладинки. Блок міцний, утрат немає, сторінки чисті. Стан: дуже добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Драма починається в гетьманській канцелярії в Батурині, де дванадцять писарів під диктування переписують скаргу на «самодержавну владу», що надвередила давні права й вольності військові, — і закінчується сценою на цвинтарі та смертю гетьмана, коли лікар вимовляє над ним латиною «Venenum. Mors voluntaria», отруту й добровільну смерть. Між цими двома точками — Кочубеї й Мотрона, Семен Палій, Кость Гордієнко, Пилип Орлик, Петро I, Меншіков і Карл XII; масові сцени з козаками, спудеями, мандрівними ченцями й посполитими писано соковитою мовою початку XVIII століття.
Людмила Старицька-Черняхівська (1868–1941) — письменниця, драматургиня, перекладачка й мемуаристка, донька Михайла Старицького і племінниця Миколи Лисенка. 1930 року її засудили в процесі «Спілки визволення України», 1941-го заарештували знову; померла по дорозі на заслання, точні дата й місце смерті невідомі. Реабілітована 1989 року.
Найцікавіше в цьому виданні — титульний аркуш. Нью-йоркські видавці відтворили його з першого видання 1929 року разом із приписом Вищої Науково-Репертуарної Ради при Відділі Мистецтв Головполітосвіти НКО УСРР від 1 березня 1927 року № 4680: до вистави в державних театрах драму дозволено «з умовою показати соціяльну ролю Мазепи ближче до історичної правди». Так радянська цензурна формула 1927 року потрапила у видання, що його 1959-го випустили Організація Оборони Чотирьох Свобід України та книгарня «Говерля» — саме для читача, від якого текст в УРСР був відрізаний. В Україні драму не перевидавали до часів незалежності.