Лепкий Богдан (упоряд.). Струни: антольогія української поезії. Ч. 1. Берлін, 1922
Струни: антольогія української поезії. Частина I / [упорядкував Богдан Лепкий].
Берлін: Українське слово, 1922. — 239 с.: іл., портр. — Склад видання: «Ukrainske Slowo», Buch- u. Zeitungs-Verlag G.m.b.H., Berlin-Schöneberg, Hauptstr. 11.
У видавничій м'якій обкладинці з малюнком чорним і золотим: ініціал «С» із вписаним тризубом, ліра із золотими струнами й лавровою гілкою, сільська брама з написом «Ще не вмерла Україна», під нею кобзар із хлопчиком-поводирем. У тексті портрети авторів, репродукції, декоративні заставки й кінцівки. Обкладинка потерта й забруднена, з потемнінням по краях; папір корінця крихкий, з утратами; кути обтріпані, на задній обкладинці розводи від вологи в кутах. Папір рівномірно пожовклий, з поодинокими цятками; на першому розвороті сліди вологи вздовж корінця; на с. 238 дрібне пошкодження паперу біля корінця без утрати тексту. На обкладинці синім чорнилом номер «247»; на аркуші з назвою олівцева позначка вгорі й чорнильні ініціали «А. Ж.» унизу. Стан: добрий.
Прижиттєве видання укладача. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес, а ілюстрована видавнича обкладинка становить самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Першу частину антології Богдан Лепкий відкриває «Словом о полку Ігоревім» у переспівах Шевченка, Панаса Мирного й власних та в перекладі Василя Щурата. Далі йде велика добірка народної поезії — колядки й щедрівки, веснянки, купальські, весільні та історичні пісні, думи про Марусю Богуславку й про побіг трьох братів із Азова, лірницькі псальми, коломийки, — а за нею поети від Івана Котляревського до Михайла Старицького. Кожному авторові передує біографічна довідка з портретом і переліком літератури, тож книжка правила водночас за хрестоматію і за короткий курс історії письменства. Друга частина, на 296 с., вийшла окремим томом.
Богдан Лепкий (1872–1941) — поет, прозаїк і літературознавець, викладач Ягеллонського університету в Кракові. Під час Першої світової війни він читав українську літературу полоненим українцям у німецьких таборах Раштат і Вецляр, а на початку 1920-х жив у Берліні й працював у видавництві «Українське слово» як упорядник і коментатор — там вийшло близько сорока книжок за його участю. «Струни» він підготував «для вжитку школи й хати»: емігрантам і колишнім полоненим, які хотіли читати рідною мовою, бракувало саме таких книжок.
За бібліографічними даними, це спільне видання «Української народної бібліотеки» й «Українського слова». Обкладинка промовиста сама по собі: тризуб в ініціалі назви й рядок гімну на воротях українського села — видані в Берліні 1922 року, коли на материковій Україні вже встановилася радянська влада. Берлінські українські видання тих років друкувалися на дешевому повоєнному папері, тож примірники в оригінальній ілюстрованій обкладинці трапляються нечасто.
