ФРАНКО, Іван. МІЙ ІЗМАРАГД: Поезії Івана Франка. Львів: накладом товариства «Академічна Громада», 1898

ФРАНКО, Іван. МІЙ ІЗМАРАГД: Поезії Івана Франка.

Львів: накладом товариства «Академічна Громада», 1898. — Друкарня нар. Ст. Манєцкого і Спілки під зарядом В. Годака. — [2], IX, [1], 174 с. — Формат 8°. Суцільна коленкорова оправа доби: бордове полотно, золоте тиснення на передній палітурці (рамка, рослинні наріжники, автор і назва) та корінці, блінтова рамка ззаду; золотий обріз, декоративні форзаци. Потертості й вицвітання полотна, помітніші ззаду, притерті кути й вершок корінця. Блок міцний; поодинокі лисячі плямки, більше на змісті; бурувата пляма при корінці титула. Штампів і написів на фото не виявлено; на титулі ледь помітний слід олівцем.

ІНФОРМАЦІЯ

Збірка вийшла у Львові 15 листопада 1898 року накладом студентського товариства «Академічна Громада»; чистий дохід ішов на його запомоговий фонд (зазначено в книжці). Видання приурочене до 25-ліття літературної праці Франка, відзначеного того ж року. Назву пояснено в передмові: ізмарагдами в давній Русі звали збірники притч і повчань — курс практичної християнської моралі; Франко прагнув дати подібну книжку мовою поезії.

Склад — шість циклів: «Поклони», «Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії». Відкривають книжку програмні «Поет мовить», «Україна мовить», «Ти, брате, любиш Русь» (звернення до Юліана Романчука) та «Декадент» — полемічна відповідь Василеві Щуратові. «Паренетікон» — морально-етичні приповідки за давньоруськими й східними джерелами; «Притчі» й «Легенди» — переробки біблійних, візантійських та орієнтальних сюжетів, серед них «Легенда про вічне життя». Два останні цикли звернені до сучасності: злидні галицького села і перша хвиля еміграції; примітка до «Листа до Стефанії» описує дії агента Джерголета, який 1895 року намовляв галичан їхати до Бразилії.

1911 року Франко видав «Давнє й нове» — друге, побільшене видання «Мого Ізмарагду». Перше видання, тим паче в оправі із золотим обрізом, рідкісне.