Федів Ігор, Золотополець Вал. Син України: історична повість. Авґсбурґ; Нюрнберґ, 1946
«Життя належить не тобі, але Україні!»
Ігор Федів і Вал. Золотополець. Син України: історична повість у трьох частинах з ілюстраціями та мапою.
Авґсбурґ; Нюрнберґ: «Українська Книга»; В-во «Час», 1946. — 178 с., [9] арк. іл.: іл., мапа. — 25 см. — Друге, змінене видання.
У видавничій ілюстрованій палітурці: на передній картонній палітурці кольорова сцена благословення шаблею з монограмою «В.З.» і назва чорно-синім шрифтом. Покриття корінця втрачене, відкрито марлю й корінець блока, на краях лишилися фрагменти чорного паперу. Палітурки потерті й забруднені, на задній — плями й подряпини; кути розшаровані й заокруглені, краї обтріпані, з утратами паперу. Папір із природним пожовтінням і поодинокими цятками; на аркуші перед титулом надрив з утратою паперу; нижній кут с. 13 загнутий; на кольоровій вклейці з виверженням вулкана — смужка пожовклої липкої стрічки, ще одна на краю аркуша при змісті. Кольорові вклейки зберегли яскравість. На передній палітурці вгорі тканинна наліпка з олівцевим числом «75», поруч давніший олівцевий напис. Стан: задовільний.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Козацька робінзонада. Юнак Микола дістає від батька-сотника шаблю з благословенням «на святе діло», іде на Січ, ходить у морський похід на Озів, потрапляє в неволю — Кафа, турецька галера, рабство в Танжері, — тікає, переживає корабельну аварію й роками сам виживає на безлюдному острові, який називає «Новою Україною». Мапа на розвороті показує весь його шлях: від Січі й Кизикермена через Середземне море й Атлантику до острова біля берегів Америки і назад через Англію та Європу додому. Частину острівних епізодів, за словами авторів, перенесено з «Робінзона молодшого» Йоахима Генріха Кампе — німецької переробки Дефо.
Уперше повість вийшла 1919 року в «Вернигорі» (Київ; Кам'янець; Відень) — видавництві, що виросло зі студентського гуртка Валентина Отамановського. Про «Вал. Золотопольця» майже нічого не відомо; у каталозі бібліотеки Торонтського університету під цим псевдонімом записано самого Отамановського (1893–1964). Співавтор Ігор Федів (1895–1962) після Другої світової війни опинився в Німеччині й підготував повість до перевидання.
Друге, змінене видання надруковано 1946 року спільним накладом «Української Книги» і видавництва «Час» для таборової молоді доби ді-пі. У слові до читача Федів пояснює зміни в тексті й зазначає, що ілюстрації взято з першого видання: заставки в рамках у дусі модерну, ініціали, чорно-біла й кольорові вклейки з монограмою «В.З.»; та сама сцена благословення винесена на палітурку.
