Воля України: український тижневик. Ч. 13/14. Відень, листопад 1921
«Перепроваджене до Черняхова 6—8 число „Волі України“ переписувалося співробітниками місцевого „виконкому“… замість паперу… вживали старі часослови й псалтирі».
Воля України: український тижневик. Ч. 13/14, 5 листопада 1921 / відповідальний редактор Лев Шопак.
Відень: [редакція та контора «Волі України»], 1921. — С. 449–520. — Друкарня «Форвертс». Зареєстровано Дирекцією поліції у Відні під ч. 918/19.
У видавничій обкладинці з помаранчевого паперу: на передній сторінці назва в декоративній рамці з орнаментальною віньєткою, на звороті — зміст числа; на задній сторінці — передплатні ціни для десяти країн і реквізити рахунку в Wiener Bankverein, на її звороті — оголошення. Краї обкладинки обтріпані, з дрібними втратами паперу вздовж корінця й у нижньому правому куті, невелика бура пляма внизу передньої сторінки. Папір блока рівномірно пожовклий, береги обтріпані, вздовж корінця бурі плями; утрат тексту немає. На передній сторінці обкладинки олівцем «32» і штамп синьо-фіолетовим чорнилом «W. Lenyk, 8 München 13, Hiltenspergerstr. 75». Стан: добрий.
Часопис має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
«Воля» — політичний тижневик, що виходив у Відні від червня 1919 до листопада 1921 року; наприкінці він змінив назву на «Воля України» й рекламував себе як найбільший український журнал за кордоном. Видавав і редагував часопис лікар і публіцист Віктор Піснячевський (1883–1933), у редакції працювали також І. Мурський, С. Адельсбергер і Лев Шопак, підписаний у цьому числі як відповідальний редактор. «Воля» докладно висвітлювала події в Україні на завершальному етапі визвольних змагань, життя еміграції й політику західних держав щодо України і нині є одним із важливих джерел до історії тієї доби. Подвійне число від 5 листопада 1921 року належить до останніх перед припиненням видання.
Число відкривається передовицею А. В. «Боротьба за владу» — про ленінський «стратегічний відступ» на економічному фронті й концесії чужоземному капіталові. Далі два листи з-за Збруча: «Адміністративний устрій повіта і волости в Совітській Україні» анонімного народного учителя — про волвиконкоми, комнезами й «особые отделы», та «В пітьмі осінній…» — про повстанців, ЧК, голод і пошесті на Поділлі й Житомирщині. О. Ґ. описує свято відкриття Українського вільного університету в Празі. Літературну частину складають проза й вірш Клима Поліщука, оповідання Федора Дудка й В. Диканського, нарис «З моря житейського» Андрія Горленка — під цим псевдонімом писав сам Піснячевський. Завершують число огляди подій в Україні, Польщі й Росії, хроніка еміграції, рецензія на книжку білоруського діяча А. Цвікевича «Адраджэньне Беларусі і Польша» та сатиричні «Субітки» з дошкульною пародією на Петра Карманського.
Обкладинки цього числа — зріз віденського українського середовища 1921 року: оголошення книгарні Германа Гольдшмідта на Вольцайле, неперіодичного «письма» «Чорногора» д-ра К. Трильовського для робітників і фермерів, нової книжки І. Бочковського про Масарика, російськомовної «Вольной Литвы» з Ковна й уроків фортепіано Галі Левицької, випускниці Віденської музичної академії. Передплатний прейскурант подає ціни в кронах, польських марках, франках, шилінгах, доларах, лірах і леях — від 100 крон за число в Австрії до 15 центів в Америці, а передплатників із Галичини, Волині й Холмщини редакція відсилала до книгарні НТШ у Львові.
