Франко Іван. Захар Беркут: образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці. Київ, 1974
«Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині!»
Іван Франко. Захар Беркут: образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці / офорти художника Георгія Якутовича.
Київ: видавництво художньої літератури «Дніпро», 1974. — 171 с.: іл. — 20,5 × 17 см. — Папір офсетний, формат 70 × 84 1/16. Виготовлено на Головному підприємстві «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, Київ. Редактор Л. С. Малахова, художній редактор В. В. Машков. Тираж 50 000. За колофоном книжку підписано до друку 29 серпня 1972 року, на титульному аркуші зазначено 1974-й. Ціна за колофоном: у штапелі 1 крб. 90 коп., у коленкорі 1 крб. 50 коп.
У видавничій оправі з темно-синього коленкору дрібнозернистої фактури: на верхній палітурці золотим тисненням лінійний портрет Захара Беркута за малюнком Якутовича, задня палітурка й корінець без оформлення. Потертості й забруднення по площині верхньої палітурки, довга похила подряпина праворуч від портрета, витертості тканини по кутах і на кінцях корінця з оголенням картону, кути злегка побиті. Папір із природним пожовтінням; на форзаці, авантитулі й титульному аркуші жовті розводи від вологи в нижньому куті — тексту та офортів вони не зачіпають. Блок міцний, аркуші не відстають, утрат немає. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність, а офорти Георгія Якутовича становлять самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Повість про тухольську громаду, яка 1241 року сама, без князя й без війська, зупиняє монгольську орду в карпатській долині, Франко написав за півтора місяця — від 1 жовтня до 15 листопада 1882 року — на конкурс, оголошений львівським часописом «Зоря», де вона й вийшла друком 1883 року в дев’яти числах. Сюжет тримається не на битві, а на вічі: у центрі оповіді копні збори під тухольською липою, де рішення ухвалює громада, а боярин Тугар Вовк виступає проти неї як носій чужого, князівського порядку.
Георгій Якутович (1930–2000) — графік, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно, згодом народний художник УРСР і лауреат Шевченківської премії. Карпатська тема прийшла до нього з роботи над фільмом Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (1964), де він був художником-консультантом і подовгу жив на Гуцульщині. У «Захарі Беркуті» він відмовився від ілюстрації як переказу сюжету: аркуші виконано в офорті з густою, майже різьбленою лінією, що відсилає до народної дереворізьби й до гуцульської орнаментики, а постаті старійшин на віче трактовано радше як образи, ніж як сцени.
Це видання вважають одним із канонічних оформлень «Захара Беркута» поряд із роботами Івана Падалки (1928, 1932), Валентина Литвиненка (1950-ті) та Івана Крислача (1986). Двохрічний розрив між підписанням до друку і роком на титулі — звична для «Дніпра» практика тих років. Тираж 50 000 великий, але видання виходило у двох варіантах оправи, і коленкоровий примірник із неушкодженим золотим тисненням на палітурці трапляється помітно рідше за пошарпані шкільні.