Сімович Василь.Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм.Львів, 1938

«…тієї великої нашої людини, такої тілом кволої, такої особисто в житті безталанної… а такої — сильної духом!»

Василь Сімович. Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм: із додатком листів Олени Пчілки та власних споминів про побут Лесі Українки в Чернівцях.

Львів: накладом Видавничої кооп. «Хортиця», 1938. — Іл.

У видавничій м'якій обкладинці з жовтуватого паперу: на лицьовому боці — друкований титул, оформлення суто шрифтове; на звороті — марка видавництва «Хортиця» в рамці й ціна «1.20 зл.». Обкладинка потемніла, потерта на краях і кутах; на правому краї лицьового боку кругла пляма від вологи; на звороті розводи від вологи, подряпина в правому верхньому куті й дрібний надрив угорі біля корінця. Корінець потертий, із задирками паперу. Папір блока пожовтілий, береги аркушів потемніли, на окремих аркушах залами кутів і дрібні плямки. На звороті обкладинки олівцем число «4200,0». Стан: добрий.

Видання має історико-культурну цінність: листи Лесі Українки й Олени Пчілки та спогади Василя Сімовича про поетку вийшли до двадцятип'ятиліття її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ

Листування Лесі Українки з Йосипом Маковеєм почалося 1893 року, після виходу її першої збірки «На крилах пісень»: Маковей надіслав молодій поетці рецензії й висловив визнання її віршам. Збереглося п'ять листів, що охоплюють 1893 і початок 1894 року; у них мова про літературну мову, спір галичан із наддніпрянцями та повість «Жаль», яку, за листом поетки, Павлик радив знищити, а Франко вважав її найкращою річчю. Спогади Сімовича про побут Лесі Українки в Чернівцях сягають 1901 року, коли студент Сімович співорганізував зустріч із поеткою, і 1903 року, коли вони зустрілися на святі відкриття пам'ятника Котляревському в Полтаві.

Василь Сімович (1880–1944) — мовознавець, філолог і культурний діяч. Студентом Чернівецького університету він 1902 року видав третю збірку Лесі Українки «Відгуки», а в 1923–1933 роках був професором Українського високого педагогічного інституту імені Драгоманова в Празі.

Працю Сімович написав у серпні 1933 року поблизу Праги, а для львівського видання 1938 року змінив ювілейні дати. Видавнича кооператива «Хортиця» діяла у Львові 1928–1939 років; її створили члени Українського товариства допомоги емігрантам з Великої України. Згодом Сімович підготував більшу працю, яка ввійшла до збірки «Спогади про Лесю Українку» (Київ, 1963).