Кандиба Іван.За правду і справедливість.[Мюнхен], 1967

Іван О. Кандиба. За правду і справедливість: першому секретареві ЦК КП України Шелестові Петрові Юхимовичу.

[Мюнхен]: Конфедерація українських вільних професійних організацій (КУВПО), 1967. — 30 с. Передрук із журналу «Сучасність», грудень 1967 р. Заходами і коштами мюнхенського осередку Українського християнського робітничого руху (УХРР).

У видавничій обкладинці з сірувато-оливкового паперу з текстом титулу; брошуру скріплено двома скобами. Обкладинка з природним потемнінням і легкою потертістю країв, нижній кінець корінця злегка потертий, на задній стороні обкладинки вгорі кілька рудуватих плям; на ній надруковано ціни для Західної Німеччини, Франції, Бельгії, Великої Британії, Швеції, США й Канади. Папір блока рівномірно пожовклий, блок міцний. Наприкінці — пояснення скорочень і видавнича реклама «Сучасності». На передній обкладинці олівцем позначки «146», «(29)», «32». На титульному аркуші чорнилом стовпчиком виписано прізвища засуджених у справі Української робітничо-селянської спілки: Лук'яненко, Кандиба, Вірун, Луцьків, Лібович, Боровницький, Кіпиш. Стан: добрий.

Книга має історико-культурну цінність як ранній документ українського дисидентського руху, переданий із радянського табору й виданий на Заході.

ІНФОРМАЦІЯ

Лист політв'язня з мордовського табору до першого секретаря ЦК КП України Петра Шелеста Іван Кандиба передав на волю 1966 року. Це скарга на закритий суд 1961 року над членами Української робітничо-селянської спілки (УРСС) — підпільної групи львівських юристів, яка обстоювала вихід України зі складу СРСР шляхом референдуму. У травні 1961 року Львівський обласний суд засудив Левка Лук'яненка до розстрілу, згодом заміненого 15 роками ув'язнення, Кандибу — до 15 років, решту — до 10 років. Наприкінці видання вміщено пояснення радянських абревіатур — від «КДБ» до статей Кримінального кодексу УРСР — для західного читача.

Іван Кандиба (1930–2002) — юрист, дисидент, політв'язень, один із засновників Української Гельсінкської групи. Народився в селі Стульно на Володавщині (тепер Польща), 1945 року родину депортовано в УРСР. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1953), працював нотаріусом, суддею й адвокатом. Відбув повний 15-річний строк у мордовських і пермських таборах та Владимирській тюрмі, 1981 року був знову засуджений до 10 років таборів особливого режиму й 5 років заслання; звільнений 1988 року. У незалежній Україні очолював Провід ОУН в Україні.

Лист надруковано в журналі «Сучасність» у грудні 1967 року й того ж року видано окремою брошурою коштом мюнхенського осередку УХРР під маркою КУВПО. Ціни на обкладинці в марках, франках, фунтах і доларах свідчать, що брошуру розповсюджували серед українців Західної Європи та Північної Америки.