Іваненко Оксана. Лісові казочки. Краків, 1942
«Але то не пелюстки квітів, — то крила.»
О. Іваненко. Лісові казочки / [обкладинка й ілюстрації Мирона Левицького].
[Краків: Українське видавництво, 1942]. — 48 с.: іл. — ([Моя книжечка]; [ч. 32]).
У видавничих палітурках: картон, обклеєний ілюстрованою обкладинкою, корінець із сірого полотна. На передній сторонці — рисунок Мирона Левицького в манері дереворізу, надрукований чорною й зеленою фарбами: старе дерево з людським обличчям і білка на гілці; унизу підпис художника «Лев.» і монограма видавництва «УВ». Форзаци із суцільним зеленим друком по салатовому паперу — діти, козачок, лисиці, білки, соняшники й дерева. Кожна сторінка тексту в рамці із заставки й кінцівки з лісовими звірами, у тексті повносторінкові ілюстрації того самого штриха. Передня сторонка з дрібними плямками й потертостями, з утратою паперу по зовнішньому краю у верхній частині; задня сторонка сильно забруднена, з відбитками пальців, дрібним отвором угорі, надривами й утратами паперу по краях; кути побиті. Полотно корінця ціле. Папір із рівномірним пожовтінням. На повносторінковій ілюстрації після с. 18 — тонкі олівцеві лінії. На задньому форзаці олівцем ціна «950,0». Текст починається зі с. 3 одразу після форзаца, окремого титульного аркуша в примірнику немає. Блок міцний. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність, а ілюстрації Мирона Левицького становлять самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Книжку радянської письменниці випустило 1942 року Українське видавництво в Кракові — єдиний леґальний український видавець Генеральної губернії — у дитячій серії «Моя книжечка». Ім'я авторки на обкладинці скорочено до ініціала, і краківська критика, схоже, не знала, хто за ним стоїть: огляд дитячих новинок 1942 року в «Краківських вістях» (квітень 1943) відмінює прізвище як чоловіче — «О. Іваненка», хвалить казки як місток від казкового світу до живої природи й радить їх для перших двох класів народної школи, а заразом вимагає вичистити з тексту «совєтизми» на кшталт «зарядки» й «здрастуй».
У збірці — казки з циклу, що прославив Оксану Іваненко (1906–1997): про білочку-мандрівницю, яка заблукала в лісі, про молоденьку кисличку, що береже свій перший цвіт, про пташенят-сестричок Цві й Рінь, з якими приходить весна. Уродженка Полтави, випускниця Харківського ІНО, у 1924–1925 роках вона працювала в колонії Антона Макаренка й стала прообразом Оксани Варської в «Педагогічній поемі». «Лісові казки» вперше вийшли в Харкові в середині 1930-х і зробили її класиком української природознавчої казки.
Оформив книжку Мирон Левицький (1913–1993), у 1942–1944 роках художній редактор Українського видавництва; на обкладинці він підписався своїм мистецьким псевдонімом «Лев.». Обкладинка, форзаци, заставки й ілюстрації витримані в стилізованому штриху дереворізу, характерному для його графіки. Після війни Левицький працював в Іннсбруку й Вінніпезі, від 1954 року — у Торонто, і оформив понад 300 книжок. Воєнні дитячі книжечки друкувалися на дешевому папері й до нашого часу дійшли переважно зачитаними.
