Чапленко Василь. Ґава Їсько: віршована бувальщина. [Німеччина], 1949

«Ні, сміятись, друзі, варто! Нехай плачуть вороги!»

Василь Чапленко. Ґава Їсько: віршована бувальщина / обкладинка роботи М. Григорієва.

[Німеччина]: видання автора, 1949. — 84 с.

У видавничій обкладинці з вохристого паперу: рисунок брунатною фарбою — постать вояка з рушницею і сокирою, назва мальованим шрифтом, ім'я автора в плашці; на задній сторонці в рамці перелік десяти книжок автора. Блок зшито дротом. Папір пожовклий, з розсіяними лисячими плямками, найгустішими на титульному аркуші; надриви й заломи по верхньому куті вільного аркуша обкладинки, кути притерті. На передній сторонці бібліотечна наліпка з шифром «УВАН 8 43 Ґа 1949», на титульному аркуші збляклий прямокутний штамп. Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книжка має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Сатирична поема про сільського бідака Їська Ґаву, якого революційні роки жбурляють від одного табору до іншого: він радіє «справжній волі» й гасла «Хай живуть трудящі» бере до серця близько, аж поки на параді в шлику й синьому жупані його не хапають озброєні матроси; далі — полонений під наганом, постріл «чекіста», Соловки, привид запорозької Січі на засланні з останнім кошовим Кальнишем. «Заспів» відкрито ставить твір у ряд за «співцем Енея» і Гоголем: сміятися з безголов'я, щоб плакали вороги.

Василь Чапленко, справжнє прізвище Чапля (1900–1990), — мовознавець, прозаїк і літературний критик. Очолював кафедру мовознавства в Луганському педінституті, працював в Ашгабаді, Ворошиловську й П'ятигорську; 1945 року опинився на Заході, у таборах ді-пі викладав мовознавство в Авґсбурзі й редагував газету «Наше життя», від 1950-х жив у Нью-Йорку. Автор повістей «Пиворіз», «Чорноморці», «Люди в тенетах» та студії «Пропащі сили».

Книжку автор видав власним коштом у Німеччині, в час найбільшого розсіяння української еміграції; на звороті обкладинки застережено, що наголоси в тексті з технічних причин позначено курсивними літерами — слід убогої таборової друкарської бази. Примірник походить із бібліотеки Української Вільної Академії Наук: на обкладинці збережено її шифрову наліпку.