Ріпецький Степан. Українське Січове Стрілецтво: визвольна ідея і збройний чин. Нью-Йорк, 1956
Степан Ріпецький. Українське Січове Стрілецтво: визвольна ідея і збройний чин / [обкладинка Святослава Яцушка].
Нью-Йорк: видавництво «Червона Калина», 1956. — VII, 360 с. — Друкарня «Свободи», Джерзі Сіті, Ню Джерзі. — Паралельний титульний аркуш англійською: Ukrainian Legion: Ukrainski Sitchovi Striltsi 1914–1920. — Видано при допомозі Ювілейного Комітету Братства УСС.
У видавничій обкладинці з сірого фактурного паперу: композиція Святослава Яцушка — кетяг калини червоним друком і графічне полум'я чорним, назва стилізованим рисованим шрифтом. Краї обкладинки пожовклі, задня сторона потемніла по периметру, на ній легка подряпина й кілька дрібних цяток. Дрібні відламки паперу на верхньому куті задньої обкладинки та біля корінця внизу; на нижньому краї передньої обкладинки біля корінця — старий пожовклий клейкий скотч. Блок міцний, папір чистий, без написів, печаток і підкреслень; на останніх аркушах невеликий залом нижнього кута. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Улітку 1918 року австрійське командування послало сотню Українських Січових Стрільців роззброювати збунтовані села на Херсонщині — а стрільці, за свідченнями, які наводить Ріпецький, прийшли туди «із своїм українським законом», і наступні села вже зустрічали їх хлібом і сіллю. Ця сцена добре пояснює задум книжки: автор свідомо пише не воєнну історію Легіону, а історію ідеї, що його породила. Виклад веде від генези визвольної думки під Росією й Австрією через січовий і сокільський рух, таємні гімназійні гуртки та Шевченківське свято 1914 року до самих УСС — Маківки, Лисоні, стрілецької пісні й сатири, перебування на Херсонщині в групі архикнязя Вільгельма — і до Січових Стрільців доби Директорії як першої соборницької військової формації.
Степан Ріпецький (1894–1986) писав як учасник: син самбірського священника, до війни — у проводі стрілецького товариства в Самборі, в Легіоні УСС — чотар. Студіював право у Львові й Празі, у 1920-х викладав соціологію в Українському високому педагогічному інституті в Празі, до 1939 року входив до проводу Української соціалістично-радикальної партії. Від 1949 року жив у США, редагував «Вільну Україну».
Книжку випустила відновлена 1949 року в Нью-Йорку «Червона Калина» — кооператива стрілецьких ветеранів, чиї львівські видання до 1939 року склали головну бібліотеку визвольних змагань, — на сорокові роковини виступу Легіону на фронт. Примірник у первісній видавничій обкладинці: червона калина на ній — давній стрілецький символ, від пісні «Ой у лузі червона калина».
