Симоненко Василь. Поезії. Київ, 1966
«І сіялось не борошно, а мука…»
Василь Симоненко. Поезії / передмова Бориса Олійника.
Київ: видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1966. — 206 с.: портрет-фронтиспіс. — Чотири розділи: «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Казки», «Листи з дороги».
У видавничій складеній оправі: палітурки криті червоним фактурним матеріалом, корінець і кути — кремовим полотном; на передній палітурці кремовою фарбою ім'я автора та абстрактна штрихова композиція, на корінці кольорові прямокутні вставки. Фронтиспіс — графітовий портрет поета в профіль, шмуцтитули з синім плашковим друком і видавничою маркою. По верхньому краю обох палітурок дрібні втрати покривного матеріалу, кути легко побиті, краї потерті, на задній палітурці залом угорі. Папір чистий, без лисячих плямок, блок міцний. На с. 5 олівцева позначка на березі. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
«Поезії» — вибране, у якому вперше зійшлися разом єдина прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім» (1962), посмертне «Земне тяжіння» (1964), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» і «Подорож в країну Навпаки» та розділ «Листи з дороги». Тут «Жорна» і «Лебеді материнства», «Гнівні сонети», «Ошукана могила», «Догматики», «Покара». Відкриває книжку передмова Бориса Олійника (1935–2017) «Не вернувся з плавання…», що починається образом поета, який іде на причал до каравели під парусами.
Василь Симоненко (1935–1963) — поет-шістдесятник і журналіст, уродженець села Біївці на Полтавщині, випускник факультету журналістики Київського університету, працівник черкаських газет. Разом з Аллою Горською та Лесем Танюком 1962 року розшукував місця поховань розстріляних НКВД на Лук'янівському і Васильківському цвинтарях та в Биківні. Того ж літа його жорстоко побили працівники міліції на залізничній станції; за рік із невеликим поет помер у Черкасах, маючи двадцять вісім років.
Видання вийшло у видавництві ЦК ЛКСМУ «Молодь» — тому самому, яке перед тим роками тримало й так і не випустило Симоненкове «Вибране». Тексти подано з цензурними купюрами, а наклад розійшовся миттєво. Після московської «Избранной лирики» (1968) настала п'ятнадцятирічна перерва: наступну книжку поета, «Лебеді материнства», видали в Україні аж 1981 року. У той самий час на еміграції вже двома накладами розійшовся «Берег чекань» із передмовою Івана Кошелівця.
