Полонська-Василенко Наталія. Zwei Konzeptionen der Geschichte der Ukraine und Russlands. Мюнхен, 1970
Natalia Polonska-Wasylenko. Zwei Konzeptionen der Geschichte der Ukraine und Russlands: (mit Bibliographie der wissenschaftlichen Werke der Verfasserin) / aus dem ukrainischen Original übertragen von Rev. Anfir Ostaptschuk; [портрет авторки роботи Аріадни Стебельської].
München: Ukrainische Freie Universität, 1970. — 72 с.: портр., [2] арк. іл. — (Reihe: Monographien; Band 14). Текст німецькою мовою; бібліографія праць авторки (с. 61–72) — українською. Обсяг подано за останньою нумерованою сторінкою примірника. Наклад не зазначено.
У видавничій обкладинці з фактурного зеленувато-сірого паперу, з чорним друком і видавничою маркою Українського вільного університету (Universitas Libera Ucrainensis Pragensis). Обкладинка рівномірно побуріла по краях, на передній — поодинока темна плямка, на задній — розсіяні лисячі плямки. Папір блока з природним пожовтінням по берегах. На берегах кількох сторінок сліди читання синьою кульковою ручкою — риски й позначки біля абзаців. Надривів і утрат немає, блок міцний. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Полонська-Василенко ставить поряд дві схеми минулого, які не можуть бути правдивими водночас, і показує, як друга з них будувалася державною потребою, а не джерелами. Праця складається з чотирьох частин: концепція російської історіографії від ідеї «Москва — третій Рим» ченця Філофея (с. 13); концепція історії Росії в еміграції, тобто євразійство Ґеорґія Вернадського і Петра Савицького з тезою про єдиний «руський народ» до XIII століття (с. 32); концепція історії України (с. 37); нарешті концепція історіографії в СРСР — від інтернаціоналізму Покровського до повоєнної формули про Київську Русь як «колиску трьох народів» (с. 54). Завершує книжку бібліографія наукових і науково-популярних праць авторки — 215 позицій, від археологічних студій до рецензій, доведена до 1969 року.
Наталія Полонська-Василенко (1884–1973) — історик, археолог і архівіст, представниця київської історичної школи Володимира Антоновича. Народилася в Харкові, 1913 року закінчила Київський університет св. Володимира, від 1916-го приват-доцент і завідувачка тамтешнього археологічного музею. У 1924–1943 роках очолювала Центральний архів давніх актів у Києві й працювала в Академії наук; 1940 року здобула ступінь доктора історичних наук. Дружина Миколи Василенка, президента УАН. Від 1944 року професор Українського вільного університету в Празі, потім у Мюнхені, де на час виходу цієї книжки була деканом філософічного факультету. Померла в Дорнштадті під Ульмом.
Українською праця вперше вийшла в Мюнхені 1964 року (52 с.), англійською — у Лондоні 1968-го. Німецький переклад отця Анфіра Остапчука видано 1970 року в серії монографій УВУ як ч. 14; на звороті титулу згадано 85-річчя авторки — текст читається частково, але зв'язок видання з ювілеєм очевидний. Порівняно з українським першодруком цей том доповнено біографічною нотаткою, переліком найважливіших публікацій, портретом роботи Аріадни Стебельської та двома ілюстративними таблицями з фотографіями авторки — студенткою 1907 року і в кімнаті будинку для літніх людей у Дорнштадті. Українське видання оцифроване й доступне в Diasporiana; німецьке в українських відкритих каталогах майже не фіксується.