ЗОЛОТА СКРИПКА. 1937 БІРЧАК ВОЛОДИМИР Львів: Бібліотека «Діла», ч. 12
ЗОЛОТА СКРИПКА. 1937 БІРЧАК ВОЛОДИМИР
Львів: Бібліотека «Діла», ч. 12; з друкарні Видавничої Спілки «Діло» (Ринок, 10). — 154, [2] с. — 20 × 14 см. В оригінальній видавничій обкладинці роботи Павла Ковжуна. Потертості, надриви та часткові втрати країв обкладинки, сліди давнього ремонту паперовою стрічкою на звороті, згини, незначні плямки, отвори на перших аркушах. Сторінки не обрізані. На задній обкладинці видавнича наліпка «Бібліотека Діла». Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість.
ІНФОРМАЦІЯ
«Золота скрипка» — збірка малої прози Володимира Бірчака, що вийшла 1937 року у популярній серії львівської газети «Діло». До книги увійшло 22 оповідання, гуморески та сатиричні нариси: «Золота скрипка», «Поклін поетові», «Абу Касимове авто», «Український Йона», «Довговічна курка», «Іван Прищіпка», «Осуди про себе», «Люлька й буйна голова», «Хитрий Панько», «На вершки Карпат», «Промова», «Свиняче вухо», «Тільки правда і справедливість», «Макогін», «§», «Блазень», «Сейсмограф», «На розстанні», «Мати», «Перемога», «Пісню співай нам, богине», «Ceterum censeo!».
Дія більшості творів розгортається на Закарпатті та в середовищі української повоєнної еміграції. Бірчак пише з м'якою іронією про дрібних урядовців, учителів, шевців і корчмарів, про строкате багатомовне пограниччя, чиновницьку пиху та людську гідність, поєднуючи гумор із живим побутописом доби.
Обкладинку оформив Павло Ковжун (1896–1939) — український графік, один із провідників об'єднання АНУМ і чільний майстер книжкової графіки Галичини.
Бірчак Володимир (1881–1952) Український письменник, літературознавець, педагог і громадський діяч. Народився в с. Любинці на Стрийщині. Навчався у Львівському та Ягеллонському університетах. Викладав у гімназіях Дрогобича, Ужгорода й Мукачева, був шкільним інспектором крайового уряду в Ужгороді, діячем «Просвіти» та одним із будівничих закарпатського Пласту. Автор праці «Літературні стремління Підкарпатської Руси», повістей «Василько Ростиславич», «Проти закону» та ін. У 1945 році заарештований у Празі, засуджений на 20 років; помер у таборі. Реабілітований 1990 року.