Афнер Григорій. Висота «227»: повість із визвольних змагань. [Тіонвіль, 1951]

Григорій Афнер. Висота „227“: повість із визвольних змагань.

[Тіонвіль, 1951]. — 184 с. — Друкарня Imprimerie Beresniak, Париж, 12, rue Lagrange.

У видавничій м'якій обкладинці з цупкого вохристого паперу, друк темно-синьою фарбою: орнаментальна рамка-меандр, ім'я автора, назва декоративним штрихованим шрифтом, підзаголовок курсивом і віньєтка-квітка; задня сторона обкладинки без оформлення. Потертості по краях обкладинки, надриви й утрати паперу вздовж нижньої частини корінця та на нижньому краї задньої сторони, коричневі плямки в нижньому правому куті лицьової сторони. Папір рівномірно потемнілий, поодинокі плямки на берегах; блок зшитий і тримається міцно. На останньому аркуші й на внутрішньому боці задньої обкладинки — синій штамп автора «AFNER, Boîte Postale N° 9, THIONVILLE (Moselle), France». Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Повість відкривається наказом: старший десятник Василь Люлька мусить якнайдовше втримати висоту «227» на південний захід від села Лощинки, щоб курінь Галицької бригади встиг відійти й закріпитися на нових позиціях. Далі — бій кількох стрільців проти польського війська, панахида за загиблими й наступ на втрачену висоту. У книжці вміщено й другий твір — сім розділів (с. 89–171) про повстанський кінний відділ, від розвідки до боїв коло Собачої балки й у Бідних Хуторах та злуки повстанських відділів. Присвята на звороті титулу адресує цикл творів «Обов'язок» воякам Армії УНР, Армії ЗОУНР і бійцям УПА, «що зо зброєю в руках змагалися й змагаються», — у 1951 році це слово ще стосувалося теперішнього часу.

Григорій Афнер (1890 — після 1952) — сотник Армії УНР, родом із міщан Київської губернії. Мобілізований 1914 року, того ж року став прапорщиком; у Визвольних змаганнях командував Запорізькою окремою кінною сотнею, служив у штабі 5-ї Чорноморської бригади 2-ї Волинської дивізії. Від 1921 року на еміграції в Польщі, з 1920-х — у Франції, де був серед організаторів українського громадського життя й діяльним членом Українського військового товариства. Писав про війну як її учасник: видав також повість «Поручник Ілько Вовчаренко» (Париж, 1952) і збірку оповідань «Між Києвом і Парижем».

Книжку надруковано в паризькій друкарні родини Бересняків на вулиці Лаґранж — тій самій, що друкувала роман Булгакова «Дні Турбіних» (1927) і «Запрошення на страту» Набокова (1938). Рік і місце видання на примірнику не зазначені й установлюються за реєстром друкарні: Тіонвіль, 1951. Штамп автора з адресою поштової скриньки в Тіонвілі свідчить, що цей примірник ішов до читача безпосередньо від нього.