Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. 1–2. Мюнхен, 1958–1966
«Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах.»
Олекса Воропай. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. Т. I–II.
Мюнхен: Українське видавництво, 1958–1966. — Т. I (ч. I «Зима», ч. II «Весна»), 1958: 449 с.; т. II (ч. III «Літо», ч. IV «Осінь»; «Український народній одяг»), 1966: портр., іл. — У т. II резюме англійською мовою.
Обидва томи в оригінальних видавничих обкладинках кремового паперу з темно-синім друком: на передніх — ім'я автора, назва, підзаголовок і римська цифра тому, на корінці т. I — назва й видавнича марка «Українського видавництва». Обкладинки з природним пожовтінням, потертостями й обтріпаними краями; на верхньому краї передньої обкладинки т. I невеликий надрив, на задній — заломи кутів. Обкладинки т. II з лисячими плямками й забрудненнями, на передній і задній — прямокутні сліди від знятих наліпок із потертістю паперу. Папір блоків із рівномірним пожовтінням, темнішим по берегах; на берегах аркуша з портретом автора в т. II брунатні плямки. Блоки міцні. На внутрішньому боці передньої обкладинки т. II наклеєно друковану етикетку «Дарунок автора» п'ятьма мовами з іменем «Dr. Olexa Woropay» та англомовну етикетку зі змістом резюме. Стан: добрий.
Перше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Матеріали до цієї книжки Воропай почав збирати в Україні 1937 року, а з 1944-го продовжував записувати в Німеччині — від людей, які разом із ним перебували в таборах робітників зі Сходу й у таборах для переміщених осіб. Так постав суцільний опис народно-календарних звичаїв українців протягом цілого року, розкладений за порами: том I охоплює «Зиму» й «Весну» — від Введіння, Катерини й Андрія через вечорниці, Святвечір і Великий піст до Великодня з писанками, гаївками й обливанням водою; том II — «Літо» й «Осінь», від Радуниці й проводів до Третьої Пречистої. До другого тому автор додав окремий нарис «Український народній одяг» — про тканини й хутро, коси й вінки, намиста, дукачі й згарди, способи підперізуватися поясом «по-селянськи» й «по-козацьки».
Олекса Воропай (1913–1989) — етнограф і публіцист, уродженець Одеси. Мати з трьома дітьми, позбавлена радянською владою дому й майна, переїхала на Херсонщину й померла там під час голоду 1933 року. Воропай закінчив сільськогосподарську академію в Москві з дипломом агронома, після війни опинився в таборах ді-пі, 1948 року переїхав до Англії. Доктор етнографії (1957) і біології (1961), дійсний член Королівського антропологічного інституту й УВАН; автор книжок «Ясир», «В дев'ятому крузі», збірок народних приказок і загадок. Помер у Лідсі.
Перший том «Українське видавництво» в Мюнхені випустило 1958 року, другий — лише 1966-го, хоча передмову до нього автор підписав в Англії в травні 1964-го, подякувавши читачам за відгуки на перший том у листах і в українській пресі. Удома праця вийшла тільки 1991 року в Києві й відтоді перевидавалася неодноразово; її зараховують до найкращих українських етнографічних праць XX століття. Цей примірник другого тому — дарунок автора, з його іменною етикеткою.
