Грицак Павло. Вежі і кулемети: спогади з Дивізії і большевицького полону. Мюнхен, 1959
«На Дивізію дивився я, як на школу, і був свідомий цього, що за науку треба буде платити».
Павло Грицак. Вежі і кулемети: (спогади з Дивізії і большевицького полону).
Мюнхен: видання Братства колишніх вояків 1-ої Української Дивізії УНА, 1959. — 148 с.: іл., портр.
У видавничій ілюстрованій обгортці поверх м'якої сіро-блакитної обкладинки з набраною назвою. Обгортка двобарвна, зелено-кремова: назва мальованим шрифтом у рамці з плямистим «камуфляжним» візерунком, ліворуч рисунок кулемета, унизу монограма художника; на задній сторонці — зелений лев у щиті з трьома коронами. Обгортка з потемнінням і рудими плямами, на передній сторонці біля корінця сліди пальців, задня сторонка в розводах; утрата паперу у верхньому правому куті та невелика втрата посередині задньої сторонки. Папір блока рівномірно пожовклий, блок міцний, внутрішньо чистий. На задній сторонці обгортки олівцем «10/-». Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Ці спогади записав двадцятиоднорічний юнак — і вийшли вони вже після його смерті. Павло Грицак проводить читача від добровольчого набору 1943 року через вишкіл у Нойгамері до бою під Бродами, який називає «нашою Білою Горою», а далі — у радянський полон. Саме полон, за словами автора, він хотів висвітлити вперше: табори, шахти, роки при табірній санчастині («На службі Ескулапа»), вихід на волю й повоєнний Перемишль із відгомоном боїв УПА-Захід, звідки 1946 року він перейшов до Баварії. Текст датовано: Мюнхен, 28 серпня 1947 року. Серед ілюстрацій — заклик Українського допомогового комітету в Ярославі 1943 року та знімок від'їзду добровольців зі Львова.
Павло Грицак (1925–1958) — історик, уродженець Перемишля, син професора місцевої гімназії, випускник ярославської гімназії. Після війни навчався в Українському вільному університеті, Мюнхенському й Міннесотському університетах, студіював медієвістику у Фордгемському університеті під керівництвом Оскара Галецького; досліджував історію Галицько-Волинської держави. Помер у Нью-Йорку, не доживши до тридцяти трьох.
Книжку видало Братство колишніх вояків дивізії з «Вступним словом» видавців і портретом автора у формі. Ціна олівцем у шилінгах вказує, що примірник, імовірно, побутував у Великій Британії, де осіла значна частина колишніх вояків дивізії.
