Тишовницький Омелян Михайло. Мої пам’ятки. Лос-Анджелес, 1974
«…не тільки воєнні, але й повоєнні пам’ятки комбатантів будуть колись мати деяку вартість для майбутніх істориків нашої військової еміграції».
Омелян Михайло Тишовницький. Мої пам’ятки: фраґменти спогадів, статті, промови, листи, документи, світлини тощо.
Льос Анхелес, Каліфорнія: [б. в.], 1974. — 518 с.: іл., факсиміле, портр. — Прибл. 28 × 21,5 см. Видавця на титульному аркуші не зазначено — книжку видано заходом автора. Текст відтворено офсетом із машинопису. Наклад не зазначено. Покажчик прізвищ на с. 513–517.
У видавничій обкладинці з жовтого паперу: на передній палітурці чорна подвійна рамка, прізвище автора, назва й підзаголовок, унизу «Льос Анхелес, Каліфорнія»; задня палітурка без друку. Обкладинка потерта й забруднена по всій площині, зі світлими витертостями та втратою барвистого шару по краях і кутах; кути побиті, верхній кут задньої палітурки заломлений, корінець потертий, із надривами по краях без утрати тексту. Папір із природним пожовтінням, поодинокі лисячі плямки й забруднення на берегах, помітніші плями та розводи на титульному аркуші й у нижньому куті кількох аркушів. Блок міцний. Печаток, екслібрисів і власницьких написів на сфотографованих аркушах не виявлено; рукописні дописи та підпис автора на репродукованих документах відтворено друком і вони не є рукописом цього примірника — це прямо зазначено у вступному слові. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Книжка постала з обіцянки, яку автор дав сам собі: закликавши в одній зі своїх статей комбатантів пересилати до українських архівів свої життєписи, спогади й документи, він вирішив зробити це першим — і надрукував власний архів цілком. Звідси незвична будова тому: власний життєпис, тека світлин, вісімдесят сторінок відтворених документів (серед них грамота про надання відзнаки «Хрест Залізного Стрільця» 1968 року), далі фраґменти спогадів — Стрий, італійський фронт, Українська Галицька Армія, 11-й Стрийський гарматний полк, табір у Тухолі, евакуація з Познаня, похід із німецькою армією від Сяну до Дніпра 1941 року, праця перекладача, пошук інженерської посади в Техасі. Другу половину тому займають доповіді для американців про Україну, промови, листування й найбільший розділ — «Мішані вінчання» (с. 288–512).
Омелян Михайло Тишовницький (1899–1994) — четар артилерії УГА, згодом гірничий інженер. Народився в с. Гута Бояньська на Ниському повіті, виховувався в Довголуці під Стриєм, гімназію відвідував у Стрию, Львові й Відні. Старшинську школу артилерії закінчив у Братиславі в січні 1918 року, до листопада того ж року був на італійському фронті над П’явою, від весни 1919-го — четар 11-го гарматного полку УГА. Навесні 1920 року потрапив у полон до Тухолі, звідки в жовтні втік через Німеччину до Чехії; 1925 року завершив гірничу інженерію в Пшибрамі. Від 1946 року у США: інженер Стейтового департаменту доріг у Техасі, згодом Корпусу інженерів американської армії в Лос-Анджелесі, голова Лос-Анджелеського відділу ОбВУА і від 1973 року — голова Дорадчої Ради Центрального Бюра Українських Подруж «МЕТА».
Це перша й найбільша з чотирьох книжок, які Тишовницький видав у Лос-Анджелесі власним коштом упродовж 1974–1983 років. Такі комбатантські збірники діаспори друкувалися невеликими накладами поза видавничою мережею, розходилися серед ветеранських середовищ і до бібліотек в Україні практично не потрапляли. Покажчик прізвищ на с. 513–517 робить том придатним для генеалогічного й біографічного пошуку по галицькій військовій еміграції.