Ольжич Олег. Цитаделя духа. Братислава; Пряшів; Лондон, 1991
«Хто має уші — хай слуха! Хто має серце — люби! Встає цитаделя духа — десятки літ боротьби.»
Олег Ольжич. Цитаделя духа: повне зібрання творів поета, уривки із спогадів і праць про нього, бібліографія й фотоматеріали / впорядкування, переднє слово й примітки Миколи Неврлого.
Братислава: Словацьке педагогічне видавництво, відділ української літератури в Пряшеві; Лондон: Фундація ім. Олега Ольжича, 1991. — Іл., фото. — Перше видання. — ISBN 80-08-01692-2.
У видавничій твердій оправі з білим тканинним корінцем; палітурки вкриті кольоровою експресивною композицією: на передній — скелі з храмами, постатями й хрестом під жовтим небом, на задній — вишневе гілля над сільським краєвидом із криничними журавлями. Форзаци з кольоровою репродукцією і початком передмови, надрукованим зеленим; перед титулом графічний фронтиспис. Потертості по краях і кутах палітурок, найпомітніші — по верхньому краю передньої та по нижньому краю задньої; заломи глянцевого покриття в правому верхньому куті задньої палітурки. Блок міцний, папір білий і чистий, написів і печаток немає. Стан: добрий.
Перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Назву книжці дав рядок із вірша Ольжича 1933 року, що увійшов до збірки «Вежі». У 1991 році, коли в Україні поета знали хіба що окремі фахівці, у Братиславі й Пряшеві вийшло видання, задумане як повне зібрання його творів. Відкриває його передмова упорядника «Муза мужности й боротьби»; далі — поезія від першої збірки «Рінь» (Львів, 1935) через «Вежі» й «Підзамча» до «Триптиха» з віршами «Данило», «Р. Б. 1668» і «Зимовий похід». Другу частину становлять спогади й праці про поета — Миколи Неврлого, Ярослава Гайваса та інших, — бібліографія і фотографії празьких років, зокрема з археологічних розкопок у Південній Чехії 1934 року.
Олег Ольжич (справжнє прізвище Кандиба; 1907–1944) — поет, археолог і діяч ОУН, син Олександра Олеся. З 1923 року на еміграції, закінчив Карлів університет у Празі й 1929 року вступив до ОУН, де очолив культурно-освітню роботу; після розколу лишився з Андрієм Мельником, 1939-го був у Карпатській Україні, 1941-го — у Києві, біля витоків Української національної ради. 1944 року заарештований ґестапо у Львові й закатований у концтаборі Заксенгавзен у ніч на 10 червня.
Упорядник Микола Неврлий у міжвоєнній Празі знав Ольжича особисто — про ці зустрічі він розповідає у спогадах, уміщених у книжці. У передмові Неврлий прямо пише, що в Радянській Україні таких поетів, не цитуючи й рядка, таврували «ворогами народу» й «націоналістами». Видання, здійснене в Чехословаччині коштом лондонської Фундації ім. Олега Ольжича, стало одним із перших кроків до повернення поета читачеві.
