Пачовський Василь. Українці, як народ. Ню Йорк, 1917
Українці, як народ. Написав Василь Пачовський. — Голос на анкеті в справі святкування 250-літніх роковин гадяцьких постулятів гетьмана Івана Виговського.
Ню Йорк: [б. в.], 1917. — 16 с. — 20 × 14 см. Наклад не зазначено.
У видавничій обкладинці із сірувато-блакитного паперу: назва, ім'я автора й підзаголовок набрано чорним просто на сторонці, без рамки й оздоб, у центрі — невелика друкарська прикраса; задня сторонка чиста. Обкладинка з рівним віковим потемнінням, легкі потертості по краях і корінцю, дрібні заломи в кутах; надривів і втрат немає. Блок скріплений скобами, зшивка ціла, аркуші тримаються міцно. Папір пожовклий, із поодинокими крапками, текст читається повністю. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Брошура написана як відповідь на анкету з нагоди роковин Гадяцького договору Івана Виговського 1658 року, що визнавав за українцями окремішні права трьох станів — шляхти, духовенства й міщанства. Ставлячи цей акт в один ряд із європейськими хартіями вольностей, Пачовський розгортає головну тезу: українці — окремий цілісний народ із власною державницькою традицією, а не відгалуження російського етносу. Текст вийшов у рік, коли в Києві постала Центральна Рада, і належить до публіцистики, що шукала історичні опори для державницьких вимог.
Василь Пачовський (1878—1942) — поет-модерніст, драматург і історик, один із засновників літературної групи «Молода Муза». Син священика, навчався у Золочеві та Львові, студіював у Львівському й Віденському університетах. Іван Франко високо цінував його версифікаційну майстерність. У драмі «Сонце Руїни», присвяченій гетьманові Петрові Дорошенкові, вперше пролунали рядки, з яких згодом виросла стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина».
Видання належить до нью-йоркських українських друків часів Першої світової війни, коли американська громада фінансувала пропаґандивні брошури на захист української справи. Малі публіцистичні друки відомих галицьких літераторів зберігалися значно гірше, ніж їхня белетристика, і сьогодні трапляються рідше. Бібліографічна рідкість.