Боберський Іван. Рухові забави і гри. Львів, 1923
«Рухові гри дають нам воздух, сонце, рух, сміх, злуку і завзяття.»
Рухові забави і гри / зладив І. Боберський, учитель руханки; четверте видання переглянув Т. Ф.
У Львові: накладом «Сокола-Батька», 1923. — 54 с. — З друкарні «Діла», Львів, Ринок ч. 10. — Наклад 5000 примірників для шкіл і руханкових товариств.
У видавничій обкладинці із сіро-зеленого паперу верже, без друку й тиснення. Обкладинка забруднена, з потертостями по краях і заломом уздовж нижнього кута; на внутрішньому боці задньої сторонки сірий відбиток-пляма. Папір із природним пожовтінням, на титульному аркуші та перших аркушах поодинокі лисячі плямки, кути окремих аркушів загнуті. Блок міцний, утрат тексту немає. На с. 54 угорі олівцем «1.400». Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Книжка розмежовує «забави», де про виграну не йдеться, і «гри», де виграною є перевага над іншими; самі гри поділено на шість підрядів — дужанки, здогони, іманки, метанки, цілянки й підбиванки. Подано правила рухливих ігор без приладів: «Залізниця», «Вуж», «Верхом», «Жабка», «Ящірка», «Знимати прут», «Велике колесо», «Рак», «Дрібушка», «Подорожний», «Гонці» — остання зі схемами розстановки бігунів і хустинами замість естафетної палички. Термінологію автор добирав за Чубинським, Ісаєвичем, Покровським, Кольбергом і словником Желехівського, а методику — за тогочасними німецькими й польськими посібниками, від Ґутс-Мутса до Ценара.
Іван Боберський (1873–1947) — учитель німецької мови й руханки Академічної гімназії у Львові, голова товариства «Сокіл-Батько» у 1908–1918 роках, автор слова «Пласт», творець української тіловиховної термінології. Від листопада 1920 року — уповноважений представник уряду ЗУНР у США й Канаді; до Галичини він уже не повернувся, тож це четверте видання виходило у Львові без нього, у перегляді особи, підписаної ініціалами «Т. Ф.» — імовірно Тараса Франка (1889–1971), учня Боберського й самого автора праць із руханки.
Перша редакція вийшла чотирма частинами в 1904–1909 роках під назвою «Забави і гри рухові» з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. Це четверте видання, за словами передмови значно змінене і справлене, «Сокіл-Батько» випустив 1923 року — у перший рік по відновленні «Запорожських ігрищ», перерваних війною. Наклад у 5000 примірників призначався не для книгарень, а просто для шкіл і руханкових товариств; ужиткові порадники такого типу зачитувалися до розпаду, тому вцілілі примірники трапляються нечасто.
