Парфанович Софія. Вірний приятель: оповідання з життя домашнього кота. Чикаго, 1961
«Війна розлучила й розвіяла їх. Буря бо розносить листя, ламає дерева й валить навіть міцні будинки.»
Софія Парфанович. Вірний приятель: оповідання з життя домашнього кота = A Faithful Friend: a story of a cat / рисунки й мистецьке оформлення Оксани Мошинської; літературний і мовний редактор А. Юриняк.
Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка, 1961. — 207 с.: іл., портр. — Наклад 2000 прим.
У видавничій оправі з коричневого коленкору із зернистим тисненням: на передній палітурці назва фігурним шрифтом і силует кота в куті лінійної рамки, надруковані зеленим; на задній палітурці тим самим кольором видавнича марка Денисюка. На фронтисписі фотопортрет авторки за робочим столом на тлі книжкових полиць. Легкі потертості на кінцях корінця й по кутах палітурок, природне рівномірне пожовтіння паперу. Блок міцний, внутрішньо чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
«Вірний приятель» — повість про кота, крізь історію якого Парфанович розповідає про родину Стрільчуків: від щасливих днів львівського домашнього затишку до війни, що змушує господарів покинути край. Останні сторінки — кіт Бицьо, залишений сам у чужому сільському домі на Лемківщині, і запитання авторки про долю людей, осель і тварин, що лишилися позаду. У передмові «Заки почнете читати» вона відповідає читачам, які чекали від лікарки фахової літератури або прози з медичного життя: вже попередню її книжку «У лісничівці» дехто відкладав як «дитячу», а потім знаходив у ній тварин і людей рідного краю.
Софія Парфанович (1898–1968) — лікарка-гінекологиня й письменниця зі Львова. 1917 року стала першою студенткою-українкою медичного факультету Львівського університету, 1926-го здобула диплом доктора медицини; була серед засновників Українського гігієнічного товариства й тривалий час очолювала протиалкогольне товариство «Відродження». 1944 року емігрувала, згодом жила й працювала в Детройті. Її проза переважно автобіографічна — з лікарської практики й зі спогадів про улюблених тварин.
Видавець Микола Денисюк (1915–1976) почав власну справу в Інсбруку; Парфанович, яка теж опинилася в Австрії наприкінці війни, згадувала, що він вивіз туди зі Львова цілий вагон книжок. З 1948 року видавництво працювало в Буенос-Айресі, де 1954-го вийшло її «У лісничівці», а з 1956-го — у Чикаго, де виходили Лепкий, Багряний, Самчук і журнал «Овид». Рисунки й оформлення — Оксани Мошинської, яка згодом ілюструвала й посмертну збірку Парфанович «Люди і тварини» (1969). Наклад — 2000 примірників.
