Прокоп Мирослав. Україна і українська політика Москви. Ч. I. [Мюнхен], 1981

«…майже дев'ятирічну безоглядну війну проти українського народу, заки ще пролунали перші постріли на німецько-советському фронті 22 червня 1941 року».

Мирослав Прокоп. Україна і українська політика Москви. Частина I: період підготови до Другої світової війни / обкладинка Ірини Івахів.

[Мюнхен]: «Сучасність», 1981. — 178 с. — (Бібліотека Прологу і Сучасности; ч. 150). — Третє видання; перше видання — 1956. Паралельна назва: Myroslaw Prokop. Ukraine and Moscow's Ukrainian Policy.

У видавничій обкладинці з кремового паперу: подвійна золотаво-охриста рамка, ім'я автора, назва, видавництво й рік — зеленим прописним шрифтом. Обкладинка забруднена, з розсіяними плямками й дрібними подряпинами, помітнішими на задній сторонці; краї й кути злегка потерті, надривів і втрат паперу немає. Блок міцний, зшивка ціла, папір білий, без пожовтіння; текст чистий, без підкреслень і позначок. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Аналітичний нарис про політику Москви щодо України в міжвоєнне двадцятиліття, доведений до вибуху Другої світової війни. Одинадцять розділів простежують, як українське питання ставало розмінною монетою великої політики: засади національної політики РСДРП і РКП, підготова великого розгрому в Україні, Постишев у 1933–1937 роках, друга стадія розгрому й Хрущов, психологічна війна Москви за Україну, Західна Україна між двома війнами, дипломатична гра довкола Карпатської України, «визволення однокровних братів» і приєднання західноукраїнських земель до УРСР 1939 року, наступ на українську церкву, підпілля ОУН у 1939–1941 роках, захоплення Буковини й Басарабії. Автор сам пояснює задум у передмові: висвітлити політику Москви в роки війни неможливо, не показавши головних її тенденцій у передвоєнний час.

Мирослав Прокоп (1913–2003) — журналіст, політолог і діяч ОУН, у роки війни редактор підпільних видань, згодом один із організаторів Української Головної Визвольної Ради; на еміграції — багаторічний редактор «Сучасності» і дійсний член НТШ. Писав як учасник подій, спираючись водночас на радянські й західні джерела; у передмові дякує за поради Юрієві Лавриненкові-Дивничеві, Миколі Лебедеві, професорові Левові Шанковському та Богданові Чайківському, а за доступ до джерел — Публічній бібліотеці Нью-Йорка, бібліотекам Колумбійського університету, УВАН і щоденника «Свобода».

Праця задумана як перша частина ширшої студії: друга мала охопити роки німецько-радянської війни, третя — повоєнний час. Перше видання вийшло 1956 року, це — третє, випущене мюнхенською «Сучасністю» в серії «Бібліотека Прологу і Сучасности» під числом 150; обкладинку оформила Ірина Івахів. «Пролог» і «Сучасність» були головним інтелектуальним осередком української еміграції другої половини XX століття; в СРСР такі книжки були заборонені й потрапляли в Україну лише нелегально.