Филипчак Іван. За вчительським хлібом: повість з життя молодої вчительки. Самбір, 1932
«…ви кидали клич — що найбільшим достоїнством на Україні бути учителем народа!..»
Іван Филипчак. За вчительським хлібом: повість з життя молодої вчительки / за редакцію відповідає Степан Сілецький.
Самбір: Відділ Товариства «Взаїмна поміч українського вчительства» в Самборі, 1932. — 267 с. — (Відділ Товариства «Взаїмна поміч укр. вчительства» в Самборі; ч. 1). — З друкарні Йосифа Мецґера в Самборі.
У пізнішій оправі з чорного ледерину з фактурою шкіри: на обох палітурках сліпе тиснення — подвійна рамка з рослинною каймою, на передній палітурці сліпий орнаментальний віньєт, ім'я автора й назва витиснені золотом; на корінці золоте тиснення. Мармуровані форзаци в зелено-червоно-золотих тонах, червоне каптало. Оправа свіжа, без потертостей і побитих кутів. Папір рівномірно пожовклий, береги блока нерівні; дрібна плямка вгорі титульного аркуша, коричневі розводи на останній сторінці тексту (с. 267). Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Повість про Олю — доньку самбірської вдови, яка платить за навчання в учительській семінарії власними лекціями й маминим шиттям по ночах. Сюжет веде від крамниці, де зошити й фарби дорожчають з року на рік, через абітурієнтські вечорниці й скандал у семінарії — один із педагогів доносить, що Оля ходить на таємні сходини гуртка молоді, де разом українці, поляки й євреї, і від виключення її рятує лише україніст проф. Антоненко, — до праці вчителькою в гірському селі. У фіналі село, де вона вчителює, живе з кооперації, садівництва й шовківництва, а старий директор семінарії визнає, що Оля знайшла щастя «за вчительським хлібом». Під текстом авторська дата: «Писано в Самборі зимою 1928 року».
Іван Филипчак (1871–1945) — педагог, письменник і краєзнавець, уродженець села Лішня на Надсянні. Більшу частину життя вчителював у Самборі, 1927 року був серед засновників товариства «Бойківщина» та його музею. Автор історичних повістей «Княгиня Романова», «За Сян», «Кульчицький, герой Відня», «Дмитро Дедько», студій з історії шкільництва Самбірщини, Бойківщини й Лемківщини; займався й організацією шовківництва, тож морвові деревця в повісті — з його власної практики. 1944 року заарештований радянською владою, помер на засланні в Тайшеті.
Цією книжкою самбірський відділ учительського товариства «Взаїмна поміч українського вчительства» відкрив власну видавничу серію. У передньому слові пояснено задум: 31 грудня 1931 року відділ обрав редакційну колегію на чолі з Филипчаком і вирішив друкувати праці народних учителів, які не мають коштів на видання, а також хроніку шкіл повіту й життєписи вчителів — «одиноких каменярів поступу» в галицькому селі. Повість першою вийшла в цій серії й надрукована в самбірській друкарні Йосифа Мецґера.
