Мозіль Юрій. У таборі смерти: спомини з концентраційного табору. Торонто, 1952
«У моїх споминах я стараюся писати правду, залишаючи на боці мовні прикраси.»
Юрій Мозіль. У таборі смерти: спомини з концентраційного табору / мистецьке оформлення Леоніда Денисенка.
Торонто: Українське видавництво «Добра книжка», 1952. — 184 с.: іл. — («Цікаві оповідання»; ч. 23–26). — Випуск 144. — Друкарня Diocesan Press, Торонто. Наклад 1000 прим.
В оригінальній видавничій обкладинці з жовтого паперу; на передній сторінці двоколірна синьо-жовта ілюстрація Леоніда Денисенка — кістяк у сталевому шоломі з косою над в'язнем, що повзе на тлі таборових бараків. На внутрішньому боці передньої обкладинки оголошення видавництва про відновлення серії «Цікаві оповідання» й конкурс рукописів, на внутрішньому боці задньої — зміст, на задній обкладинці — перелік еміграційних випусків «Доброї книжки» з цінами. У тексті повносторінкові ілюстрації Денисенка з підписами, одна з них тонована. Обкладинка з легкими забрудненнями й рудими плямами, найпомітнішими на задній сторінці; дрібні темні цятки по лівому краю передньої сторінки. Руді плями від вологи в нижніх кутах титульного й перших аркушів, поодинокі — по нижньому берегу далі в блоці. Біля корінця на останньому аркуші тексту й внутрішньому боці задньої обкладинки сліди іржі від скоб зшивки. Папір рівно пожовклий, блок міцний, текст повний і чистий. Угорі задньої обкладинки олівцеві позначки. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; обкладинка Леоніда Денисенка становить самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Шостого жовтня 1944 року автора, який цілими днями просиджував у бібліотеці Празького університету над соціологічними й правничими студіями, листовно викликали на ґестапо. Далі — тюрма на Панкраці, транспорт і концтабір над Лабою під Терезином із брамою «Арбайт махт фрай», де, як пише автор, мучилися й умирали люди чи не всіх народів, а серед них і чимало українців. Розділи «Образ пекла», «Бункер», «В обличчі смерти» і три «коммандо» — про голод, хвороби й примусову працю; останній називається «Воля». Порятунок прийшов випадково: за кілька днів до кінця війни представники Міжнародного Червоного Хреста, оглядаючи табір, звільнили тяжко хворого в'язня. Спомини писано вже по війні в Німеччині й спершу друковано в часописі.
Юрій Мозіль — літературний псевдонім Юрія Федоріва (1907–2001), греко-католицького священника й історика Церкви. Уродженець Саджави на Богородчанщині, він вивчав богослов'я у Львівській богословській академії й Карловому університеті в Празі, 1942 року захистив докторат з філософії в Українському вільному університеті; до війни вчителював у Станиславові й сидів у польських тюрмах. 1949 року в Торонто прийняв священство з рук владики Ізидора Борецького, згодом викладав історію Церкви в Українському католицькому університеті в Римі. 2000 року повернувся в Україну; похований в Угорниках біля Івано-Франківська.
Книжку випустила «Добра книжка» — католицьке видавництво Олександра Моха (1900–1975), що до 1939 року працювало у Львові, а 1952-го було відновлене в Торонто з продовженням довоєнної нумерації: це випуск 144, у серії «Цікаві оповідання», яка до війни налічувала 21 число, — ч. 23–26. Обкладинку й ілюстрації виконав Леонід Денисенко. Продовження споминів, «Крізь залізну занавісу», вийшло в тій самій серії 1953 року.
