Бандера Степан. За виборний Національно-Визвольний Центр. Мюнхен, 1958
«Незалежну українську державу можна вибороти тільки послідовною боротьбою цілого народу, а неможливо її здобути хочби найсильнішими правними претенсіями…»
Степан Бандера. За виборний Національно-Визвольний Центр.
Мюнхен, 1958. — 20 с.
У видавничій м'якій обкладинці з сіро-зеленого паперу, суто типографське оформлення; блок скріплено скобами. Титульний аркуш і останній аркуш — з кремового паперу з вкрапленнями волокон, текст набрано у дві колонки. Краї обкладинки потемнілі, легке потемніння вздовж корінця, кілька дрібних цяток на задній сторонці обкладинки; папір блока з рівномірним природним пожовтінням. На титульному аркуші та на звороті останнього аркуша — штамп власників «Prof. Dr. Petro i Lesia Goy, 430 East 6th St., # 9J, New York, N.Y. 10009 USA». Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Брошура має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Програмний текст Бандери про те, як мало б бути влаштоване політичне представництво української еміграції. Замість міжпартійних домовленостей автор пропонує обрати Закордонний Національно-Визвольний Центр загальними виборами серед усього українського громадянства на чужині й зробити його керівним осередком самостійницької акції поза межами України, спертим на визвольну боротьбу в краю. Окремо розібрано вади Української Національної Ради: принцип паритетності, за якого дрібні угрупування мають ту саму вагу, що й великі, байдужість більшости її партій до боротьби ОУН — УПА — УГВР і співпрацю з «непередрішенцями». Наприкінці автор відповідає противникам виборів: неучасть у голосуванні — ще не бойкот, а кілька десятків тисяч виборців стали б для Центру реальною політичною базою.
Степан Бандера (1909–1959) — провідник ОУН(б) від 1940 року. На Варшавському процесі засуджений до смертної кари, заміненої довічним ув'язненням; у 1941–1944 роках — в'язень німецьких тюрем і концтабору Заксенгавзен. Після війни жив у Мюнхені під чужим прізвищем і очолював Закордонні частини ОУН, які 1950 року вийшли з УНРади. 15 жовтня 1959 року, через півтора року після виходу цієї брошури, його вбив у Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський; за свідченням соратників, до самої смерти Бандера вважав ідею виборного Центру здійсненною.
Текст спершу друкувався циклом статей у мюнхенському часописі «Шлях перемоги» і 1958 року вийшов окремою відбиткою. Виборного Закордонного центру так і не було створено, а праці Бандери в СРСР були під забороною, тож такі еміграційні брошури до України легально не потрапляли. Цей примірник походить із нью-йоркської бібліотеки Петра й Лесі Гой.
