Осьмачка Теодосій. План до двору: повість. Торонто, 1951
«„План до двору“ зараз уже стоїть перед всією земною кулею, як страшне „мементо“.»
Теодосій Осьмачка. План до двору: повість / [передмова автора].
Торонто — Канада: В-о Український Леґіон (Видавництво Українського Канадійського Леґіону), 1951. — 184 с. — Ціна на звороті титульного аркуша: 1.25.
У видавничій обкладинці з кремового паперу: текст узято в широку рамку з чорного й червоного геометричного орнаменту з трикутників, із заповненими кутовими картушами; під назвою відбито рядок «Ukrainian Branch No. 360, Canadian Legion B.E.S.L.». Обкладинка з рівномірним віковим потемнінням, поодинокі руді плямки на передній сторонці, темне забруднення на нижньому полі при корінці, потертості по краях; унизу корінця надрив із дрібною втратою паперу. Блок міцний, зшивка ціла, аркуші чисті, папір із природним пожовтінням по краях. На титульному аркуші наліпка-екслібрис «Із книгозбірні Тетяни та Ярослава Романишиних». Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
У передмові Осьмачка пояснює, звідки взялася книжка: Володимир Винниченко в листі до нього наполягав, що конче треба написати повість або роман про штучний голод в Україні, і, обдумуючи це, автор наткнувся на більшовицьку формулу «план до двору», якою, за його словами, тероризували Україну так само, як колись інквізиція словом «автодафе». Суть її він викладає просто: господаря з родиною виганяли в самих сорочках з оселі, а все, що лишалося, забирала сільрада; вигнані або вмирали з голоду, або тікали на Донбас і в Кривий Ріг у шахти. Далі йде сама повість — історія Івана Нерадька й хутора Шиянів, із главами під розлогими назвами на кшталт «Сліпа доля веде тільки сліпе серце» чи «Страшна межа найвищої людської любови». Імена людей автор змінив, а події переніс в інші місцевості, щоб, як він пише, ГПУ не змісила його героїв із землею, якщо дехто з них ще живий.
Теодосій Осьмачка (1895—1962) — поет і прозаїк, один із небагатьох діячів розстріляного відродження, що вижили: пройшов арешти й психіатричні лікарні, 1942 року виїхав на Захід, помер у Нью-Йорку. Автор збірок «Круча», «Скитські вогні», «Із-під світу» та повістей «Старший боярин» і «Ротонда душогубців». Наприкінці книжки вміщено відгуки про його прозу, зокрема слова Ігоря Костецького про стиль «України зірваної з кореня, зраненої і зрушеної в мозку».
Книжку видало Товариство українських канадійських ветеранів — 360-й український відділ Канадського Леґіону в Торонто, одна з громадських структур, що фінансували українську книжку в повоєнній Канаді. Наклади таких видань були невеликі й розходилися переважно серед членства.
