Хоткевич Гнат. Камінна душа: повість. Київ, 1970
«Ой Марусе, камінная душе! Не слухати ж було шептання моєго, не лишати ж було попонька своєго.»
Гнат Хоткевич. Камінна душа: повість / ілюстрації художниці С. Караффи-Корбут.
Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1970. — Іл.
У видавничій оправі із сірувато-блакитного полотна: на передній палітурці чорним відтиснуто ліногравюру Караффи-Корбут — жінку в хустці; ім'я автора й назва на корінці; тканинна закладка-ляссе. Форзаци темно-зелені, з друкованою ліногравюрою — ялиці, звірі, птах і гуцульський посуд. Полотно забруднене: бурі плями в нижньому правому куті й посередині правого краю, дві чорнильні цятки вгорі передньої палітурки; корінець вицвів, краї й кути потерті, тканина на кінцях корінця протерта. Форзацний папір надірваний по шарніру вгорі. Обріз блока тонований, з плямами; поодинокі руді плямки на берегах окремих сторінок. Блок міцний, утрат немає. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність, а оправа й ліногравюри Софії Караффи-Корбут становлять самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
«Камінна душа» — найвідоміша повість Гната Хоткевича про гуцульське опришківство. Вона виросла з народної балади, рядки якої стоять епіграфом до першого розділу: опришок Марусяк дорікає попаді, що послухала його шепоту й покинула свого попа. Діалоги написано живою гуцульською говіркою — настільки щільно, що наприкінці книжки подано окрему довідку «Особливості гуцульського діалекту». Уперше повість вийшла 1911 року в Чернівцях, у друкарні товариства «Руска рада»; 1932 року автор, уже за радянських умов, скоротив і виправив вісім її розділів.
Гнат Хоткевич (1877–1938) — письменник, бандурист, композитор, етнограф і театральний діяч, уродженець Харкова. У 1906–1912 роках він жив у Криворівні на Гуцульщині, і саме це занурення в побут, фольклор і мову горян дало матеріал для повісті. 1938 року Хоткевича розстріляли; його твори в УРСР повернулися до читача лише після реабілітації.
Ілюстрації — двотонові ліногравюри Софії Караффи-Корбут (1924–1996), львівської графікині, випускниці Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, яка від 1960-х співпрацювала з київським «Дніпром». Енциклопедія сучасної України називає «Камінну душу» серед її головних книжкових робіт — поряд із «Кобзарем» 1967 року та «Досвітніми огнями» Лесі Українки. Гравюрами оформлено все видання: обкладинку, форзаци й повносторінкові аркуші в тексті.
