Попова Л.С. І. Свєтославський: нарис про життя та творчість.Київ, 1955

«…Ми і чекали, що в члени попадуть Левітан, Свєтославський і Архипов…» — з листа дружини художника В. Д. Полєнова, 1891

Л. Попова. С. І. Свєтославський: нарис про життя та творчість.

Київ: Мистецтво, 1955. — Іл., портр. Друкарня «Комуніст» Головвидаву Міністерства культури УРСР, Харків. Наклад 3000 прим.

У видавничій картонованій оправі, обтягнутій сіро-зеленим фактурним папером; на передній палітурці в орнаментальній рамці — репродукція картини «Москва. Василій Блаженний» (1893), ім'я художника й назва видавництва надруковані золотавою фарбою; на задній палітурці — ціна. Фронтиспис — фотопортрет С. Свєтославського 1903 р. Репродукції вміщено на окремих вклейках, серед них учнівський пейзаж «З вікна Московського училища живопису» (1878); наприкінці — список тринадцяти репродукцій із датами написання. Палітурки потерті, зі світлими витертостями по всій площині, кути й краї побиті, торці корінця з утратами покривного паперу; на передній палітурці кілька темних плям, на задній — дрібні темні цятки біля корінця. Папір із природним пожовтінням, поодинокі плямки на берегах; блок міцний. На титульному аркуші власницький підпис синім чорнилом. Стан: добрий.

Книга має історико-культурну цінність для дослідників українського пейзажного живопису кінця XIX — початку XX століття.

ІНФОРМАЦІЯ

Нарис Л. Попової — одна з перших окремих книжок про Сергія Світославського (у виданні — Свєтославський), пейзажиста, якого ще за життя ставили поруч із Левітаном і Архиповим. Авторка простежує його шлях від московських студій до київських і середньоазійських краєвидів, наводить листування сучасників і розповідає про громадську позицію митця — участь у конкурсі проєктів пам'ятника Шевченкові та захист учнів, вигнаних із Київського художнього училища 1905 року.

Сергій Світославський (1857–1931) народився в Києві. У 1875–1883 роках навчався в Московському училищі живопису, скульптури й архітектури в Олексія Саврасова, Василя Перова й Василя Полєнова, разом із Ісааком Левітаном і Костянтином Коровіним. Ще студентом продав Павлові Третьякову пейзаж «З вікна Московського училища живопису». З 1884 року експонувався на виставках передвижників, 1891 року став членом Товариства пересувних художніх виставок. Повернувшись до Києва, оселився на Куренівці, писав дніпровські, сільські й міські мотиви — «Воли на ниві», «Вулиця повітового міста», «Миргород», — тричі мандрував до Середньої Азії. Під час революції 1905 року співпрацював із сатиричним журналом «Шершень». На початку 1920-х років через хворобу очей покинув живопис; помер самотнім і забутим, похований на Лук'янівському цвинтарі.

Книжку підписано до друку у вересні 1955 року й віддруковано в харківській друкарні «Комуніст». Згодом творчості Світославського присвятили альбоми 1961 і 1989 років та монографію Ольги Жбанкової (2005), але нарис Попової лишається однією з перших спроб цілісно описати життя й спадщину художника.