Квітка-Основ'яненко Григорій. Перекотиполе. Краків, 1940
«Нехай це перекотиполе буде свідком, що ти мене безвинно погубляєш!»
Григорій Квітка-Основ'яненко. Перекотиполе / за редакцією д-ра Є. Пеленського.
Краків: Українське видавництво, 1940. — 18 с. — (Народня бібліотека; ч. 5). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська 34, II. Друк: «Нова Друкарня Денникова» під комісарською управою, Краків, вул. Ожешкової 7. Ціна за задньою обкладинкою — 0,60 зол.
У видавничій обкладинці з цупкого цегляно-рожевого паперу, лише шрифтове оформлення чорним: угорі назва серії під лінійкою, посередині автор і назва, внизу місце, рік і видавець. На задній обкладинці — оголошення «Народньої Бібліотеки» з переліком перших п'яти книжок і цінами. Блок зшито двома дротяними скобами. Потертості, забруднення й вицвітання обкладинки, заломи кутів, надриви паперу біля скоб на згині корінця, іржаві сліди від скоб. Папір рівномірно пожовклий, поодинокі плямки на берегах, утрат тексту немає, блок міцний. На внутрішньому боці передньої обкладинки наклеєний паперовий екслібрис — гравійований краєвид церков із дзвіницею в орнаментальному картуші. Стан: добрий.
Видання воєнного часу має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Оповідання про двох односельців: Денис Ласкотун має славу проворного хазяїна, а бідний Трохим, син удови Венгерихи, заробляє на ярмарку в губернському городі. Коли Трохим застерігає купця від злодіїв і тим підводить Дениса під в'язницю, той наздоганяє його в дорозі додому й убиває. Єдиним свідком безвинної смерті стає бур'ян, що підкотився від вітру, — і саме перекотиполе зрештою виказує вбивцю. Твір збудовано як моральна притча з ярмарковим побутом, грозою над лісом і прямим вироком у фіналі: суд Божий не потерпів неправди, «і через яку покидьку? — через бурян, через перекотиполе».
Григорій Квітка-Основ'яненко (1778–1843) — харківський прозаїк і драматург, зачинатель нової української художньої прози та соціально-побутової комедії, автор «Марусі», «Конотопської відьми», «Сватання на Гончарівці», «Пана Халявського». Походив зі старшинського роду Квіток, був серед засновників харківського театру, Інституту шляхетних дівчат і губернської публічної бібліотеки; послідовно обстоював спроможність української мови як мови літератури.
«Народня бібліотека» — серія дешевих книжечок «найгарніших творів найбільших українських письменників», що виходила від 1 січня 1940 року по дві-чотири на місяць за редакцією Євгена-Юлія Пеленського. Видавало її «Українське видавництво», засноване в грудні 1939 року в Кракові при Українському центральному комітеті; Пеленський був його першим директором — до травня 1940-го. Друкувалася серія в «Новій Друкарні Денниковій» — колишній друкарні краківської єврейської газети «Nowy Dziennik», переданій під комісарську управу; сам відбиток на дешевому воєнному папері й дротяне шиття пояснюють, чому книжечки цієї серії рідко доходять до сьогодні комплектними й у добрій збереженості.
