Качуровський Ігор. Строфіка. Мюнхен, 1967
«З трьох галузей метрики фоніка — найіндивідуальніша, а строфіка — найуніверсальніша.»
Ігор Качуровський. Строфіка / обкладинка Якова Гніздовського.
Мюнхен: Інститут літератури ім. Михайла Ореста, [1967]. — 357 с. — 22 × 15 см. — З кооперативної друкарні «Ціцеро» в Мюнхені.
У видавничій оправі з сіро-блакитного полотна. На передній палітурці — тиснена золотавою фарбою композиція Якова Гніздовського: ряди вертикальних штрихів, між якими вписано ім'я автора, назву й видавця, внизу праворуч — монограма художника. На корінці сріблясте тиснення імені автора й назви, внизу емблема в рамці. Корінець вицвів до сіро-бежевого тону; на обох палітурках розсипані дрібні темні плямки, на задній — нерівномірне потемніння полотна. Блок міцний, папір чистий, без написів, печаток і підкреслень. Стан: добрий.
Перше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; видавнича оправа роботи Якова Гніздовського становить самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Видавці назвали «Строфіку» першою в українському віршознавстві монографією про строфу. Праця складається з чотирьох частин: загальні відомості про строфу та її ознаки, найпростіші строфи, канонізовані строфи античного, романського й східного походження — від сонета й рондо до газелі та бейта — і окремі питання строфіки, серед них вступ до строфіки Шевченка. Перші дві частини автор писав як підручник, дві останні — як цикл есеїв, що, за його словами, можуть викликати гостру дискусію. Приклади дібрано з багатьох літератур — від персо-арабської до латиноамериканської; там, де бракувало українських перекладів, Качуровський мусив подавати російські.
Ігор Качуровський (1918–2013) — поет, прозаїк, перекладач і віршознавець, лауреат Шевченківської премії. Народився в Ніжині, дитинство минуло в Крутах. Перед війною слухав лекції теоретика вірша Бориса Ярхо (1889–1942), пам'яті якого присвячено цю книжку. 1944 року опинився в Австрії, 1948-го виїхав до Аргентини, де редагував місячник «Пороги», від 1969-го жив у Мюнхені, працював на Радіо Свобода й викладав в Українському вільному університеті. «Строфіка» відкрила його віршознавчий цикл, продовжений «Фонікою» (1984) і «Нарисом компаративної метрики» (1985).
Книжку випустив Інститут літератури при УВУ, заснований поетом-неокласиком Михайлом Орестом (1901–1963), братом Миколи Зерова. Видання здійснено коштом пожертв, передплат і авторських гонорарів: у слові «Від Інституту» поіменно названо жертводавців з Австралії, Аргентини, Венесуели, Німеччини та США. Обкладинку створив Яків Гніздовський (1915–1985) — літери назви вписано в ритм вертикальних штрихів, що нагадує розмічений вірш. В Україні «Строфіку» перевидали лише 1994 року як підручник для студентів.
