Зеров Микола. Вибране. Київ, 1966
«В стременах став, зорить. А кінь гребе / І ловить ніздрями далеку вогкість Дону.»
Микола Зеров. Вибране / редакція і вступна стаття Максима Рильського; упорядкування С. Ф. Зерової; примітки Г. П. Кочура і В. П. Петрова; художник Г. І. Гавриленко.
Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1966. — 539, [1] с.: портр., іл. — Київська книжкова фабрика. — Формат 70×108/32. — Наклад 8000 прим.
У видавничій оправі з кремового полотна, на передній палітурці витиснено чорним стилізовану ліру. Ілюстрована суперобкладинка з малюнком Григорія Гавриленка — муза з лірою, чорним по кремовому тлу; на задній сторонці видавнича ціна 1 крб. 18 коп. Суперобкладинка потерта й забруднена, з розводами від вологи на корінці та задній сторонці, надривами й утратами паперу по краях і надривом угорі передньої сторонки; корінець суперобкладинки підклеєний прозорою стрічкою вгорі й унизу. Полотно оправи чисте, кути не побиті, блок міцний, папір із природним пожовтінням, сильнішим на останніх аркушах. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; оформлення Григорія Гавриленка становить самостійний мистецький інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Вступну статтю до цієї книжки Максим Рильський (1895–1964) написав про друга своєї молодості, розстріляного 1937 року, — і сам не дожив до її виходу: том підписано до друку 14 липня 1966-го, через два роки після смерті Рильського. Книжка має дві частини. «Поезії» — насамперед сонети: кримські «Чатир-Даг» і «Партеніт», київські «Брама Заборовського» і «Київ з лівого берега», гомерівські «Лотофаги» й «Телемах у Спарті». «Переклади» відбивають давнє захоплення Зерова античними та європейськими поетами.
Микола Зеров (1890–1937) — поет, перекладач, літературознавець, провідник київських неокласиків, до «грона п'ятірного» яких належали також Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара й Освальд Бургардт. Автор збірки сонетів «Камена» (1924) і «Антології римської поезії» (1920), професор Київського університету. У квітні 1935 року заарештований, засуджений до десяти років таборів і 3 листопада 1937-го розстріляний в урочищі Сандармох; реабілітований 1958 року.
Упорядкувала том удова поета Софія Зерова, примітки склали перекладач Григорій Кочур (1908–1994), який сам відбув десять років у таборах Інти, і Віктор Петров (1894–1969) — учасник неокласичного кола, відомий у прозі як В. Домонтович. Оформив видання київський шістдесятник Григорій Гавриленко (1927–1984): муза з лірою на суперобкладинці, графічний портрет поета на фронтисписі, ліра на оправі й заставки розділів — зокрема подвійна маска на шмуцтитулі «Переклади» — складають єдиний задум. Книжка повернула Зерова читачеві в УРСР через двадцять дев'ять років після розстрілу.
