Мечник Степан. Від оприччини до КҐБ: духовість московського імперіялізму. Мюнхен, 1981 — автограф автора
«Раніше були білі царі, сьогодні червоні вожді, але дух великодержавности з аґресивними цілями не змінився.»
С. Мечник [Мудрик-Мечник Степан]. Від оприччини до КҐБ: духовість московського імперіялізму / обкладинка роботи В. Каплуна.
Мюнхен: Українське Видавництво, 1981. — 332 с.: іл., портр. — З кооперативної друкарні «Ціцеро», Цеппелінштрасе 67, Мюнхен. Наклад не зазначено. Назву подано за титульним аркушем — «Від оприччини до КҐБ»; так само й на обкладинці. Текст закінчується на с. 327, далі зміст. Розміри звірити з примірником.
У видавничій оправі: тверді палітурки, криті кремовим папером; на верхній — композиція В. Каплуна: чорний двоголовий орел під імператорською короною, поверх нього червона п'ятикутна зірка із серпом і молотом, назва червоними літерами. Задня палітурка без оформлення. Поодинокі дрібні забруднення й сірі плямки на палітурках, залом паперу в нижньому куті задньої палітурки, легко притуплені верхні кути. Папір чистий, без пожовтіння, блок міцний, утрат немає. На титульному аркуші олівцева позначка і підпис С. Мечника. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Тезу автор заявляє в передмові прямо: терористичний апарат ЧК–КҐБ він виводить не з соціалістичної доктрини, а з царської оприччини й охранки — змінилися назви й методи, мета лишилася та сама. Відкриває виклад розділ «Духова спорідненість червоної і білої Москви»; далі йдуть НКВД на західноукраїнських землях 1939–1941 років, Степан Бандера як «ворог число один», аґент НКҐБ Андрій Печера, тиск і провокації проти еміграції, вбивство Бандери, історія московського шпигуна Кіма Філбі. Значну частину матеріалу побудовано на власному досвіді автора, який роками вів розвідку й контррозвідку Закордонних частин ОУН.
Степан Мудрик-Мечник (1919–2004) — уродженець села Криве на Радехівщині, член ОУН від 1937 року, від 1940-го співробітник Служби безпеки ОУН(б) і зв'язковий між Краєм та закордонним центром, в'язень німецьких концтаборів, заступник командира воєнної округи УПА «Буг». Від 1951 року керував розвідкою Закордонних частин ОУН, згодом очолював Головну Раду ОУН і був заступником президента Світового конґресу вільних українців у Європі. Помер у Новому Ульмі.
Українське Видавництво в Мюнхені було головним видавничим осередком бандерівського середовища на Заході. Ця праця продовжує книжку «У боротьбі проти московської аґентури» (Мюнхен, 1980), про що автор пише в передмові; на звороті титулу перелічено й давніші лондонські видання — «Під трьома окупантами» (1958) та «Нескорені» (1965). Як зазначено в тексті, вихід книжки уможливили пожертви Марії Ковалевської та Олекси Савківа з Німеччини й Володимира Вавриковича з Калґарі — типовий для еміграційного книговидання спосіб фінансування, за якого наклади були малі й до бібліотек в Україні не потрапляли.