Кіплінґ Редьярд. От так казки! Нью-Йорк, 1952
«Слухай і прислухайся, Моя Люба, бо це діялось, сталось і було, коли свійські тварини були ще дикими.»
Р. Кіплінґ. От так казки! / переказав Юрій Сірий; [образки автора; обкладинка Петра Холодного]. — 3 видання.
Нью-Йорк: накладом Юрія Тищенка, 1952. — Іл. — Друкарня «Svoboda», Джерсі-Ситі. — Наклад 3000 прим.
У видавничій м'якій обкладинці: світлі контурні малюнки слонів, носорогів, жирафи, мавпи, крокодила, змії й птахів на цегляно-червоному тлі, назва на синьо-зеленій плашці; той самий візерунок повторено на задній сторінці. Уздовж корінцевого краю передньої й задньої сторінок обкладинки кілька темних круглих плямок. Папір із природним рівномірним пожовтінням, сторінки чисті, без написів і печаток, блок міцний. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання перекладача. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а обкладинка Петра Холодного — самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Малюнки в цій книжці — власні Кіплінґові: Редьярд Кіплінґ (1865–1936) сам ілюстрував свої казки й під кожним образком писав жартівливе пояснення для дитини. Тут він показує Печеру Чоловіка й Жінки, Кота у Вогкім Дикім Лісі, а під слоненям зізнається, що слонів і банани малювати дуже важко, і радить пофарбувати дерево в зелений колір, а слоненя — в червоний. Назва «От так казки!» — дослівний відповідник англійського «Just So Stories»: до книжки ввійшли «Про кота, що гуляв де сам хотів» і «Слоненя» з цієї збірки 1902 року та «Ріккі-Тіккі-Таві» з «Книги джунглів».
Юрій Сірий — псевдонім Юрія Тищенка (1880–1953), видавця, книгаря й дійсного члена НТШ. 1907 року він разом із Володимиром Винниченком і Левом Юркевичем заснував у Києві видавництво «Дзвін», за УНР друкував у Відні шкільні підручники, від 1923-го жив у Празі, де мав власне видавництво й книгарні, зокрема на Закарпатті. Останні роки прожив у Нью-Йорку.
Свій переказ Тищенко вперше випустив в Ужгороді в середині 1920-х для закарпатських дітей і пластунів; книжка розходилася так добре, що 1925 року в Празі під маркою «Дзвону» з'явилося друге видання. Третє він надрукував власним накладом у Нью-Йорку 1952 року, за рік до смерті, — 3000 примірників у друкарні «Свободи», з видавничою маркою «ЮТ» на титулі. Обкладинку зробив Петро Холодний-молодший (1902–1990), іконописець і монументаліст, що 1950 року переїхав до США. У передмові перекладач згадує, що «Дзвін» колись видав і «Братів Моуглі», не уточнюючи, що то було його власне видавництво. А в змісті номери сторінок зсунуто на рядок, тож «Ріккі-Тіккі-Таві» лишився без цифри.
