Золя Еміль.Обіт померлої: повість.Львів, 1899

Еміль Золя. Обѣтъ помершой: повѣсть.

Львів: накладом редакції «Діла», 1899. — 168 с. — (Бібліотека найзнаменитшихъ повѣстей / подъ редакціею Ивана Белея; Томъ LXIII). Літературний додатокъ «Дѣла». З друкарні Інституту Ставропігійського під зарядом Йосифа Данилюка. На титулі ціна: 60 кр.

У пізнішій напівполотняній оправі: картонні палітурки, обтягнуті чорно-синім мармуровим папером, корінець і кути з чорного полотна, обріз пофарбований у жовте, форзаци рожеві. Всередині переплетено видавничу обкладинку: на передній титул у рамці з ціною, на задній реклама видань «Діла». Мармуровий папір на палітурках сильно потертий, з численними втратами шару та просвітами картону, найбільше на передній палітурці; краї побиті, кути протерті. Полотно корінця потерте, угорі обтріпане, у нижній частині переднього суглоба надірване з утратою тканини. Папір із природним пожовтінням, лисячими плямами й відбитками пальців на берегах, у нижніх кутах початкових аркушів коричневі розводи. Блок міцний, текст читається повністю. На титулі червоним олівцем позначка «25», на с. 168 чорнилом датований запис 1906 року, на берегах поодинокі олівцеві позначки. Стан: задовільний.

Книга має історико-культурну цінність: це свідчення того, як європейська проза входила до галицького читача через додаток до першої української щоденної газети.

ІНФОРМАЦІЯ

«Обіт померлої» — другий роман Еміля Золя, написаний у двадцять шість років, ще до «Ругон-Маккарів». Французький оригінал, «Le Vœu d’une morte», друкувався в газеті «L’Événement» з 11 до 26 вересня 1866 року, того ж року вийшов окремою книжкою в паризького видавця Ашіля Фора. Сюжет побудовано навколо даного на смертному ложі слова: сирота Данило, якого виховала пані Бланш Ріон, обіцяє дбати про долю її доньки Жанни. Минає дванадцять літ; Данило лишається мовчазним опікуном у тіні, а Жанна приймає його анонімні листи за освідчення друга родини Жоржа. Зрештою він з’єднує їхні руки й помирає, вважаючи обіт виконаним.

Еміль Золя (1840–1902) — французький письменник, засновник літературного натуралізму, автор двадцятитомного циклу «Ругон-Маккари» (1871–1893) і відкритого листа «Я звинувачую!» (1898). «Обіт померлої» належить до ранньої, ще романтичної пори його творчості, що передувала «Терезі Ракен» (1867).

Український переклад вийшов у Львові 1899 року як 63-й том «Бібліотеки найзнаменитших повістей» — літературного додатка до «Діла». Серія виходила у Львові 1881–1906 років, від 1884 року її редагував Іван Белей (1856–1921); усього вийшло 74 томи, серед авторів Гоголь, Діккенс, Бальзак, Золя. Текст набрано етимологічним правописом із ятем і твердим знаком. Наприкінці книжки подано перелік інших видань редакції «Діла»: «Мертві душі» Гоголя, «Святий вечір» Діккенса, «Наші коляди» Івана Франка.