ЛОМАЦЬКИЙ, Михайло. Країна чарів і краси: Нариси.Париж: Вид-во «Українець», 1959.
ЛОМАЦЬКИЙ, Михайло. Країна чарів і краси: Нариси.Париж: Вид-во «Українець», 1959. — 319, [1] с.: іл. (фотографії, вклейки поза текстом).
У видавничій обкладинці: кремовий картон, чорний друкований текст заголовка, на передній стороні — репродукція живописного полотна Олекси Новаківського «Дзвінка» (моделлю послужила донька автора Ліда Ломацька). На форзаці/титульній сторінці — власницький рукописний надпис чорнилом (важкорозбірний). На задній стороні обкладинки — видавничий штамп «В-во Українець. Париж.». Незначні потертості й забруднення обкладинки, сліди експлуатації.
ІНФОРМАЦІЯ
«Країна чарів і краси» — збірка нарисів і оповідань Михайла Ломацького (1886–1968), українського педагога, етнографа й фольклориста, одного з найплідніших дослідників-белетристів Гуцульщини в еміграції. Уродженець Тернопільщини, Ломацький упродовж багатьох років учителював на Гуцульщині, де записував місцевий фольклор, легенди й перекази; наприкінці Другої світової війни емігрував до Австрії, згодом — на Захід, де продовжив видавати свої нариси про гуцульський край, зокрема «На чисті води» (Мюнхен, 1955) та «Верховино, світку ти наш…» (Мюнхен, 1956–1960).
Видання відкривається редакційною статтею «Про автора й його твір» та авторською передмовою, у якій Ломацький формулює власний задум — відтворити «містерію буйного, гордого» минулого Гуцульщини й показати його нерозривний зв’язок із сучасністю, включно з добою Січових Стрільців «Гуцульського куреня» та УПА. Далі йдуть двадцять три нариси й оповідання («Король-гуцул», «Старовіччина», «Піп-Іван», «Останній опришок», «Ворожбити», «Опришківські скарби», «У світі чарів», «Криворівня», «Яремче», «Ворохта», «Трембіта», «Цимбали» та інші), що поєднують етнографічний опис гуцульських звичаїв, легенд і вірувань (мавки, чугайстри, скарби опришків) із нарисами про конкретні гуцульські села та урочища. Текст супроводжують натурні фотографії гірських краєвидів і полонин.
Книжка належить до основного корпусу праць Ломацького про Гуцульщину, виданих у 1950–1960-х роках у діаспорі, і є цінним джерелом з етнографії та історії краю, а також бібліографічною рідкістю паризького українського книговидання.