АНТОНИЧ, Богдан-Ігор. ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ: Поезії/ упоряд. і передм. Дмитра Павличка; ред. В. О. Підпалий; худ. К. К. Калугін. Київ: Радянський письменник, 1967.

ІНФОРМАЦІЯ

Богдан-Ігор Антонич (1909–1937) — поет лемківського походження, який усе доросле життя провів у Львові й помер у 27 років. За життя видав збірки «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934) і «Книгу Лева» (1936); посмертно вийшли «Зелена євангелія» та «Ротації» (1938).

Однотомник 1967 року — найповніше на той час зібрання спадщини Антонича, підготовлене в УРСР, і фактично перше його радянське видання: після нього твори поета не перевидавалися в Україні аж до 1989 року. Книжку впорядкував і супроводив розлогою вступною статтею Дмитро Павличко, редактором був поет-шістдесятник Володимир Підпалий. Того ж року «Зібрані твори» Антонича вийшли в Канаді заходами Святослава Гординського та Богдана Рубчака, а роком раніше — «Перстені молодості» Миколи Неврлого в Братиславі.

Видання повністю передруковує «Привітання життя», «Три перстені», «Зелену євангелію» і «Ротації» та подає більшість творів із «Книги Лева». Поезій із «Великої гармонії» не включено — у примітках це мотивовано «ортодоксально-релігійним змістом» збірки, що відбиває ідеологічні рамки часу. У додатках уперше надруковано десять оригінальних поезій та три переклади Антонича (з Ярослава Врхліцького, Ґустава Фальке і Райнера Марії Рільке), віднайдені у львівських архівах Миколою Ільницьким, а також драматична поема «Довбуш», фрагмент роману «На другому березі» («Гріх»), есеї «Монументальний реалізм» і «З зелених думок одного лиса».

Книга, з якої почалося повернення Антонича до українського читача; у суперобкладинці трапляється нечасто.