Зайцев Павло. Життя Тараса Шевченка. Париж; Нью-Йорк; Мюнхен, 1955
«Родився й виріс у неволі, та й помру, здається, солдатом». — Т. Шевченко, з листа
Павло Зайцев. Життя Тараса Шевченка / [передмова й бібліографія М. Глобенка].
Париж; Нью-Йорк; Мюнхен: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1955. — 396 с.: іл. — (Бібліотека українознавства; ч. 4).
У видавничій м'якій обкладинці з волокнистого паперу, друк чорним; на внутрішньому боці задньої обкладинки — перелік еміграційних видань НТШ, на зовнішньому — оголошення про Гаслову енциклопедію українознавства. Корінець обклеєний прозорою плівкою, що заходить на обидві сторони обкладинки; папір під нею потемнів. Лисячі плямки й потемніння по краях обкладинки, дрібні потертості біля верхнього краю. Папір тексту з рівномірним природним пожовтінням, ілюстрації на окремих аркушах крейдованого паперу світлі; блок зшитий, міцний. На задній обкладинці коричневий німецький вхідний штамп «Eingegangen 9. NOV. 1955». Стан: добрий.
Перше видання, прижиттєве. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Перша версія цієї біографії мала відкрити «Повне видання творів Тараса Шевченка», яке від 1932 року готував Український науковий інститут у Варшаві. Восени 1939-го, напередодні вступу Червоної армії до Львова, том із «Літературною біографією» Зайцева був майже видрукуваний — уціліло близько десяти примірників. Книжка 1955 року підсумовує працю, матеріали до якої автор збирав усе життя: хронологічно точний життєпис, поєднаний із розповіддю про твори, оточення поета й тодішню критику. Фактами вона багатша за всі попередні біографії, зокрема за хроніку Олександра Кониського. Текст супроводжують рисунки, акварелі й офорти Шевченка, світлини Керелівки й Вільшаної, портрет княжни Варвари Рєпніної.
Павло Зайцев (1886–1965) — шевченкознавець і громадський діяч, член Української Центральної Ради. Шевченка досліджував від студентських років у Петербурзі: розшукав чимало неопублікованих текстів і рисунків, уперше надрукував авторський текст поеми «Мар'яна-черниця». У 1921–1939 роках жив у Варшаві, викладав в університеті й фактично очолював редакцію шістнадцятитомного видання Шевченка, з якого вийшло тринадцять томів. Від 1941-го — у Німеччині: директор Інституту шевченкознавства УВАН, професор і декан Українського вільного університету в Мюнхені.
Видання вийшло четвертим числом «Бібліотеки українознавства» НТШ — після праць Я. Падоха, І. Холмського й Ю. Шереха; у передмові Микола Глобенко називає Зайцева найвизначнішим сучасним шевченкознавцем. В СРСР ім'я автора було заборонене, його не згадав навіть «Шевченківський словник», тож у Києві книжку передрукували лише 1994 року. Штамп на обкладинці засвідчує, що цей примірник надійшов до адресата в Німеччині вже в листопаді 1955-го.
