Мірчук Петро. За чистоту позицій українського визвольного руху. Мюнхен; Лондон, 1955
«Конфлікт в ЗЧ ОУН виник на чисто персональному тлі, якщо не брати до уваги ролі в тому ворожих сил».
Петро Мірчук. За чистоту позицій українського визвольного руху.
Мюнхен — Лондон: накладом автора, 1955. — 182, [2] с. — З друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні (Ukrainian Publishers Ltd., 237 Liverpool Road).
В оригінальній видавничій обкладинці з цупкого вохристого паперу: на передній сторонці подвійна лінійна рамка, ім'я автора, назва великим гротеском, під лінійкою місце й рік; задня сторонка без друку. На передній сторонці вгорі ліворуч темна пляма від рідини зі слідом стікання, праворуч угорі світла затертість поверхневого шару паперу; при голівці корінця невелика втрата паперу. На задній сторонці пляма у верхній частині, поодинокі руді цятки вздовж корінцевого краю й у нижньому куті. Блок міцний, папір кремовий, текст чистий, без підкреслень і написів; печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Ця книжка — бандерівська відповідь у суперечці, яка в середині 1950-х розколола Закордонні частини ОУН. «Опозиція» на чолі з Левом Ребетом і Зиновієм Матлою, спершись на Закордонне представництво УГВР, твердила, що підпілля в Україні після III Надзвичайного Великого Збору 1943 року стало на демократичні позиції, а Провід ЗЧ ОУН і Степан Бандера від них відійшли — коротко: «Край бореться за демократію, а ЗЧ ОУН проти демократії». Мірчук доводить протилежне в трьох частинах — «Безклясове суспільство», питання суспільно-політичного ладу й проблема ідеології — і як аргумент бере самі тексти підпілля: Програмові постанови 1943 року з доповненнями Конференції ОУН на Українських Землях 1950 року, «Роз'яснення Проводу ОУН на Українських Землях», праці Петра Полтави та лист Осипа Дяківа-Горнового до Проводу ЗЧ ОУН, яким і відкривається книжка.
Петро Мірчук (1913–1999) — член ОУН від початку 1930-х, у 1939 році керівник її пропагандивного апарату, в'язень Аушвіцу й Маутгаузена, від 1952 року у США; автор «Нарису історії ОУН» та «Української Повстанської Армії 1942–1952». Тут він пише як учасник конфлікту, тож книжка водночас є джерелом до історії розколу й партійною версією подій.
Брошуру видано накладом автора, а надруковано в Лондоні, в Українській Видавничій Спілці — друкарні бандерівського середовища у Великій Британії. Полемічні видання внутрішньоеміграційних суперечок розходилися здебільшого серед членства й до бібліотек в Україні не потрапляли.
